8.5. Підготовка наукових матеріалів до друку


До наукових друкованих робіт належать монографії, брошури, статті

[

Підручники та навчальні посібники належать до навчальних видань

 


Монографія - наукова праця, у якій викладено підсумок всебічного дослідження визначеної теми або проблеми, яка виконана одним чи декількома авторами

Підручник - навчальне видання, яке містить систематизоване викладення визначеної навчальної дисципліни у відповідності до навчальної програми і затверджене офіційно у якості підручника

У статті викладаються
результати, які отримані з
конкретного питання, що має
визначене наукове та
практичне значення. Статтю
друкують у наукових
журналах або збірниках. її
обсяг   не повинен

перевищувати 8-10 друкованих аркушів, графічний або інший ілюстративний матеріал допускається у мінімальній кількості не більше ніж 2-3

Підготовку матеріалів досліджень до публікаціїнеобхідно проводити у наступній послідовності:

У Складається план проспект та систематизуються матеріали дослідження;

У Розміщують підібраний матеріал у главах і параграфах; У Викладають матеріал дотримуючись наукового стилю; У Усі цитати наводять за першоджерелами; У Матеріали друкують;

У Після складання рукопису, уточнюють його зміст, одночасно

здійснюючи ретельне редагування; У Здійснюють літературне редагування; У Здійснюють технічне редагування;

У Визначають розміри ілюстрацій та таблиць, правильність їх оформлення

Стаття направляється до редакційної колегії наукового журналу або науково-технічного збірника.

Монографія - до наукового спеціалізованого видавництва.

Усі матеріали, що рекомендуються до друку, надаються у двох примірниках

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

Визначіть загальні вимоги до науково-дослідної роботи.

Охарактеризуйте структуру звіту з науково-дослідної роботи.

Які відомості містить реферат звіту з науково-дослідної роботи?

Загальні вимоги щодо оформлення звіту з НДР.

Охарактеризуйте послідовність складання переліку використаних джерел інформації.

Рецензія (відгук про наукову роботу), її зміст.

Які вимоги висуваються до наукової доповіді?

До яких видів видань належать монографії та наукові статті?

До яких видів видань належать підручники та навчальні посібники?


5. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Методичні рекомендації до самостійної роботи з курсу "Основи наукових досліджень" дають можливість:

вивчити основи наукознавства і методику наукових досліджень конкретних проблем;

активізувати творче мислення;

опанувати методи і прийоми наукового розв'язування задач, пов'язаних із впровадженням новітніх досягнень для підвищення ефективності господарської діяльності підприємств;

раціонально організовувати інтелектуальну працю;

навчитися узагальнювати результати наукових досліджень, моделювати експерименти та превентивно визначати напрями досліджень;

здійснювати апробацію, впроваджувати та розраховувати економічну ефективність результатів наукових досліджень.

Згідно з навчальним планом курсу "Основи наукових досліджень" на самостійну роботу студентів передбачено 36 години.

Вивчення курсу передбачає засвоєння навчального матеріалу у вільний від аудиторних занять час. Виконання завдань із самостійної роботи є обов'язковим для кожного студента.

Студенти вивчають курс самостійно, користуючись конспектами лекцій, підручниками, навчальними посібниками, навчально-методичними виданнями та іншою науковою літературою.

Форма контролю самостійної роботи студентів передбачає діалогове спілкування з викладачем, тестування за темами та методи, що мають контрольну функцію,  а саме:  письмові контрольні роботи;

104


підготовка наукових повідомлень.

Велике значення для засвоєння матеріалу з основ наукових досліджень має рубіжний контроль знань у формі письмових контрольних робіт на завершення вивчення курсу.

Самостійна робота з курсу "Основи наукових досліджень" включає такі форми:

опрацювання лекційного матеріалу;

        підготовка до практичних та семінарських занять;

♦          виконання індивідуальних наукових завдань та науково-дослідних робіт.

З метою набуття теоретичного та практичного досвіду у систематизації набутих знань із курсу "Основи наукових досліджень" та його адаптації до дисциплін галузевого спрямування студенти повинні опанувати правила підготовки та презентації наукових повідомлень.

Наукове повідомлення складається на підставі дослідження, огляду літературних джерел з обраного напряму. У ньому повинні знайти висвітлення висунута гіпотеза, система доказів, новизна та практичне значення отриманих результатів, опрацьовані інформаційні джерела. Презентація наукового повідомлення може супроводжуватися візуальними засобами.

Результати проведеного самостійного дослідження презентуються студентами протягом вивчення курсу на семінарських заняттях або на засіданнях наукового гуртка.


Вибір теми наукового дослідження: фактори, прийоми та засоби.

Загальнонаукові методи дослідження.

Обробка наукової інформації.

Критерії вибору і обґрунтування теми наукового дослідження.

Задачі і методи теоретичного дослідження.

Науковий експеримент: ціль, задачі, методика проведення.

Студенти,   що  бажають  отримати  високу  оцінку мають можливість додатково виконати індивідуальне завдання.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Підготуйте наукове повідомлення щодо видів та форм науково-

дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах.

Підготуйте      перелік      економіко-математичних      методів, які

застосовуються у наукових дослідження економічного спрямування, та вкажіть їх характеристики та напрями застосування.

Вкажіть, які завдання дослідного характеру Ви виконували під час

навчання.

Підготуйте наукове повідомлення про функції економічної науки.

Підготуйте наукове повідомлення про еволюцію науки та розвиток

наукознавства.

Підготуйте наукове повідомлення про "революційні події" у науці та

наведіть приклади їх впливу на зміни в суспільстві.

Підготуйте наукове повідомлення про змістовну сутність економіки

науки.

Підготуйте наукове повідомлення про паралогізми, софізми, парадокси,

спростування, які застосовуються у наукових дослідження економіки.

9.         Підготуйте наукове повідомлення про фактори розвитку економіки та

методики дослідження їх впливу.

Складіть алгоритм процесу висування і доказу гіпотез у наукових дослідженнях.

Підготуйте наукове повідомлення про напрями використання різних методів наукових досліджень.

Підготуйте наукове повідомлення про види економічної інформації.

Підготуйте наукове повідомлення про систему економічних показників як об'єктів дослідження мікроекономіки.

Підготуйте наукове повідомлення про оперативну та поточну інформації щодо змін валютного курсу.

Підготуйте наукове повідомлення про пакет комп'ютерних програм, що застосовуються для економічних досліджень.

Підготуйте наукове повідомлення про актуальні напрями наукових досліджень в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Складіть алгоритм та охарактеризуйте стадії науково-дослідного процесу дослідження.

Підготуйте наукове повідомлення про особливості наукових досліджень у невиробничій сфері економіки.

Підготуйте наукове повідомлення про правила складання техніко-економічного обґрунтування науково-дослідної роботи.

Підготуйте бібліографічний опис друкованих книг (до 15 джерел), які висвітлюють розвиток процесів щодо вступу України до СОТ.

Підготуйте бібліографічний опис публікацій вищих органів державної влади та управління (до 15 джерел), які регламентують діяльність підприємств агропромислового комплексу.

Підготуйте наукове повідомлення про взаємозв'язок економічного і соціального ефекту від НДР у сфері фінансів.

23.Підготуйте план-проспект наукової статті про перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС.

Форми контролю. Важливим для навчання та формування навичок самостійної роботи студентів є контроль їх знань викладачем. Контроль повинен охоплювати всі види самостійної роботи. Для поточного контролю знань можуть бути використані такі види:

фронтальне опитування з ключових теоретичних питань;

рецензування відповідей інших студентів під час індивідуального опитуванню (презентації);

оцінювання індивідуальних та групових науково-дослідних завдань, підготовлених самостійно у письмовій формі;

тестування.


Зразок оформлення титульного аркуша звіту з самостійної роботи

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БІЗНЕСУ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА Кафедра менеджменту

ЗВІТ

про самостійну роботу з курсу „Основи наукових досліджень"

Критерії вибору і обґрунтування теми наукового дослідження

Виконав: Студент групи _

(прізвище, ім'я, по батькові)

Науковий керівник:

(прізвище, ім'я, по батькові)

Оцінка за презентацію:

(підпис керівника)

Київ 200        


6. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

А

Абстрагування (від лат. abstrahere - відволікати) - процес вичленовування якої-небудь ознаки об'єкта, досліджуваної системи, відволікання від інших. За допомогою абстрагування формуються узагальнені образи реальності (поняття), що дозволяють виділити в ній значимі для діяльності зв'язку і відносини об'єктів, відмежувавши їх від інших.

Абстракція (від лат. abctractio - відволікання) - результат уявного відволікання (абстрагування) тих чи інших визначених властивостей від безлічі властивостей досліджуваного конкретного предмета. Під абстракцією розуміють не тільки результат абстрагування, але також метод наукового дослідження, заснований на тому, що при вивченні якогось явища, процесу не приймаються до уваги його несуттєві сторони й ознаки.

Автореферат дисертації (від грец. autos - сам і лат. referre -доповідати, повідомляти) - наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного їм дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня. Одне з джерел наукової інформації на етапі аналізу стану питання в науці.

Актуальність дослідження (від лат. actualis - діяльний, дійсний, важливий, істотний для дійсного часу) - методологічна характеристика дослідження. Обґрунтування актуальності припускає відповідь на питання: чому дану проблему потрібно в даний час вивчати? Варто розрізняти актуальність наукового напрямку в цілому й актуальність самої теми усередині даного напрямку. Актуальність напрямку, як правило, не має потреби  в  складній  системі доказів.  Інша справа  - обґрунтування актуальності теми. Дослідження можна вважати актуальним лише в тому випадку, якщо актуальний не тільки даний науковий напрямок, але і сама тема актуальна в двох відносинах: її наукове рішення, по-перше, відповідає насущної потреби практики, а по-друге, заповнює пробіл у науці, що у даний час не має у своєму розпорядженні наукових засобів для рішення цієї актуальної наукової задачі.

Алгоритм (від лат. Algorithmi) - набір інструктивних дій, що визначає їхню послідовність для одержання даних чи результатів у цілому.

Алгоритм інтерпретації даних - структура тлумачення інформації, зібраної в ході дослідження:

що підлягає обговоренню,

про що свідчать дані самі по собі й у порівнянні з іншими,

чим обумовлений їхній стан,

що з них випливає з повною очевидністю,

які висновки випливають з результатів інтерпретації фактів: досить визначені, менш визначені,

що залишається неясним,

які знання з добутих є новими, які уточнюють, розвивають і т.д. відоме в науці і практиці,

8) які проблеми виявляються в результаті інтерпретації.

Альтернативна гіпотеза (фр. alternative від лат. alter - один із двох) - статистична гіпотеза, відповідно до якої розходження між вибірками є значимими, тобто відбивають відповідне розходження усередині чи між популяціями, з яких узяті ці вибірки. Звичайно альтернативна гіпотеза відповідає робочій гіпотезі дослідження.

Аналіз (від грец. analysis - розкладання, розчленовування) - метод дослідження, уявне чи практичне розкладання досліджуваного предмета чи явища на характерні для нього складені елементи, виділення в ньому окремих сторін, вивчення кожного елемента чи сторони явища окремо як частини одного цілого. Аналіз дозволяє виявити будівлю досліджуваного об'єкта, його структуру, відокремити істотне від несуттєвого, звести складне до простого, раскласкласифікувати предмети і явища. Ціль аналізу - пізнання частин як елементів складного цілого. Процедура, зворотна аналізу, - синтез.

Аналіз базових понять - теоретичний метод дослідження, сукупність гносеологічних операцій з науковими поняттями, у яких відбиваються явища, що виступають предметом дослідження. Синонім: Термінологічний аналіз.

Аналіз продуктів діяльності - емпіричний метод, застосовуваний у педагогічному дослідженні. Аналізу піддаються щоденникові записи, архівні матеріали, продукти трудової, навчальної чи творчої діяльності і т.д. До різновидів даного методу можна віднести і контент-анализ. Синоніми: Архівний метод, Праксиметричний метод.

Аналітичний огляд - огляд, у якому дається аналітична оцінка стану питання за визначений проміжок часу. Містить аргументовану характеристику матеріалу що аналізується, дає обґрунтовані практичні рекомендації. Розглядається як частина науково-дослідної роботи.

Аналогія (від грец. апаїс^іа - подібність, відповідність, домірність)

подібність у якому-небудь відношенні між предметами, явищами чи поняттями;

загальнонауковий метод дослідження, вид умовиводу, що дозволяє виявити властивості одного предмета на підставі його подібності з іншим. Знання, отримане при розгляді якого-небудь об'єкта ("моделі"), переноситься на інший об'єкт (предмет, явище, процес), що менш вивчений чи доступний для дослідження.

Анкета (від фр. еnquete - буквально: розслідування) - зв'язана єдиним дослідницьким задумом система питань; опитувальний лист, самостійно заповнюваний опитуваним по зазначеним у ньому правилам. Питання анкети поділяються по змісту: питання про факти, дії в минулому, у сьогоденні, а також про продукти діяльності, питання про мотиви діяльності, оцінках і думках індивідів; за формою: відкриті (не визначають ні зміст, ні форму відповіді) і закриті (альтернативні, із множинним вибором, у яких людина що відповідає вибирає один чи кілька відповідей із запропонованих) і ін.

Анкетування - метод одержання інформації, заснований на опитуванні людей для одержання зведень про фактичне положення речей (наприклад, думок різних груп учнів і вчителів про різні сторони навчально-виховного процесу, методі навчання). Метод анкетування використовується у випадках, коли досліджувану проблему важко вивчити іншими методами (наприклад, мотиви вибору вчительської професії, ступінь задоволеності цією діяльністю).

Анотація (від лат. ашюШіо - примітка, позначка) - коротка роз'яснювальна чи критична примітка, що випливає за бібліографічним описом якого-небудь твору (на звороті титульного листа книги, на каталожній картці і т.д.); розгорнута анотація - стиснута характеристика ідеї, змісту, призначення книги, статті чи рукопису.

Анотування - процес створення анотації. Анотуючи джерело інформації, звичайно виписують назви найбільш великих його розділів чи глав зі змісту. Анотування - найбільш поверхневий і загальний метод фіксації змісту тексту.

Апарат наукового опису - особлива знакова система, що включає термінологію, кліше і вираження, характерні для мови науки, структурні схеми побудови визначених наукових жанрів, системи формул, умовних позначок і т.д.

Аргумент (від лат. argumentum - логічний довід, який є підставою доказу) - думка, істинність якої перевірена і доведена практикою і яка тому може бути приведена в обґрунтування істинності чи хибності іншого положення. Аргумент є складовою частиною всякого доказу. Як аргументи можна виставляти аксіоми, прийняті в даній системі, визначення, судження про вірогідно відомі факти. Див. також Доказ.

Аргументація - раціональний спосіб переконання, що спирається на ретельне обґрунтування й оцінку доводів у захист визначеної тези; сукупність аргументів на користь чого-небудь.

Артефакт (від лат. arte - штучно і factus - зроблений) - процес чи зареєстроване яким-небудь методом явище, невластиве досліджуваному об'єкту що не є метою дослідження. Артефакти як феномени чи ефекти можуть бути привнесені в експеримент дослідником.

Аспект (від лат. aspectus - погляд, вид) - кут зору, під яким розглядається об'єкт (явище, поняття) дослідження.

Атрибут (від лат. attributum - додане) - необхідна, істотна, невід'ємна властивість об'єкта.

Б

Базове (ключове) поняття (від грец. basis - підстава, основа) -головне, цільове поняття, що відбиває суть змісту предмета дослідження, його найбільш істотні властивості й ознаки. Виступає як об'єкт термінологічного аналізу і операціоналізації. Навколо базового поняття створюється ієрархічна, субординована понятійна система. На його основі розробляється концепція дослідження. Синонім: поняття, що систематизує. Див. також Понятійний апарат, Операціоналізація понять.

Бесіда - метод одержання інформації на основі словесної (вербальної) комунікації дослідника і респондента, що відповідає на питання, які передбачені програмою дослідження. Організується з метою з'ясування індивідуальних особливостей особистості (мотиваційної та емоційної сфер, знань, переконань, інтересів, переваг, установок, відносин до середовища, колективу і т.д.).

