1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку етики

Прикладна етика свідчить про нову стадію розвитку етики і моралі, на якій здійснюється їх органічний синтез і внаслідок цього етика всю систему свого обґрунтування пов'язує з граничними можливостями людського життя, не виходячи за його межі. До того ж багато вимірів моральної практики не можуть обійтись без теоретичного осмислення, обґрунтування, моделювання та прогнозування. Ця тенденція є актив­но обговорюваною протягом останнього десятиріччя XX ст. Нерозри­вність обґрунтування морального вибору і прийняття політичних рі­шень продемонстрували трагічні події в Сполучених Штатах Америки 11 вересня 2001 р. і всі ті дискусії, які розгорнулись навколо них в сві­ті. Тематичне поле дослідження прикладної етики пов'язано з її функ­ціонуванням в конкретних формах людського буття — політиці, еко­номіці, техніці, екології, вихованні, комунікації та ін.

Етика сучасного суспільства втрачає надмірну утаємниченість своїх принципів і не дотримується ілюзії завершеного духовного про­дукту. Саме такий новий аспект прикладної етики, який значною мі­рою пов'язаний з системною диференціацією суспільства і орієнтаці­єю кожної системи на власні особливі нормативи, активізує розробку різних етик. Останні виконують функцію легітимації конкретних ви­явів людського буття.

При цьому формування, на перший погляд, начебто вузько спеціа­лізованої етики, призводить до значного синергетичного ефекту, до віддзеркалення у всьому соціальному просторі її моральної енергії, що є проявом природи моральності з її внутрішньою всезагальністю, ор­ганічно властивим їй універсалізмом.

Формування глобального світу виключає попередню культурну модель — зосередження духовно-етичної культури у вузьких елітар­них колах і побуджує до свідомих процесів інституалізації етичних чинників життя. Цей шлях не може бути простим, але перспектива розширення впливу високої духовної культури, яка стає необхідною для життєво важливих сфер суспільного життя (політика, економіка), не може не викликати оптимізму.

У межах проекту Модерну завжди відводилось важливе місце ба­зовим цивілізаційним принципам. У сучасному суспільстві всезага-льні етичні принципи почали виконувати більш дієву практично-регулятивну функцію завдяки все більшому включенню в цей процес соціальних інститутів. Загальною стала думка, що в інформаційному суспільстві зростає роль етичної регуляції поведінки. В наш час на етичних принципах ґрунтуються конституції демократичних країн, вони є засадничою основою діяльності міжнародних організацій, ство­рення документів, які покладаються в основу міжнародного співробіт­ництва. До їх розробки долучається широке коло представників гума­нітарних наук і практиків у сфері політики, бізнесу, духовної культури, громадських організацій і рухів.

Така найновітніша тенденція дозволяє суттєво модернізувати тра­диційну етичну проблематику в царині виховання в цілому і цілеспря­мованій педагогічній діяльності зокрема.

Ідеали, цінності і норми виховної діяльності та їх реально працюючий в суспільстві зміст через призму сучасної духовної ситуації в країні, регі­оні, університеті, школі дозволить створити ефективні навчальні програ­ми у вигляді великої кількості завдань, проблем, дилем, з якими стика­ються педагоги в професійній діяльності. Плідна спадкоємність ґрунту­ється на розумінні важливості збереження традиційних підходів, завдяки бережливому ставленню до традиції створюються перешкоди псевдо-новаціям.

Нормативна етика педагога була і залишиться важливою складовою широкого кола професійних етик. Водночас принципово новою може бу­ти прикладна педагогічна етика, методологічною основою якої повинен стати синтез культурології, теоретичної етики, психології, соціальної пси­хології та інших наук.

