8.6. Загальна характеристика священної книги буддизму — Трипітаки

Канонічна буддійська література, відома під назвою «Трипіта-ка» («троїста корзина»), створювалась в Індії і на Цейлоні протягом останніх двох-трьох століть до нової єри і перших століть нової ери. Очевидно, тексти спочатку писали на пальмових листках і складали в корзини. Звідси пішла й назва. Мовою буддійської літе­ратури були палійська і санскрит.

Буддійський канон частково складений на Першому буддійсь­кому соборі в місті Раджагрихі в V ст. до н. є. Згідно з легендою, після смерті Будди ченці зібралися на собор, і, вислухавши оповідь учнів покійного про його заповіт щодо правил поведінки ченців, про основні положення його вчення, філософські роздуми вчителя, визнали його вчення основою свого життя. Остаточну редакцію бу­ддійський канон одержав на Третьому соборі в Паталіпутрі (III ст. до н. є., період правління Ашоки). Але вперше канон було записано у 80-х роках до н.е. на мові палі (о. Цейлон), і лише в перших сто­літтях нашої ери з'явився його санскритський варіант — Трипітака. Найповніше збереглася палійська версія Трипітаки, проголошена школою тхеравадинів, яку багато хто вважає найортодоксальнішою школою в буддизмі.

Канонічні тексти Трипітаки поділяються на три частини. Пер­ша — Віная-пітака («корзина статусу») описує обов'язкові правила прийому до буддійських общин, приписи стосовно життя періоду дощів, правила щодо житла, одягу тощо.

Другою частиною є Сутта-пітака («корзина повчань») — найпо­вніша збірка буддійських повчань і промов. Головну роль у ній ві­діграють промови Будди і його учнів. Тут вміщено діалоги, вірші, легенди й афоризми. Багато місця відводиться доведенню переваг буддизму над брахманізмом і вигодам від вступу до буддійської общини. Значна увага приділяється критиці аскетизму як методу врятування; йому протиставляються любов, співчуття, відсутність заздрості. Разом із міфами про створення світу тут вміщено оповідь про останні дні життя Будди, обставини його смерті, спалення його тіла і поділ останків після спалення. Ця книга — важливе джерело знань про звичаї, народні традиції, напрями релігійної думки.

Третя частина — Абідарма-пітака («корзина тлумачення вчення»). Тут у метафізичному й психологічному аспектах розглядається буд­дійське вчення; чуттєвий світ тлумачиться як породження свідомості самої людини. Сума уявлень, відтворених людиною, і є, згідно з буд­дизмом, сприйнятний світ. Релігійно-філософські та етичні питання, освітлені в трактатах, розглядаються як одкровення Будди. Ця частина Трипітаки пізніше за інші включена до канону, тому деякими буддій­ськими богословськими школами не вважається за божественну.

Різноманітні школи і течії буддизму вносили поправки в Трипі-таку. Тому у 1871 р. в Мандалаї (Бірма) було скликано спеціальний собор, на якому 2400 ченців шляхом зіставлення різних списків та перекладів Трипітаки уніфікували її текст. Цей текст, який став ка­нонічним, пізніше висікли на 729 мармурових плитах, кожна з яких містилася у крихітному храмі. Так була створена своєрідна бібліо­тека, яка зберігала канон Кутодо і стала місцем, шанованим будди­стами всього світу.

У канон входить також «Джатакі» — збірник оповідань про 550 попередніх перероджень Будди; — це, здебільшого, фольклорний індійський матеріал. В каноні не йдеться про існування конкретно­го особистого бога-творця Всесвіту, але він твердить, що у світі па­нує якась непізнаванна духовна істота, що перебуває у вічному спокої. Ця істота — Будда в собі, Будда в нірвані. За буддизмом, весь матеріальний видимий світ не існує реально, а є лише ілюзор­ним проявом містичного духовного начала — Будди. За буддійсь­кими уявленнями є три світи: земний — світ почуттів, до якого на­лежать люди, тварини, духи; небесний — світ форм, населений богами, і світ абсолютної пустоти, в якому перебуває Будда. По­стійно і незмінно існує лише останній, таємний світ пустоти — вті­лення одвічного духовного начала. Інші світи минущі, будучи лише проявом того самого духовного начала Будди. Врешті-решт земля і весь видимий матеріальний світ, що називається сансарою, зникне і зіллється з вищим світом пустоти, вічного спокою нірваною. Таким чином, за буддизмом, справжній матеріальний світ уявляється тим­часовим, минучим фактором, а постійною і вічною основою всього є духовне начало. Поняття «нірвана», що збігається по суті з понят­тям про духовне всеохоплююче начало, в буддизмі характеризуєть­ся так: «Існують учні, пристановище, де нема ні землі, ні води, ні світла, ні повітря; де нема ні безконечності простору, ні безконеч­ності розуму, нічого б там не було; де нема ні уявлень, ні відчутно­сті їх, де нема ні цього світу, ні іншого світу, ні сонця, ні місяця. Це існує без основи, без розвитку, без опори, — це є кінець страждан­ня» (Ольденберг Г. Будда, его жизнь, учение и община. — М., 1898. — С. 263).

Крім канонічної літератури буддисти вважають корисною і не-канонічну літературу. Загалом — це збірники біографії Будди або коментарі до канону, які складалися у II—VIII ст. Найбільше нека-нонічної літератури було написано в IV—VIII ст. в період розквіту буддизму в Північній Індії і на Цейлоні.

Теми рефератів

Філософські та релігійні засади буддизму.

Особливість Будди.

Особливість дзен-буддизму.

Психоаналіз та дзен-буддизм.

Порівняйте і протиставте шлях бодхисаттви в Махаяні і шлях арха-та в Тхеравді.