Бібліографічне посилання - сукупність бібліографічних зведень про цитирируемом, розглянутому чи документі, що згадується. Цитата, чи витримка вказівка джерела, на які посилаються в основному тексті.

Бібліографічний апарат наукового тексту - бібліографічні зведення (опису) про документи, що згадуються, цитуемых у науковій праці чи використовуваних яким-небудь іншим способом при його підготовці. Бібліографічні зведення можуть приводитися усередині тексту або поза нього (підрядкові і затекстові описи). Головне призначення бібліографічної інформації - документування посилань на цитовані чи документи, що згадуються. Довідково-бібліографічний апарат містить у собі також бібліографію.

Бібліографічний огляд - огляд, що містить характеристику джерел інформації, що з'явилися за визначений час чи об'єднаних по якій-небудь іншій загальній ознаці.

Бібліографічний опис - опис книги, статті і т.д. відповідно до Державного стандарту.

Бібліографія (від грец. ЬіЬІіоп - книга, grapho - пишу) - досить вичерпний для даної мети список літератури по визначеному питанню; спеціальні видання (покажчики, каталоги, огляди), що містять такі списки.

В

Валідність (від лат. validas - міцний) - ступінь відповідності між параметрами методу та оцінюючий діяльність чи функцію (наприклад, придатність тесту вимірювати властивість, для виміру якого він призначений); обґрунтованість, надійність, цінність наукового результату.

Варианса (від лат. variatio - зміна). - Див. Дисперсія.

Вступ в наукову працю - особлива частина роботи, виклад основних понять, умов і обмежень, прийнятих при постановці основного питання наукової праці. У введенні викладаються основні методологічні характеристики дослідження: актуальність, проблема, тема, об'єкт, предмет, мета, задачі, гіпотеза, що захищають положення, новизна, значення для науки і практики.

Веріфікація (фр. verification від лат. verus - щирий і facere - робити) - процес встановлення істинності наукових тверджень шляхом їх емпіричної перевірки. Служить найважливішим критерієм науковості висунутих гіпотез і теорій, але не усі твердження можуть бути перевірені такими шляхом безпосередньо. Існують також непрямі способи веріфікації за допомогою визначення логічних наслідків з тверджень що не перівіряються і співвідношення їх з даними досвіду.

Версія (лат. versio - видозміна) - одне з декількох відмінних друг від друга можливих пояснень визначеної ситуації, якої-небудь події. Версія, підтверджена фактами, стає вірогідністю.

Відклик - текст інформаційно-критичного жанру; система суджень, що містять оцінку наукового дослідження. Готується (у випадку дипломної роботи) науковим керівником, містить характеристику роботи з усіх розділів. У відклику відзначаються позитивні сторони, недоліки, ступінь самостійності виконання роботи автором, наявність у нього навичок роботи з науковою літературою і організації експериментального дослідження, обґрунтованість і значимість результатів, можливість їх застосування у подальшій науковій та практичній діяльності і висновок про допуск студента чи співшукача до захисту. Див. також Рецензія.

Відношення - категорія, що характеризує взаємозв'язок елементів визначеної системи.

Видання - документ, призначений для поширення інформації, що міститься в ньому, що пройшов редакційно-видавничу обробку, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні данні.

Видання наукове - видання, призначене для наукової праці та містить теоретичні і (чи) експериментальні дослідження.

Видання періодичне (від грец. регіосСіков - що повертається) -видання, що виходить через визначені терміни часу постійним для кожного року числом номерів, що не повторюються по змісту, і представляє собою однотипно оформлені нумеровані і (чи) датовані випуски які мають однакову назву і, як правило, фіксовані обсяг і формат (журнал, газета і т.д.).

Видання довідкове - видання, що містить короткі відомості наукового чи прикладного характеру які розташовані в порядку зручному для їх швидкого відшукання; не призначені для суцільного читання.

Виноска - додатковий текст, поміщений у самому низу сторінки під основним текстом і відділений від нього прямою рисою. Звичайно це повний бібліографічний опис джерела (так називані посторінкові бібліографічні посилання) або примітка, коментар до якого-небудь фрагмента тексту.

Вимір - процедура, за допомогою якої об'єкти дослідження, розглянуті як носії визначених відносин між ними, відображаються в деякій математичній системі з відповідними відносинами між елементами цієї системи.

Вивчення документів (від лат. сіоситепйіт - доказ, свідчення) -метод одержання первинної інформації на ранніх стадіях дослідження для попереднього знайомства з об'єктом. Використовуються рукописні чи друковані тексти, тєлє-, кіно-, фотоматеріали, звукозаписи і т.д. Розрізняють традиційні і формалізовані методи вивчення документів. Традиційні методи аналізу допускають велику частку суб'єктивності, що позначається на отриманих результатах. Формалізовані методи головним чином зв'язані з контент-аналізом.

Вивчення літератури - один з найбільш широко розповсюджених методів одержання первинної інформації на ранніх стадіях дослідження для попереднього знайомства з об'єктом. Служить для аналізу історії і сучасного стану проблеми, дає можливість відокремити відоме від невідомого, вивчити мало розроблені і дискусійні положення, різні точки зору, створити первинне уявлення про проблему і шляхи її вирішення, знайти "білі плями" в розробці питання. Методи аналізу можуть бути традиційними (розуміння, інтуїція, осмислення) і формалізованими.

Визначення поняття (дефініція, від лат. Сейпіїіо - визначення) -логічна операція, що дозволяє розкривати зміст поняття, відрізняти предмет, відбиваний поняттям, від подібних з ним предметів, установлювати значення того чи іншого слова (терміна). Розкрити зміст поняття - значить перелічити його істотні ознаки, тобто ознаки, необхідні і достатні для відмінності даного предмета від подібних з ним предметів.

Вирогідність - властивість інформації, що встановлює ступінь відповідності істині. Перекручування може бути природним і навмисним (дезінформація).

Виключне спостереження - вид спостереження, при якому наблюдаючій включений у групу, а її члени не знають, що служать об'єктом спостереження. Доповнюється данними самоспостереження.

Властивість - те, що присутньо предметам, що відрізняє їх від інших предметів чи робить їх схожими на інші предмети. Властивості виявляються (але не з'являються) у процесі взаємодії предметів. Властивості поділяються на істотні, без яких предмет існувати не може, і несуттєві. Сукупність істотних властивостей предмета виражає його якісну визначеність. У практиці розрізняють також властивості загальні і специфічні, необхідні і випадкові, внутрішні і зовнішні, сумісні і несумісні і т.д.

Вторинна обробка даних - етап дослідження; який припускає використання операцій порівняння, узагальнення та ін. для виявлення подібності, розходження, визначення типового, однорідного, одиничного, а також побудова висновків і оцінку можливості їхнього поширення. Див. також Сукупна (вторинна) інформація.

Вторинний аналіз - метод дослідження, спрямований на аналіз вже існуючих (раніше добутих в інших дослідженнях) даних відповідно до нових задач. Використовуються традиційні джерела агрегатування даних -звіти, наукові публікації тощо.

Вибіркова сукупність (вибірка) - частина всієї досліджуваної (генеральної) сукупності, що виступає як безпосередній об'єкт вивчення за розробленою методикою чи програмою добору. Група що входить у вибірку складає експериментальну базу дослідження.

Висновки - стиснутий узагальнений виклад самих істотних, з погляду автора, результатів, отриманих у результаті дослідження.

Висновок наукової праці - частина наукової праці, у якій показується, з яких основних передумов і яких допоміжних результатів випливає основний результат. Містить також перелік найбільш цікавих і важливих висновків, що випливають з результатів і загального змісту роботи. У висновку не слід приводити результати, що не були обґрунтовані в змісті роботи, чи висновки, що не випливають з цього змісту, не треба вдаватися в докладні роз'яснення й обґрунтування яких-небудь положень. Висновок повинний бути коротким.

г

Генеральна сукупність (від лат. generalis - загальний, головний) -безліч, загальна кількість об'єктів, досліджуваних у конкретних просторово-тимчасових межах, обкреслених програмою вивчення. Синонім: Популяція (від фр. population - населення).

Генетичний аналіз (від грец. genesis - походження, виникнення) -аналіз об'єкта за допомогою генетичного методу - способу дослідження явищ і процесів, що включає у себе аналіз їх походження, становлення, розвитку. Припускає зведення різноманіття явищ до фундаментальних, вихідних елементів, виведення нового стану явища на основі аналізу за допомогою генетичного методу.

Гіпотеза дослідження (від грец. hypothesis - підстава, припущення) - методологічна характеристика дослідження, наукове припущення, висунуте для пояснення якого-небудь явища і потребуюче перевірки на досвіді і теоретичному обґрунтуванні для того, щоб стати достовірним науковим знанням. Від простого припущення гіпотеза відрізняється декількома ознаками. До них відносяться:

а)         відповідність фактам, на основі яких і для обґрунтування яких
вона створена;

б)         можливість перевірки;

в)         прикладимість до можливо більш широкого кола явищ;

г)         відносна простота.

У гіпотезі органічно зливаються два моменти: висування деякого положення та наступний логічний і практичний доказ. Задача дослідника, що розробляє гіпотезу, полягає в тому, щоб показати, що не наявне в об'єкті, що він бачить у ньому такого, чого не бачать інші.

Гістограма (від грец. Ыбгоб - тканина) - один із засобів графічного представлення кількісних даних. Стовпчики (прямокутники) гістограми примикають друг до друга і відповідають кількісним характеристикам кожного класу даних.

Глава - структурно-композиційна одиниця тексту, розділу книги, статті. У більшості випадків має тематичний заголовок, якій передує родовому найменуванню "глава" і її номер.

Глосарій (від лат. glossarium - словник перекладів чи тлумачень слів і виразів) - тлумачний словник термінів чи виразів до якого-небудь тексту.

Граф (від грец. ^аріїо - пишу) - розташована на площині геометрична конструкція, система крапок, деякі з який з'єднані відрізками; одна з найпростіших моделей взаємодіючих систем. Застосовується як форма теоретичного моделювання, як засіб представлення інформації.

Графік (від грец. ^арЫко« - написаний) - один із засобів представлення данних дослідження:

креслення, що застосовувуються для наочного зображення кількісної залежності різного роду явищ (наприклад, крива, що зображує динаміку зростання добробуту населення у регіоні);

математичне поняття "графік функції" - крива на площині, що зображує залежність функції від аргументу.

д

Данні в статистиці - основні елементи, що підлягають аналізу. Данними можуть бути якісь кількісні результати, властивості, які властиві визначеним членам популяції, місце в тій чи іншій послідовності - будь-яка інформація, що може бути класифікована чи розбита на категорії з метою подальшої обробки. Виділяють три типи даних: кількісні, порядкові, якісні.

Дедукція (від лат. deductio - виведення) - вид умовиводу і метод пізнання; перехід від загальних суджень до частки, від деяких пропозицій-посилок до їх наслідків; застосування встановленого загального положення до частки.

Демонстрація (від лат. demonstratio - показування) - логічне міркування, у процесі якого з аргументів (доводів) виводиться істинність чи хибність тези. Демонстрація є третя складова частина всякого доказу.

Детермінанта (від лат. determinantis - визначальний) - визначник; те, що обумовлює що-небудь.

Дефініція - див. Визначення поняття.

Діаграма (від грец. diagramma - малюнок, креслення) - креслення, що наочно показує співвідношення між різними величинами, що зображуються у вигляді лінійних відрізків чи геометричних фігур. Один із засобів графічного представлення кількісних даних.

Дипломна робота (фр. diplome від грец. diploma - лист; документ, складений удвічі) - самостійна письмова кваліфікаційна робота, що представляється студентами при закінченні університетів і інших навчальних закладів. Виконується студентом на останньому році навчання і служить однієї із форм перевірки його підготовленості до самостійної роботі за спеціальностю. Керівництво дипломною роботою здійснює кафедра навчального закладу, захист відбувається перед спеціальною комісією чи на засіданні кафедри.

Дискусія (від лат. сіівсшвю - розгляд, дослідження) - обговорення якого-небудь проблемного питання на зборах, у публікаціях, бесіді; суперечка. Один з етапів процедури захисту кваліфікаційної роботи.

Дисперсія (від лат. сііврегвш - розсіяний, розсипаний) - один з показників розкиду даних у статистиці; міра відхилення від середнього.

Дисертація (від лат. сгіввеггаїіо - міркування, дослідження) -кваліфікаційна наукова праця, представлена на здобуття вченого ступеня і захищена привселюдно здобувачем (дисертантом). Одне з джерел інформації з досліджуваного питання. Роботі з дисертацією передує знайомство з авторефератом, що дозволяє зрозуміти, наскільки зміст дисертації може допомогти досліднику в більш глибокому вивченні проблеми.

Додатки до наукової праці - частина наукової праці, що містить додатковий матеріал, що не є істотним для розуміння проблеми, однак корисний із практичної точки зору, що розкриває технологію дослідження.

Досвід - засноване на практиці емпіричне пізнання дійсності. Синонім (застаріваючий): досвід як експеримент.

Доказ - логічна дія, у процесі якої істиність якої-небудь думки улаштовується за допомогою інших думок. Усякий доказ складається з трьох частин: тези, доводів і демонстрації. По способу ведення доказу бувають прямі і непрямі. За формою умовиводу, у якій відбуваються докази, останні можуть бути індуктивними і дедуктивними. Для того щоб доказ завершився успіхом, треба в процесі обґрунтування істинності тези дотримуватися правил доказу.

Дослідження - процес наукового вивчення будь-якого об'єкту (предмета, явища - матеріального чи ідеального) з метою виявлення закономірностей його виникнення, розвитку і зміни, і перетворення його в інтересах суспільства. Усяке справжнє дослідження є єдність накопиченого попереднього досвіду, наявних знань, застосування відповідних інструментів, знарядь і методів, засобів підходу до досліджуваного об'єкту. Підсумком дослідження повинне бути одержання нових наукових знань - об'єктивної істини, тобто відповідності знову сформульованого знання дійсному стану об'єкта, а також намічених програмою дослідження практичних результатів.

Дослідницький підхід - вихідний принцип, позиція і спрямованість, орієнтація дослідження. У сучасних економічних дослідженнях реалізуються: системний, комплексний, особистісний, деятельностньїй і інші підходи.

Джерела вивчення економічного досвіду - різновид джерел інформації про практичну економічну діяльність і результати цієї діяльності: зафіксований у письмовій формі досвід (бази данних, таблиці, схеми, графіки, методичні розробки, звіти і т.д.); досвід, зафіксований в усній формі (виступи на конференціях, нарадах і т.д.); незафіксований досвід конкретної діяльності, спостерігання безпосередньо.

Е

Експеримент (від лат. ехрегітепгит - проба, досвід) - метод дослідження, заснований на втручанні в хід явищ, процесів шляхом створення умов, що дозволяють виділити досліджувані зв'язки з усього їх різноманіття і багаторазово їх відтворити. Дозволяє штучним створенням умов викликати необхідну досліднику зв'язки, відтворювати їх, змінювати умови.  Недолік полягає в тім,  що  природні умови досліджуваних експериментально зв'язків в "чистому" виді завжди більш різноманітні -експеримент завжди містить у собі елемент спрощення.

Експеримент природний - метод психолого-педагогічного дослідження; експеримент, включений непомітно для випробуваного в його ігрову, трудову чи навчальну діяльність. Перевіряє вплив будь-якого фактору на окремі сторони навчально-виховного процесу в звичних умовах. Роботу з учнями веде класний керівник, або знайомий їм викладач. Природний експеримент з'єднує позитивні риси спостереження (природність) і лабораторний експеримент (цілеспрямований вплив на випробуваного). Недоліком цього методу є труднощі непомітної постановки перед випробуваним експериментальної задачі, а також вичленовування окремих елементів у цілісній діяльності випробуваного. Різновид природного експерименту - експериментальне навчання, при якому вивчення школяра ведеться безпосередньо в процесі його навчання і виховання з метою активного формування психічних особливостей, що підлягають вивченню.

