Розділ 2 РЕЛІГІЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ І ДУХОВНИЙ ФЕНОМЕН 2.1. Релігія як предмет релігієзнавчих досліджень

Релігія як феномен сформувалася у намаганнях людини пізнати особливості буття світу, сили, що панують у ньому, а також своє місце і роль у процесах, що відбуваються у природі, суспільстві, рі­зним чином торкаючись її буття. У цьому процесі вона прийшла до розуміння існування у Всесвіті Вищих Сил, які по-особливому освітлюють людську душу, завдяки яким людина вивищується над собою і, пізнаючи Бога, починає відчувати його буття в собі.

Термін «релігія» як позначення відношення «людина — Бог» був запроваджений у XV—XVI ст. Тоді його вживали тільки в теїс­тичному значенні, без урахування усіх особливостей феномену, який він позначав. А перед тим мислителі вдавалися до понять «со­вість», «пошана», «страх» перед Богом. Осмислений погляд на ре­лігію як особливий феномен був започаткований філософією Ново­го часу, в чому найбільша заслуга німецьких філософів Фрідріха-Іммануїла Канта (1724—1804), Ернста-Даніеля Шлейєрмахера (1768—1834), Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля (1770—183І), Людвіга-Андреаса Фейербаха (1804—1872), Карла Маркса (1818— 1883), Фрідріха Енгельса (1820—1895), французького філософа Огюста Конта (1798—1857), англійських філософів Дейвіда Юма (1711—1776), Герберта Спенсера (1820—1903) та ін.

Походить термін «релігія» з латини (religio — набожність), охо­плюючи своїм змістом благочестя, святиню, предмет, що співвід­носиться у житті людини з абсолютним, вищим, надлюдським, а саме Богом, Божеством. Кожна релігія по-своєму іменує цю Вищу Силу. Однак було б некоректно тлумачити релігію лише як відо­браження зовнішніх щодо людини сил. Бо релігія є формою само­визначення людини у світі, її причетності до явищ, що відбувають­ся під впливом Вищих Сил, а відповідно, до світу надприродного. Водночас релігія є не лише формою свідомості, а для багатьох лю­дей реальним життям, що ґрунтується на засадах віри.

Релігія — це духовний феномен, що постає як форма самови­значення людини у світі, виражає віру в надприродне Начало, це джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, вхо­дження в його світ, причетності до нього.

Поняття «релігія» безпосередньо пов'язане з поняттям «Бог». Релігії без уявлення про Бога не існує. Бог є началом і сенсом кож­ної релігії.

Бог, за релігійними уявленнями, є передусім Абсолютом, виви­щеним над людськими, природними силами, здібностями, якостями та відносинами. Він розглядається як творець світу, хоч і не нале­жить до нього. Бог є трансцендентним (потойбічним), тобто він пе­ребуває поза межами конкретного іманентного (замкненого) кола свідомості. Тривалий час стверджувалося, що людина не може від­крити Бога, побачити його, пізнати так, як вона може пізнати будь-яке природне явище, бо лише сам Бог може відкритися людині, по­долати межу між трансцендентним та іманентним.

Бог — це верховна надприродна сутність, яка, згідно з різними релігійними вченнями, наділена вищим розумом, абсолютною до­сконалістю і всемогутністю, є творцем світу, зумовлюючи все, що відбувається в ньому.

Теологія (богослов'я) та її світоглядні опоненти віками шукають доказів як «за», так і «проти» існування Бога. Але жодні аргументи нічого не доводять людині, яка не вірить, і не потрібні людині, яка вірує. Щодо цього І. Кант стверджував, що існування Бога не мож­на логічно ні довести, ні спростувати.