12.2. ПЕРЕВІРКА ПРОГНОЗНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (МСЗНВ 3400)

Відповідно до МСА 3400 "Перевірка прогнозної фінансової інформації", прогнозна інформація - це інформація, що базується на припущеннях про події, які можуть відбутися у майбутньому та про можливі дії суб'єкта господарювання.

Прогноз - дії персоналу на певну дату, що він планує здійснити на основі припущень щодо майбутніх подій ("найкращі оцінки").

Перспективні оцінки - це прогнозна інформація, складена на основі гіпотетичних припущень про майбутні події та дії персоналу або поєднання найкращої оцінки та гіпотетичних припущень "що трапиться, якшо ...".

Така інформація ілюструє можливі наслідки подій та дій управлінського персоналу на дату підготовки інформації, якби такі події й дії відбулися (сценарій "що трапиться, якщо ...").

Прогнозна інформація може бути підготовлена як:

інструмент управління (оцінка майбутніх капіталовкладень);

проспект для потенційних інвесторів;

річний звіт для акціонеів, органів регулювання та інших зацікавлених осіб;

документ для кредиторів (прогноз руху грошових коштів).

Цей стандарт не застосовується для перевірки прогнозної фінансової інформації, вираженої в загальній чи оповідній формі.

Прогнозна інформація стосується подій або дій, що дотепер не відбувалися і можуть не відбутися. Тому аудитор не в змозі висловити думку з приводу того, чи буде досягнуто результатів, зазначених у такій інформації.

Приймаючи завдання, аудитор повинен розглянути наступні питання.

Чи використовується інформація за призначенням?

Чи   призначена  інформація  для  загального   або   обмеженого поширення?

Припущення гіпотетичні, чи це найкращі оцінки?

Які елементи слід включати в інформацію?

Який період охоплює інформація?

Виконуючи завдання з перевірки прогнозної фінансової інформації, аудитор повинен одержати достатні відповідні свідчення:

а)         чи є обгрунтованим припущення управлінського персоналу про
найкращу оцінку, на якій грунтується прогнозна фінансова інформація, а у
випадку гіпотетичних припущень - чи відповідають такі припущення
призначенню інформації;

б)         чи підготовлена належним чином прогнозна фінансова інформація
на підставі припущень;

в)         чи належним чином подано прогнозну фінансову інформацію та чи
адекватно розкрито всі суттєві припущення (із чітким зазначенням того, чи є
вони припущеннями найкращої оцінки або гіпотетичними припущеннями);

г)         чи на тій самій основі підготовлено прогнозну фінансову
інформацію, що й фінансові звіти за попередні роки (використовуючи
відповідні принципи бухгалтерського обліку).

Прогнозна фінансова інформація стосується подій або дій, що дотепер не відбувалися й можуть не відбутися. Якщо можна знайти докази, що підтверджують припущення, на яких грунтується прогнозна фінансова інформація, то такі свідчення, як правило, самі орієнтовані на майбутнє, а отже, за характером відрізняються від свідчень, які зазвичай можна одержати при проведенні аудиторської перевірки фінансової інформації, яка була підставою для прогнозів. Тому аудитор не в змозі висловити думку з приводу того, чи буде досягнуто результатів, зазначених у прогнозній фінансовій інформації. Враховуючи типи доказів (доступних для оцінювання припущень), на яких грунтується прогнозна фінансова інформація, аудиторові, можливо, буде важко одержати впевненість, достатню для висловлення позитивної думки про те, що припущення не містять суттєвих викривлень. Отже, складаючи висновок щодо обгрунтованості припущень управлінського персоналу, аудитор забезпечує лише середній рівень упевненості. Проте, якщо, на думку аудитора, одержано достатню впевненість, ніщо не заважає йому висловити позитивну впевненість щодо припущень.