Експеримент, що констатує, (від лат. constat - відомо) - етап (різновид) експерименту, у ході якого дослідник експериментальним шляхом встановлює і реєструє стан досліджуваної системи, констатує факти зв'язку і залежності між явищами.

Експериментальна група - група випробуваних, підданих експериментальному впливу (на відміну від контрольної групи).

Експериментальні об'єкти - див. Вибіркова сукупність.

Експерт - (від лат. expertus - досвідчений) - фахівець у визначеній області, компетентний у даній сфері діяльності. На основі свого знання і досвіду дає мотивований висновок по тій чи іншій проблемі (дискусійному питанню, важкому, різноманітному рішенню).

Експертна оцінка - експертне судження, виражене в кількісній чи якісній формі (краще, гірше, більше, менше і т.п.). Можливі індивідуальні, групові і колективні експертні оцінки.

Експертний метод - комплекс логічних і математичних процедур, спрямований на одержання від фахівців інформації, її аналіз і узагальнення з метою підготовки і вибору раціональних рішень. Суть методу складається в проведенні експертами аналізу проблеми з якісною чи кількісною оцінкою суджень і формальною обробкою результатів індивідуальних думок.

Екстралингвістичні методи створення наукового тексту (від лат. extra - понад, поза і lingua - мова) - немовні засоби, способи представлення змісту: формули, графіки, ілюстрації, схеми, таблиці, діаграми і т.п., а також підкреслення, шрифтові виділення і т.д. Див. також Форми фіксації даних.

Екстраполяція (від лат. extra - понад і polire - робити гладким, обробляти) - 1) процедура перенесення властивостей, відносин і закономірностей з однієї предметної області на іншу;

2) метод наукового дослідження, що полягає в поширенні висновків, отриманих при вивченні одного предмета, на інший предмет, на підставі наявності загальних ознак.

Елевація (від лат. elevator - піднімаючий) - зведення простого до складного, підхід до виявлення тих властивостей найпростішої взаємодії, що роблять його потенційним джерелом більш складних взаємодій. Див. також Редукція.

Емпіричний (від грец. empeiria - досвід) - заснований на безпосередньому досвіді. Іноді протиставляється "теоретичному".

Емпіричне дослідження - вид наукового дослідження; вивчення конкретних проблем, зв'язане з рішенням переважно практичних задач. Див. також Прикладне дослідження.

Етапи наукового дослідження (від фр. etape - окремий момент, стадія в розвитку чого-небудь) - див. Структура наукового дослідження, а також: Логіка дослідження, Технологія дослідження.

Етика досліджень (лат. ethica від грец. ethos - звичай, характер) -поширення моральних норм на процес дослідження (наприклад, вимога до спілкування дослідника і досліджуваних: "Не нашкодь") і на його результати (наприклад, вимога чіткого опису результатів: "Висловлюйся ясно").

З

Залежна перемінна - величина (характеристика, фактор), зміни якої залежать від впливу незалежної перемінний. Див. також Перемінні.

Задача - ціль діяльності, дана у визначених умовах і потребуюча для свого досягнення адекватних цим умовам засобів. Пошук, мобілізація і застосування цих засобів (дій, операцій) складає процес рішення задачі. У залежності від характеру кінцевої мети розрізняють задачі практичні і теоретичні. Практичні задачі спрямовані на безпосереднє перетворення дійсності, теоретичні - на пізнання її.

Задачі дослідження - методологічна характеристика дослідження. Намічаючі логіку свого дослідження, вчений формулює коло приватних дослідницьких задач, що у своїй сукупності повинні дати уяву про те, що потрібно зробити, щоб ціль була досягнута.

Закономірність - об'єктивно існуючий, повторюваний, стійкий, істотний зв'язок для групи явищ, що визначає процеси становлення та існування систем, що розвиваються. Одна з форм наукового пізнання.

Захист (дипломної роботи) - офіційна процедура представлення на засіданні спеціальної комісії виконаної кваліфікаційної роботи з метою її визнання і одержання автором відповідної кваліфікації.

Захист положення - методологічна характеристика дослідження; представляють стосовно гіпотези той її перетворений фрагмент, що містить "у чистому виді" те, що спірно, не очевидно, що має потребу в захисті і що не можна поплутати з загальноприйнятими вихідними положеннями. Положення, що дійсно потрібно захищати, містять твердження про необхідні і достатні умови протікання педагогічних процесів, про структурні елементи будь-якого виду педагогічної діяльності, про критерії, вимоги, межи, функції і т.п.

Збірник наукових праць - науковий збірник, що містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів по найважливіших наукових і науково-технічних проблемах.

Зв'язок - відношення, при якому зміни якоїсь однієї сторони спричиняють зміни іншої сторони. Можуть бути класифіковані по різних підставах: зв'язку між предметами і предметами, між предметами і властивостями, між властивостями і властивостями; існують зв'язкі прямі і зворотні, внутрішні і зовнішні, безпосередні й опосередковані, одиничні і загальні, необхідні і випадкові. Конкретними формами прояву зв'язку є причина, наслідок, необхідність, випадковість, закон (внутрішній, істотний, необхідний зв'язок для групи явищ) і т.д.

Знання - результат процесу пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини у виді представлень, понять, суджень, умовиводів, теорій; результат пізнання, перевірені практикою і засвідчені логікою. Знання мають різний ступінь вірогідності, відбивають діалектику відносної і абсолютної істини.

Зміст - категорія, що позначає сукупність сторін, елементів, зв'язків, що утворяють даний предмет чи явище. Нерозривно з формою кожен предмет, процес чи явище має і зміст (зміст оформлений, а форма виражає зміст).

Зміст наукової праці - основна частина роботи, обґрунтування відповіді на її центральне питання, виражений заголовком даної роботи (тобто обґрунтування основного результату цієї роботи). Припускає: а) зведення основного питання до допоміжних питань, б) відповіді на допоміжні питання і на основі цих відповідей і передумов обґрунтування відповіді на основне питання. Процес зведення основного питання (заголовка) до допоміжного дає правильно побудований план наукової праці (виділення глав, параграфів, пунктів, підпунктів і т.д.).

Змістовні питання - різновид питань, використовуваних в опитувальних методах дослідження; спрямовані на одержання висновків про визначені явища і їх взаємозв'язки.

І

Ідеалізація (від грец. idea - ідея, поняття, представлення) - один з видів абстрагування. Поняттям, утвореним за допомогою ідеалізації, не відповідають реальні об'єкти. За основу ідеалізації беруться зв'язки і якості предметів, принципово існуючі чи можливі, але предмет настільки повно ізолюється від супутніх умов що не існують у реальному світі.

Ідеалізований об'єкт - уявна пізнавальна конструкція, що є результатом ідеалізації. Будучи елементами наукової теорії, ідеалізовані об'єкти служать найважливішими засобами пізнавальної діяльності в науці.

Теоретичні твердження, як правило, безпосередньо відносяться не до реальних об'єктів, а до ідеалізованих об'єктів, пізнавальна діяльність з яких (уявний експеримент, їхнє осмислення в різних теоретичних схемах і моделях) дозволяє встановлювати істотні зв'язки і закономірності, недоступні при вивченні реальних об'єктів, узятих у всім різноманітті їхніх емпіричних властивостей і відносин.

Ідентифікація (від лат. identificare - порівняння) -

процес порівняння об'єкта з одним з відомих об'єктів, встановлення збігу чого-небудь з чим-небудь;

розпізнавання об'єктів.

Індивідуальна (первинна) інформація - інформація про ознаки окремих об'єктів, що є одиницями досліджуваної сукупності. Ця інформація індивідуальна на відміну від сукупної (вторинної) інформації, оскільки відноситься до окремих одиниць сукупності. Цей вид інформації збирається на етапі безпосереднього проведення дослідження.

Індивідуальна експертна оцінка -

бесіда дослідника з експертом, що відповідає на заздалегідь сформульовані чи питання чи анкету;

кількісна характеристика якого-небудь показника об'єкту, що виставляється конкретним експертом.

Індикатор (від лат. indicator - покажчик) - об'єктивно фіксуєма ознака, за допомогою якої відслідковується, відображується стан об'єкта спостереження, його кількісні або якісні характеристики, процеси змін під впливом тих чи інших факторів. Індикатор є інструментом виміру, покажчик на рівні показника, як визначника властивостей об'єкту у його фактичній конкретності. Пошук індикатора здійснюється в контексті прийнятої теорії (парадігми), сформульованої дефініції, де відбиті істотні властивості,  ознаки, риси,  а отже,  і параметри даного явища, що відрізняють його від всіх інших явищ. Саме властивості, ознаки, риси, що характеризують дане явище в цілому, виступають як показник. їхній вимір, як свідчення конкретного стану досліджуваного об'єкта, вимагає відповідних індикаторів.

Індуктивна статистика - розділ статистики, що розглядає індукцію, тобто поширення на великі групи об'єктів (популяції) висновків, зроблених при вивченні менших груп (вибірок).

Індукція (від лат. inductio - виведення) - вид умовиводу і метод дослідження. В індуктивному міркуванні йдуть від часток, одиничних суджень, фактів, положень до загальних висновків. Це форма руху пізнання від емпіричного до теоретичного рівня. Індуктивний висновок завжди має не достовірний, а лише ймовірний чи правдоподібний характер. У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією.

Інструментарій дослідження (від лат. instrumentum - знаряддя для роботи) - сукупність методичних і технічних прийомів і операцій, що виступає у формі різноманітних документів (робочих матеріалів) і спрямована на одержання з її допомогою інформації.

Інтерв'ю (англ. interview) - безпосередньо цілеспрямована, проведена по заздалегідь приготовленому плану бесіда інтерв'юера (особи, що проводить інтерв'ю) з респондентом. Однак, на відміну від бесіди, що носить характер взаємного обміну інформацією, в інтерв'ю один запитує іншого, утримуючись від власних висловлень по порушеному питанню.

Інтерв'ювання - емпіричний метод дослідження, збір первинної інформації шляхом інтерв'ю.

Інтерпретація (від лат. interpretatio - посередництво) - тлумачення, роз'яснення змісту явища, чи тексту знакової структури, що сприяє їх розумінню.  Ціль інтерпретації - виявлення і  фіксування комплексу характеристик обробленого матеріалу, на основі якого відкривається можливість знайти і пояснити основні тенденції і підійти щодо формулювання висновків. Див. також Пояснення, Розуміння.

Інформація (від лат. informare - давати відомості про що-небудь) -

а)         сукупність відомостей, необхідних для активного впливу на
керовану систему з метою її оптимізації;

б)         набір вузькоспеціалізованих даних, що продуцюються у всіх
сферах діяльності суспільства. При цьому дані - це сигнали, кількісні чи
якісні, про об'єкт, які необхідно перетворити таким чином, щоб витягти
інформацію. Споживчі властивості інформації - вірогідність, змістовність,
актуальність, приступність для сприйняття особою, яка приймає рішення, -
визначає якісні характеристики інформації.

к

Категоризація - класифікація об'єктів по категоріях. Див. також Класифікація.

Категорія (від грец. kategoria) - кордонно широке поняття, у якому відображені найбільш загальні та істотні властивості, ознаки, зв'язки і відносини предметів, явищ об'єктивного світу. Розглядається і як ієрархічний ряд понять різної складності, об'єднаних єдністю змісту.

Квазізксперимент (від лат. quasi - начебто, ніби-то) - нестрогий експеримент, застосовуваний у економічних дослідженнях у силу того, що в них важко витримати вимогу випадковості добору експериментальних об'єктів. Іноді, підкреслюючи специфіку економічного експерименту, говорять про дослідно-експериментальну роботу в економічному дослідженні.

Кваліметрія (від qualis - який, якої якості і грец. metreo - вимірюю) -область науки, що поєднує методи кількісної оцінки якісних даних.

Кваліфікаційна робота (від лат. qualificare - визначати, встановлювати якість) - одна з форм представлення результатів дослідження; служить для того, щоб студент, чи аспірант, здобувач, надавши свою працю на суд експертів, одержав документ, що засвідчує рівень компетентності. До кваліфікаційних робіт відносять курсову роботу, дипломну роботу, дисертацію.

Квантифікація (від лат. quantum - скільки і facio - далеко) -кількісне вираження, опис якісних ознак об'єктів, явищ за допомогою показників і індикаторів з метою їх формалізації шляхом спеціальних кванторів.

Квантори (від лат. quantum - скільки) - логічне поняття: термін і ознака, що несуть інформацію про кількісну характеристику логічного вираження. Приклади кванторів - слова "ніколи", "рідко"; "ні часто", "ні рідко"; "часто", "завжди".

Класифікація (від лат. classis - розряд і facere - робити) - розподіл предметів якого-небудь роду на взаємозалежні класи (відділи, розряди) відповідно до найбільше істотних ознак, властивим предметам даного роду і, що відрізняє їх від предметів інших пологів, при цьому кожен клас займає в системі, що вийшла, визначене постійне місце і, у свою чергу, поділяється на підкласи. Див. також Розподіл обсягу поняття, Категоризація.

Ключове слово - слово чи словосполучення, найбільш повно і специфічно характеризує зміст наукового документу (тексту) чи його частини.

Кількісні данні - тип данних у статистиці; одержують при вимірах (наприклад, данні про час, про результати тестування і т.д.). їх можна розподілити по шкалі з рівними інтервалами.

Коментар (лат. commentarium) - роз'яснювальні примітки до тексту (його фрагменту); супровідні розуміння, зауваження.

Комплексний підхід (від лат. complexus - зв'язок, сполучення) -дослідницький підхід і принцип організації практики навчання і виховання, що розглядає об'єкт дослідження, практику з позицій цілісності і системності.

Компонент структури (від лат. componens - складовий) - термін, що узагальнює поняття "елемент", "підсистема", "підструктура" і їхнього зв'язку. Див. також Організація.

Конкретизація (від лат. concretus - згущений, ущільнений) - один із прийомів, використовуваних у процесі пізнання, за допомогою якого абстрактне поняття включається в різноманіття дійсних властивостей, зв'язків і відносин. На противагу абстракції конкретизація вимагає по можливості всебічного обліку усіх фактів, на основі яких відтворюється повне знання про реальний, цілком визначеному, своєрідному предметі. Див. також Сходження від абстрактного до конкретного.

Конспект (від лат. conspectus - огляд) - краткий письмовий виклад змісту розмови, тексту.

Конспектування - складання конспектів літературних джерел різного типу. У науковому дослідженні використовується на етапі аналізу стану досліджуваного питання.

Контент-аналіз (англ. contens - зміст) - формалізований метод аналізу змісту документів за допомогою математичних засобів. Містить у собі кілька послідовних дій: виділення одиниць аналізу; пошук їхніх індикаторів у тексті; підрахунок і статистичну обробку частоти уживання визначеного поняття (за умови обліку виділених індикаторів чи установлених пропорцій між різними групами індикаторів).

Контрольована перемінна - величина (характеристика, фактор), підтримувана на постійному рівні протягом всього експерименту. Див. також Перемінні.

Контрольна група (від фр. сопїтоіе - перевірка) - група випробуваних, котрих не піддають ніяким експериментальним впливам, тому що вона служить для порівняння під час експерименту.

Кореляційний аналіз - розділ статистики, задача, якого полягає в тім, щоб установити можливий зв'язок між двома показниками, отриманими на одній і тієї ж чи на двох різних вибірках. При цьому встановлюється, чи проводиться збільшення якого-небудь показника до збільшення чи зменшення іншого показника.

Кореляція (від лат. соггеїаїіо - співвідношення, відповідність) -зв'язок між двома перемінними. Цей зв'язок може бути повним (при цьому, знаючи значення однієї перемінної, можна точно пророчити значення другої), неповним (при цьому між двома перемінними існує лише більш-менш систематичний зв'язок) чи нульовий, якщо дві перемінні ніяк не зв'язані одина з одною. Кореляція може бути позитивною, коли обидві перемінні змінюються в одному напрямку, чи негативною, якщо ці зміни протилежні.

