2.5. Структура релігійного комплексу: огляд різноманітних теорій

Структурно-функціональна школа. Функціоналізм (або школа структурно-функціонального аналізу) протягом тривалого часу, починаючи з 40-х років, був домінуючим теоретичним напрямком в американській соціології. Лідери функціоналізму — Т. Парсонс і Р. Мертон — не вважалися класиками буржуазної соціологічної думки. Хоча в кінці 60-х і особливо в 70-ті роки функціоналізм за­знав гострої критики і його вплив значно зменшився, він продов­жує зберігати своїх прибічників в різних галузях соціології, зокре­ма соціології релігії.

Функціоналізм як течія в буржуазній соціології часто ототож­нюється з застосуванням структурно-функціонального аналізу для вивчення соціальних явищ. Але таке ототожнення не правомірне. Всупереч погляду Р. Мертона функціоналізм не є ідеологічно нейт­ральним методом, який може однаково застосовуватися в різних теоретичних соціологічних системах. Зміст структурно-функціо­нального аналізу, його місце в системі соціального пізнання визна­чається не лише необхідністю вивчення структур і функцій соціа­льних явищ, а й тим, як розуміють структуру і функції того або ін­шого суспільного явища. Ось чому, на наш погляд, слід відрізняти структурно-функціональний метод як необхідний компонент будь-якого наукового дослідження складних систем об'єктів, у т. ч. сус­пільство, структуралізм і функціоналізм як особливі соціологічні течії, які включили структурний і функціональний аналіз у загаль­ний контекст ідеалістичних теорій, пояснень суспільства метафізи­чно деформували і абсолютизували цей метод.

Загальним для функціоналістів є ідеологічне зведення соціаль­ної структури взаємодії людей в межах певних інститутів, які ре­гулюють поведінку індивідів за допомогою встановлених норм поведінки. Виходячи з цього, релігія розглядається як централь­ний, такий, що має фундаментальне значення аспект культури. Релігія створює систему вірувань, норм і цінностей, які об'єд­нують членів суспільства, забезпечують його цілісність і єдність. Таким чином, ідучи за Дюркгеймом, функціоналісти вважають релігію важливим інтегруючим фактором, який підтримує ціліс­ність суспільства.

Феноменологічний напрямок. Наприкінці 60-х — на початку 70-х років в американській теоретичній соціології набуває розповсю­дження так званий феноменологічний напрямок. Соціологи цього напрямку справляють в наш час суттєвий вплив на американську і меншою мірою на англійську соціологію релігії. Провідним з них є американець П. Бергер і західнонімецький соціолог Т. Лукманн, що працює з ним.

Феноменологічний напрямок в соціології взагалі і в соціології релігії зокрема пробує спиратися в своєму аналізі соціальних про­цесів і явищ на деякі філософські положення Е. Гуссерля. Першим в США спробував застосувати філософські ідеї Гуссерля до аналізу соціологічних явищ А. Шютц, німецький філософ і соціолог, його ідеї набули свого розвитку у книзі П. Бергера і Т. Лукманна «Соці­альна конструкція реальності». Якщо гранично скорочено викласти основні філософські, методологічні концепції феноменологічної соціології, вони зводяться до такого.

Хоча і Гуссерль, і його послідовники формально визнавали іс­нування зовнішнього об'єктивного світу і відхрещувались від солі-псізму, практично їх аналіз був спрямований лише на вивчення фе­номена людської свідомості. В сфері соціології об'єктом вивчення феноменологів є соціальна реальність, яка, на їх думку, конструю­ється людьми в процесі їх взаємодії за допомогою мови та інших символічних та знакових систем. Процес матеріальної, трудової ді­яльності людей і система об'єктивних відношень, що складається в ній, випадають з поля зору феноменологічної соціології. Суспільст­во і соціальні інститути розглядаються як продукти інтер-суб'єктивної колективної свідомості людей. Постулюється плюра­лізм соціальних реальностей, причому головні з них оголошуються реальністю повсякденного життя, над якою надбудовуються систе­ми «символічних універсумів» у вигляді науки, мистецтва, релігії, філософії. Таким чином, у феноменологічній соціології майже зні­мається різниця між гносеологічним розумінням об'єктивної реа­льності, яка не залежить від свідомості людей (у тому числі від їх суспільної свідомості), і реальністю, яка сприймається як феномен суспільної свідомості, або система значень об'єктивних людських знань, ідей і уяв.

