ВСТУП   

Актуальність тематики підручника «Релігієзнавство» обумовлена складністю процесів, які відбуваються у сучасному світі, кризою духовно­сті й моральності, уніфікацією й стандартизацією мислення, знищенням вікових традицій, що історично були пов'язані з релігією, релігійним сві­тоглядом, релігійною картиною світу. Намагаючись перебороти духовну кризу, філософська, релігієзнавча й культурологічна думка у XXI ст. все більше звертається до проблеми духовних цінностей релігії.

Сучасне релігієзнавство, виступаючи духовною аналітикою сьогоден­ня, не може ігнорувати духовний досвід релігії, її уявлення про Бога, світ і людину, його діалектику вічного і сьогоденного, органічний зв'язок зі священними книгами релігій. Тут необхідним є й аналіз релігійного мис­лення, яке у релігієзнавстві виявляє свою методологічну значущість.

Звернення авторів підручника «Релігієзнавство» до розгляду духовних цінностей релігії зумовлене потребою вироблення нової парадигми пояс­нення сутності людини, її місця та ролі в суспільстві, мотивів поведінки людини в сучасному світі, де одним із значущих чинників є релігійний. Ця проблема актуалізується особливо сьогодні, коли саме нестабільність вла­сного існування, кризовість, межовість власного буття спонукає багатьох шукати ті сфери, в яких людина могла б відчути себе впевненою і захище­ною, здобути впевненість у вірності відстоюваної нею позиції, у винятко­вості й істинності саме того шляху, який обраний нею.

Релігієзнавство об'єднує у собі філософські і релігійні здобутки у пі­знанні людини. Воно інтегрує інформацію з різних галузей наукового знан­ня, екзистенційний світогляд та релігійні уявлення щодо розкриття зазначе­них проблем. Релігієзнавство базується навколо вічних проблем людського буття та містить інформацію про необхідність розкриття сьогоденних ви­кликів епохи в ціннісному розумінні, необхідність пошуку шляхів розв'язання конфліктів у просторі культури і релігії, і суті комунікативних стосунків між людьми, модель особистості та необхідність самовиховання людини, імперативи індивідуальних проявів людей під час спілкування.

Значення дисципліни «Релігієзнавство» в смисловому науковому прос­торі полягає, передусім, у розкритті потенціалу феномена релігії як одного з можливих засобів формування особистості, зосередження уваги на поте­нційних можливостях феномену релігії в питанні виховання вільної, твор­чої особи, толерантної, милосердної та справедливої у відносинах з інши­ми людьми.

Релігія — це невід'ємний елемент духовної спадщини людства. Не­залежно від ставлення до релігії, кожній освіченій людині необхідно орієнтуватися в релігійно-церковних питаннях як доктринального, так і практичного характеру. Саме курс дисципліни «Релігієзнавство» дає можливість осягнути феномен релігії як соціальний і духовний фено­мен, засвоїти одну з важливих сфер світової культури, здійснити вільне і свідоме самовизначення власної світоглядної позиції. Цей курс дис­ципліни «Релігієзнавство» дає можливість набути необхідні знання су­часного розвитку релігієзнавства та вміти застосовувати ці знання в практичній та науковій діяльності.

Дисципліна «Релігієзнавство» може використовуватись у поглибленій релігієзнавчій і філософській рефлексії феноменів духовності, релігійності та святості, для осмислення особливостей феномену релігії в Україні. Вона має принципове значення й для вивчення ролі феномену релігії в сучасній культурі, особистості в культурі і виконує світоглядну й методологічну функції щодо таких наук, як філософія, філософія релігії, соціальна філо­софія, соціологія релігії, етика.

Виходячи з визначеного вище, значення та роль дисципліни «Релігієз­навство» передусім полягає в площині релігійно-філософських досліджень як системи, що ставить такі завдання: дослідити суспільно-історичну приро­ду релігій, принципи, методологію релігієзнавства як науки, її взаємодії з іншими галузями гуманітарних знань; обґрунтувати, що формування фено­мена релігії постає як поступовий процес інтегрування традиційних теологі­чних знань, екзистенційних філософських надбань і рефлексії над здобуттям практичного досвіду формування особистості навколо аксіологічної системи релігій; окреслити і висвітлити з використанням загальноприйнятої у релігі-єзнавчій науці методології щодо сутності структури релігії як феномену людського буття; проаналізувати класифікацію релігійних систем; розкрити особливості ранніх політеїстичних вірувань, національних, світових релігій, неорелігій, релігійних учень секулярного змісту та їх ролі в духовному роз­витку людства; показати, що визначальним принципом подання навчального матеріалу є толерантне ставлення до релігії, свободи слова, свободи совісті і переконань, що інтерпретують відповідно до міжнародних правових доку­ментів, законодавчих актів Української держави.

У результаті вивчення дисципліни «Релігієзнавство» студенти повинні знати: особливості предмету релігієзнавства, його місце в системі гуманітар­ного знання; основний зміст усіх розділів, ґрунтовні положення релігієзнавст­ва, основні поняття; основні концепції дослідження релігії, їх можливості; сутність і значення релігії в духовно-культурному житті особистості; про між­народні релігійні організації та їх участь в екуменічному, миротворчому, еко­логічному русі; історію і сучасний стан релігій в Україні; конституційні гаран­тії та правове регулювання свободи совісті в Україні і за кордоном.

У результаті вивчення дисципліни «Релігієзнавство» студенти повинні вміти: обґрунтовувати власну світоглядну позицію щодо значення релігії в житті людини; розуміти й об'єктивно оцінювати різноманітні релігії, ана­лізувати їх, знаходити в них спільне й відмінне; застосовувати одержані знання при вирішенні професійних завдань, при розробці правових доку­ментів щодо релігії та церкви; вдаватися до діалогу та співробітництва між невіруючими і віруючими різних конфесій як засобу досягнення консенсу­су, громадянської злагоди в суспільстві.