Концепція (лат. сопсерїіо) - система взаємозалежних і витекаючих один з одного поглядів, спосіб розуміння, трактування явищ, процесів; основна ідея якої - небудь теорії, єдиний визначальний задум, основна думка добутку, наукової праці і т.д.

Коефіцієнт кореляції (від лат. соеГйсіеш - сприяючий) - величина, що приймає значення від -1 до +1 і ступінь кореляції, що характеризує, між двома перемінними.

Критерій (від грец. kriterion - ознака) - ознака, по якій класифікуються, визначаються, оцінюються явища, дії чи діяльність (зокрема, при їх формалізації).

л

Лабораторний експеримент (лат. laboratorium від laborare -працювати) - різновид експерименту, що здійснюється в спеціально обладнаному приміщенні за допомогою приладів і інших засобів дослідження, що забезпечують строго контрольовані умови для цілеспрямованого вивчення і, якщо буде потрібно, відтворення об'єкта пізнання. У силу вузької спрямованості цей вид експерименту не може бути використаний для вивчення комплексних процесів, характерних для більшості економічних явищ.

Логічні помилки (від грец. logikos - наука про закони і форми мислення) - помилки в умовиводах, міркуваннях, визначеннях понять, доказах і спростуваннях, викликані порушенням законів і перекручуванням форм мислення. Здавна в традиційній логіці всі логічні помилки поділяються на три наступні групи:

помилки в посилках, тобто в підставах доказу;

помилки у відношенні тези, тобто думки, яку варто довести;

3)         помилки в аргументації, т. е. у формі умовиводу, міркування.
Логічне структурування змісту джерела - метод фіксації змісту

тексту (статті, розділу, глави в монографії і т.д.) у виді графічної схеми. Див. також Граф.

Лонгітюднє дослідження (англ. longitude від long - тривалий) -різновид повторного дослідження; дослідження того ж самого об'єкту протягом   тривалого   часу.   Застосовується   при   вивченні розвитку соціальних відносин, що складаються в групі людей, колективі протягом декількох років. У дослідженні цього типу зміна того ж самого об'єкту розглядається насамперед як функція часу. У економічному дослідженні об'єкт може зберегтися лише частково і зміни можуть бути інтерпретовані як зв'язані зі зміною зовнішніх факторів.

м

Математизація наукового знання - застосування математичних понять, теорій і методів у природних, економічних, технічних і суспільних науках, засноване на кількісному аналізі досліджуваних якісних залежностей і структур. Методи математичної статистики забезпечують аналіз статистичних даних (кореляційний аналіз, факторний аналіз і ін.).

Матеріали наукової конференції (від лат. сопГегепїіа - збори) -науковий неперіодичний збірник, що містить підсумки наукової конференції (програми, доповіді, рекомендації, рішення).

Мета - уявний, ідеальний образ результату дії, форма прояву об'єктивної соціальної причинності у свідомості людей у виді постановки цілей - створення образів того, що повинно бути досягнуто в результаті дії (суб'єктивна форма об'єктивної причинності).

Мета дослідження - методологічна характеристика дослідження; представлення про результат. Ставлячи перед собою ціль, дослідник уявляє собі, який результат він має намір одержати, яким буде цей результат.

Метод (від грец. тейюсіов - шлях, спосіб дослідження, навчання, дії) - сукупність прийомів, операцій і способів теоретичного пізнання і практичного перетворення дійсності, досягнення визначених результатів.

В основі будь-яких наукових методів лежать визначені принципи, теорії і закони.

Метод структуралізації - дезагрегірування (поділ) проблем на складові елементи з наступною оцінкою їх відносної переважності. Таку процедуру називають часто побудовою "дерева" цілей. Загальні правила його побудови: співпідпорядкованість, іерархічність - елементи нижнього рівня підкоряються елементам більш високого рівня, випливають з них; порівнянність - організація однорідних цілей на різних рівнях, зіставлення по значимості, масштабу; повнота - на кожнім рівні маються всі необхідні компоненти (мета і засоби досягнення); визначеність - оцінка ступеню досягнення, визначена у якісно-кількісних параметрах; гнучкість -можливість коректування. Метод структуралізації спирається на принципи системного аналізу.

Метод Стьюдента (1-тест) - непараметричний метод, що використовується для перевірки гіпотез про вірогідність різниці середніх при аналізі кількісних данних у популяціях з нормальним розподілом (і з однаковою вариансою).

Методика (грец. тетосііке) - сукупність приватних прийомів, засобів, процедур, що дозволяють застосовувати той чи інший метод до даної специфічної предметної області. Якщо метод дослідження, більш загальний чи більш приватний, характерний своєю застосовністю в межах визначеної науки чи групи наук, то методика вже не має більш чи менш загального характеру - вона є інструкцією діяльності по реалізації правил методу в умовах даного дослідження.

Методологічна рефлексія (від лат. гейехіо - відображення) -міркування дослідника про застосовані їм способах наукового пізнання. Оскільки за допомогою такої рефлексії він коректує свій рух по обраному об'єкту,  знання  цього  роду  безпосередньо  включаються  до складу методологічного забезпечення. Аналіз досвіду і методології наукових досліджень дозволяє визначити зміст рефлексії дослідника у виді мінімального переліка методологічних категорій, що виступають як характеристики економічного дослідження в процесі його проведення і у завершеному вигляді.

Методологічні характеристики економічного дослідження -система методологічних категорій, що виступають як характеристики економічного дослідження: проблема, тема, актуальність, об'єкт дослідження, його предмет, мета, задачі, гіпотеза і положення, що захищаються, новизна, значення для науки, значення для практики. Як синонім використовується термін "методологічний апарат економічного дослідження".

Методологія (від грец. methodos - шлях дослідження чи пізнання, теорія, навчання і logos - слово, поняття) -

система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності;

навчання про науковий метод пізнання;

3)         сукупність методів, застосовуваних у якій-небудь науці.
Методи дослідження в економіці - прийоми, процедури і операції

емпіричного і теоретичного пізнання і вивчення явищ дійсності, що є знаряддям одержання наукових фактів. У залежності від аспекту розгляду методи дослідження в економіці підрозділяються на: загальнонаукові, власне економічні і методи інших наук; що констатують і перетворяють; емпіричні і теоретичні; якісні і кількісні; приватні і загальні; змістовні і формалізовані; методи збору емпіричні даних, перевірки і спростування гіпотез і теорії; методи опису, пояснення і прогнозу; спеціальні методи, використовувані в окремих економічних науках; методи обробки результатів дослідження.

Міркування - розумовий процес, спрямований на обґрунтування якого-небудь положення чи одержання нового висновку з декількох посилок. Мислення приймає форму міркування звичайно в тих випадках, коли потрібно довідатися про щось нове, аналізуючи уже відомі факти чи положення, а також тоді, коли істинність якого-небудь судження викликає сумнів і потрібно підтвердження, чи доказ спростування цього судження.

Моделювання - теоретичний метод дослідження різних явищ, процесів і станів за допомогою їх реальних (фізичних) чи ідеальних (знакових, математичних) моделей. За допомогою моделювання описуються структура об'єкту (статична модель); процес його функціонування і розвитку (динамічна модель). Див. також Модель, Уявний експеримент, Ідеалізація, Ідеалізований об'єкт.

Модель (від лат. modulus - міра, зразок) -

1)         схема, зображення чи опис будь-якого явища чи процесу в
природі, економіці, виробництві, суспільстві;

2)         образ, аналог визначеного фрагмента природної чи соціальної
реальності.

Система матеріальних чи ідеальних (виражених у знаках) елементів, що є подобою об'єкту дослідження (оригіналу) і відтворююча структурно-функціональні, причинно-наслідкові і генетичні зв'язки між його елементами. Є заступником досліджуваного об'єкта і дозволяє одержати про нього інформацію.

Моніторинг (англ. monitoring від лат. monitor - застережливий) -безупинне, тривале спостереження за станом середовища (явищ, процесів і т.д.); зіставлення результатів постійних спостережень для одержання обґрунтованих представлень про їх (явищ, процесів) дійснє положення, тенденціях їх розвитку.

Монографія (від грец. топоБ - один, єдиний; grapho - пишу) -наукова праця, що заглиблено розробляє одну тему, обмеженє коло питань; наукове видання у виді книги чи брошури, що містить повне і всебічне дослідження однієї проблеми чи теми і приналежне одному чи декільком авторам. Відрізняється від інших форм наукових повідомлень глибиною і цілісністю розгляду питання.

н

Надійність (тесту) - характеристика вимірювального інструмента; полягає в тім, що його результати відтворюються з гарною сталістю в того самого випробуваного. Це можливо, однак, лише в тому випадку, якщо при кожнім тестуванні всі умови однакові, що досить важко реалізувати на практиці.

Наука - сфера дослідницької діяльності, спрямована на виробництво нових знань про природу, суспільство і мислення і, що включає в себе всі умови і моменти цього виробництва: учених; наукові установи, експериментальне і лабораторне устаткування; методи науково-дослідної роботи, понятійний і категоріальний апарат, систему наукової інформації, а також усю суму наявних знань, що виступають у якості або передумови, або засобу, або результату наукового виробництва.

Наукова стаття - одна з форм представлення наукових результатів у періодичному науковому виданні (науковому журналі, збірнику наукових праць); публікація невеликого обсягу, де цілеспрямовано викладаються погляди автора по вузьких питаннях чи результати обмежених досліджень. Одне з важливих джерел інформації з проблеми дослідження, тому що це найбільш оперативна інформація про рух науки в рішенні її актуальних проблем.

Наукова доповідь - науковий документ, що містить виклад результатів науково-дослідної чи дослідно-конструкторської роботи, опублікований у печатці чи прочитаний в аудиторії.

Науковий пошук - особливий вид наукового дослідження, у результаті якого виходять принципово нові результати, що мають значення наукових відкриттів нових закономірностей. Науковий пошук відрізняється і від інформаційного пошуку (дослідницької роботи, що не має задачі збільшити наукову информированность суспільства), і від розробки проблем (пізнавальної діяльності, спрямованої на визначення можливих модифікацій дії відомих закономірностей у різних умовах).

Наслідок - категорія, що позначає те явище чи стан, що викликаний, обумовлено іншим явищем; те, що логічно з необхідністю випливає з чогось іншого, як зі своєї підстави.

Незалежна перемінна - величина (характеристика, фактор), керована експериментатором. Вводиться в експеримент як зміна умов, що впливає на залежну перемінну. Сприяє розкриттю сутності залежної перемінний. Див. також Перемінні.

Непараметричні методи - статистичні методи, використовувані для аналізу порядкових чи якісних даних, якщо вибірки занадто малі для впевненості, що популяції, з яких вони узяті, підкоряються нормальному розподілу. До непараметричних методів відносять Хі-квадрат метод. Див. також Параметричні методи.

Непряме спостереження - різновид спостереження; опосередковане спостереження, здійснюванє через повноважних осіб, що працюють по програмі і завданню дослідника.

Нестандартизоване інтерв'ю - різновид інтерв'ю; припускає, що формулювання і послідовність питань у ході бесіди можуть змінюватися.

Використовуються відкриті питання, характер відповідей на який заздалегідь не передбачений.

Новизна - критерій якості інформації (результатів наукових досліджень). Відбиває суспільно значимі нові знання, факти, дані, отримані в результаті дослідження чи практичної діяльності. Критерій новизни відбиває змістовну сторону результату, ступінь його оригінальності. У залежності від результату на перший план може бути висунута теоретична новизна (концепція, принцип і т.д.) чи практична (правило, рекомендація, методика, вимога, засіб і т.д.), чи обидва види одночасно.

Новизна дослідження - методологічна характеристика дослідження; припускає конкретну відповідь на питання: що зроблено з того, що іншими не було зроблено? які результати були отримані вперше? Тут виявляється співвіднесеність основних методологічних характеристик: чим конкретніше сформульована проблема, виділений предмет дослідження, показана практична і наукова актуальність теми, тим ясніше самому досліднику, що саме він виконав уперше, який його конкретний внесок у науку.

Нормальний розподіл (від лат. normalis - прямолінійний) - такий розподіл даних у вибірці, коли його крива має колоколообразный вид і строго симетрична (для великих популяцій). Якщо ж кількість даних обмежена (як у вибірках, використовуваних для наукових досліджень), то в кращому випадку одержують лише деякі наближення до кривої нормального розподілу.

Нормативна модель (від лат. normatio - упорядкування; norma -зразок, лад, порядок) - у економічному дослідженні модель належного, тобто узагальнене представлення про те, що повинно бути зроблене для досягнення кращих результатів у економічній дійсності. Вона не складає безпосереднього проекту, "сценарію" економічної діяльності, а є лише реалізованим згодом прообразом таких проектів.

Нульова гіпотеза - статистична гіпотеза, відповідно до якої розходження між вибірками обумовлені тільки випадковістю і не відбивають дійсних розходжень між популяціями, з яких узяті ці вибірки. Звичайно нульова гіпотеза висувається з метою її спростування на користь альтернативної гіпотези.

О

Огляд - науковий документ, що містить систематизовані наукові дані по якій-небудь темі, отримані в підсумку аналізу першоджерел. Знайомить із сучасним станом наукової проблеми і перспективами її розвитку. У залежності від характеру інформації розрізняють аналітичний, бібліографічний і реферативний огляди.

Обробка інформації - процес перетворення інформації без зміни її якості. Види обробки інформації: реєстрація, класифікація, систематизація, статистична обробка даних.

Об'єкт (лат. одеситі - предмет) -

1)         існуючий поза нами і незалежно від нашої свідомості
зовнішній світ, що є предметом пізнання, практичної дії суб'єкта;

2)         предмет (явище), на який спрямована яка-небудь діяльність.
Об'єкт дослідження - методологічна характеристика дослідження;

процес чи явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Визначаючи об'єкт дослідження, варто дати відповідь на питання: що розглядається?

Операціоналізация понять - специфічна наукова процедура встановлення  зв'язку  концептуального   апарата  дослідження  з його методичним інструментарієм. Значення теоретичного поняття розкривається через указівку тієї експериментальної операції, результат якої, доступний емпіричному спостереженню і виміру, свідчить про наявність явища, вираженого в понятті.

Операція (від лат. орегаїіо - дія) - окрема закінчена частина технологічного процесу; дія, спрямована на виконання будь-якої задачі.

Опис - функція наукового пізнання і етап наукового дослідження, що складає у фіксуванні даних експерименту чи спостереження за допомогою визначених систем позначень, прийнятих у науці. Опис виробляється як шляхом звичайної мови, так і спеціальними засобами, що складають мову науки (символи, матриці, графіки і т.д.). Опис підготовлює перехід до теоретичного дослідження об'єкта (поясненню) у науці. Опис і пояснення тісне зв'язані один з одним. Без опису фактів неможливо їхнє пояснення; з іншого боку, опис без пояснення ще не складає науки.

Описова гіпотеза - тип гіпотези, у якій зв'язок між причиною і наслідком описується. При цьому умови і фактори, що диктують обов'язковість, необхідність настання наслідки, не розкриваються. Такі гіпотези не мають прогностичну функцію, тому що в інших умовах наслідок може і не наступити. Див. також Пояснювальна гіпотеза.

Описова статистика - сукупність методів і форм представлення інформації (графіки, виміру показників), що дозволяють охарактеризувати вибірки даних. Див. також Індуктивна статистика.

Опонент (від лат. орропепїІБ - що заперечує) - особа, що виступає з критикою доповіді, дисертації і т.п. Як опонент на захисті дипломної роботи звичайно виступає рецензент.

Опитування - метод збору емпіричних даних про об'єктивні факти, думки, знаннях і т.д., заснований на безпосередньому (інтерв'ювання) чи опосередкованому (анкетування) взаємодії дослідника (інтерв'юера) з опитуваним (респондентом).

Опросник - вид психологічного тесту; призначений для виявлення різних сторін особистості випробуваного за допомогою набору тверджень, з якими респондент погоджується або не погоджується. Аналіз відповідей дозволяє одержати профіль особистості випробуваного.

Оптимальний (лат. optimus - найкращий) - кращий з можливого в конкретних умовах.

