5.7. Формування Авести

Авеста. Усі релігії одкровення мають свої священні книги, в яких викладаються основні ідеї віровчення і основні принципи ре­лігійного культу. В зороастризмі такою священною книгою є Авес­та. Вважають, що це слово означає «настановлення», «звеличення», «уславлення».

Авеста виникла в першій половині І тис. до н.е. Таке датування дуже приблизне, адже мова йде про діапазон часу в 500 років, тоді як датування окремих новозавітних книг визначається з точністю до кількох десятиріч. Тривалий час Авеста зберігалася і передава­лась в усній традиції, бо ще в часи Заратуштри його послідовники вважали, що письмо є винаходом злого бога Анхра-Майнью і не користувалися ним для зберігання думок. Потім, очевидно, з І ст. до н.е. Авеста була вже в записі, зробленому при Аршакідах; до нас цей текст не дійшов. Вважають, що найбільш вірогідний запис і, мабуть, остаточна редакція Авести була зроблена в IV ст. до н.е. за часів сасанідського царя Шапсура II (310—379 до н. е.), але він не зберігся. Цей запис при кодифікації тексту було зроблено спеціаль­ним шрифтом з великою кількістю знаків, що дало змогу більш то­чно передати вимову термінів. Поряд із цим текстом був текст мо­вою пехлеві (письмова мова при Сасанідах). Основний запис називався «Авеста» («основа», «головний текст»), а другий «Зенд» («викладання», «пояснення»). Звідси з'явилася надалі неточна на­зва цієї священної книги «Зенд-Авеста» і навіть хибне твердження про зендську мову.

Усі дослідники вважають, що Авеста є продуктом тривалого ре­тельного добору різних релігійних гімнів і молитов, багато з яких існували ще в доавестійський період. Це залишок великої традиції, яка існувала до неї. Текст Авести поступово вдосконалювався, змі­нювався, доповнювався, він є продуктом творчості багатьох поко­лінь. Але найвагоміший внесок у його створення зробив, очевидно, все-таки Заратуштра. Дослідники виділили найстародавнішу час­тину священної книги, яка одержала назву Гат. Гати вражають гли­биною і піднесеністю змісту, їх цілком можна визнати пам'яткою, вартою початку великої релігії, як вважає історик XIX ст. А. Мен-зис. Спочатку Авеста складалася з 21 книги (носк), більшість яких загинула при вторгненні в Персію Олександра Македонського; за­лишилася лише одна носка.

Авестійська мова, тобто мова, якою написана Авеста, має два діалекти: гатський, яким написана її найстародавніша частина Гати, і пізньоавестійський — мова так званої Молодшої Авести, яка ні­коли не була розмовною, одразу склавшись як мова жрецтва, «мер­тва» мова, що має винятково релігійно-культове призначення. Та­кою вона вживається послідовниками зороастризму і тепер.

Найбільш стародавній рукопис Авести датується 1288 р. н. е., усі попередні оригінали і псевдооригінали загинули. Існують текс­ти Авести тільки авестійською мовою, так звані чисті тексти, і тек­сти, доповнені перекладами на перську мову та коментарями, їх за­звичай називають «Зенд-Авестами».

Вперше Авеста була перекладена з авестійської мови французь­кою в 1771 р., а потім й іншими мовами. Перекладу Авести україн­ською мовою немає. Питання про батьківщину Авести таке ж спір­не, як і питання про батьківщину зороастризму загалом. Останнім часом остаточно утвердилась думка, що нею є Середня Азія.

Основний сюжет Авести — боротьба бога добра Ахура-Мазди з богом зла Ахра Манью (Аріманом). На тлі цієї боротьби виклада­ється весь віроповчальний комплекс і культові положення зороаст­ризму.

Існує дві редакції Авести. Перша як збірник уривків із різних частин повного комплексу, який до нас не дійшов. Цей збірник компілятивний, це, так би мовити, книга для широкого вжитку. Друга — це п'ять книг із цього комплексу, які збереглися, хоч і в далеко неповному вигляді. Вони й дають нам уявлення про Авесту, яка колись існувала.

Перша книга Відевдат (Вендідат) «Закон проти демонів-девів» — це комплекс юридичних і ритуальних положень, які ма­ють літургійне застосування.

Потім іде книга Ясна («богослужіння», «поклоніння», «жертво­приношення»). Це молитовні співи, текст зороастрійського бого­служіння, який складається з магічних формул. До них входять найбільш стародавні тексти Хог-Яшт, Гати і Ясна-Хаптахаті. Вва­жають, що автором Гат є Заратуштра. Гати є ядром, основою Авес­ти, тобто це і є Авеста в найточнішому розумінні слова, а решту те­ксту збірника називають Молодшою Авестою. З'ясовано, що Гати було написано специфічною релігійною мовою одного із стародав­ніх іранських племен, вона і увійшла в мовознавство як авестійська мова.

Стародавність Ясни вбачають у тому, що в ній яскраво вислов­лені ідеали первісної племінної демократії, вихваляється мирна зе­млеробська праця, що свідчить про перехід до землеробства і осі­лого скотарства, висловлюється співчуття бідним.

Ясну доповнює книга Віспрат чи Вісперед, що означає «всі гла­ви, всі головні». Вона містить 24 розділи, звернені до окремих глав. Четверту книгу становлять Яшти гімни, які присвячені окремим богам. Завершується цей комплекс Малою Авестою (Хуртак-Апа-стак) — виписками з попередніх текстів для широкого використан­ня, тобто щось подібне до молитовника.

Дослідники вбачають в Авесті історію формування зороастриз­му, його розвиток послідовниками Заратуштри, його доповнення віруваннями і обрядами тих племен і народів, серед яких ця релігія поширювалася. Політичні, ідеологічні та релігійні особливості ми­нулих історичних епох, безумовно, відбились у змісті Авести, але не настільки, щоб стерти значення Гат, вони таки залишилися ви­значальною частиною цієї книги.

Водночас Авеста містить неабиякий пізнавальний філософсь­кий, історичний, географічний та інший матеріал. З Авести можемо багато чого дізнатися про життя іранських і середньоазійських племен, навіть часів розпаду первіснообщинного ладу. Це дало під­ставу історику В. П. Лівшицю виокремити в історії таджицького народу період, який він назвав «Суспільством Авести».

Авеста увібрала в себе багато матеріалів, які дають дуже важли­ві відомості про народи, серед яких поширювався зороастризм, і про ті часи, коли це відбувалося. Адже науково-історичне значення Авести важко переоцінити, вона не тільки релігійна, а й культурна, мовна, історична та філософська пам'ятка.