TEMA 12. ЗАВДАННЯ З НАДАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ ТА СУПУТНІ ПОСЛУГИ 12.1. ЗАВДАННЯ З НАДАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ, ЩО НЕ Є АУДИТОМ ЧИ ОГЛЯДОМ ІСТОРИЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (МСЗНВ 3000).

Попит на достовірну фінансову інформацію у сучасних умовах господарювання є досить значним. З цією метою завдання з перевірки такої інформації виходить за межі перевірки фінансової звітності. У ході такої перевірки виникає необхідність уточнення певних правил і процедур, що вимагає застосуавння різноманітних стандартів і методичних рекомендацій.

Встановлення основних принципів та процедур, а також надання рекомендацій професійним бухгалтерам-практикам для виконання завдань з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації, на які поширюється сфера застосування МСА або Міжнародних стандартів завдань з огляду (МСЗО) є метою міжнародного стандарту завдань з надання впевненості (МСЗНВ) 3000 "Завдання з надання впевненості, шо не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації".

Відповідно розрізняють два типи завдань з надання впевненості, які дозволяється виконувати практику:

завдання з надання обгрунтованої впевненості, метою якого є зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятно низького рівня за обставин завдання як основи для позитивної форми висловлення висновку практика;

завдання з надання обмеженої впевненості, метою якого є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним за обставин завдання, але вищим, ніж у завданні з надання обгрунтованої впевненості, як основи для негативної форми висловлення висновку практика.

До завдань з надання впевненості відносять всі завдання, що виконує аудитор, в яких оцінюється відповідність предмета перевірки встановленим критеріям в усіх суттєвих аспектах, у тому числі завдання з аудиту фінансової звітності та її елементів, огляду фінансових звітів, перевірки прогнозної фінансової інформації тощо. Проте, слід зазначити, що МСЗНВ 3000 не застосовується до аудиторської перевірки або огляду фінансових звітів та не відмінює дії інших МСА. Крім того, цей стандарт не використовують до завдань, що виконують аудитори, але які не є завданнями з надання впевненості, зокрема:

виконання аудитором погоджених із замовником процедур;

складання фінансової, податкової та іншої звітності;

консультаційні послуги.

МСЗНВ 3000 застосовують при перевірці не фінансової, а іншої інформації або її комбінації з фінансовою. Як правило, МСЗНВ 3000 застосовується до завдань, які мають такі ознаки:

наявність великої кількості різноманітних предметів перевірки щодо інформації (економічної, статистичної, правової, або поєднання будь-яких із наведених видів інформації між собою, або в поєднанні з фінансовою інформацією);

необхідність підтвердження достовірності інформації та надання безпосереднього висновку;

рівень впевненості, що його надає аудитор, є високим або помірним. Слід відмітити, що незважаючи на те, що в МСЗНВ 3000 розкрито

поняття, цілі, ознаки та елементи завдань з надання обгрунтованої та обмеженої впевненості, він призначений для аудиторів, які виконують завдання з метою надання високого рівня впевненості, зокрема обгрунтованої.

Отже, що перш за все аудитору слід прийняти (або продовжувати, якщо прийнятно) завдання з надання впевненості, тільки:

1)         якщо предмет перевірки є відповідальністю іншої сторони, ніж
потенційні користувачі або сам аудитор. Письмове підтвердження -
найдоречніша форма документування розуміння відповідальної сторони. У
випадку відсутності письмового підтвердження, аудитор розглядає;

чи доречно приймати завдання. Прийняття може бути доречним, якщо інші джерела, такі як законодавство чи контракт, зазначають відповідальність:

якщо завдання прийнято, чи розкривати інформацію про ці обставини у висновку про надання впевненості.

якщо на основі попередніх знань про обставини завдання, нічого не привертає уваги аудитора, що свідчило б, що вимги Кодексу або МСЗНВ не будуть виконані. Аудитор не приймає завдання, якщо він не володіє характеристиками, що вимагаються у параграфі 17 Концептуальної Основи. Проте, у разі, якщо замовник не є відповідальною стороною, аудитор розглядає вплив на доступ до записів, документації та іншої інформації.