Буддизм: виникнення, поширення Вчення Будди.

Буддизм хінаяни (тхеравада).

Тибетський буддизм (ламаїзм).

Виникнення, поширення та вчення дзен-буддизму.

Необуддійськи рухи та секти (Нітірен, Сокка гаккай, Сіньо Ен).

Буддизм у монгольських народів.

Історія поширення буддизму.

Символіка тибетського буддизму.

Будда — історична особа.

Джатакі як матеріали для біографії Будди.

Поширення буддизму в Південно-Східній Азії.

Історія джайнізму.

Цзонкоба — реформатор чи революціонер у релігії?

Особливості буддійського вчення про «чотири благородні істини».

20.       Особливості вчення про «благородний восьмискладовий шлях спа-
сіння».

Основні напрями в сучасному буддизмі та географія їх поширення.

Вчення буддизму про перевтілення.

Головні особливості необуддійських рухів і сект.

Питання. Завдання

Яке загальне ядро поглядів властиве всім різновидам буддизму?

Які відношення між монахами і мирянами в буддизмі?

Як співвідносяться один з одним страждання, карма і нірвана в буд­дійському світогляді?

Як чотири благородні істини (шляхетні) узагальнено викладають буддиський погляд на людське життя?

Які були основні суспільні і релігійні течії в епоху Сіддхарти Гау-тами?

Що було в релігійному вченні Сіддхарти Гаутами спільного з брах­манізмом і джайнізмом, і чим воно відрізняється від них?

Як ченці і миряни наслідували в релігійному вченні Будду?

Хто були перші учні Будди і як вони практикували буддизм?

Які були причини остаточного розквіту і занепаду буддизму в Індії?

Визначте кожну із форм енергії, наданих буддизмом людям?

Як в буддизмі розуміється «світ, утворений енергією»?

Які «великі події» життя Будди? Розкажіть про кожну подію своїми словами.

Порівняйте і зіставте погляд на Будду в буддизмі Тхеравади і Ма-хаяни.

Як буддизм тлумачить проблему життя як страждання?

Як буддизм тлумачить бажання як причину страждань?

Як буддизм тлумачить припинення страждання як нірвану?

Як буддизм використовує Восьмиричний Шлях як засіб досягнення нірвани?

Порівняйте і зіставте шлях ботхісаттви в Махаяні і путьархата в Тхераваді ?

Що таке «сила Дхарми як звука»?

У чому різниця між махаяною і хінаяною?

Який зв'язок філософії та етики буддизму?

Як поширювався буддизм?

Охарактеризуйте соціально-політичні причини виникнення буддизму.

Проаналізуйте найхарактерніші особливості постаті Будди.

У чому полягає релігійно-філософський зміст буддійської концепції спасіння?

Тести

1.         Засновником релігії буддизм був:

а)         Ісус Христос  в) Заратуштра

б)         Сіддхартха Гаутама  г) Олександр Македонський

2.         Скільки було років Будді, коли відбулися чотири зустрічі,
що різко змінили його життя, та він став засновником світової
релігії:

а)         33        в) 29

б)         35        г) 26

3.         Як звали царя Індії III ст. до н.е., коли під час його царю-
вання буддизм став державною релігією:

а)         Ананда           в) Рагулу

б)         Ашока            г) Девадата

4. Учення хінаяну, вважає, що буддизм — це:

а)         істинне вчення          в) суттєве вчення

б)         потойбічне вчення    г) вчення золотого віку

5. Учення махаяна в перекладі означає:

а)         необхідна допомога  в) високий шлях спасіння

б)         справа ченців            г) переродження душі

6. У буддійському тантризмі, користуючись спогляданням і дарані, можна досягти нірвани:

а)         одразу в) за допомогою ченців

б)         через переродження  г) через рік

7. Термін «драхма» на санскриті означає:

а)         те що веде      в) те що бачу

б)         те що тримає  г) те що відчуваю

8. Згідно з ученням буддизму, душа — це органічна єдність

комбінацій драхм, а особливі набори драхм становлять 

сканд (частина):

а)         8          в) 5

б)         11        г) 3

9. До найбільших гріхів у буддизмі належать:

а)         убивство        в) самовдосконалення

б)         крадіжка         г) перелюбство

10. Особливо священним у буддизмі є місця, де Будда:

а)         народився      в) місце його смерті

б)         став просвітленим    г) одружився

Рекомендована література

1.         Бонгард-Левин Г. Древнеиндийская цивилизация. — М.: Искусство,
1980. — 445 с.

Буддизм. Государство. Общество. — М.: Прогресс, 1982. — 595 с.

Буддизм: словарь. — М.: Русские словари, 1992. — 745 с.

Васильев Л. С. История религий Востока. — М.: Наука, 1987. —

631 с.


Гессе Г. Сиддхартха. — М.: Республика, 1994. — 493 с.

Далай-Лама XIV // Буддизм в Тибете. — М.: Республика, 1991. — 481 с.

Корнев В. Буддизм — религия Востока. — М.: Прогресс, 1990. —

566 с.

Коробков Б. Буддизм и культурно-психологические парадигмы на­родов Востока. — Горький: Волго-Вятское книжное изд-во, 1986. — 344 с.

Кочетов А. Буддизм. — М.: Наука, 1977. — 627 с.

Кочетов А. Н. Критика мировозренческих основ буддизма. — М.: Высшая школа, 1991. — 459 с.

Розенберг О. Труды по буддизму. — Вильнюс: Вильтис, 1989. — 470 с.

12.       Судзуки Д. Основы дзен-буддизма. — М.: Наука, 1988. — 474 с.

13.       Фромм Э. Психоанализ и дзен-буддизм — М.: Республика, 1984. —
448 с.