Оскільки під прогнозною фінансовою інформацією розуміють інформацію про майбутній фінансовий стан, майбутні фінансові результати діяльності, майбутній рух грошових коштів суб'єкта економічної діяльності або окремі сторони його фінансово-господарської діяльності в майбутньому, прикладами її у вигляді окремих показників можуть бути:

оцінка величини необхідних капітальних вкладень;

оцінка впровадження нового продукту;

оцінка здавання майна в довгострокову оренду;

прогноз   цільового   використання  засобів,   отриманих  від  продажу довгострокових боргових зобов'язань;

-           прогнозні бюджети (виробництво; реалізація)

Аудитор не повинен приймати завдання (або він має відмовитися від його виконання), якщо припущення є явно нереальними або якщо аудитор вважає, що прогнозна фінансова інформація не буде відповідати її призначенню. Тому аудиторові й замовникові слід узгодити умови завдання. І в інтересах суб'єкта господарювання, і у власних інтересах аудитор надсилає лист-зобов'язання, щоб уникнути непорозумінь. Лист-зобов'язання охоплює питання, що підлягають перевірці, і встановлює відповідальність управлінського персоналу за припущення, а також за надання аудиторові всієї відповідної інформаціїі первинних даних, використаних для здійснення припущень

Аудитор повинен отримати достатній рівень знань про бізнес клієнта та розглянути ступінь достовірності фінансової інформації, що була підставою для прогнозів.

Аудитору слід врахувати наступні аспекти.

Ймовірність суттєвих викривлень.

Знання, отримані при виконанні попередніх завдань.

Компетентність управлінського персоналу стосовно підготовки прогнозної інформації.

Ступінь впливу суджень управлінського персоналу на прогнозну інформацію та відповідність і достовірність даних, взятих за основу.

Аудитору слід отримати письмові пояснення управлінського персоналу щодо передбачуваності використання інформації та прийняття ним відповідальності за прогнози.

Аудитор повинен отримати достатній рівень знання бізнесу, щоб мати змогу оцінити, чи було виявлено всі суттєві припущення, необхідні для підготовки прогнозної фінансової інформації, розглядаючи при цьому:

внутрішній контроль за системою, що використовується під час підготовки прогнозної фінансової інформації, а також досвід і компетенцію осіб, які готують прогнозну фінансову інформацію;

характер підготовлених суб'єктом господарювання документів, то підтверджують припущення управлінського персоналу;

ступінь використання статистичних, математичних і комп'ютерних методів під час формування і застосування припущень;

точність прогнозної фінансової інформації, підготовленої за попередні періоди, і причини суттєвих розбіжностей.

Аудитор повинен розглянути ступінь достовірності фінансової інформації суб'єкта господарювання, яка була підставою для прогнозів. Він повинен отримати знання фінансової інформації, яка була підставою для прогнозів, щоб оцінити, чи підготовлена прогнозна фінансова інформація на тій самій основі, що й інформація, яка була підставою для прогнозів, щоб визначити "минулу точку відліку" для розгляду припущень управлінського персоналу. А тако аудитор повинен з'ясувати, чи була відповідна інформація, яка була підставою для прогнозів, перевірена (або оглянута) аудитором і чи застосовувалися при її підготовці відповідні принципи бухгалтерського обліку.

При здійсненні перевірки правильності підготовки прогнозної фінансової інформації аудитор застосовує процедури, передбачені МСА 530 "Аналітичні процедури". До таких процедур можна віднести:

вибіркові розрахунки прогнозних показників;

порівняння показників, що досліджуються, з середньогалузевими показниками або з показниками інших, подібних суб'єктів цієї ж галузі бізнесу.

Визначаючи ймовірність наявності в прогнозній фінансовій інформації суттєвих перекручень, аудитору слід звернути увагу на:

особливості процесу підготовки прогнозної фінансової інформації;

наявність застережень в аудиторському висновку про фінансову звітність суб'єкта за попередній період;

можливість використання даних фінансової звітності суб'єкта за попередній період, аудит якого не проводився;

інші обставини.

