2.3. Доходи місцевих бюджетів

Найважливіші завдання, які вирішує центральний уряд, - це макроекономічне регулювання, державне управління, національ­на оборона, міжнародне співробітництво та інші статті, що пот­ребують акумуляції в державному бюджеті значної частки націо­нального доходу країни.

Останніми роками приблизно 60-70% бюджетних ресурсів зосереджується саме в Державному бюджеті України. У місцевих бюджетах акумулюється 30-40% бюджетних ресурсів.

З ухваленням Бюджетного кодексу України, відповідно до його вимог, доходи місцевих бюджетів складаються з власних і закріплених.

Власні доходи місцевих бюджетів України - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішенням, а саме:

місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів мі­сцевого самоврядування, зокрема плата за землю в розмірі 100% для бюджетів міст Києва і Севастополя; 75% - для бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення; 60% - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

податок з власників транспортних засобів та інших самохі­дних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

надходження відсотків за користування тимчасово вільни­ми бюджетними коштами;

податок на промисел, що зараховується до бюджетів міс­цевого самоврядування;

надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної те­риторіальної громади;

плата за забруднення навколишнього природного середо­вища в частині, що зараховується до відповідного бюдже­ту;

кошти від відчуження комунального майна, яке знаходить­ся у комунальній власності, в тому числі від продажу зе­мельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває в комунальній власності;

фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться в комунальній власності;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

плата за гарантії, надані органами місцевого самовряду­вання;

гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

податок на прибуток підприємств комунальної власності;

платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

інші надходження, передбачені законом.

Закріплені доходи місцевих бюджетів України - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. До них відносять:

податок з доходів фізичних осіб: до бюджетів міст Києва та Севастополя - 100%, бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) і обласного значення -75%, до бюджетів міст районного значення, сіл, селищ та їх об'єднань -25% від загального обсягу податку, що справляється на їх території;

державне мито в частині, що належить відповідним бю­джетам;

плата за ліцензії на провадження певних видів господарсь­кої діяльності та сертифікати, що видаються виконавчи­ми органами відповідних рад;

плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами від­повідних рад;

плата за торговий патент на здійснення деяких видів під­приємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (ав­тозаправними станціями, заправними пунктами), що спра­вляється виконавчими органами відповідних рад;

надходження адміністративних штрафів, які наклада­ються виконавчими органами відповідних рад або утворе­ними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Надходження власних доходів не враховуються при визна­ченні обсягів міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам. Такий порядок встановлює безпосередню зацікавленість органів місцевого самоврядування у нарощуванні доходної бази.

Закріплені доходи місцевих бюджетів є основою для визна­чення податкової спроможності території. їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюдже­там з Державного бюджету України.

Основні напрями зміцнення доходної бази місцевих бюджетів:

збільшення частки власних доходів місцевих бюджетів, поси­лення фіскального значення місцевих податків і зборів;

сприяння розвитку малого й середнього бізнесу;

збільшення доходів від місцевого господарства, забезпе­чення прибутковості комунальних підприємств;

реформування житлово-комунального господарства та лік­відація їх дотаційності;

зменшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів;

пошук альтернативних джерел власних доходів;

активне використання місцевих позик як доходного джере­ла місцевих бюджетів;

посилення зацікавленості у додатковому одержанні дохо­дів - для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;

вдосконалення діючого порядку стимулювання перевико­нання запланованих показників доходів загального фонду Державного бюджету;

забезпечення економного й цільового використання бю­джетних коштів;

оперативний контроль з боку місцевих фінансових органів за формуванням і використанням коштів місцевих бюджетів.

Місцеві податки і збори в доходах місцевих бюджетів

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до визна­ченого переліку, запроваджують на своїй території місцеві подат­ки і збори, визначають механізм їхнього справляння та порядок сплати. Перелік податків і зборів, платники, об'єкт оподаткуван­ня та граничні ставки наведені в табл. 2.2.

Структура надходжень місцевих податків і зборів нераціона­льна, оскільки 3/4 усіх надходжень забезпечують лише комуна­льний податок та ринковий збір.

Таблиця 2.2

Механізм місцевого оподаткування в Україні

 

Вид платежу	Платники	Об'єкт оподаткування	Граничні ставки
Місцеві податки
3 реклами	Юридичні осо­би та громадя­ни	Вартість послуг за встановлення та ро­зміщення реклами	-           0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами -           0,5% - з реклами на три­валий час
Комунальний	Юридичні осо­би, крім бю­джетних, пла­ново- дотацій­них, сільсько­господарських підприємств	Середньоспискова чисельність праців­ників	10% нмдг у місяць за ко­жного середньосписково­го працівника

 

За паркування автотранспорту	Юридичні та фізичні особи	Одна година парку-вання	-           3% НМДГ - у спеціально обладнаних місцях -           1% НМДГ - у відведе­них місцях
Ринковий	Юридичні та фізичні особи	-           За кожний день торгівлі; -           За кожне місце	-           0,05-0,15 НМДГ для фі­зичний осіб -           0,2-2 НМДГ для юриди­чних осіб
Курортний	Фізичні особи	Перебування в ку­рортній місцевості	10% НМДГ
За участь у бігах на іподромі	Юридичні та фізичні особи	Кожен кінь, вистав­лений на змагання	3 НМДГ
За виграш на бігах на іподро­мі	Особи, які ви­грали	Сума виграшу	6% суми виграшу
3 осіб, які бе­руть участь у грі на тоталізаторі на іподромі	З учасників	Плата за участь у грі	5% від суми плати
За право вико­ристання місце­вої символіки	Юридичні та фізичні особи	Вид символіки	-           З юридичних осіб - 0,1% вартості продукції, робіт, послуг -           Для громадян - підпри­ємців - 5 НМДГ
За право прове­дення кіно- і те-лезйомок	Комерційні кі-но-і телеорга-нізації	Сума затрат на про­ведення додаткових заходів	не більше від фактичних витрат
Вид платежу	Платники	Об'єкт оподаткування	Граничні ставки
За право про­ведення місце­вих аукціонів, учасника конку­рсного розпро­дажу і лотерей	Юридичні та фізичні особи	Вартість заявлених товарів або сума, на яку випускається лотерея	-           0,1% вартості -           за лотереї - не більше 3 НМДГ з учасника
За видачу до­зволу на розмі­щення об'єктів торгівлі та сфе­ри послуг	Юридичні осо­би та громадя­ни	Плата за оформлен­ня та видачу дозво­лів	20 НМДГ; для суб'єктів, які постійно ведуть торгі­влю в спеціальних місцях 1 НМДГ на день - за од­норазову торгівлю
3 власників со­бак	Громадяни	За кожного собаку	10% НМДГ за рік

 

Основні недоліки місцевого оподаткування в Україні:

незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів;

вузький перелік місцевих податків і зборів;

відсутність самостійних прав в органів місцевого самовря­дування щодо запровадження на своїй території власних місцевих податків і зборів;

відсутність взаємозалежності між рівнем громадських пос­луг, які надаються на певній території, з податковими зу­силлями населення;

зволікання із запровадженням суто місцевого податку — на нерухоме майно;

нерозвинутість податків, які відображають політику місце­вого самоврядування.

Справляння місцевих податків відповідно до чинного зако­нодавства повинно забезпечити виконання таких вимог:

достатні обсяги надходжень та справедливий розподіл ко­штів;

одержання податкових надходжень з місцевих баз оподат­кування;

невеликі коливання надходжень упродовж усього ділового циклу;

відповідність між економічним розвитком і надходження­ми місцевих податків і зборів;

обмеженість мобільності бази оподаткування;