Організація (від фр. о^агшайоп - пристрій) - загальнонаукове поняття: результат взаємодії компонентів досліджуваного об'єкта, що утворить і дозволяє зрозуміти його як ціле. Див. також Структура, Компонент структури.

Особистіший підхід - дослідницький підхід, що припускає відношення до вихованця як до особистості, як до самосвідомого суб'єкта власного розвитку і як до суб'єкта виховного впливу.

Оцінка - вид судження про визначений феномен; буває кількісною і якісною.

п

Панельне дослідження - різновид повторного дослідження, вивчення того самого об'єкта з визначеним тимчасовим інтервалом по однієї і тій же методиці і програмі (наприклад, оцінка знань учнів у різні роки). Ті самі питання ставляться тією ж особою через регулярні проміжки часу, що дає можливість порівнювати і аналізувати результати.

Параграф (грец. paragraphe) - частина тексту усередині глави, розділ книги, статті, що має самостійне значення, звичайно відмічувана знаком § з порядковим номером.

Парадигма (від грец. paradeigMa - приклад, зразок) -

стиль наукового мислення, що панує на визначеному етапі в тій чи іншій чи дисципліні комплексі дисциплін;

теорія; теоретична модель, прийнята як зразок постановки, обґрунтування, рішення проблеми в рамках того чи іншого предмета дослідження.

Парадигма визначає погляд дослідника на проблему, її теоретичне осмислення, вибір методичних засобів. Див. також Дослідницький підхід.

Параметр (грец. parametron - що відмірює) - те ж, що показник.

Параметричні методи - статистичні методи, засновані на параметрах (показниках) - середня арифметична, стандартне відхилення. Використовуються для аналізу кількісних даних, при цьому число даних повинне бути достатнім, щоб проявився нормальний розподіл. До параметричних методів відносяться метод Стьюдента (t-тест). Див. також Непараметричні методи.

Педагогічний консиліум (лат. consilium) - різновид експертної оцінки, отриманої на основі колективного обговорення результатів вивчення вихованості школярів по визначеній програмі і по єдиних ознаках. Дозволяє виявити причини можливих відхилень у сформованості тих чи інших сторін особистості, а також одержати колективна думка про засоби подолання виявлених недоліків.

Первинна обробка даних - етап дослідження; містить у собі класифікацію фактів по їхній однорідності, індексування (кодування), проведення розрахунків (статистична обробка) і фіксування їхніх підсумків. Див. також Індивідуальна (первинна) інформація.

Первинні документи і видання - першоджерела, містять переважно нові, оригінальні ідеї, наукові зведення, нове осмислення відомих фактів, вихідні данні, шо підлягають обробці. До них відносяться книги (крім довідників), періодичні і тривалі видання, наукові звіти і дисертації, переклади, депоновані рукописи.

Перемінні - явища, процеси, характеристики суб'єктів, що можуть бути представлені у виді величини, що змінюється, і описані математичними засобами.

Периферійні поняття (грец. periphereia - окружність; периферійний - окраїнний, вилучений від центра) - поняття, відносини яких до базового поняття дослідження наступні: "вищестоячі", "нищестоячі", а також відносини асоціації та ін. До периферійних понять дослідження можна віднести і поняття із суміжних галузей знання.

Підстава - частина умовного судження, у якій відображається умова, від якого залежить істинність наслідку. У звичайній мові під підставою розуміють вихідну умову, передумову існування деякого явища чи системи явищ.

Підстава доказу - див. Аргумент.

Пілотажне дослідження (від англ. pilot - досвід, установка) -пробно-пошуковое дослідження, що проводиться до початку активного застосування розробленого методичного апарата з метою його доробки, уточнення. У процесі пілотажного дослідження встановлюється необхідний обсяг вибірки, уточнюється деталі анкет, тестів, організаційні форми проведення дослідження і т.д. Підсумком пілотажу є робочі документи - методики, інструкції і т.д.

Питання - пропозиція, що виражає недолік інформації про який-небудь об'єкт, що володіє особливою формою і вимагає відповіді, пояснення. Хоча саме питання не виражає судження, в основі його завжди лежить судження чи сукупність суджень. Усяке питання виникає на основі деякого вихідного знання, неповноту чи невизначеність якого потрібно усунути.

План наукової праці (від лат. planus - плоский, рівний) - порядок, послідовність у викладі наукового добутку, статті і т.д. Результат зведення основного питання (заголовка) роботи до допоміжного (першої рівня -назви глав; другого рівня - назви параграфів; третього - пунктів і т.д.). У процесі зведення питання до підпитань використовується логічна операція розподілу поняття.

Підтвердження - критерій, за допомогою якого характеризується відповідність гіпотези, закону чи теорії фактам, що спостерігаються, чи експериментальним результатам. Оскільки підтвердження спирається на схему вірогіднішого висновку, остільки його результат не є остаточним.

Показник - що спостерігається і вимірювана характеристика, величина, ступінь розвитку об'єкта (явища, процесу) у цілому і складових його окремих властивостей, ознак, рис у їхньому конкретному прояві у даному середовищі. Виражає якісно-оцінну характеристику станів об'єкту, указує на міру інтенсивності, інші особливості прояву якості. Результат виміру показника - за допомогою індикаторів - має вербальне, знакове, числове значення (наприклад, середня арифметична). Показник дозволяє переходити від поняття до засобів його фіксації; від визначення явища до операцій, діям по фіксації його дійсного стану в даний момент часу і простору.

Помилки спостерігача - типові помилки, перекручування сприйняття подій, що спостерігаються:

а)         галло-ефект (ефект ореола) - узагальнене враження спостерігача
веде до грубого сприйняття поводження, ігноруванню тонких розходжень;

б)         ефект полегкості - тенденція завжди давати позитивну оцінку що
відбувається;

в)         помилка центральної тенденції - спостерігач прагне давати
усереднену оцінку поводженню, що спостерігається;

г)         помилка кореляції - оцінка однієї ознаки поводження дається на
підставі іншого ознаки, що спостерігається, (інтелект оцінюється по
швидкості мови і т.п.);

д)         помилка контрасту - схильність спостерігача виділяти в риси, що
спостерігається, протилежні власним;

е)         помилка першого враження - перше враження про індивіда
визначає сприйняття й оцінку його подальшого поводження.

Пояснення - функція наукового пізнання і етап наукового дослідження; розкриття сутності досліджуваного об'єкта за допомогою збагнення причин його виникнення, законів функціонування і розвитку, установлення зв'язків даного об'єкта з іншими.

Поняття - форма наукового знання, що відбиває об'єктивно істотне в речах і явищах і закріплюється словом, спеціальним терміном чи позначенням (хімічні, математичні знаки і т.п.).

Понятійний апарат (дослідження) (від лат. аррагайш - сукупність) -субординована система (ієрархія), що включає в себе всі терміни по проблемі конкретного дослідження. У нестрогому змісті - тезаурус. Див. також Термінологія.

Порядкові дані - тип даних у статистиці; відповідають місцям у послідовності, отриманої при їх розташуванні в зростаючому порядку (наприклад, 1-й,    7-й,     100-й,    А, Б, В...).

Порівняння - розумова операція, що складається в зіставленні пізнаваних об'єктів з метою виявлення подібності і розходження між ними. За допомогою порівняння встановлюються зв'язки між предметами і явищами і відбувається їхня класифікація.

Пояснювальна гіпотеза - тип гіпотези, у якій розкриваються ті умови, фактори, при дотриманні яких причина обов'язково викликає наслідок як необхідність. Гіпотези цього типу мають прогностичну функцію. Див. також Описова гіпотеза.

Практика (від грец. ргакїіков - діяльний, активний) - суспільно-історична предметно-матеріальна діяльність людей, спрямована на перетворення природи і суспільства. її основними видами є:

діяльність по перетворенню природи,

діяльність по перетворенню суспільства і

науковий експеримент.

Є основою пізнання (у практиці бере початок все емпіричне знання), його рушійною силою (потреби практики направляють розвиток наук), засобом одержання знань (науковий експеримент) і критерієм (засобом перевірки) істинності знань.

Практична значимість дослідження - методологічна характеристика дослідження; відбиває представлення про те, як і для яких практичних цілей можна застосувати результати саме цієї роботи. Визначаючи значення проведеного дослідження для практики, учений відповідає на запитання: які конкретні недоліки практичної діяльності можна виправляти за допомогою отриманих у дослідженні результатів?

Предзахист (дипломної роботи) - процедура попередньої оцінки готовності дипломної роботи до захисту. Проходить на спеціальному засіданні кафедри в присутності інших дипломників і наукового керівника.

Предмет дослідження - методологічна характеристика дослідження; усе те, що знаходиться в межах об'єкту дослідження. Якщо, визначаючи об'єкт дослідження, варто дати відповідь на питання "Що розглядається?", то предмет позначає аспект розгляду, дає представлення про те, як розглядається об'єкт, які нові відносини, властивості, аспекти і функції об'єкта розглядає дане дослідження.

Прикладне дослідження - у економіці: дослідження, що спирається на результати фундаментальних досліджень; вирішує питання, тісно зв'язані з практикою; його призначення - давати наукові засоби для рішення цих питань. У прикладному дослідженні теоретична модель будується для того, щоб через призму вже наявної, "старої", теорії виявити і описати ті недоліки в практиці, які потрібно перебороти.

Причина - категорія, що позначає явище, що викликає, обумовлює інше явище. Переходить у наслідок, утворюючі ланцюг взаємозалежних процесів, у якій явища самі себе обумовлюють.

Проблема (від грец. ргоЫеша - труднощі, перешкода) - протиріччя в пізнанні, що характеризується невідповідністю між новими фактами, даними і старими способами їхнього пояснення. Спочатку виникає у формі проблемної ситуації і тільки потім ясно усвідомлюється і формулюється у виді проблеми. На роз"вязання проблем спрямована вся дослідницька діяльність у науці. Основні функції наукової проблеми:

визначення напрямку наукового дослідження;

спонукання до цього дослідження.

Проблема дослідження - методологічна характеристика дослідження. З визначення проблеми починається дослідження. Ставлячи проблему, дослідник відповідає на запитання: що треба вивчити з того, що раніш не було вивчено? Вирішити практичну задачу засобами науки -значить визначити співвідношення цієї задачі з областю невідомого в науковому знанні і у результаті наукового дослідження одержати знання, що потім будуть покладені в основу практичної діяльності, спрямованої на рішення даної задачі. Ця область невідомого в науковому знанні, "біла пляма на карті науки" і є наукова проблема. "Знання про незнання" - у цьому суть наукової проблеми.

Проблемна ситуація -

утримуюче протиріччя і не має однозначного рішення співвідношення обставин і умов, у яких розвертається діяльність;

психологічна модель умов породження мислення на основі ситуативно виниклої пізнавальної потреби.

У результаті аналізу проблемної ситуації виникає, формулюється задача (проблема) у власному змісті слова. Виникнення задачі означає, що удалося хоча б попередньо розчленувати дане (відоме) і шукане (невідоме). Виходячи зі зв'язку і відносин між відомим і невідомої, стає можливим шукати і знаходити щось нове, до того сховане, невідоме.

Прогноз (грец. prognosis - передбачення, пророкування) - наукове обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому і (чи) про альтернативні шляхи, терміни і механізми здійснення цих станів.

Прогнозування - прояв вищої форми випереджального відображення в процесі мислення як передбачення очікуваного майбутнього на основі обліку динаміки прогнозованого явища. Процес розробки прогнозу; наукове дослідження конкретних перспектив розвитку якого-небудь явища, одна з форм конкретизації наукового передбачення.

Програма дослідження (від грец. programma - оголошення, розпорядження) - план наміченої діяльності, робіт; виклад основних задач і цілей. Науковий документ, у якому дається виклад і обґрунтування логіки і методів вивчення об'єкта відповідно до розв'язуваних наукових і практичних задач.

Проект (лат. projectus - кинутий уперед) - план, задум; прообраз (прототип) об'єкта, явища чи процесу.

Проектування - процес створення проекту за допомогою специфічних методів. Метою проектування є таке перетворення дійсності, коли створюються об'єкти, явища чи процеси, що відповідали б бажаним властивостям.

Проміжна перемінна - характеристика суб'єкта, що не може бути проконтрольована експериментатором.

Протиріччя - взаємодія протилежних, взаємовиключних сторін і тенденцій предметів і явищ, що разом з тим знаходяться у внутрішній єдності і взаємопроникненні. Являє собою джерело саморозвитку всіх явищ, процесів. Джерелом розвитку наукового пізнання служить складна система протиріч - між теорією та експериментом, альтернативними теоретичними поясненнями фактів, старими і новими теоріями, наукою і практикою.

Процедура (від лат. procedere - просуватися) - установлений порядок дій при організації діяльності; елемент технології.

Процес (лат. processus - хід, походження, просування) - закономірна, послідовна, безупинна зміна наступних друг за другом моментів розвитку чого-небудь (наприклад, процес мислення).

Р

Розробки - один з типів дослідження. У розробках представлені кінцеві результати досліджень у їхній нормативній формі, безпосередньо застосовувані на практиці.

Ранжування (нем. rangierung від франц. ranger - ставити в ряд) -процедура упорядкування оцінюваних властивостей об'єкта за допомогою чисел (рангів) експертом. За допомогою порядкової шкали значенню змінної величини приписується відповідне місце в ряді.

Розподіл - сукупність даних у вибірці, згрупованих і упорядкованих по визначених характеристиках.

Розподіл обсягу поняття (лат. devisio) - логічна операція, за допомогою якої обсяг діленого поняття розподіляється на класи (безлічі) з погляду деякої ознаки. При розподілі предмети, відображені в даному понятті, поділяються на види. Ознака, по якій здійснюється розподіл, називають підставою розподілу. Операція розподілу використовується при складанні плану наукової праці. Див. також Класифікація.

Редагування - процес перевірки і виправлення якого-небудь тексту, рукопису; остаточна літературна обробка. Виконується редактором, що аналізує композицію тексту, уточнює рубрикацію, выверяет логічність ходу думки автора, оцінює вірогідність описуваних фактів і ін.

Редактор (фр. redacteur від лат. redactus - приведений у порядок) -особа, що піддає обробці, що виправляє який-небудь текст, яку-небудь рукопис. Як редактор тексту наукового дослідження може виступати науковий керівник (консультант) чи сам автор (авторедагування, саморедагування тексту).

Редукція (від лат. reductio - повернення, відсунення назад) - зведення складного до простого, пояснення складних явищ за аналогією з більш простими. Див. також Злевація.

Резюме (фр. resume) - короткий виклад суті написаного, сказаного чи прочитаного; короткий висновок, підсумок закінченого відрізка тексту (параграфа, глави).

Рейтінг (від англ. rating - оцінка, положення, ранг) - числовий показник оцінки чого-небудь. Визначається на основі опитування, анкетування. Припускає побудову шкали, підбор і підготовку оцінюючих (суддів), проведення оцінювання; використовуються шкали порівняння, оцінні аркуші, графічні методи.

Репрезентативність (від фр. representatif - представницький) -властивість вибірки пропорційно відтворювати всі характеристики генеральної сукупності. Досягається за допомогою такої побудови вибіркової сукупності (тобто об'єкта безпосереднього аналізу), при якому вона щонайкраще представляє генеральну сукупність (тобто об'єкт у цілому) і, отже, дозволяє обґрунтовано переносити наукові висновки, отримані при аналізі вибіркової сукупності, на генеральну сукупність.

Респондент (від англ. respond - відповідати, реагувати) - опитуваний, що відповідає на питання анкети чи приймає участь в інтерв'ю як об'єкт дослідження.

Реферат (від лат. referre - доповідати, повідомляти) - короткий виклад змісту наукової праці, книги і т.п., що включає в себе основні фактичні зведення і висновки без перекручування сутності первинного документа.

Реферування - виклад основного змісту документа (статті, книги) у короткій формі чи складання резюме документа.

Рецензент - автор рецензії. На захисті дипломної роботи може виступати як опонент.

