5.3. Методи бюджетного регулювання

Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи у відповідності із поділом повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. У бюджетній практиці Украї­ни використовуються такі методи бюджетного регулювання:

метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних по­датків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

надання фінансової допомоги бюджетам у визначеній сумі (бюджетні трансферти);

Метод відсоткових відрахувань передбачає надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що справлюяються на даній території. Залежно від розміру над­ходжень до місцевого бюджету в відсотковому відношенні (пов­ний чи частковий), загальнодержавні доходи (податки, збори) можна розділити на закріплені і регульовані.

Закріплені доходи - це доходи, які цілком у певній частині закріплюються за певним бюджетом. Перелік закріплених дохо­дів місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи - це доходи, які на пайовій основі роз­поділяються між усіма ланками бюджетної системи України. Пе­релік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві орган влади. Перелік регу­льованих доходів уточнюється в процесі прийняття щорічних за­конів про Державний бюджет України. Практика бюджетного ре­гулювання свідчить про переваги методу відсоткових відраху­вань, які полягають ось у чому:

збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосу­ванням гнучких доходних джерел, тобто здійснюється ефективно;

досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і зага­льнодержавних податків, оскільки певну частку можна одержати лише за умови їх повного надходження;

місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своє­часне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюється тим, що в якості регульованих доходів використовуються такі до­ходи, що характеризуються рівномірністю надходження в часі та по території країни, а також достатньо великими розмірами над­ходжень і захищеністю від дії економічних та інших факторів, які змогли б спричинити коливання в обсягах надходжень.

Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибу­ток підприємств та податок з доходів фізичних осіб.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань можуть використовуватися такі нормативи відрахувань:

-           єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць;

-           групові, тобто єдині в межах певних груп місцевих бю­джетів (залежно від рівня податкового потенціалу і бюджетної забезпеченості на одного жителя);

-           індивідуальні - окремі для кожної адміністративно-територіальної одиниці.

У практиці бюджетного регулювання України за роки неза­лежності застосовувалися всі види нормативів відрахувань від за­гальнодержавних податків. Так, у 1991-1997 рр. використовува­лись єдині нормативи відрахувань за всіма регулюючими подат­ками. У 1998 р. була зроблена спроба розподілу податків: за дер­жавним бюджетом закріплювалися непрямі, а за місцевими бю­джетами - прямі податки. У 1999 р. відбулося повернення до гру­пових нормативів відрахувань. У даний час перевага віддана єди­ним нормативам, що відповідає ринковим засадам господарю­вання.

Міжбюджетні трансферти відносяться до методів бюдже­тного регулювання, які в сучасних умовах займають важливе мі­сце в процесі бюджетного регулювання. З набранням чинності Бюджетного кодексу України вони стають одним з основних ме­тодів бюджетного регулювання, що відповідає досвіду зарубіж­них країн. Останніми роками спостерігається стійка тенденція зростання ролі бюджетних трансфертів. їх частка в сукупних до­ходах місцевих бюджетів постійно зростає.

Бюджетний кодекс визначає міжбюджетні трансферти як кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бю­джету в інший. Діючим законодавством передбачено викорис­тання таких видів міжбюджетних трансфертів:

дотації вирівнювання;

субвенції;

кошти, що передаються з одного бюджету в інший;

інші дотації.

Найбільш поширеним видом міжбюджетних трансфертів є дотації вирівнювання. Вони надаються Державним бюджетом України місцевим бюджетам. їх основною метою є здійснення вирівнювання доходної спроможності бюджету, який її отримує, тобто проведення фінансового вирівнювання.

Цій цілі підпорядкований і механізм розрахунку обсягів дота­цій, який запроваджений в Україні з 2001 р. Так, обсяг дотації вирівнювання визначається шляхом зіставлення видатків відпові­дних місцевих бюджетів, визначених із застосуванням фінансо­вих нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефі­цієнтів, і доходів (кошика доходів), які, згідно з Бюджетним ко­дексом надходять до місцевих бюджетів.

Іншим видом міжбюджетних трансфертів, який набув поши­рення в сучасній вітчизняній бюджетній практиці, є субвенції. Вони можуть надаватися як з державного, так і з місцевих бю­джетів. Субвенції характеризуються цільовим використанням одержаних коштів. їх використовують на здійснення програм со­ціального захисту, компенсацію втрат доходів бюджетів місцево­го самоврядування; на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою; виконання інвестиційних проектів; утримання об'єктів спільного користування, ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування: виконання власних повноважень територіальних громад сіл, се­лищ, міст та їх об'єднань та інші цілі.

З державного бюджету місцевим бюджетам останніми ро­ками надаються субвенції, пов'язані із здійсненням програм соці­ального захисту, зокрема на:

виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сі­м'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам;

надання передбачених чинним законодавством пільг вете­ранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам ор­ганів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

надання субсидій населенню за спожиту електроенергію, природний газ, послуги тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечис­тот;

будівництво та придбання житла військовослужбовцям, учасникам бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у за­рубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, які загину­ли під час виконання ними службових обов'язків, звільненим у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

Одним з видів міжбюджетних трансфертів є кошти, що пе­редаються до державного та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Так, наприклад, у випадках, коли прогнозні показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і ра­йонних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст рес­публіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджетів перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету (обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієн­тів), то для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що пі­длягають передачі до Державного бюджету України.

Трансферти займають важливе місце в процесі бюджетного регулювання. Із запровадженням Бюджетного кодексу України значення їх суттєво зросло. Такі зміни відповідають досвіду зару­біжних країн, який свідчить, що в сучасних умовах спостеріга­ється стала тенденція зростання ролі бюджетних трансфертів, пі­дтвердженням якої є збільшення їх частки у сукупних доходах місцевих бюджетів.

Систематика міжбюджетних трансфертів, предбачених Бю­джетним кодексом України, подана в табл. 5.3.