10.5. АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ ТА ПРОЦЕДУРИ ЇХ ОТРИМАННЯ (МСА 500, 501, 505, 510, 520)

Аудиторські докази - це вся інформація, яку використовує аудитор для формулювання висновку. На аудиторських доказах Грунтується аудиторська думка.

До складу аудиторських доказів можуть входити:

облікові записи (від первинних документів до регістрів обліку);

дані форм звітності;

протоколи та рішення зборів засновників (учасників);

підтвердження третіх сторін;

висновки експертів або аналітиків;

посібники з процедур контролю;

правила та інструкції посадових осіб;

порівняльні   дані,   будь   яка   інша   інформація,   необхідна   для формування судження.

Аудитор повинен дотримуватися правил визначення достовірності до­казів:

докази достовірніші, якщо вони отримані з незалежних джерел;

докази з внутрішніх джерел достовірніші при умові ефективного внутрішнього контролю;

докази, отримані безпосередньо аудитором, достовірніші доказів, отриманих непрямим шляхом або шляхом припущень;

докази достовірніші, якщо вони існують на матеріальних носіях інформації;

докази з оригіналів документів достовірніші, ніж докази з копій (факсів).

Отримання доказів здійснюється через аудиторські процедури:

запит до обізнаних осіб суб'єкта господарювання або поза ним;

підтвердження пояснень управлінського персоналу;

перерахування;

повторене виконання;

аналітичні процедури;

перевірка матеріальних активів;

перевірка записів або документів;

спостереження.


]



Система внутрішнього контролю

t

Тестування сильних сторін контролю


Процедури узгодженості (відповідальності)

Способи аудиту


 


 

Інспек-

Спосте

тування

реження


 

Запит і

Підра-

Аналітичні

Опитування

підтвердження

хунок

процедури

(анкетування,

 

 

 

інтерв'ю)


 

Рис. 10.3. Види аудиторських процедур

Види аудиторських процедур представлені на рис. 10.3.

Аудитор повинен виконати аудиторські процедури, щоб дізнатись про будь-які судові справи та претензії, які стосуються суб'єкта господарювання та можуть призвести до суттєвого викривлення в фінансових звітах. Такі процедури повинні включати:

відповідні запити управлінському персоналові, у тому числі одержання пояснень управлінського персоналу;

огляд протоколів засідань найвищого управлінського персоналу та листування з юристами суб'єкта господарювання;

перевірку рахунку витрат на юридичне обслуговування;

використання будь-якої отриманої інформації стосовно діяльно суб'єкта господарювання, у тому числі інформації, отриманої під час обговорень з юридичним відділом суб'єкта господарювання.

Згідно з МСА 505 "Зовнішні підтвердження" аудитор повинен визначити, чи буде необхідним для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів на рівні тверджень застосування зовнішніх підтверджень. При цьому аудитор повинен взяти до уваги оцінений ризик суттєвого викривлення на рівні твердження та розглянути, як аудиторські докази, отримані при проведенні інших запланованих аудиторських процедур, зменшать ризик суттєвого викривлення на рівні тверджень до прийнятно низького рівня.

Якщо аудитор оцінює ризик суттєвого викривлення внаслідок ідентифікованих судових справ або претензій, або якщо аудитор вважає, що вони можуть існувати, він повинен контактувати безпосередньо з юристами суб'єкта господарювання. Управлінський персонал повинен підготувати, а аудитор відправити лист до юриста суб'єкта господарювання з проханням про безпосередній контакт з аудитором.

Для формулювання висновку аудитор розглядає:

достовірність підтверджень та альтернативних аудиторських процедур;

природу будь-яких винятків, у тому числі кількісні та якісні наслідки таких винятків;

аудиторські докази, отримані іншими аудиторськими процедурами. При виконанні перших завдань аудитор повинен отримати достатні та

відповідні аудиторські докази того, що:

залишки на початок періоду не містять викривлень, які суттєво впливають на фінансові звіти поточного періоду;

залишки на кінець попереднього періоду були правильно перенесені на початок поточного періоду або, за потреби, перераховані;

постійно застосовується відповідна облікова політика, або зміни в об­ліковій політиці відповідно враховуються та подаються і розкриваються належним чином.

Залишки на початок періоду грунтуються на залишках на рахунках на кінець попереднього періоду й відображають результати:

операцій попередніх періодів;

облікової політики, яку застосовували в попередньому періоді. Достатність та відповідність аудиторських доказів, які аудитору буде

необхідно отримати щодо залишків на початок періоду, залежать від таких факторів, як:

облікова політика, якої дотримується суб'єкт господарювання;

чи була здійснена аудиторська перевірка фінансових звітів попереднього періоду, і якщо так, то чи не було модифіковано висновок аудитора;

природа рахунків та ризик суттєвого викривлення в фінансових звітах поточного періоду;

суттєвість залишків на початок періоду для фінансових звітів поточного періоду.

