6.4. Морально-правова регламентація професійної діяльності соціологів

Стосовно моральної і правової регламентації професійної діяльно­сті соціолога, то тут соціологія виявилась під тиском ряду проблем, як загальнонаціональних, так і породжених новою роллю, яку соціологія почала відігравати в суспільстві.

До загальнонаціональних проблем, насамперед, варто віднести зага­льний дефіцит моральної регуляції поведінки людей — стара ціннісно-нормативна система зруйнована, а процес формування нової занадто упо­вільнився. Стан аномії значною мірою впливає як на загальний морально-психологічний дух членів суспільства (деморалізованість, відсутність впевненості у завтрашньому дні і т. д.), так і на формування моральних регуляторів їх соціально-професійної поведінки в нових умовах.

Зміна соціальних умов призвела до руйнації ряду основ професій­ної наукової діяльності. Порушений адекватний взаємообмін з суспі­льством — суспільство не забезпечує вченим навіть мінімального ма­теріального рівня, необхідного не тільки для роботи, але і для життя.

Цінності науки вступили в суперечність із цінностями виробництва і ринку; в першу чергу, це стосується винагороди: професійне покли­кання — в науці і гроші — у виробництві і на ринку.

Підвищення попиту на соціологічні опитування викликало великий притік в соціологію людей, що не мають спеціальної систематичної підготовки і незнайомі чи недостатньо знайомі із специфікою мораль­но-професійної регламентації соціологічної роботи.

Один із таких контингентів представлений суспільствознавцями — спеціалістами в галузі істмату та інших суспільних дисциплін, яких в соціологію привела зміна ідеологічної парадигми суспільства. Як пра­вило, ці спеціалісти достатньо добре володіють навиками роботи з лі­тературою, і тому освоєння нової сфери знання в тій частині, де йдеть­ся про теоретичний аналіз чи викладання, не є для них принциповою зміною виду професійної діяльності. Інакше складається, коли життєві обставини і вітальні потреби примушують їх займатися емпіричною соціологією, що вимагає принципово іншого базису знань, пов'язаного з математичною статистикою і проблемою вимірів.

Іншим фактором, стимулюючим притік в соціологію осіб, що не мають професійної підготовки, є гроші, які з'явились на ринку «соціо­логічних послуг». Гроші привернули до професії соціолога увагу лю­дей, для яких вони є основною (якщо не єдиною) цінністю, — «соціо­логічних дилерів і брокерів» — посередників, що здатні знайти спон­сорів чи відповідні фонди; взяти у них гроші і переадресувати їх спе­ціалістам. У кращому випадку; в гіршому — посередники — особи, які не мають професійної підготовки, виконують «замовлення» самостій­но. При цьому на публічну арену ці посередники (тобто представники соціального інституту торгівлі і маркетингу, з відповідною конфігура­цією морально-професійних цінностей), не соромлячись виходять са­мі, причому під назвою «соціолог».

Самозванці — це основна проблема соціологічної спільноти Украї­ни. Професійна самоідентифікація в нормальному суспільстві — умо­ва необхідна, але недостатня для визнання індивіда спеціалістом у тій сфері, з якою він себе ідентифікує. Професія передбачає:

здобуття відповідної освіти (у вищому освітньому закладі чи в аспірантурі); самоосвіта потребує підтвердження її рівня, в певній фо­рмі виражене професійною спільнотою;

місце в ієрархічній професійній структурі;

наукові публікації як результат діяльності, який може отримати експертну оцінку і відгук з боку колег-професіоналів;

найголовніше — прийняття професійних цінностей і підпоряд­кування професійно-етичній регламентації відповідної діяльності.

Професіоналізм разом із сукупністю спеціальних знань, навичок містить знання і володіння правилами професійної поведінки і взає­мин. Етос соціологів, як правило, базується на загальнолюдських мо­ральних цінностях, загальному громадянському законодавстві й етиці наукової діяльності і наукового спілкування.

Проте соціологія (і насамперед її емпірична складова) має свою специфіку, яка ставить додаткові вимоги до моральної регламентації: колективний характер праці;

спадкоємність (наступність) і порівнюваність результатів; конфіденційність проблем дослідження; ділові стосунки (із замовниками);

соціально-політична і громадянська значимість результатів.

