4.2. Тотемізм, основні його форми

Сформувався він у процесі виникнення родового ладу, освоєння первісними людьми полювання і збиральництва як основних видів господарської діяльності. Родовий лад зумовив залежність людини від колективу родичів. А в умовах, коли полювання і збиральницт­во були основними видами господарювання, людина відчувала свою залежність від тварин. Ця залежність, будучи характерною особливістю раннього матріархату, втілена в тотемізмі. Тварини і рослини, завдяки яким людина забезпечувала своє існування, ста­вали об'єктами поклоніння, що на перших порах розвитку тотеміз­му не виключало, а навіть передбачало їх споживання.

Тотемізм (англ. тоїеггшт) — це віра в надприродну спорідне­ність груп людей (роду, племені) з певними видами тварин, рослин, явищами природи. Дещо пізніше в тотемах первісні люди вбачали покровителів роду й племені, захисників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Тому свої родові колективи вони називали іменами тотемних тварин. Наприклад, родові колективи північноамерикан­ських індійців із племені журавля у XVII ст. мали назви журавля, сома, гагари, ведмедя. А в Австралії наприкінці XVIII — на почат­ку XIX ст. на запитання європейців «Хто ти такий?» абориген від­повідав: «Я кенгуру» або «Я личинка комахи». Такими відповідями вони начебто підтримували свій кровний зв'язок з тотемами. Усе це, з одного боку, сприяло формуванню культу предків, а з іншого, спричинило заборону вживати тотем, за винятком ритуальних ви­падків. Згодом тотемізм сформував цілісну систему заборон — та­бу, яка стала відчутним регулятором соціальних відносин (напри­клад, заборона статевих стосунків між родичами, класифікація їжі для воїнів, жінок, дітей, літніх людей). До речі, братами і сестрами вважали всіх членів клану одного тотему. Водночас тотемізм віді­грав інтегруючу роль, об'єднуючи представників роду, племені до­вкола визнаного ними тотему.

Спочатку тотемами вважали тільки тварин, які були об'єктом полювання. Пізніше (із збільшенням кількості людських колекти­вів) поклоніння поширилося на решту тварин, а в окремих народів і на рослини, природні чинники. Наприклад, в австралійців тотемами були собака Дінго, водяна лілея, оливкове дерево, великий камінь, гарячий вітер, дощ, сонце.

Тотемізм характеризують дві головні риси. Перша — це покло­ніння не тотемічним духам, а двійникам тотемів. Воно виявлялося у молитвах (проханнях), танцях, табу, жертвопринесеннях, вигото­вленні зображень тотемів, спеціальних тотемних святах. Особли­вим способом поклоніння були обряди уподібнення тотему, праг­нення зовні бути схожим на нього. Так, окремі жителі Африки, намагаючись бути схожими на антилопу-зебру, вибивали собі ниж­ні зуби. Друга риса — це дозвіл убивати і з'їдати тотема тільки за умови дотримання особливих релігійних обрядів, щоб не нашкоди­ти тотемному духові. Так, індійці-шевенези (Канада) ще на початку XX ст. ставили перед мордою забитого родича-оленя посуд з їжею, танцювали мисливський танець, просили вибачення і бажали щастя духові оленя в країні мертвих.

З ритуальної точки зору, тотемізм пов'язаний з великим ком­плектом нерідко довготривалих ритуальних дій. Так, серед австра­лійських аборигенів поширеним був обряд «інтігіума», покликаний сприяти розмноженню тварин, від чого, вважалось, залежить бла­гополуччя роду.

Тотемізм є елементом усіх сучасних релігій. Особливо відчут­ний його вплив в індуїзмі, де багатьох тварин, найчастіше корову, вшановують як священних. Сліди тотемізму простежуються й у християнстві. Святий дух православні зображують у вигляді голу­ба, а Христа часто називають «агнцем» (ягням). В обряді ритуаль­ного з'їдання тотема втілене християнське таємне причащання, під час якого споживання віруючими хліба і вина символізує спожи­вання тіла і крові Бога.

Докладно описав тотемізм англійський етнограф Джеймс-Джордж Фрезер у дванадцятитомній праці «Золота парость».