1.3. Інститут місцевого самоврядування у вітчизняному законодавстві

Функціонування місцевих фінансів забезпечується чинною законодавчою базою, до якої слід віднести Конституцію України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюдже­тний кодекс України, щорічні закони України «Про Державний бюджет України» (табл. 1.1).

У Конституції України як основному законі закріплено іс­нування місцевого самоврядування, яке визнається і гарантується державою (ст. 7). Суб'єктом місцевого самоврядування визнана територіальна громада, а не адміністративні одиниці, як це було встановлено в Законі Української РСР «Про місцеві Ради народ­них депутатів Української РСР та місцеве самоврядування».

У ній відображено основні фінансові аспекти забезпечення функціонування місцевого самоврядування.

Так, ст. 140 Конституції перередбачено, що місцеве самов­рядування є правом територіальної громади - жителів села чи до­бровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого зна­чення в межах Конституції та законів України.



Статтею 142 Конституції України вказано, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та не­рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної вла­сності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.

У цьму нормативному документі передбачено можливість об'єднання територіальними громадами на договірних засадах об'єктів комунальної власності, коштів бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ. За цих умов держава надає фінансову підтримку органам місцевого самовря­дування при формуванні доходів відповідних бюджетів та компе­нсує витрати, які виникають внаслідок рішень державної влади.

У Конституції відображено основні права органів місцевого самоврядування, повноваження, пов'язані з матеріальною та фі­нансовою основою їх існування, серед яких:

-           управління органами місцевого самоврядування майном, що

є в комунальній власності;

затвердження місцевих бюджетів;

контроль за виконанням місцевих бюджетів;

встановлення місцевих податків та зборів;

утворення, реорганізація та ліквідація комунальних підпри­ємств, установ та організацій, контроль за їхньою діяльністю.

Відповідно до Конституції України, органам місцевого самов­рядування можуть надаватися окремі повноваження. Держава фі­нансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до мі­сцевого бюджету у встановленому Законом порядку окремих зага­льнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядуван­ня відповідні об'єкти державної власності. Проте держава залишає за собою право контролювати здійснення органами місцевого самов­рядування повноважень органів виконавчої влади.

21 травня 1997 р. в Україні був прийнятий закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Він визначив основні організаційні пи­тання функціонування інституту місцевого самоврядування, деталь­но окреслив повноваження рад, їх голів, виконавчих органів, а також організаційно-правову, матеріальну та фінансову основу місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 2 цього Закону місцеве самовря­дування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здат­ність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єд­нання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самос­тійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Отже, якщо в Конституції місцеве самоврядування предста­влено як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, то в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» підкреслена гарантія цього права з боку держави.

Місцеве самоврядування, відповідно до Закону, виступає не тільки як гарантоване державою право, але і як реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність ор­ганів місцевого самоврядування та їх посадових осіб вирішувати питання місцевого значення.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено принципи, на основі яких здійснюється функціону­вання інституту місцевого самоврядування в Україні, зокрема:

народовладдя;

законності;

гласності;

колегіальності;

поєднання місцевих і державних інтересів;

виборності;

правової, організаційної та матеріально-фінансової самос­тійності у межах повноважень;

підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

судового захисту прав місцевого самоврядування. Система місцевого самоврядування в Україні включає:

територіальні громади;

сільські, селищні, міські ради;

сільських, селищних, міських голів;

виконавчі органи сільських, селищних, міських рад;

районні та обласні ради, що представляють спільні інте­реси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами, наділеними власними повноваженнями, що діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність. їм можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Прийняття Бюджетного кодексу України визначає систему міжбюджетних відносин на основі подальшої децентралізації фу­нкцій і повноважень між різними рівнями органів влади та на­ближення суспільних послуг до місця їх безпосереднього спожи­вання, посилення ролі місцевого самоврядування через запрова­дження прозорої та стабільної системи взаємовідносин між дер­жавними та місцевими бюджетами, дає можливість підвищити


активність територіальних громад щодо наповнення бюджетів і, насамперед, на збільшення видатків, які не враховуються при ви­значенні міжбюджетних трансфертів.

Прийняття Бюджетного кодексу сприяло закріпленню дже­рел доходів за власними повноваженнями органів місцевого са­моврядування. Таким чином, норми, передбачені в даному доку­менті, сприяють посиленню інституту місцевого самоврядування та місцевих фінансів, оскільки дозволяють залучати територіаль­ні громади до активного наповнення бюджетів, ефективного їх використання.

У щорічних законах «Про Державний бюджет України» ви­значається склад загального і спеціального фондів місцевих бю­джетів, взаємовідносини між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами, обсяги та особливості перерахування мі-жбюджетних трансфертів, додаткові положення, які регламенту­ють бюджетний процес.