якщо аудитор впевнений, що всі особи, які виконуватимуть завдання, спільно мають необхідну професійну компетентність. Аудитора можуть запросити виконати завдання з надання впевненості з широкого кола питань. Деякі предмети перевірки можуть вимагати більше спеціальних навичок та знань, ніж ті, якими звичайно володіє окремий аудитор.

За таких умов, коли аудитору потрібні спеціальні знання та навички збирання та оцінювання доказів до співпраці залучають експертаів, осіб, які спеціалізуються в певних галузях знань, а також мають необхідні знання та навички. Проте слід відмітити, що саме аудитор є відповідальним за надання аудиторського висновку, отже і він приймає процедури контролю якості, що визначають обов'язки кожної особи, яка виконує завдання з надання впевненості, в тому числі роботу всіх експертів.

За таких умов слід мати на увазі, що експерту не обов'язково володіти тим ступенем досвідченості у наданні впевненості, яким володіть аудитори. юі не є професійними бухгалтерами, аби забезпечити відповідність цьому МСЗНВ та іншим доречним Проте від аудитора не вимагають володіння такими самими спеціальними знаннями та навичками, як експерт, але він повинен мати достатні навички та знання для:

визначення цілей дорученої роботи та зв'язку цієї роботи з метою завдання;

розгляду обгрунтованості припущень, методів і вихідних даних, використовуваних експертом;

розгляду обгрунтованості даних, отриманих експертом, щодо обставин завдання та висновку практика.

Аудитор повинен отримати достатні та відповідні докази адекватності роботи експерта цілям завдання. Для цього він оцінює:

професійну компетентність, досвід та об'єктивність експерта;

обґрунтованість доказової та методичної бази, які використав експерт;

обґрунтованість даних щодо обставин завдання та висновку.

Перед початком планування і виконання завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової звітності, аудитору необхідно погодити це завдання з замовником, що відображається в листі-зобов'язанні чи чи в іншій доречній формі конгракгу.

Планування охоплює розробку загальної стратегії шодо обсягу, важливості, визначення часу та проведення завдання, а також план завдання, який складається з детального підходу до характеру, визначення часу та обсягу процедур збору доказів, які слід виконати, та причини їх вибору. До основних питань, що підлягають плануванню відносять:

умови завдання;

характеристики предмету перевірки та ідентифіковані критерії;

процес виконання завдання та можливі джерела доказів;

розуміння практиком суб'єкта господарювання та його середовища, включаючи ризики того, що інформація про предмет перевірки може бути суттєво викривленою;

ідентифікацію потенційних користувачів та розгляд суттєвості та компонентів ризику завдання з надання впевненості;

персонал та вимоги щодо необхідного досвіду, зокрема характер та ступінь участі експертів.

Отже, планування - це не окремий етап, а скоріше постійний та повторюваний процес протягом всього завдання. Внаслідок неочікуваних подій, змін умов або доказів, отриманих за результатами процедур збору доказів, аудитор може переглянути загальну стратегію та план завдання, і тому кінцевий запланований характер, час та обсяг подальших процедур може бути змінений.

Проте важливим є те, що аудитор повинен мати чітке розуміння предмету перевірки та інших обставин завдання, достатнє для ідентифікації та оцінки ризиків суттєвою викривлення інформації про предмет перевірки та достатнє для розробки та виконання подальших процедур збору доказів. Таке розуміння забезпечує практикові основу для здійснення професійного судження протягом завдання під час:

розгляду характеристик предмету перевірки;

оцінки прийнятності критеріїв ;

ідентифікації випадків, які потребують особливої уваги, наприклад, чинників, що можуть свідчити про шахрайство, та необхідності спеціальних навичок або роботи експерта;

встановлення та оцінки постійної відповідності кількісних рівнів суттєвості (якщо доречно) та розгляду якісних факторів суттєвості;

розрахунку математичної ймовірності для використання при виконанні аналітичних процедур;

розробки та виконання подальших процедур збору доказів для зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятного рівня;

оцінки доказів, в тому числі обгрунтованості усних та письмових пояснень відповідальної сторони.

Визначальним при проведенні завдання з надання впевненості є отримання достатніх та відповідніх доказів, на яких грунтуватиметься висновок. Достатність є мірою кількості доказів. Відповідність є мірою якості доказів, тобто, їх доречності та достовірності.

