3.2. Місцеві позики

Своєчасність здійснення виплат з місцевого бюджету значною мірою залежить від наявності високоліквідних активів які перебу­вають у розпорядженні органів місцевого самоврядування. їх тимча­сова відсутність або недостатній обсяг призводять до порушення виконання запланованих заходів. Уникненню даної ситуації знач­ною мірою сприяє використання комунального кредиту.

Комунальний кредит - це сукупність економічних відносин між органами місцевого самоврядування, з одного боку, фізичними та юридичними особами - з іншого, при яких місцеве самовряду­вання частіше виступає як позичальник, рідше - як кредитор.

Основною передумовою існування комунального кредиту є постійне протиріччя між потребами органів місцевого самовря­дування і реальними можливостями їх задоволення.

Основна відмінність між державним і комунальним креди­том полягає в продуктивному характері комунального кредиту. Державні позики випускаються, як правило, з метою покриття бюджетного дефіциту, а місцеві - для здійснення інвестиційних проектів.

У даний час місцеві позики, головним чином, здійснюються у формі випуску облігацій внутрішніх місцевих позик. Крім того, органи місцевого самоврядування мають право отримувати пози­ки та кредитні лінії у фінансових установах.

Форми позик до місцевих бюджетів:

випуск облігацій внутрішніх місцевих позик;

отримання позик, кредитних ліній у фінансових установах.

Досить популярний (згідно зі світовою практикою) вид міс­цевих позик - грошово-речові лотереї. В Україні така діяльність є монополією держави і органами місцевого самоврядування такі позики не застосовуються.

Найчастіше місцеві позики здійснюються у вигляді випуску облігацій внутрішніх місцевих позик. їх життєвий цикл, так як і державних цінних паперів, складається з наступних стадій: емі­сія, розміщення, обіг, погашення.

Випуску облігацій внутрішньої місцевої позики передує ви­значення мети її випуску. Наступними кроками є проведення економічного і фінансового аналізу проекту, визначення джерел погашення боргу, розрахунок впливу місцевої позики на доходи й видатки місцевого бюджету, аналіз фінансового ринку, розробка дизайну облігацій, умов їх випуску, визначення агентів з продажу облігацій, реєстраторів, агентів по здійсненню виплат, визначен­ня юридичних аспектів випуску місцевої позики, формування ме­ханізму адміністрування продажу та виплат по місцевій позиці.

Важливою формою позик місцевих бюджетів є отримання позик, кредитних ліній у фінансових установах.

Основні вимоги до механізму місцевих позик:

прозорість механізму та неупередженість при виборі вико­навців проектів;

здатність забезпечити акумулювання запланованої суми коштів (тобто дієвість);

відносно невеликий розмір додаткових витрат за умов отримання найбільшого зиску (тобто ефективність);

вкладання коштів у прибуткові проекти;

чітке визначення джерел погашення боргу;

відносно невелика тривалість позики - не більше, ніж пе­ріод активного використання об'єкта, який споруджується.

Бюджетним кодексом України передбачено такі умови здій­снення запозичень.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради можуть здійснювати внутрішні позик (крім позичок на покриття тимчасових касових розривів та позичок з інших бюджетів).

Зовнішні позики можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 800 тисяч осіб; надходження від позик Автономної Республіки Крим місцевого самоврядування поступають у бюджет розвитку місцевих бюджетів.

Позики здійснюються лише на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню.

Держава не несе відповідальності із зобов'язань за запози-ками до місцевих бюджетів.

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фон­ду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюдже­тного періоду, в якому планується обслуговування боргу.

Якщо графік погашення боргу порушений з вини позичаль­ника, то відповідна рада позбавляється права здійснювати нові позики протягом наступних 5 років.

Місцеві позики поділяються на:

загальні - для обслуговування загальних або поточних потреб.

прибуткові - надаються під конкретний прибутковий проект.

проектні - для фінансування капіталомістких проектів; по­гашення проводиться за рахунок місцевих надходжень і держбю­джету.

Для вітчизняної практики випуску місцевих позичок найбільш характерними є загальні та проектні позики. Умови ви­пуску та обігу місцевих позик зводяться до таких:

емітентам випуску є Верховна Рада Автономної Республі­ки Крим та міські ради;

розміщення позик здійснюється на добровільних засадах;

власниками позик є юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України;

позики випускаються в документарній або бездокументар-ній формі;

мінімальна номінальна вартість облігації - не менше 1 гривні;

джерелом погашення облігацій не можуть бути кошти від ви­пуску нової місцевої позики: погашення будь-якими цінними папе­рами або їх конвертація в будь-які цінні папери забороняється;

місцева позика надається за умови цільового характеру її використання;

розмір випуску визначається під час затвердження місце­вого бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України і не може уточнюватися під час внесення змін та доповнень міс­цевого бюджету;

визначається зміст інформації про випуск облігацій місце­вої позики;

інформація про випуск облігацій місцевої позики підлягає опублікуванню і повинна бути зареєстрована в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку;

бланки облігацій повинні мати відповідний ступінь захис­ту та певні реквізити;

емітенти звітуються про розміщення та погашення обліга­цій місцевої позики;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює контроль за випуском та обігом облігацій місцевої по­зики.

На даний час в Україні обсяги залучення місцевих позик не­значні. Основні причини недостатнього розвитку місцевих позик:

-           нестабільність умов господарювання;

нерозвинутість вітчизняного фондового ринку, зокрема вторинного, відсутність необхідної інфраструктури;

нестабільність законодавчої бази, невизначеність та проти­річчя окремих положень чинних законів у галузі цінних паперів і фондового ринку;

слабке інформаційне забезпечення, відсутність об'єктивно­го і гласного рейтингу цінних паперів, який би систематично представлявся в засобах масової інформації;

допущені раніше помилки і прорахунки в практиці випуску вітчизняних місцевих позик;

відсутність обґрунтованої стратегії розвитку регіонів і міст України;

недостатність досвіду у справі фінансування місцевих ви­датків за рахунок випуску облігацій і небажання місцевих органів приймати на себе ризик від невиконання своїх зобов'язань.

Вітчизняна практика використання місцевих позик органа­ми місцевого самоврядування виявила ряд окремих недоліків, зок­рема:

-           первинне розміщення було надто тривалим і в неповному обсязі;

виявлені неточності і помилки в підготовці документації;

недостатня інформація про емісію;

-           нечітко визначені гарантії забезпечення позики, відповіда­льність емітентів та механізм стягнення боргів за облігаціями;

-           відсутність пільг для покупців облігацій;

- не передбачено механізму дострокового погашення позики.