Колективний характер праці, спадкоємність і порівнюваність ре­зультатів в емпіричній соціології призводять до того, що проблема плагіату в емпіричній соціології має більш складний характер, ніж в інших галузях науки. Вчений соціолог дуже вразливий у зв'язку із мо­жливістю присвоєння результатів його праці чи ігнорування його імені при маніпуляціях з його даними. Проблема посилань в соціології по­требує більш строгої регламентації. Особливо це відноситься до ін­струментарію дослідження.

Але взаємини соціолога не обмежуються тільки локальними професій­ними контактами. Багатоаспектність професійної етики соціолога обумов­лена мультиваріантністю його соціальних відносин. У сучасних умовах со­ціолог як представник професійної спільноти повинен мати особисту моральну відповідальність за взаємовідносини з різними суб'єктами, з яки­ми доводиться вступати в контакти при виконанні професійних обов'язків:

з суспільством, представленим: а) ретрансляторами інформації (журналісти, політики, політологи, коментатори; б) споживачами ін­формації (спеціалісти, що апелюють до результатів соціологічних до­сліджень); в) громадською думкою, що висловлюється населенням; г) владними структурами і ідеологічними інститутами, зацікавленими в тенденційній інформації;

зі співробітниками в конкретних проектах;

з респондентами;

з замовниками;

з професійним співтовариством.

Відсутність канонів професійної етики в Україні в новій соціальній ситуації, на жаль, вже призвело до різноманітних спекуляцій навколо соціології, ритуального звернення до соціології і кон'юнктурних про­клять на її адресу.

На відміну від громадськості, професійна спільнота дещо запізню­ється з обговоренням внутрішніх проблем, пов'язаних із взаєминами соціологів (як представників професійної спільноти) із суспільством в цілому, надаючи пріоритет в обговоренні цих проблем і винесенні оці­нок різноманітним соціально-політичним спекулянтам.

Першим кроком до подолання професійної аномії соціологів у представників Комісії професійної етики Соціологічної асоціації України стала розробка Кодексу професійної етики.

При підготовці даного кодексу Комісія професійної етики керува­лася такими критеріями:

1) кодекс має відповідати основним вимогам, прийнятим в даний час світовою соціологічною спільнотою;

він має враховувати реалії професійної діяльності і типові мора­льні проблеми українських соціологів у сучасній суспільній ситуації;

кодекс має бути нормативним документом, що чітко регламен­тує моральні аспекти професійної діяльності;

кодекс має сприяти запобіганню професійних конфліктів і конс­труктивному розв'язанню моральних колізій, що виникають під час роботи і професійного спілкування.

Сьогодні, коли нормативна база систематизована в рамках регламен­туючого документа, основне завдання тієї частини соціологічної спільно­ти, яка вважає себе професіоналами, — зробити все можливе, щоб норми, закріплені в кодексі, були не архівною цінністю, виступали діючими ре­гуляторами професійної етики, формуючи корпоративну солідарність.

У питанні про природу моралі, а отже, і зміст етики недопустимі як абсолютизація її загальних принципів і норм, так і перебільшення спе­цифіки, самостійності будь-яких її складових частин. їх варто розгля­дати у діалектичній єдності. І хоча в основу конкретних обов'язків представників тієї або іншої професії покладаються в умовах суспільс­тва ті само вимоги моралі, все ж існують специфічні вимоги професій­ної етики. Наприклад, для лікаря головне — чуйне, уважне ставлення до хворого, справжня турбота про здоров'я і життя людей; для вчителя — любов до дітей, усвідомлення своєї відповідальності за їх вихован­ня, підготовку до самостійної діяльності.

Моральнісна специфіка присутня і в роботі інженера, вченого, дип­ломата, судді, представників інших суспільно значимих професій. Звичайно, не всі ті чи інші вимоги строго специфічні. Наприклад, ком­петентність, справедливість, повага до особистості повинні бути при­таманні будь-якій людині. Всі люди лише виграють, якщо будуть чуй­ними і уважними один до одного, чесними, справедливими, взаємно вимогливими і т. д. Це дійсно так. Особливість, напевне, полягає в мірі наявності рушійних мотивів і в механізмі реалізації тих чи інших мо­рально-професійних якостей.