У феноменологічній соціології широко застосовується також принцип інтенціональності свідомості, сформульований Е. Гуссер­лем. Питання про реальність або імозорність об'єкта пізнання зні­мається за принципом інтенціональності: всякий акт свідомості має нібито предметний напрямок. У соціології релігії такий підхід спричиняє таке, що питання про реальність надприродних, транс­цендентних об'єктів формально не вирішується. Практично фено­менологічна соціологія релігії виходить із того, що трансцендиру-вання, тобто вихід за межі чуттєво-сприйнятного реального світу, є необхідною характеристикою антропологічної природи людини.

Соціологічні концепції Е. Дюркгейма і М. Вебера. Вплив учення Дюркгейма розповсюджується не лише на представників структур­но-функціональної школи, а й на американських та англійських со­ціологів інших напрямків. До речі, західні соціологи уникають іде­нтифікації з будь-якою теоретичною школою або напрямком. Ознакою хорошого тону і духовної належності серед них вважаєть­ся еклектична змішаність в галузі методології, коли віддається на­лежне Марксу (щоб наголосити на його обмеженості) і Дюркгейму, Веберу і Зіммелю, Тьоннісу і Парето та іншим соціологам-теоретикам XIX та XX століть. Коли йдеться про Дюркгейма, немає жодної книги з проблем соціології релігії, що вийшла у США і Ан­глії за останні два десятиліття, де б не наголошувалося на значенні для сучасної соціології розуміння релігії Дюркгейма. Так, англійсь­кий соціолог Таулер дюркгеймівській традиції в соціології релігії присвятив велику главу. Таулер вважає, що Дюркгейм продовжує шлях, накреслений Марксом і спрямований на дослідження соціа­льних джерел релігії. Але Дюркгейм пішов далі Маркса, відмовив­шись трактувати релігію лише як епіфеномен, як відображення су­спільства, не справляючи на нього зворотного впливу.

У середині 60-х років непомітна секуляризація американських церков стала помітною: скоротилося членство в релігійних органі­заціях, зменшилося відвідування церков, змінилося загальне став­лення до церковних цінностей і норм. Автор вірно пов'язує ці зміни з загальною соціальною і політичною кризою, яка торкнулася аме­риканського суспільства наприкінці 60-х років. Якщо раніше, вико­ристовуючи формулювання Бергера, середній американець був пе­реконаний у тому, що навкруги все добре, і релігія підтримувала в ньому це переконання, то в 60-х роках все більше американців дій­шло висновку, що їх світ далеко не кращий, і тому релігія втрачала у них свій колишній престиж (Вег^ег Р. Faching up to Modernity. — р. 156). Виник прогресуючий процес делегітамації колишніх релі­гійних цінностей і норм. Але у 1973 р. Бергер несподівано заявив, що він свого часу перебільшував значення секуляризації. Він про­гнозує у майбутньому повернення народних мас до релігії, хоча і не обов'язково у церковній формі. На відміну від інших авторів він вважає, що нові впливові релігійні рухи можуть знову виникнути, але не на основі східних, азіатських релігій (наприклад, індуїзм, буддизм), а лише на засаді іудейсько-християнської релігійної тра­диції. Релігійне відродження, на думку Бергера, можливе, якщо теологи і релігійні діячі перестануть розчиняти релігійний зміст своїх доктрин у різних політичних, соціальних і етичних концепці­ях і повернуться до традиційної християнської віри, до так званої вертикальної теології, тобто теології, яка ґрунтується на вірі у по­тойбічного Бога. Ось такі висновки П. Бергера, в яких теолог явно переважує соціолога.

