4.4. Магія, її види

Витоки та особливості її першим дослідив Б. Малиновський у своїй праці «Магія, наука і релігія». Вивчення життя і побуту тузе-мців тихоокеанських островів навело його на думку, що магія є ді­яльністю в умовах підвищеного ризику. Не впевнена у собі людина, вдаючись до чаклунських дій, звертається за допомогою до над­природних сил.

Магія (грец. т^еіа — чаклунство) — це сукупність уявлень та обрядів, в основі яких віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродні фетиші. За уявленнями магія посилювала вплив на природу, оскільки вважалося, що людина може змінити навколишній світ не лише своєю працею (природні рухи), а й особ­ливими символічними діями — обрядами (надприродний шлях). Наприклад, мисливці деяких північноамериканських індійських племен ще в XIX ст. перед початком полювання на бізонів викону­вали ритуальний танець, вважаючи, що це допоможе їм заманити бізонів до стійбищ і забезпечити вдале полювання. На цій підставі магію вважають зародковою формою релігійного культу. 3. Фрейд стверджував, що магія походить з уявлень про «всемогутність ду­мок». За методами впливу її класифікують на контактну (зіткнення носія магічної сили з об'єктом, на який спрямовано її вплив) та іні­ціальну (спрямована на недосяжний для суб'єкта магічної дії об'єкт). За метою вона буває виробничою, лікувальною, застереж­ною, військовою, метеорологічною (магія погоди) та ін. Найпоши­ренішою була виробнича магія, яка мала кілька відгалужень: мис­ливська, риболовецька, будівельна тощо. З розвитком суспільства виникали нові різновиди виробничої магії: землеробська, скотарсь­ка, гончарська, ковальська, навчальна, спортивна. Особливим різ­новидом застережної магії були релігійні табу. Слово «табу» запо­зичене з мов жителів Гавайських островів і означає заборону будь-що робити, аби не накликати на себе біди.

Австралійські аборигени, наприклад, майже всі хвороби вважа­ли насланими своїми недоброзичливцями, а тому були дуже обере­жними у спілкуванні з незнайомцями. Не менш сильною була віра, що магічними діями можна наслати біду своїм ворогам: у деяких індійських племенах проколювали стрілами виготовлені їх фігурки, сподіваючись, що це станеться із ними.

Магічні дії виконували чаклуни, шамани, які, становлячи особ­ливий прошарок, користувалися особливою пошаною. Згодом їх позиції були потіснені жерцями і священнослужителями, а ще піз­ніше їх піддавали гонінням. У середні віки чаклунство було поши­рене у формі білої (за допомогою небесних сил) і чорної (за допо­могою пекельних сил) магії. Окремі елементи їх використовують і сьогодні. Магія дійшла до наших днів як елемент сучасної релігії (віра в надприродну силу обрядів), а також у самостійній формі (ворожіння на картах тощо).