Рецензія (від лат. recensio - огляд, обстеження) - стаття, метою якої є критичний огляд якого-небудь наукового чи художнього твору; відкликання на наукову працю чи який-небудь добуток перед їх публікацією, захистом. Висвітлює зміст рецензуемого документа і дає критичну оцінку як його окремим положенням, так і документу в цілому.

Рубрикація (від лат. rubrica - заголовок закону) - членування тексту на складові частини, розподіл по рубриках (розділам, підрозділам у тексті); графічне відділення однієї частини від інший, а також використання заголовків, нумерації і т.п. Рубрикація є зовнішнім вираженням композиційної структури наукового тексту і відбиває логіку наукового дослідження.

Рукопис - добуток писемності, написаний від руки; умовна назва форми фіксації добутку (наукової праці); кваліфікаційні роботи мають вид рукопису.

с

Синтез (від грец. synthesis - складання, з'єднання) - метод дослідження; практичне уявне з'єднання частин властивостей (сторін) досліджуваного об'єкта в єдине ціле. Синтез нерозривно зв'язаний з аналізом і не існує без нього: синтетичне знання об'єкту ґрунтується на виділенні його складових частин чи приватних особливостей. Синтез тісно зв'язаний також з іншими розумовими процесами; без синтезу неможливі узагальнення, систематизація, порівняння, разом з якими він складає логічний апарат мислення.

Система (від грец. systema - ціле; складене з частин; з'єднання) -сукупність елементів і їхніх взаємозв'язків, що утворюють деяку, здатну до функціонування цілісність. Залежить від елементів і від способу та характеру їх взаємозв'язку. Будучи цілим, у той же час входить в інші більш широкі системи як їхня частина, елемент.

Систематизація - розумова діяльність, у процесі якої досліджувані об'єкти організуються у визначену систему на основі обраного принципу. Найважливіший вид систематизації - класифікація. До систематизації приводить також встановлення причинно-наслідкових відносин між досліджуваними фактами, виділення основних одиниць матеріалу, що дозволяє розглядати конкретний об'єкт як частину цілої системи.

Системно-структурний аналіз - метод, заснований на принципі системного підходу, що складається з декількох етапів: уточнення того, який науковий феномен береться для аналізу як ціле; виявлення можливо більшого числа елементів цілого; групування елементів у необхідне і достатнє число підструктур з узгодженням їх з наявними науковими теоріями; установлення різних зв'язків і відносин між елементами, підструктурами і цілим.

Системний підхід - дослідницький підхід, застосовуваний до аналізу об'єктів, що мають безліч взаємозалежних елементів, об'єднаних спільністю функцій і мети, єдністю управління і функціонування. Застосовується до тих явищ, що відносяться до категорії системи. Дослідник повинен виявити компоненти і системообразуючі зв'язку процесу чи явища, визначити основні фактори, що впливають на функціонування цієї системи, оцінити роль і місце даної системи як цілісного утворення в системі інших явищ, виявити окремі елементи чи групи, на котрі буде здійснений перетворюючій вплив, вивчити процеси упраіління, що забезпечують досягнення поставлених цілей, створити систему з поліпшеним функціонуванням, впровадити отримані результати в практику.

Системообразуючій фактор - домінуючий компонент, що є фактором, що визначає об'єднання інших компонентів у систему.

Спостереження - метод дослідження, цілеспрямований і планомірний процес збору інформації шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації дослідником процесів чи явищ. Дозволяє одержати дані, необхідні для подальших теоретичних побудов і наступної їх перевірки на досвіді, забезпечує теоретичне дослідження емпіричною інформацією, перевіряє адекватність і істинність теорії в практиці, дозволяє вивчити об'єкти в їх цілісності, у природному функціонуванні. Спостереження відрізняється від звичайної фіксації явищ систематичністю, цілеспрямованістю, опорою на визначену економічну концепцію.

Сукупна (вторинна) інформація - інформація про зведені властивості групи об'єктів, об'єднаних деякою ознакою в сукупність. Перехід від індивідуальної (первинної) інформації до сукупного - це стрибок зі сфери одиничного факту до зведеної характеристики класу фактів. Сукупна інформація є безпосередньою основою для теоретичних узагальнень і аналізу, а також для практичних висновків.

Стан - категорія наукового пізнання; виражає процес змін і розвитку речей і явищ, що в остаточному підсумку зводяться до змін їх властивостей і відносин. Сукупність таких властивостей і відносин визначає стан речі чи явища. Тому характеристика стану речей і їх систем має важливе значення для розкриття їх сутності.

Социограмма - наочне графічне чи схематичне зображення емоційної сторони міжособистісних відносин у групі; виміри проводяться за допомогою соціометричної техніки.

Соціометрія (від лат. БОСІеїаБ - суспільство і теїгео - вимірюю) метод соціальної психології (запропонований Дж. Морено), що дозволяє виразити кількісно, графічно структуру міжособистісних відносин у групі, виходячи з числа і характеру взаємних виборів її членів по визначеному социометрическому критерії.

Середня арифметична - один з найбільш часто використовуваних статистичних показників, що характеризують центральну тенденцію у вибірці даних. її обчислюють, розділивши суму всіх значень даних на число цих даних.

Стандартизоване інтерв'ю (від англ. БїапсІагТ - зразок, модель) -різновид інтерв'ю; складається з формулювань питань, пропонованих у визначеній послідовності. Застосовуються закриті питання, що передбачають вибір одного чи декількох відповідей тільки в запропонованих формулюваннях.

Стандартне відхилення - найбільш уживаний показник розкиду даних у статистиці. Обчислюється витягом квадратного кореня з варіанси. Див. також Варіанса, Дисперсія.

Статистика (від лат. status - стан) - галузь науки, що включає в себе методи опису, аналізу і математичної інтерпретації даних, що дозволяють робити визначені висновки щодо явищ, про які неможливо зібрати повну інформацію.

Статистична закономірність - закономірність, що виявляється не у виді твердої, однозначної детермінації протікання описуваного процесу чи явища, а тільки у виді визначеної спрямованості, тенденції його зміни, результати якого можуть бути визначені лише з тим чи іншим ступенем імовірності. Суспільні процеси (усі явища життя людини, суспільства) підлеглі тільки статистичним средньовирогіднисним законам, що є законами-тенденціями, що не дозволяють однозначно визначити хід подій.

Статистичне узагальнення - вивчення висновків, що можуть бути поширені на популяцію, виходячи з даних, отриманих на вибірці, а також оцінка ступеня вірогідності таких висновків. Див. також Узагальнення.

Структура (лат. stuctura) - взаємомозміщення і зв'язок складових частин чого-небудь; будівля. Див. також Організація.

Структура наукового дослідження - загальний шлях (логіка) дослідження проблеми. Виділяються наступні основні загальні етапи дослідження:

Встановлення об'єкта вивчення.

Дослідження відомого про об'єкт дійсності.

Постановка   і   формулювання   проблеми.    Визначення предмета дослідження.

Визначення мети і задач дослідження. Висування гіпотези.

Побудова плану дослідження (вибір методів і процедур).

Перевірка гіпотези.

Визначення сфери застосування знайденого рішення.

Літературне оформлення результатів дослідження.

9. Перевірка й уточнення висновків дослідження в масовому досвіді, у широкому експерименті (впровадження в практику).

Див. також Технологія дослідження, Логіка дослідження. Структурно-функціональний аналіз - метод аналізу яких-небудь соціальних явищ як цілісних систем, що представляють собою визначене структурне з'єднання елементів, кожний з який виконує визначену функцію стосовно інших елементів і системи в цілому. Як метод пізнання припускає:

виділення щодо стійких елементів,

їх якісний і, по можливості, кількісний аналіз,

виявлення їхніх зв'язків, функцій усередині системи,

кількісне визначення сили, ступеню впливу кожного елемента, його впливу на інші елементи і систему в цілому,

синтез всього отриманого знання в єдину цілісну картину.

Суб'єкт (лат. виЬіесїит) - носій суб'єктивного, зовні об'єктивованого; людина, що пізнає зовнішній світ (об'єкт) і впливає на його у своїй практичній діяльності.

Судження - думка, що представляє собою твердження чи заперечення наявності в предметах чи явищах деяких властивостей чи відносин між ними. Об'єктивне судження може бути вірним або помилковим. Судження утвориться шляхом застосування предикатних шарів (виражаючих властивості і відносини) до об'єкта думки (окремому предмету чи безлічі їх).

Сутність - категорія, що позначає єдиний внутрішній визначальний зв'язок для групи явищ, що служить основою їх існування. Зв'язана з явищем, але не є надбанням одного явища. Існує як загальне в одиничному, як єдине в безлічі. Розкривається через явища.

Схема (від грец. schema - образ, вид, форма) - один зі способів представлення даних, отриманих у дослідженні; креслення, що зображує систему, пристрій чи взаеморазміщення, зв'язок частин чого-небудь.

Сходження від абстрактного до конкретного - метод дослідження дійсності чи напрямок розвитку пізнання від знання загального, закономірного, тобто абстрактно-логічного, до пізнання окремих, конкретних процесів чи явищ. Дає можливість будувати нові теорії, розширювати коло досліджуваних явищ, заглиблено вивчати окремі процеси чи явища, виходячи з наявного загального закономірного знання. Є сходженням знання, тобто його збагаченням, розширенням, наближенням до реальних процесів. Див. також Конкретизація.

т

Таблиця (від лат. tabula - дошка, таблиця) - один зі способів представлення даних. Перелік зведень, цифрових даних, згрупованих у виді декількох стовпців (граф), відділених друг від друга лінійками і самостійними заголовками.

Тезаурус (від грец. thesauros - запас) - словник мови з повною значеннєвою інформацією; повний систематизований набір термінів у будь-якій області знання. Див. також Понятійний апарат.

Тезування - процес складання тез змісту різних літературних джерел на етапі збору інформації з досліджуваної проблематики.

Теза (від грец. thesis - положення, твердження) - думка чи положення, істинність якого потрібно довести. Теза повинна відрізнятися однією головною якістю - бути відповідною об'єктивній дійсності. Якщо теза помилкова, то ніякий доказ не зможе його обґрунтувати.

Тези - коротко сформульовані основні положення повідомлення, тексту. На етапі вивчення стану проблеми в науковому дослідженні використовується як елемент конспекту.

Тези доповідей наукової конференції - науковий неперіодичний збірник, що містить опубліковані до початку конференції матеріали попереднього характеру (анотації, чи реферати повідомлення). Одне з джерел інформації на етапі аналізу стану досліджуваного питання.

Текст науковий (від лат. їехїиш - зв'язок, з'єднання) - авторський твір чи документ, відтворений на листі чи в публікації, основний спосіб фіксації наукового знання. Створюється за визначеними стандартами засобами наукового стилю літературної мови.

Тема дослідження (від грец. їЬеша - предмет викладу, зображення, дослідження, обговорення) - методологічна характеристика дослідження; формулювання, що відбиває проблему дослідження. Тема повинна так чи інакше відбивати рух від досягнутого наукою, від звичного до нового, містити момент зіткнення старого з новим.

Теоретична значимість дослідження - методологічна характеристика дослідження; значення отриманих результатів для науки. Визначається тим, у які проблеми, концепції, галузі знання вносяться зміни, спрямовані на розвиток науки, що поповнюють її зміст. Не збігається з такою методологічною характеристикою, як новизна.

Теоретична модель (у дослідженні) - являє собою деякий чіткий фіксований зв'язок елементів, припускає визначену структуру, що відбиває внутрішні, істотні відносини реальності. Виступає як модель сущого (тобто реального, різноманітних проявів буття). Див. також Модель.

Теоретичне дослідження - вид наукового дослідження. Виділяється за рівнем знання; зв'язано з одержанням теоретичного знання, розробкою загальної чи спеціальної теорій. Див. також Теорія.

Теорія (від грец. theoria - спостереження, дослідження) - вища форма наукового мислення, система понять, категорій, законів, що відбивають істотні властивості, зв'язки і відносини предметів дійсності. Теорія складає основний структурний елемент науки, зв'язуючи в єдине ціле факти, проблеми, гіпотези, методи пізнання й ін.; виникає на основі спостережень, експериментів, опису, класифікації й узагальнення фактів. Вона припускає не тільки констатацію фактів і їх опис, але і пояснення, осмислення їх у всій системі даної науки. Сутність теорії полягає в достовірному узагальненні фактів, у тім, що за випадковим вона знаходить необхідне, закономірне, за одиничним - загальне і на цій основі здійснює передбачення.

Теорія пізнання - навчання про джерела й основні закономірності пізнавального процесу, про форми і методи збагнення людиною навколишнього світу. Синоніми: гносеологія (від грец. gnosis - знання, logos - поняття, навчання), зпістемология (грец. epistemologia).

Термін (від лат. terminus - межа, границя) - слово чи сполучення слів, що точно позначає наукове поняття, що має дефініцію (визначення).

Термінологія (від лат. terminus - межа, границя і logos - поняття, навчання) - сукупність термінів, уживаних у якій-небудь області науки, техніки, мистецтва і т.д. Див. також Тезаурус, Понятійний апарат.

Тест (від англ. test - іспит) - короткі стандартизовані завдання, по яких проводяться іспити для визначення тих чи інших сторін особистості і її потенційних можливостей. Результати цих іспитів звичайно виражаються в кількісній формі і піддаються статистичній обробці і наступному коментуванню. Поряд із власними психологічними застосовуються тести досягнень: іспиту знань, навичок, умінь, загальної і професійної підготовки.

Тестування - метод дослідження, що використовує тести. Процес тестування може бути розділений на три етапи:

вибір тесту (визначається метою тестування і ступенем вірогідності і надійності тесту);

проведення тестування (визначається інструкцією до тесту);

інтерпретація результатів (визначається системою теоретичних допущень щодо предмета тестування).

Технологія (від грец. techne - мистецтво, майстерність і logos -поняття, навчання) -

сукупність знань про способи діяльності, методах здійснення діяльності;

сукупність операцій, здійснюваних певним чином і у визначеній послідовності, з яких складається процес. Ключові поняття технології: метод, методика, техніка, процедура, операція, алгоритм, управління, програма і т.д.

Типологія досліджень (від грец. typos - відбиток, зразок і logos -дослідження, вивчення) - класифікація досліджень по характеру їх відносин до об'єкту дослідження і до практики. Найбільш поширений розподіл досліджень на фундаментальної, прикладні і розробки.

Титул (титульний лист) (від лат. titulus) - сторінка книги, рукопису, на якій містяться наступні дані: прізвище автора, назва (тема), назва видавництва чи організації, що випускає книгу, місце і рік видання. Титульний лист дипломної роботи оформляється відповідно до визначених вимог (стандартом).

У

Узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального, а також результат цього процесу: узагальнене поняття, судження, закон науки, теорія. У науковому дослідженні узагальнення являє собою поширення висновків, зроблених на обмеженому числі даних, на більш широку область практики. Синонім: генералізація (від лат. generalis - загальний, головний).

Умовивід - розумова операція, що складається в одержанні нового висновку з декількох суджень. Умовивід є необхідним засобом пізнання, коли для встановлення істини потрібно провести дослідження: вивести наслідок, здійснити доказ, систематизувати наявні знання, перевірити гіпотетичне положення і т.п.

Управління - функція організованих систем, що забезпечує збереження їх структури, підтримка режиму діяльності, реалізацію програми і мети діяльності. Розглядається і як цілеспрямований вплив на складну динамічну систему, завдяки якому остання рухається до деякого заданого стану (ціль управління) і досягає його шляхом відповідних впливів на зовнішнє середовище і перебудов своєї внутрішньої структури (програма управління).

Умова -

1) середовище, у якій перебувають і без який не можуть існувати предмети, явища; те, від чого залежить інше. У логіці розрізняють необхідні і достатні умови. Необхідні умови - ті, котрі мають місце всякий раз, як тільки виникає дія; достатні умови - ті, котрі неодмінно викликають дану дію;

2) та частина умовного судження, у якій виражається знання про те, що уможливлює існування чого-небудь іншого, чи знання про тім, від чого залежить що-небудь інше, що визначає собою що-небудь інше.