Важко погодитися з розумінням Р. Таулера дюркгеймівської со­ціологічної традиції. В його трактовці вона близька до марксистсь­кої традиції, водночас як насправді їх відділяють методологічні принципи соціального аналізу. Для Дюркгейма в основі суспільно­го життя лежать колективні уяви, вірування і почуття. Релігія по суті ототожнюється ним з суспільною свідомістю загалом, тому що будь-яка система поглядів, цінностей і норм, які інтегруються сус­пільством, розглядається ним як релігійна в її основі. Від Дюрк-гейма починається традиція поширення релігії в середовищі бур­жуазних соціологів. Щодо характеристики соціальних функцій ре­лігії, то Дюркгейм поклав початок визначенню її функції (в межах соціальної системи) як головної, наголошуючи на необхідності ре­лігії для існування і функціонування соціальних систем (Осипо-ва Е. В. Социология Е. Дюркгейма. — М., 1977).

Значна увага в англо-американській соціології релігії приділя­ється і теоретичній спадщині М. Вебера. У нього буржуазні соціо­логи беруть на озброєння передусім методологічний плюралізм, тобто відмову від виділення визначальних сторін розвитку суспіль­ства. Релігія розглядається ними і як незалежне, і як залежне мін­ливе, причому такий підхід оголошується подоланням однобічності матеріалізму та ідеологізму. В багатьох книжках цитується відомий вислів М. Вебера, який характеризує його методологію підходу до релігії. М. Вебер, з одного боку, заявляє, що «як би далеко не захо­див соціологічний вплив на релігійну етику, в кожному окремому випадку остання формується, в першу чергу, із релігійних джерел», а з другого, називає безглуздим доктринерським тезисом твер­дження про те, «що капіталізм як господарська система є продук­том реформації». Загальний висновок Вебера зводиться до того, що хоча однобічна матеріалістична і однобічна спіритуалістична ін­терпретація каузальних зв'язків в галузі культури і історії припус­тимі рівною мірою й обидві вони однаково мало допомагають встановленню історичної істини, якщо вони є не попереднім, а за­ключним етапом дослідження.

Теми рефератів

1.         Релігія і культура.

Основні релігієзнавчі концепції сутності релігії.

Культура і релігія.

Роль жінки в релігії.

Особливості релігієзнавчих досліджень релігійного феномену.

Релігія як духовний і соціальний феномен.

Психологічні та соціокультурні передумови виникнення релігії.

Структурно-функціональний аналіз релігії.

Роль і функції релігії в суспільстві.

Релігія як предмет релігієзнавчих досліджень.

Міфологічний і релігійний світогляди: загальне та особливе.

Специфіка релігійного світосприйняття та світорозуміння.

Проблема визначення релігії.

Теологічна інтерпретація релігії.

Релігія як особистісний феномен.

Структурно-функціональний аналіз релігії.

Структура релігійного комплексу: огляд різноманітних теорій.

Релігійна віра, її зміст, форми вияву.

Релігійна діяльність.

Аналіз ролі релігії в суспільстві.

Питання. Завдання

Що таке міфологія?

Дайте визначення релігії.

У чому суть релігії'?

Що таке релігійна свідомість?

Дайте визначення релігійній вірі?

Які особливості характеризують міфологічне мислення?

Охарактеризуйте спільні та відмінні риси міфологічного і релігійно­го світоглядів.

Чим зумовлена поява різноманітних концепцій тлумачення релігії?

У чому виявляються особливості головних елементів релігійної сві­домості?

Охарактеризуйте головні функції релігійних організацій.

У чому виявляються спільні риси різних типів релігійних організацій?

Які головні проблеми доводиться долати релігієзнавству в процесі класифікації релігій?

Проаналізуйте головні особливості релігійних відносин.

Які історичні чинники прислужилися до формування релігій як соці­ального і духовного феномену.

Назвіть основні риси міфологічного світогляду.

Які основні підходи щодо тлумачення сутності релігії?

В чому полягає структурно-функціональний аналіз релігії?

Охарактеризуйте інтегративну та комунікативну функції релігії.

Дайте визначення релігії як предмета релігієзнавчих досліджень.