Згідно МСА 540 "Аудиторська перевірка облікових оцінок" аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази стосовно облікових оцінок. Облікова оцінка - це визначення приблизної вартості об'єктів обліку та суми статті за умови відсутності точних методів оцінювання, наприклад:

знижки для скорочення запасів і дебіторської заборгованості до їх попередньо оціненої вартості реалізації;

норми для забезпечення собівартості основних засобів на весь попередньо оцінений строк корисної експлуатації;

нарахований дохід;

відстрочений податок;

резерв на покриття збитків, понесених у результаті судового процесу;

збитки від незавершених будівельних контрактів;

резерв на покриття претензій за гарантіями.

Згідно з МСА 545 "Аудит оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації" отримуючи розуміння суб'єкта господарювання та його середовища включно з внутрішнім контролем, аудитор повинен отримати розуміння процесу, що застосовується суб'єктом господарювання для визначення оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації, а також відповідних заходів контролю, достатнє для ідентифікації та оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівні тверджень, а також розробити та виконати подальші аудиторські процедури.

Отримуючи розуміння процесу визначення оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації суб'єктом господарювання, аудитор розглядає, наприклад:

відповідні заходи контролю за процесом, що застосовується для визначення оцінок за справедливою вартістю, включаючи, наприклад, заходи контролю за даними та розподілом обов'язків між особами, яким довірено основні операції суб'єкта господарювання, та особами, відповідальними за проведення оцінок;

компетентність та досвід тих осіб, які визначають оцінки за справед­ливою вартістю;

роль інформаційних технологій у цьому процесі;

типи рахунків та операцій, для яких потрібні оцінки за справедливою вартістю чи розкриття інформації (наприклад, чи з'являються рахунки внаслідок реєстрації рутинних або повторюваних операцій, чи з'являються вони внаслідок не рутинних або незвичних операцій):

обсяг, до якого процес суб'єкта господарювання покладається на організацію, що надає послуги, у наданні оцінок за справедливою вартістю чи даних, що підтверджують оцінки. Якщо суб'єкт господарювання користується організацією, що надає послуги, аудитор виконує вимоги МСА 402 "Аудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги";

якою мірою суб'єкт господарювання використовує роботу експерта при визначенні оцінок за справедливою вартістю та розкритті інфор­мації;

важливі припущення управлінського персоналу, використані при визначенні справедливої вартості;

документи, що підтверджують припущення управлінського персоналу;

методи, використані для розробки та застосування припущень управлінського персоналу та для моніторингу змін у таких припущеннях;

цілість заходів контролю за змінами та процедур забезпечення захисту моделей оцінки та відповідних інформаційних систем, включаючи процедури затвердження.

Після отримання розуміння процесу визначення оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації суб'єктом господарювання аудитор повинен ідентифікувати та оцінити ризики суттєвого викривлення на рівні тверджень стосовно оцінок за справедливою вартістю та розкриття в фінансових звітах для вибору природи, часу та обсягу подальших аудиторських процедур

Згідно з МСА 550 "Зв'язані сторони" аудитор повинен виконати аудиторські процедури, призначені для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів щодо виявлення зв'язаних сторін і розкриття інформації про них управлінським персоналом та впливу суттєвих операцій зі зв'язаною стороною на фінансові звіти. Перевіряючи ідентифіковані операції зі зв'язаними сторонами, аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази того, що ці операції були належним чином зареєстровані та розкриті.

Згідно з МСА 240 "Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиторської перевірки фінансових звітів" викривлення в фінансових звітах можуть бути викликані шахрайством або помилкою. Термін "помилка" означає ненавмисне викривлення в фінансовій звітності, включаючи пропуск суми або розкриття. Термін "шахрайство" означає навмисні дії однієї особи або декількох осіб серед управлінського та найвищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, при яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги.

Для аудитора важливі два типи навмисних викривлень: викривлення, що є результатом неправдивої фінансової звітності, та викривлення, що є результатом незаконного привласнення активів.

Аудитор повинен у якнайкоротший термін повідомити найвищий управлінський персонал про виявлені факти невідповідності або одержати аудиторські докази того, що вони належним чином поінформовані про факти невідповідності, які привернули увагу аудитора.