Умовне судження - судження, у якому відображається залежність того чи іншого явища від яких-небудь умов і в якій підстава і наслідок з'єднуються за допомогою логічного союзу "якщо... те..." (импликативнє висловлення). Див. також Гіпотеза дослідження.

Уявний експеримент - один з видів теоретичного моделювання. У ньому дослідник конструює ідеальні (ідеалізовані) об'єкти, співвідносить їх у визначеній динамічній моделі, імітуючи думкою той рух і ті ситуації, що могли б мати місце в реальному експериментуванні. Див. також Модель, Ідеалізований об'єкт.

Ф

Факт (від лат. factum - зроблене, що вчинилося) - будь-яке не залежне від спостерігача стан, дійсності чи подія, що здійснилася. У логіко-гносеологічному плані фактами називають обґрунтоване знання, що отримане шляхом опису окремих фрагментів реальної дійсності в деякому строго визначеному просторово-тимчасовому інтервалі. Наукові факти розуміются як елементи наукового знання. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії, виводяться закони. Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність, об'єктивність і вірогідність.

Фактографічний документ - науковий документ, що містить текстову, цифрову, ілюстративну й іншу інформацію, що відбиває стан предмета дослідження чи зібрану в результаті науково-дослідної роботи.

Фактор (від лат. factor - виробляючий) - будь-яке явище, що стало рушійною силою іншого явища.

Факторний аналіз - метод багатомірної математичної статистики, що застосовується для виміру взаємозв'язків між ознаками економічних чи соціальних об'єктів і класифікації ознак з урахуванням цих взаємозв'язків (наприклад, між стажем роботи робітників, їхньою кваліфікацією, віком та їх потребами).

Фальсифікація (від лат. falsus - помилковий і facio - роблю) -процедура, що встановлює хибність гіпотези чи теорії в ході їхньої емпіричної перевірки.

Феномен (від грец. phainomenon - що є) - щось окреме, явище, як воно дано у свідомості, на відміну від його сутності. Може розумітися як об'єктивно існуючий предмет, процес у тім виді, у якому він з'являється в почуттєвому сприйнятті.

Форма (від лат. forma - вид, зовнішність) - категорія, що позначає спосіб зв'язку частин, спосіб побудови і прояву змісту. Присутня кожному предмету чи явищу, існує в нерозривній єдності з їх змістом. Форми розрізняються по ступеню спільності і підрозділяються на внутрішні і зовнішні.

Форма наукового тексту - сукупність наступних аспектів тексту: композиція (побудова тексту, що поєднує всі його елементи в єдине ціле); рубрикація (розподіл тексту на структурні одиниці: частини, розділи, глави, параграфи); логіка (відповідність міркувань, висновків і визначень автора нормам логічно правильного мислення); мова і стиль (відповідність правилам, нормам наукового стилю, адекватність уживання термінології); графічне оформлення (якість таблиць, ілюстрацій і т.п.).

Формалізація -

такий шлях дослідження об'єктів, коли їхній зміст пізнається за допомогою виявлених елементів його форми. У недедуктивних науках будь-які формалізовані схеми носять "сугубо модельний" характер;

представлення якої-небудь досліджуваної змістовної області у формі ідеалізованої, абстрактної, вираженої за допомогою символічних мов, математичної чи алгебраїчної системи, що дозволяє вести подальші дослідження способом числення. Повної формалізації піддаються лише досить прості теоретичні побудови.

Формуючий експеримент (від лат. гЬгшаге - утворювати, породжувати) - етап (різновид) педагогічного експерименту, що не обмежується реєстрацією виявлених фактів, а дозволяє розкрити закономірності процесів, визначити можливості їх оптимізації.

Форми наукового пізнання - елементи, що складають структуру наукового знання. Для сучасної науки характерні такі форми наукового пізнання, як гіпотеза, теорія, модель. Крім того, до форм наукового пізнання відноситься проблема, ідея, принцип, закон і т.п.

Форми фіксації даних - способи представлення інформації, зібраної в ході дослідження - текстові і графічні (графіки, таблиці, схеми, гістограми, діаграми). Див. також Оформлення і представлення результатів дослідження.

Форми фіксації спостережень - способи, види реєстрації дослідження, що спостерігається в ході - протокольний запис, щоденникова запис, відеозапис, фонограма і т.д.

Фундаментальне дослідження (від лат. ШМашепгиш - основний, головний) - має на меті розкрити сутність явищ, знайти глибинні, сховані підстави дійсності, дати їй наукове пояснення. У результаті таких досліджень створюється теорія (наприклад, теорія масового обслуговування - результат фундаментальних досліджень).

Функції науки - призначення, роль наукового пізнання. Виділяють описову, прогностичну, проективно-конструкторську (технологічну) і інші функції.

Функціональні питання - різновид питань, використовуваних в опитувальних методах дослідження; призначені для оптимізації, упорядкування плану опитування (зняття психологічної напруги, перевірки вірогідності даних і т.д.).

Функція (від лат functio - виконання) -

призначення, роль, обов'язок; сукупність і спосіб дій, виконуваних тими чи іншими елементами, частинами якоїсь системи (чогось цілого) стосовно інших частин, чи елементам системі в цілому і сприятливих збереженню як самого елемента, так і всієї системи. У рамках цілого функція може виступати як властивість чи функція-зв'язок;

у математиці - залежна змінна величина, тобто величина, що змінюється в міру зміни іншої величини.

X

Хі-квадрат метод - непараметричний метод, використовується для обробки якісних даних. Може застосовуватися в тих випадках, коли розподіл не є нормальним, а вибірки невеликі. Дозволяє перевірити, дві перемінні незалежно одну від одної.

Ц

Цитата (лат. citatum від citare - приводити, проголошувати) -дослівна витримка з якого-небудь тексту, чи твору що приводяться дослівно, або окремі слова.

ш

Шкала (від лат. scala - сходи) - послідовність чисел, що служить для кількісної оцінки яких-небудь величин.

Шкала інтервальна (від лат. intervallum - проміжок, пауза) - одна з основних шкал виміру, квантифікації в соціальних науках, педагогіці і психології, що відрізняється від порядкової шкали припущенням, що допускається, визначеним співвідношенням між значеннями шкали, що дає можливість робити над цими значеннями математичні дії. Наприклад, трудову дисциплінованість як чорту характеру можна квантифікувати у такий спосіб: 5 - вищий ступінь дисциплінованості, приклад для усіх; 4 -дисциплінований; 3 - маються дрібні порушення (запізнення на роботу, невиконання завдання в термін і ін.); 2 - маються порушення дисципліни, накладені стягнення; 1 - маються грубі порушення, потенційний порушник.

Шкала найменувань (номінальна шкала) (від лат. nominalis -іменний) - одна з основних шкал у соціальних науках, що допускає угруповання різноякісних явищ, пошук їх процентних, вирогідних залежностей. Приклад шкали найменувань - квантифікація типів темпераментів.

Шкала відносин - одна з основних шкал виміру, квантифікації в соціальних науках, педагогіці і психології, що відрізняється від интервальной шкали точним, цілком конкретним, порівнянним значенням між показниками шкали, наявністю нульової крапки відліку; шкала відносин аналогічна шкалі натуральних чисел. Квантифікація показників у шкалі відносин припускає найбільш широкий діапазон застосування математичних методів.

Шкала порядку - одна з основних шкал виміру, квантифікації в соціальних науках, педагогіці і психології, що допускає ранжирування об'єктів по ступені виразності в них тієї чи іншої властивості, якості. Наприклад, можна ранжировать обстежуваних по швидкості виконання ними тестових завдань, по ступені їх дисциплінованості та ін. Для пошуку кількісних зв'язків між параметрами, вираженими в шкалі порядку, застосовуються коефіцієнти рангової кореляції.

Шкалування - сукупність методів виміру для оцінки інформації, що збирається в процесі опитування, спостереження чи аналізу документів; шкалою є алгоритм, за допомогою якого кожному об'єкту, що спостерігається, привласнюється деяке число.

Я

Явище - категорія, що позначає окремий предмет, процес, думку чи переживання. Знаходиться в діалектичній єдності із сутністю, але містить лише її момент, частку - явище істотне, але сутність є надбання групи, а не окремо узятого явища.

Якісні данні - тип даних у статистиці що являють собою будь-які властивості елементів чи вибірки популяції. їх не можна вимірити, і єдиною їхньою кількісною оцінкою служить частота повторів (число осіб з блакитними чи зеленими очима, курців і не курців, стомлених і відпочилих, сильних і слабких тощо).

7. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 1 рівень

Визначить що включає "система наукових знань".

Які основні продукти отримує наука?

Назвіть основні етапи еволюції науки та дайте їм характеристику.

Відтворіть шлях створення наукової теорії.

Дайте визначення поняттям: "теорія", "наукова ідея", "принцип", "категорія", "методологія" , "гіпотеза", "експеримент".

Що може бути об'єктом дослідження?

Які пізнавальні завдання вирішуються у процесі наукового дослідження?

За якими ознаками класифікуються наукові дослідження?

Визначте розбіжності між теоретичними, теоретико-експериментальними та експериментальними дослідженнями.

Які основні критерії враховуються при виборі теми наукового дослідження?

Перелічіть основні розділи та їх зміст при підготовці техніко-економічного обґрунтування теми.

12.Висловіть основні вимоги до гіпотези.

13.Які стадії проходить процес розвитку гіпотези?

14.Визначіть форми науково-дослідної роботи.

Як відбувається процес планування НДР?

Які методи використовуються при проведенні наукових досліджень?

Дайте визначення поняттям: "аналіз", "синтез", "індукція", "дедукція", "аналогія", "моделювання", "абстрагування", "конкретизація", "системний аналіз".


18. Чим відрізняються загальнонаукові методи досліджень від емпіричних? 19.Визначить етапи розвитку аксіоматизації знань.

Які спеціальні методи використовуються у наукових дослідженнях?

Які види соціологічного дослідження Ви знаєте? Дайте їм характеристику.

Які дії передують проведенню соціологічного дослідження?

23.Чим відрізняються фотографія робочого часу працівника від фотографії виробничого процесу?

24.       Наведіть класифікацію інформаційного забезпечення наукових
досліджень.

25.       Що таке "економічна інформація"?
26.Визначить зміст інформаційного забезпечення.

27.З яких складових формується національна система науково-технічної інформації?

28.Які основні положення визначає Закон України "Про науково-технічну інформацію"?

29.Чим відрізняються статистична і масова інформація?

Перелічіть основні види документів та дайте їм коротку характеристику.

Які складові включає науково-дослідний процес?

Що таке інтелект наукового працівника? Від чого залежить його рівень?

"Мозкова атака" - що це таке?

Наведіть основні положення наукової організації праці науковців.

Які фактори повинні враховуватись при організації робочого місці дослідника?

Перелічіть обладнання робочого місця науковця.

Які види ефективності науково-дослідних робіт Ви знаєте? Дайте їм визначення.

38.Що таке попередня, очікувана та фактична економічна ефективність? 39.3а якою формулою розраховується коефіцієнт економічної ефективності НДР?

Визначте резерви підвищення ефективності науково-дослідних робіт.

Які види ефективності науково-дослідних робіт Ви знаєте? Дайте їм визначення.

Що таке попередня, очікувана та фактична економічна ефективність?

Прийоми соціологічного методу досліджень

Поняття інформаційного пошуку і його місце в наукових економічних дослідженнях

Поняття про довідково-інформаційний фонд

Кадри як одна з основних складових науково-технічного потенціалу

Методи пізнання емпіричних завдань

Поняття про гіпотези та їх роль в розвитку науки

Методологія науки. Пізнавальні завдання наукового дослідження: емпіричні та теоретичні.

Оформлення результатів НДР

2 рівень

1. Абстрагування (від лат. аЬвггаЬеге - відволікати) це -

процес вичленовування якої-небудь ознаки об'єкта, досліджуваної системи, відволікання від інших.

результат уявного відволікання (абстрагування) тих чи інших визначених властивостей від безлічі властивостей досліджуваного конкретного предмета

методологічна характеристика дослідження.

сі) набір інструктивних дій, що визначає їхню послідовність для одержання даних чи результатів у цілому.

Задачі дослідження це -

методологічна характеристика дослідження.

об'єктивно існуючий, повторюваний, стійкий, істотний зв'язок для групи явищ, що визначає процеси становлення та існування систем, що розвиваються.

відношення, при якому зміни якоїсь однієї сторони спричиняють зміни іншої сторони.

с) відношення, при якому зміни якоїсь однієї сторони спричиняють зміни іншої сторони.

Контент-аналіз (англ. сопїеш - зміст) це -

формалізований метод аналізу змісту документів за допомогою математичних засобів.

величина (характеристика, фактор), підтримувана на постійному рівні протягом всього експерименту.

група випробуваних, котрих не піддають ніяким експериментальним впливам, тому що вона служить для порівняння під час експерименту.

с) розділ статистики, задача, якого полягає в тім, щоб установити можливий зв'язок між двома показниками, отриманими на одній і тієї ж чи на двох різних вибірках.

Концепція (лат. сопсерїіо) це -

а) система взаємозалежних і виникаючих один з одного поглядів, спосіб розуміння, трактування явищ, процесів; основна ідея якої ­не будь теорії, єдиний визначальний задум, основна думка добутку, наукової праці і т.д.

b)         ознака, по якій класифікуються, визначаються, оцінюються
явища, дії чи діяльність (зокрема, при їх формалізації).

c)         складання конспектів літературних джерел різного типу.
с) короткий письмовий виклад змісту розмови, тексту.

Методи дослідження в економіці це -

прийоми, процедури і операції емпіричного і теоретичного пізнання і вивчення явищ дійсності, що є знаряддям одержання наукових фактів.

шлях дослідження чи пізнання, теорія, навчання

розумовий процес, спрямований на обґрунтування якого-небудь положення чи одержання нового висновку з декількох посилок.

с) теоретичний метод дослідження різних явищ, процесів і станів за допомогою їх реальних (фізичних) чи ідеальних (знакових, математичних) моделей.

Науковий пошук це -

особливий вид наукового дослідження, у результаті якого виходять принципово нові результати, що мають значення наукових відкриттів нових закономірностей.

категорія, що позначає те явище чи стан, що викликаний, обумовлено іншим явищем; те, що логічно з необхідністю випливає з чогось іншого, як зі своєї підстави.

c.         величина (характеристика, фактор), керована експериментатором.
с. різновид спостереження

Опитування це -

метод збору емпіричних даних про об'єктивні факти, думки, знаннях і т.д., заснований на безпосередньому (інтерв'ювання) чи опосередкованому (анкетування) взаємодії дослідника (інтерв'юера) з опитуваним (респондентом).

вид психологічного тесту; призначений для виявлення різних сторін особистості випробуваного за допомогою набору тверджень, з якими респондент погоджується або не погоджується.

сукупність методів і форм представлення інформації (графіки, виміру показників), що дозволяють охарактеризувати вибірки даних. с) дослідницький підхід, що припускає відношення до вихованця як до особистості, як до самосвідомого суб'єкта власного розвитку і як до суб'єкта виховного впливу.

Первинні документи і видання це -

першоджерела, містять переважно нові, оригінальні ідеї, наукові зведення, нове осмислення відомих фактів, вихідні данні, що підлягають обробці.

явища, процеси, характеристики суб'єктів, що можуть бути представлені у виді величини, що змінюється, і описані математичними засобами.

поняття, відносини яких до базового поняття дослідження наступні: "вищестоящі", "вищестоящі", а також відносини асоціації та ін.

с) поняття, відносини яких до базового поняття дослідження наступні: "вищестоящі", "вищестоящі", а також відносини асоціації та ін.

9. План наукової праці (від лат. planus - плоский, рівний) це -

порядок, послідовність у викладі наукового добутку, статті і т.д.

критерій, за допомогою якого характеризується відповідність гіпотези, закону чи теорії фактам, що спостерігаються, чи експериментальним результатам.

пропозиція, що виражає недолік інформації про який-небудь об'єкт, що володіє особливою формою і вимагає відповіді, пояснення.