У чому виявляється специфіка релігійного світосприйняття та світорозуміння?

Дайте аналіз ролі релігії в суспільстві.

Тести

1.         Теологи вважають першопричиною світу:

а)         божество        в) місяць

б)         людину           г) воду

2.         На яке поняття спирається Тайлор Е. Барнетт у концеп-
ції, яка пов'язує в єдине ціле всі стадії розвитку релігії на осно-
ві психічної діяльності людини?

а)         анімізм            в) шаманізм

б)         тотемізм         г) магія

3.         На яке поняття спирається Д. Твейзор у концепції похо-
дження релігії?

а)         фетишизм       в) анімалізм

б)         тотемізм         г) аніматизм

4.         За основу пояснення релігії К. Юнг взяв ідею:

а)         символів         в) уявлень

б)         архетипів       г) сподівань

5.         Е. Фромм вважає, що релігійна віра є сутністю природи:

а)         тотему            в) космосу

б)         людини          г) землі

6.         Виходячи із факту релігійного самовідчуження, Л. Фейер-
бах уважав, що світ поділяється на:

а)         релігійний      в) аморфний

б)         уявний            г) дійсний

7.         Фантастичне подвоєння світу і протиставлення надпри-
родного природному є найзагальнішою ознакою:

а)         віри в надприродне  в) приватної властивості

б)         пригноблення людини         г) пануючої сили

8.         Щоб науково пояснити виникнення релігії, необхідний
аналіз її коренів:

а)         історичних     в) економічних

б)         фантастичних            г) докласових

9.         Релігійний світогляд є різновидом світогляду:

а)         ідеалістичного           в) ілюзорного

б)         матеріалістичного     г) містичного

10.       Керуючись принципом тотожності й відмінності, соціа-
льні функції релігії і церкви взаємно:

а)         обумовлені     в) антагоністичні

б)         створюють видимість           г) соціально пасивні
приналежності

Рекомендована література

Вебер М. Избранные произведения. — М: ИФ АН СССР, 1990. — 637 с.

Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии религии // Гегель Г. В. Ф. Фи­лософия религии в двух томах. — М.: Мысль, 1977.


Горбаченко Т. Г. Вплив християнства на становлення писемної куль­тури Русі-України: релігієзнавчо-філософський аспект. — К.: Академія, 2001. — 272 с.

Джемс У. Многообразие религиозного опыта / Пер. с англ. — М.: Наука, 1993. — 420 с.

5.         Зарубежные исследования социальных функций религии. — М.:
Правда, 1988. — 463 с.

Леви-Брюлъ Л. Мистический опыт и символы первобытных людей // Мистика. Религия. Наука. — М.: Искусство, 1998. — 457 с.

Лобовик Б. А. Религия как социальное явление. — К.: Наукова дум­ка, 1982.— 95с.

Лобовик Б. А. Религиозное сознание и его особенности. — К.: Осно­ви, 1999. — 319 с.

Маррет Р. Формула табумана как минимум определения религии // Мистика. Религия. Наука. — М.: Республика, 1995. — 407 с.

10.       Токарев С. А. Религия в истории народов мира. — М.: Политиздат,

1964. — 623 с.

11.       Токарев С. А. Ранние формы религий. — М.: Мысль, 1990. — 575 с.

Фромм Э. Психоанализ и религия // Сумерки богов. — М.: Изд-во политической литературы, 1989. — 427 с.

Франки В. Человек в поисках смысла: сборник. — М.: Прогресс, 1990.— 368с.

Франки В. Основы логотерапии. Психотерапия и религия. — СПб.: Наука, 1995. — 381 с.

15.       Фрейд 3. Психоанализ, религия, культура. — М.: Республика,
1992. — 511 с.

Фрейд 3. Тотем и табу. — М.: Республика, 1997. — 459 с.

Юнг К. Г. Ответ Иову. — М.: Раритет, 1995. — 473 с.

Юнг К. Г. Архетип и символ. — М.: Наука, 1992. — 473 с.

Элиаде М. Священное и мирское. — М.: Изд-во МГУ, 1994. — 144 с.