4.2. Кошториси місцевих бюджетів

Порядок планування та фінансування заходів соціально-культурних установ називається кошторисним. Кошторис видат­ків є загальним плановим документом, який визначає обсяг, ці­льове спрямування та поквартальний розподіл коштів, які виді­ляються з бюджету на проведення соціально-культурних заходів, господарського та культурного будівництва.

Бюджетні установи фінансуються за рахунок коштів бю­джету за затвердженими для них кошторисами доходів і видатків.

Розрізняють такі принципи кошторисного фінансування:

-           обмежений зв'язок кошторисів з планом соціально-економічного розвитку регіону. Видатки бюджетних установ обумовлені економічним планом тієї адміністративно-територіальної одиниці, де розташована ця установа;

суворо цільове призначення бюджетних асигнувань. Усі витрати бюджетних установ групуються згідно з економічною класифікацією, визначається цільове спрямування коштів та аси­гнування за кожним кошторисом. Кошти з бюджету виділяються за умови суворого дотримання бюджетними установами фінансо­вих планів з урахуванням оприбуткування виділених раніше ко­штів;

додержання режиму економії у видатках коштів. Даний принцип передбачає таке використання коштів, при якому дося­гається максимальна ефективна діяльність установ при мінімаль­ному грошовому витрачанні;

- оперативний контроль установами та фінансовими органі­заціями, яким підпорядковані органи місцевого самоврядування, за станом їх фінансової діяльності.

Основним способом фінансового контролю є перевірка об­ґрунтованості планів фінансування (кошторис установ), аналіз їх використання, ревізія та перевірка фінансово-господарської дія­льності бюджетних установ.

Можна виділити такі види кошторисів: індивідуальні, зага­льні, кошториси видатків на централізовані заходи та зведені га­лузеві кошториси.

Індивідуальні кошториси відображають специфіку й особли­вості виробничої діяльності установи. Дані кошториси розробля­ються за затвердженими формами і розрізняються за видами бю­джетних установ (школами, лікарнями, дитячими садками і т.д.).

Кошторис складається з двох частин - загального та спеці­ального фондів.

Загальний кошторис є основним фінансовим документом, який визначає обсяг, цільове призначення і розподіл коштів зага­льного і спеціального фондів, що виділяються з бюджету на утримання кількох типових установ, які обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Для тих установ, яким розроблені загальні кошториси, індивідуальні не розробляються.

Право витрачати кошти за загальними кошторисами нада­ється головному розпоряднику коштів — керівникові районної, міської, сільської, селищної ради або за їх дорученням особі, що виконує функції головного розпорядника коштів (наприклад, ке­рівникові установи, що обслуговується).

Кошториси видатків на централізовані заходи складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів міс­цевих рад. Вони є основою для фінансування витрат на підготов­ку кадрів, придбання спеціального, цінного інвентаря і навчаль­ного обладнання, медичного обладнання тощо.

Зведені галузеві кошториси - це об'єднані в один кошторис індивідуальні кошториси однотипних установ, кошториси видат­ків на централізовані заходи і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів.

Усі витрати, що закладаються в кошториси, здійснюються на основі існуючих норм, тарифів, нормативів та видів витрат.

Так, витрати на благоустрій міст і селищ містять у собі ви­трати на капітальні вкладення та капітальний ремонт, а також на поточне утримання споруд і благоустрій.

Витрати на капітальні вкладення включають у себе затрати капітального характеру, пов'язані з будівництвом шляхів і троту­арів, очисних споруд, газифікацію, електрифікацію тощо. Вони фінансуються як за рахунок бюджету, так і шляхом залучення коштів підприємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених відповідними радами.

Витрати на капітальний ремонт об'єктів благоустрою про­водяться за рахунок бюджету. їх розмір визначається відповідно до встановлених норм за видами видатків. Зокрема, проведення капітального ремонту шляхів, тротуарів, водопроводів, каналіза­ції, вуличного освітлення тощо.

Поточне утримання об'єктів міського благоустрою включає в себе санітарне очищення вулиць і тротуарів, вуличне освітлення тощо. Такі заходи фінансуються за рахунок коштів відповідних бюджетів на підставі кошторисних розрахунків.

Останніми роками відбуваються певні зміни, пов'язані з пла­нуванням бюджетних видатків та здійсненням їх фінансування.

Зокрема, з 2001 р. в бюджетній практиці використовується формальний підхід до розрахунку доходів місцевих бюджетів з мінімальним впливом об'єктивних чинників. Значно змінився пі­дхід у розрахунках бюджетних видатків: від планування, виходя­чи з мережі бюджетних установ, до формування місцевих бюдже­тів на основі єдиних нормативів на одного мешканця чи спожи­вача соціальних послуг. Тобто запроваджений нормативний під­хід до розрахунку обсягів видатків місцевих бюджетів. Сформу­вався механізм зацікавленості фінансових органів у перевиконан­ні надходжень доходів загального фонду державного бюджету понад річні розрахункові обсяги, визначені у щорічних законах України «Про Державний бюджет України»: 50% додатково оде­ржаних сум доходів зараховується до місцевих бюджетів, 62,5% -до бюджету Автономної Республіки Крим, 100% - до бюджету столиці. За цей час зросла роль органів місцевого самоврядування обласного рівня у перерозподілі бюджетних коштів: встановлен­ня нормативів відрахувань від надходжень податку на доходи фі­зичних осіб до бюджетів міст республіканського та обласного значення і бюджетів районів було покладено на Верховну Раду Автономної Республіки Крим та обласні ради.