Достатні докази в завданні з надання обгрунтованої впевненості отримують як частину повторюваного, систематичного процесу, який складається з:

а)         отримання розуміння предмета перевірки та інших обставим
завдання, шо, залежно від предмета перевірки, включає розуміння
внутрішнього контролю;

б)         на основі такого розуміння, оцінки ризиків можливості суттєвого
викривлення інформації про предмет перевірки;

в)         дії у відповідь на оцінені ризики, в тому числі, з розробки загальних
дій і визначення характеру, часу та обсягу подальших процедур;

г)         виконання подальших процедур, які чітко зв'язані з визначеними
ризиками, застосовуючи поєднання перевірки, спостереження,
підтвердження, перерахунку, повторного виконання, аналітичних
підрахунків тощо;

д)         оцінювання достатності та відповідності доказів.

При чому меншення ризику завдання з надання впевненості та підтвердження достатності доказів можливо за умови:

застосування вибіркової перевірки;

властивих обмежень внутрішнього контролю;

того,    що    багато    доказів,    доступних    практику,    с   радше переконливими, ніж остаточними;

застосування   судження   під   час   збору   та   оцінки   доказів   і формулювання висновку на основі цих доказів;

у деяких випадках, характеристики предмета перевірки.

Як завдання з надання обгрунтованої впевненості, так і завдання з надання обмеженої впевненості вимагає застосування навичок та методів з надання впевненості та збору достатніх і відповідних доказів як частини повторюваного, систематичного процесу завдання, який включає в себе отримання розуміння про предмет перевірки та інші обставини завдання. Проте характер, визначення часу та обсяг процедур для збору достатніх та відповідних доказів у завданню з надання обмеженої впевненості є свідомо обмеженими порівняно з завданням з падання обгрунтованої впевненості. Для деяких предметів перевірки можуть існувати конкретні МСЗНВ, які надають рекомендації щодо процедур збору достатніх та відповідних доказів для завдання з надання обмеженої впевненості. У разі відсутності конкретних МСЗНВ, процедури збору достатніх та відповідних доказів варіюватимуться залежно від обставин завдання, зокрема: предмету перевірки та потреб потенційних користувачів і сторони, що залучає, включаючи відповідні обмеження щодо часу та витрат. Як для завдання з надання обгрунтованої впевненості, так і завдання з надання обмеженої впевненості, якщо практику стає відомим щось, що приводить практика до питання, чи слід робити суттєву модифікацію інформації про предмет перевірки, аудитор з'ясовує це, виконуючи інші процедури, достатні для надання висновку аудитором.

Формулюючи висновок, аудитор розглядає всі отримані доречні докази, незалежно від того, підтверджують вони інформацію про предмет перевірки чи суперечать їй. Усна та інші форми висловлення висновку можуть бути неправильно розтлумачені без підтвердження письмовим висновком. З цієї причини аудитор не надає висновок в усній формі або за допомогою символів без одночасного подання остаточного письмового висновку з надання впевненості. Слід зазаначити, що МСЗНВ 3000 не вимагає стандартизованої форми висновку для всіх завдань з надання впевненост, а подає лише основні елементи, з яких мас складатися висновок з надання впевненості (табл. 12.1.)

Якщо інформація про предмет перевірки суттєво викривлена, твердження відповідальної сторони про предмет перевірки не наведено в усіх суттєвих аспектах, то висловлюється умовно позитивний або негативний висновок.

Якщо після прийняття завдання виявляється, що критерії не відповідні або предмет перевірки не відповідає завданню з надання впевненості, висловлюється умовно позитивний або негативний висновок.




Якщо невідповідні критерії ймовірно введуть в оману потенційних користувачів, висловлюється умовно позитивний висновок або відмова від висловлювання висновку.

Якщо вплив питань є не настільки суттєвим що вимагає негативного висновку або відмови від висновку, висловлюється умовно позитивний висновок. Зазвичай, умовно позитивний висновок висловлюється як "...за винятком".

Якщо аудитор додає до висновку пояснювальний параграф або висловлює відмову від висловлення думки, у висновку мають бути розкриті всі значні факти та причини, що стосуються пояснювального параграфа або відмови від висловлювання думки.