пробно-пошукове дослідження, що проводиться до початку активного застосування розробленого методичного апарата з метою його доробки, уточнення.

Бібліографічний огляд це -

огляд, що містить характеристику джерел інформації, що з'явилися за визначений час чи об'єднаних по якій-небудь іншій загальній ознаці.

бібліографічні зведення (опису) про документи, що згадуються, цитуються у науковій праці чи використовуваних яким-небудь іншим способом при його підготовці.

сукупність бібліографічних зведень про цитирируемом, розглянутому чи документі, що згадується.

с) метод одержання інформації на основі словесної (вербальної) комунікації дослідника і респондента, що відповідає на питання, які передбачені програмою дослідження.

Аспект (від лат. аБресгш - погляд, вид) це -

а) кут  зору,  під  яким  розглядається  об'єкт  (явище, поняття) дослідження.

необхідна, істотна, невід'ємна властивість об'єкта.

процес чи зареєстроване яким-небудь методом явище, невластиве досліджуваному об'єкту що не є метою дослідження.

сі) раціональний спосіб переконання, що спирається на ретельне обґрунтування й оцінку доводів у захист визначеної тези; сукупність аргументів на користь чого-небудь.

Анотація (від лат. ашіоїаїіо - примітка, позначка) це -

коротка роз'яснювальна чи критична примітка, що випливає за бібліографічним описом якого-небудь твору (на звороті титульного листа книги, на каталожній картці і т.д.).

процес створення анотації.

думка, істинність якої перевірена і доведена практикою і яка тому може бути приведена в обґрунтування істинності чи хибності іншого положення.

с) складова частина всякого доказу.

Конкретизація (від лат. сопсгеїш - згущений, ущільнений) це -

один із прийомів, використовуваних у процесі пізнання, за допомогою якого абстрактне поняття включається в різноманіття дійсних властивостей, зв'язків і відносин.

дослідницький підхід і принцип організації практики навчання і виховання, що розглядає об'єкт дослідження, практику з позицій цілісності і системності.

краткий письмовий виклад змісту розмови, тексту.

сі) складання конспектів літературних джерел різного типу. У науковому дослідженні використовується на етапі аналізу стану досліджуваного питання.

Синтез (від грец. synthesis - складання, з'єднання) це -

метод дослідження; практичне уявне з'єднання частин властивостей (сторін) досліджуваного об'єкта в єдине ціле.

сукупність елементів і їхніх взаємозв'язків, що утворюють деяку, здатну до функціонування цілісність.

розумова діяльність, у процесі якої досліджувані об'єкти організуються у визначену систему на основі обраного принципу.

метод, заснований на принципі системного підходу.

Соціометрія (від лат. societas - суспільство і metreo - вимірюю) це -

метод соціальної психології (запропонований Дж. Морено), що дозволяє виразити кількісно, графічно структуру між особистісних відносин у групі, виходячи з числа і характеру взаємних виборів її членів по визначеному соціометричному критерії.

наочне графічне чи схематичне зображення емоційної сторони між особистісних відносин у групі; виміри проводяться за допомогою соціометричної техніки.

один з найбільш часто використовуваних статистичних показників, що характеризують центральну тенденцію у вибірці даних. її обчислюють, розділивши суму всіх значень даних на число цих даних.

один з найбільш часто використовуваних статистичних показників, що характеризують центральну тенденцію у вибірці даних. її обчислюють, розділивши суму всіх значень даних на число цих даних.

Таблиця (від лат. tabula - дошка, таблиця) це -

a) один зі способів представлення даних.

категорія, що позначає єдиний внутрішній визначальний зв'язок для групи явищ, що служить основою їх існування.

словник мови з повною значеннєвою інформацією; повний систематизований набір термінів у будь-якій області знання.

с) процес складання тез змісту різних літературних джерел на етапі збору інформації з досліджуваної проблематики.

Теоретична значимість дослідження це -

методологічна характеристика дослідження; значення отриманих результатів для науки.

являє собою деякий чіткий фіксований зв'язок елементів, припускає визначену структуру, що відбиває внутрішні, істотні відносини реальності.

вища форма наукового мислення, система понять, категорій, законів, що відбивають істотні властивості, зв'язки і відносини предметів дійсності.

Узагальнення це -

логічний процес переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального, а також результат цього процесу: узагальнене поняття, судження, закон науки, теорія.

розумова операція, що складається в одержанні нового висновку з декількох суджень.

функція організованих систем, що забезпечує збереження їх структури, підтримка режиму діяльності, реалізацію програми і мети діяльності.

с) середовище, у якій перебувають і без який не можуть існувати предмети, явища; те, від чого залежить інше.

19.       Актуальність дослідження (від лат. асїиаіів - діяльний, дійсний,
важливий, істотний для дійсного часу) це -

методологічна характеристика дослідження, тобто обґрунтування актуальності припускає відповідь на питання: чому дану проблему потрібно в даний час вивчати?

набір інструктивних дій, що визначає їхню послідовність для одержання даних чи результатів у цілому.

метод дослідження, уявне чи практичне розкладання досліджуваного предмета чи явища на характерні для нього складені елементи, виділення в ньому окремих сторін, вивчення кожного елемента чи сторони явища окремо як частини одного цілого.

сі) теоретичний метод дослідження, сукупність гносеологічних операцій з науковими поняттями, у яких відбиваються явища, що виступають предметом дослідження.

20.       Анкета (від фр. егщиеїе - буквально: розслідування) це -

зв'язана єдиним дослідницьким задумом система питань; опитувальний лист, самостійно заповнюваний опитуваним по зазначеним у ньому правилам.

метод одержання інформації, заснований на опитуванні людей для одержання зведень про фактичне положення речей (наприклад, думок різних груп учнів і вчителів про різні сторони навчально-виховного процесу, методі навчання).

раціональний спосіб переконання, що спирається на ретельне обґрунтування й оцінку доводів у захист визначеної тези; сукупність аргументів на користь чого-небудь.

сі) особлива знакова система, що включає термінологію, кліше і вираження, характерні для мови науки, структурні схеми побудови визначених наукових жанрів, системи формул, умовних позначок і т.д.

Вивчення документів (від лат. Соситепгит - доказ, свідчення) це -

метод одержання первинної інформації на ранніх стадіях дослідження для попереднього знайомства з об'єктом.

процедура, за допомогою якої об'єкти дослідження, розглянуті як носії визначених відносин між ними, відображаються в деякій математичній системі з відповідними відносинами між елементами цієї системи.

властивість інформації, що встановлює ступінь відповідності істині.

с) вид спостереження, при якому наблюдаючій включений у групу, а її члени не знають, що служать об'єктом спостереження.

Висновки це -

стиснутий узагальнений виклад самих істотних, з погляду автора, результатів, отриманих у результаті дослідження.

частина всієї досліджуваної (генеральної) сукупності, що виступає як безпосередній об'єкт вивчення за розробленою методикою чи програмою добору.

метод дослідження, спрямований на аналіз вже існуючих (раніше добутих в інших дослідженнях) даних відповідно до нових задач.

с) етап дослідження; який припускає використання операцій порівняння, узагальнення та ін.

Глосарій (від лат. glossarium це - словник перекладів чи тлумачень слів і виразів) це -

тлумачний словник термінів чи виразів до якого-небудь тексту.

структурно-композиційна одиниця тексту, розділу книги, статті. У більшості випадків має тематичний заголовок, якій передує родовому найменуванню "глава" і її номер.

один із засобів графічного представлення кількісних даних.

розташована на площині геометрична конструкція, система крапок, деякі з який з'єднані відрізками; одна з найпростіших моделей взаємодіючих систем.

Гіпотеза дослідження (від грец. hypothesis - підстава, припущення) це -

методологічна характеристика дослідження, наукове припущення, висунуте для пояснення якого-небудь явища і потребуюче перевірки на досвіді і теоретичному обґрунтуванні для того, щоб стати достовірним науковим знанням.

один із засобів графічного представлення кількісних даних.

розташована на площині геометрична конструкція, система крапок, деякі з який з'єднані відрізками; одна з найпростіших моделей взаємодіючих систем.

структурно-композиційна одиниця тексту, розділу книги, статті.

Дедукція (від лат. deductio - виведення) це -

вид умовиводу і метод пізнання; перехід від загальних суджень до частки, від деяких пропозицій-посилок до їх наслідків; застосування встановленого загального положення до частки.

логічне міркування, у процесі якого з аргументів (доводів) виводиться істинність чи хибність тези. Демонстрація є третя складова частина всякого доказу.

с) визначник; те, що обумовлює що-небудь. с) визначення поняття.

Дисертація (від лат. сЬ^егтагіо - міркування, дослідження) це -

кваліфікаційна наукова праця, представлена на здобуття вченого ступеня і захищена привселюдно здобувачем (дисертантом).

самостійна письмова кваліфікаційна робота, що представляється студентами при закінченні університетів і інших навчальних закладів.

обговорення якого-небудь проблемного питання на зборах, у публікаціях, бесіді; суперечка.

с) один з показників розкиду даних у статистиці; міра відхилення від середнього.

Доказ це -

логічна дія, у процесі якої істиність якої-небудь думки улаштовується за допомогою інших думок.

частина наукової праці, що містить додатковий матеріал, що не є істотним для розуміння проблеми, однак корисний із практичної точки зору, що розкриває технологію дослідження.

вихідний принцип, позиція і спрямованість, орієнтація дослідження.

с) різновид джерел інформації про практичну економічну діяльність і результати цієї діяльності

Закономірність це -

об'єктивно існуючий, повторюваний, стійкий, істотний зв'язок для групи явищ, що визначає процеси становлення та існування систем, що розвиваються.

методологічна характеристика дослідження.

відношення, при якому зміни якоїсь однієї сторони спричиняють зміни іншої сторони.

с) результат процесу пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини у виді представлень, понять, суджень, умовиводів, теорій.

Індивідуальна (первинна) інформація це -

інформація про ознаки окремих об'єктів, що є одиницями досліджуваної сукупності.

процес порівняння об'єкта з одним з відомих об'єктів, встановлення збігу чого-небудь з чим-небудь.

розділ статистики, що розглядає індукцію, тобто поширення на великі групи об'єктів (популяції) висновків, зроблених при вивченні менших груп (вибірок).

с) вид умовиводу і метод дослідження.

Інструментарій дослідження (від лат. ішігатепгит - знаряддя для роботи) це -

сукупність методичних і технічних прийомів і операцій, що виступає у формі різноманітних документів (робочих матеріалів) і спрямована на одержання з її допомогою інформації.

емпіричний метод дослідження, збір первинної інформації шляхом інтерв'ю.

с) тлумачення, роз'яснення змісту явища, чи тексту знакової структури, що сприяє їх розумінню.

сі) сукупність відомостей, необхідних для активного впливу на керовану систему з метою її оптимізації.

Категорія (від грец. kategoria) це -

кордонно широке поняття, у якому відображені найбільш загальні та істотні властивості, ознаки, зв'язки і відносини предметів, явищ об'єктивного світу.

нестрогий експеримент, застосовуваний у економічних дослідженнях у силу того, що в них важко витримати вимогу випадковості добору експериментальних об'єктів.

область науки, що поєднує методи кількісної оцінки якісних даних.

с) кількісне вираження, опис якісних ознак об'єктів, явищ за допомогою показників і індикаторів з метою їх формалізації шляхом спеціальних кванторів.

Ключове слово це -

слово чи словосполучення, найбільш повно і специфічно характеризує зміст наукового документу (тексту) чи його частини.

термін, що узагальнює поняття "елемент", "підсистема", "підструктура" і їхнього зв'язку.

краткий письмовий виклад змісту розмови, тексту.

с) формалізований метод аналізу змісту документів за допомогою математичних засобів.

Кореляція (від лат. correlatio - співвідношення, відповідність) це -

зв'язок між двома перемінними.

система взаємозалежних і витекаючих один з одного поглядів, спосіб розуміння, трактування явищ, процесів.

ознака, по якій класифікуються, визначаються, оцінюються явища, дії чи діяльність (зокрема, при їх формалізації).

помилки в посилках, тобто в підставах доказу.

Методика (грец. methodike) це -

сукупність приватних прийомів, засобів, процедур, що дозволяють застосовувати той чи інший метод до даної специфічної предметної області.

непараметричний метод, що використовується для перевірки гіпотез про вірогідність різниці середніх при аналізі кількісних данних у популяціях з нормальним розподілом.

міркування дослідника про застосовані їм способах наукового пізнання.

Моніторинг (англ. monitoring від лат. monitor - застережливий) це -

a)         безупинне, тривале спостереження за станом середовища
(явищ, процесів і т.д.); зіставлення результатів постійних
спостережень для одержання обґрунтованих представлень про їх
(явищ, процесів) дійснє положення, тенденціях їх розвитку.

наукова праця, що заглиблено розробляє одну тему, обмеженє коло питань.

сфера дослідницької діяльності, спрямована на виробництво нових знань про природу, суспільство і мислення і, що включає в себе всі умови і моменти цього виробництва с) система методологічних категорій, що виступають як характеристики економічного дослідження.

3 рівень

Наведіть схему створення наукової теорії.

Підготуйте техніко-економічне обґрунтування теми "Перспективи розвитку малого підприємництва у регіоні ".

Накресліть схему класифікації наукових досліджень.

Визначіть основні етапи проведення соціологічного дослідження.

Розрахуйте коефіцієнт реальної економічної ефективності від впровадження науково-дослідної роботи, якщо сума реального економічного ефекту, яка отримана від впровадження результатів НДР за рік склала - 520 тис.грн., а загальна сума витрат на НДР за рік - 50 тис.грн.

Розрахуйте коефіцієнт економічної ефективності яка очікується від впровадження науково-дослідної роботи, якщо сума реального економічного ефекту, яка отримана від впровадження результатів НДР за рік склала - 1460 тис.грн., а загальна сума витрат на НДР за рік - 120 тис.грн.

Складіть календарний план наукового дослідження з теми "Управління експортно-імпортними операціями на підприємстві".

Визначіть порядок складання списку використаних літературних джерел.

Напишіть обґрунтування науково - дослідної теми "Управління ресурсами підприємства".

10.       Яку структуру має наукова доповідь.
П.Яку структуру має дисертація.

Визначіть основні етапи проведення економічного дослідження.

Напишіть обґрунтування науково - дослідної теми "Підвищення ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві".

Складіть кошторис на виконання НДР загальною вартістю 100000 грн.

Напишіть програму наукової конференції.

16.0форміть таблицю, яка складається із п'яти стовпчиків. Перший стовпчик - найменування показника, наступні чотири - значення показників за період. У таблиці має бути не менше 5 строчок після „шапки" таблиці. Дайте таблиці назву.

17.0форміть формулу.

18.0форміть таблицю, яка складається із чотирьох стовпчиків. Перший стовпчик - найменування показника, наступні три - значення показників за період та їх динаміка. Дайте назву таблиці.

Напишіть анотацію до виконаної наукової роботи (за завданням викладача).

Наведіть приклад правильного оформлення закону України як бібліографічного джерела.

Правильно оформіть наступний бібліографічний список:

Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В., Пархоменко В.М. Обмін і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. -М.: ПП "Рута", 2000.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991р.№959-Х1І.

Конвенция ООН о договорах международной купли-продажи товаров. Вена, 1980.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р. № 75.

Відносно порядку митного оформлення експонатів, які перейшли в категорію товару: Лист ДМК України від 25.03.96 р. № 11/18­1899.

22.0форміть бібліографічне джерело. Вихідні данні:

Назва джерела: Социогендерные отношения в период социальной трансформации.

Автор: Силласте Г.Г.

Місце та рік видання: журнал «Социологические исследования». 1994. №3.

Назва джерела: Экономическая теория. Учебник.

Автор: під редакцією А.С. Булатова

Місце та рік видання: Мінськ, 2006 рік

23.0форміть діаграму (номер та назва діаграми, легенда). Дайте детальне пояснення.

24.Напишіть  анотацію  до  виконаної  наукової статті  (за завданням викладача)

25.0форміть рисунок. Зробіть підпис рисунка (номер та назва). Дайте детальне пояснення.