Предметним полем прикладної етики є якісно нове наукове за­вдання — інтелектуально осмислити соціальну реальність, в якій пе­рестали домінувати традиційні механізми трансляції моральнісної культури. Це стосується навіть «природної моральності», яка завжди зберігалась на міцному фундаменті співробітництва і доводилась до звички, автоматичної дії, навички. В сучасному суспільстві існують властиві саме йому перешкоди і протиріччя в досягненні злагоди між людьми (як основні, базові, для даного суспільства, так і вторинні). Це стає джерелом постійних конфліктів. Особливо не плідною є та їх час­тина, що обумовлена віджитими, архаїчними забобонами та історич­ними хибами минулих часів.

Саме протидія застарілим оцінкам і відповідній поведінці, які по­роджують відсутність порозуміння і ворожість, викликала до життя потребу в прикладній етиці. Йдеться про нейтралізацію тих настанов, які мають об'єктивну тенденцію до зменшення. Проте повільні темпи їх зникнення вступають у суперечність з об'єднанням людства навколо процесу вільного продуктивного виробництва та надзвичайного соціо-культурного динамізму, що пов'язані з творчою енергією людей.

Таке завдання породжує необхідність етичної експертизи великих соціальних проектів і моделювання можливих деструктивних загроз для моральнісного клімату у разі їх реалізації. Також є важливим про­гностичне передбачення найбільш необхідних для певних соціальних груп ціннісних орієнтацій, що можуть органічно сприяти вирішенню завдань, які стоять перед ними. Такі організаційні зусилля додають ефективності вирішенню прагматичних цілей у просторі спільних справ, що сприяють руху до об'єднаного людства як єдиного цілого, підсилюють віру в людину, в найкраще в ній.

Процедури запровадження прикладної етики не передбачають про­стого вивчення абстрактного змісту базових принципів і категорій мо­ралі. Вона пропонує через спільне (робота в групах, підрозділах, орга­нізаціях) осмислення конкретних складних типових ситуацій підви­щувати розуміння наявності морально-етичного виміру в них та умін­ня давати більш правильні оцінки і відповідно діяти. Йдеться насампе­ред про прискорену нейтралізацію тих оціночних стереотипів і поведі-нкових стандартів, які з часом будуть все менш впливовими і широко представленими (наприклад, патерналізм, партикуляризм, дискримі­нація, нерівність). Прикладна етика може прискорити подолання, зне­цінення таких проявів, як помста, кругова порука, різновиди групового егоїзму.

У розвинених країнах основна стратегія економічного зростання пов'язана з підвищенням ролі розумової праці. Сьогодні такі робітни­ки становлять близько двох п'ятих всієї робочої сили СІЛА і частка їх постійно збільшується. Працівники розумової праці повинні самостій­но управляти собою, їм необхідна незалежність. Безперервна іннова­ційна діяльність стає невід'ємною частиною розумової праці. Вони по­винні відповідати за запровадження нововведень, з одного боку, пос­тійно мають вчитися, а з другого — учить інших.

Працівники розумової праці як основний капітал виробництва сам по собі є значною цінністю й усвідомлює це, а поширюючи таке став­лення на інших, стають більш сприйнятливими до визнання самоцін-ності кожної людини. Тим самим можна передбачати можливість кар­динальних змін у сфері моральних цінностей.

Ідеальні моральні ідеали втрачають дієвість у разі відриву від ін­струментальних цілей. Прикладна етика може сприяти тому, щоб рі­шуче відбувався поворот у моральнісному житті до гнучких форм роз­витку всього нового й обмеження особливо злоякісних форм роз'єд­нання людей.

Здобуття навичок, оволодіння знаннями, культурою — це свідчен­ня моральнісного зростання. Етична складова стає органічною для су­часного науково обґрунтованого менеджменту на відміну від класич­ного ієрархічного менеджменту, орієнтованого на примус до праці і жорсткий зовнішній контроль.

На соціально-груповому рівні моральнісна культура є обов'яз­ковою в організації командної роботи, у діяльності професійних груп, які ініціюють інституційну підтримку відкритим етичним кодексам і деклараціям, але основним надзавданням етичних тренінгів, етичного навчання, етичних вправ є вироблення навичок до моральнісної пове­дінки.