5.2. Фінансове вирівнювання

У межах будь-якої країни є об'єктивні розбіжності в фінан­совому потенціалі окремих територій. Існують особливості у фо­рмуванні доходної бази бюджетів і можливостях задоволення мі­сцевих потреб. Тому видатки місцевих бюджетів у зіставленні з кількістю населення можуть значно відрізнятися за адміністрати­вно-територіальними одиницями.

В умовах відсутності розроблених і законодавчо визначених державних соціальних гарантій важливим є наближення видатків місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення до середньо­го рівня, який склався по країні.

Фінансове вирівнювання спрямоване на нівелювання (в пев­них межах) таких відхилень, оскільки їх існування створює неод­накові умови для задоволення гарантованих державою соціаль­них, адміністративних та інших послуг.

Тобто фінансове вирівнювання - це приведення у відповід­ність витрат бюджетів (за економічною та функціональною кла­сифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соці­альних послуг на душу населення, ліквідація значних диспропор­цій у здійсненні видатків у розрізі окремих територій. Основні принципи фінансового вирівнювання:

врахування об'єктивно існуючих розбіжностей в економі­чному та соціальному розвитку територій, особливостей їх місце­знаходження, природно-кліматичних, екологічних, демографіч­них та інших умов;

визначення критеріїв і переліку депресивних територій, які потребують додаткових фінансових ресурсів;

вирівнювання доходів місцевих бюджетів як необхідної умови створення рівних можливостей для функціонування всіх територіа­льних громад, тобто для здійснення ними однакових видатків;

визначення ступеня вирівнювання доходів з метою вста­новлення зацікавленості органів місцевого самоврядування у зро­станні доходних джерел;

вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самов­рядування для забезпечення надання суспільних послуг на єди­ному рівні, гарантованому законами країни.