У випадку виявлення суттєвих відхилень у розрахунках аудитор повинен зважати на взаємозв'язок окремих показників прогнозної фінансової інформації, особливо:

між елементами прогнозної фінансової інформації, які, як очікується аудитором, мають відповідати аналогу, що грунтується на досвіді суб'єкта аудиту (наприклад, розміру валового прибутку, розміру капіталу тощо);

між фінансовою інформацією та відповідною інформацією нефінансового характеру (витратами на оплату праці та чисельністю працівників, торговельною площею й товарообігом, розміром запасів та ємністю складів тощо).

Якщо фактичну інформацію наведено як частину прогнозної фінан­сової інформації, аудитор, базуючись на професійному судженні, повинен визначити, якою мірою фактична інформація має бути перевірена, та які процедури щодо неї слід провести.

Якщо результат прогнозу подано діапазоном значень, аудитор повинен переконатися, що в прогнозній фінансовій інформації розкрито обгрунтування меж діапазону, і прогноз, який зроблено виходячи із цих меж, не введе в оману потенційних користувачів. Такими прикладами прогнозної інформації, наданої на основі типових форм фінансової звітності можуть бути:

прогнозний баланс;

прогнозний звіт про фінансові результати;

прогнозний звіт про рух грошових коштів;

прогнозний звіт про власний капітал.

Перевірка прогнозної фінансової інформації не може проводитися аудитором, який надає суб'єкту супутні послуги щодо підготовки такої інформації, а саме: послуги із збору, обробки, узагальнення інформації а також у випадках, коли аудитор здійснював вибір припущень, які покладено в основу цієї прогнозної інформації.

Аудиторський висновок щодо перевірки прогнозної фінансової інформації має включати думку аудитора про застосування припущень, правильність підготовки інформації на основі прийнятих припущень і адекватність її надання.

Висновок щодо перевірки прогнозної фінансової інформації повинен містити:

заголовок, назву документа - "Висновок щодо перевірки прогнозної фінансової інформації"

адресата;

опис прогнозної фінансової інформації;

посилання на Міжнародні стандарти аудиту (або відповідні національні стандарти чи практику), що застосовуються до перевірки прогнозної фінансової інформації:

твердження про те, що управлінський персонал несе відповідальність за прогнозпу фінансову інформацію, у тому числі за припущення, на підставі яких її складено;

посилання на мету та / або обмежене поширення прогнозної фінансової інформації (якщо доречно);

твердження про негативну впевненість щодо забезпечення припущеннями обгрунтованої підстави для прогнозної фінансової інформації;

думку про те, чн підготовлено прогнозну фінансову інформацію належним чином на підставі припущень і чн подано її за відповідною концептуальною основою фінансової звітності;

відповідні застереження щодо можливості досягнення результатів, зазначених у прогнозній фінансовій інформації;

дату звіту, що є датою завершення процедур;

адресу аудитора;

підпис аудитора, який здійснив перевірку прогнозної фінансової інформації..

Аудитор може додати до висновку думку про можливість використання прогнозної фінансової інформації у визначених суб'єктом цілях, а також рекомендації щодо обмеженого використання й розповсюдження прогнозної фінансової інформації. До висновку можна включати і іншу інформацію, що має відношення до роботи, яку провів аудитор. Якщо аудитор встановив, що припущення, прийняті при підготовці прогнозної фінансової інформації, неприйнятні; або ж прогнозна фінансова інформація неправильно підготовлена на основі прийнятих припущень і неадекватно, то у висновку про результати її перевірки мають бути викладені обставини, які обумовили думку аудитора.

У випадку, коли з деяких причин аудитор не в змозі провести не­обхідні процедури, він повинен відмовити у висновку про результати перевірки прогнозної фінансової інформації, відмовитися від висловлювання своєї думки і викласти при цьому обставини, які спричинили обмеження обсягу робіт.