Так, чуйність, гуманність, відповідальність за їх загальної значи­мості особливо важливі в діяльності медика і вимагають відповідного розвитку у представників цієї професії. В діяльності юриста первинне значення відіграють відповідальність і справедливість. Але якими б специфічними не були моральні вимоги до представників певної про­фесійної групи, вони будуть мати відповідний аналог в загальному морально-етичному кодексі. Тут багато залежить від правильної роз­становки акцентів, врахування того головного, що визначає специфіку морально-професійних відносин.

Моральні вимоги завжди реалізуються по-різному, підпорядковую­чись загальнолюдським етичним нормам. Багато залежить від конкретних обставин, досвіду і моральнісного розвитку особистості, соціальної зріло­сті колективу, морально-психологічного клімату, що в ньому склався.

Будь-який спеціаліст повинен володіти сукупністю не тільки про­фесійних, але й загальних моральних якостей, здатністю до самостій­ної орієнтації в складних морально-етичних колізіях. Це важлива складова професійної майстерності, активна форма творчого застосу­вання моральних норм, показник вміння діяти з урахуванням конкрет­ної ситуації, індивідуальних здібностей спеціаліста.

Професійна мораль, маючи деякі особливості, входить скла­довою частиною в загальну так, як і професійна етика є частиною за­гальної етичної теорії. Як частина цілого професійна етика відрізня­ється від загальної, не тільки своєрідною модифікацією, але й тим специфічним, що не охоплює загального, цілого. Цим не вичерпуєть­ся зв'язок і різниця двох підходів до моралі. Вони діалектично прони­кають одна в одну, при цьому перша дає загальне розуміння специфі­чної природи моралі, а інша, ґрунтуючись на ньому, конкретизує його і поглиблює із врахуванням етичних знань, особливостей професійної діяльності. До представників різних професій суспільство пред'являє підвищені вимоги в силу ряду факторів і насамперед тому, що їх діяльність пов'язана безпосередньо з людьми, з їх інтересами, схильностями, почуттями і т.д.

Інтенсивність і якість будь-якої трудової діяльності залежить не тільки від рівня освіти, об'єкта спеціальних знань, наявності необ­хідних навиків і вмінь, але і від моральних якостей працівника. Ними визначають сталі прояви моральної свідомості в поведінці, вчин­ках людей. У діяльнісній сфері моральність людини займає особ­ливе місце, інколи грає одну з головних ролей у вирішенні професій­них завдань.

Навіть в межах однієї професії по-різному проявляються певні моральні якості. Особливості поведінки людини залежать як від мік-росередовища, так і від особливостей близького оточення, від харак­теру міжособистісних стосунків, внутрішніх переживань, які групу­ються навколо думок, навичок, прийомів, що потрібні для виконання даної роботи. Під їх впливом формуються звички, складність і ціль­ність вольових, інтелектуальних і психологічних процесів. У такій праці поведінка при багаторазовому повторі перетворюється в особис-тісні якості. Набуті людиною професійні вміння стають індивіду­алізованими, сталими.

Цим, власне, і обумовлена необхідність моральної характерис­тики працівників. Вона не може обмежуватися його широкими соціальними позиціями, а за необхідністю повинна поширюватися на його суто професійні якості, розглядатися в контексті відносин, що складаються в межах даної професії, її місця і ролі в житті суспі­льства. Завданням професійної етики є не тільки розкриття об'єктивних причин виникнення, закономірностей і тенденцій розви­тку професійної моралі, не тільки конкретизація загально етич­них категорій, принципів і норм відносно із врахуванням різних ви­дів трудової діяльності, але й розкриття самого характеру впливу цих принципів і норм на практику професійних стосунків. Професійна етика відображає те, як ці відносини відображаються у свідомості людини і втілюються в її вчинках.

Питання для самоконтролю

Назвіть основні причини зростання інтересу до вивчення про­блем професійної етики в другій половині XX — на початку XXI ст.

Що таке професіоналізм? У чому полягає етичний аспект профе­сіоналізму?

На основі чого здійснюється моральна оцінка професії?

Що таке професійна етика? У чому полягає специфіка професій­ної етики?

Що є предметом вивчення професійної етики?

Що таке моральнісна культура особистості?

Розкрийте зміст моральної культури особистості.

Яку роль відіграє відповідальність у професійній діяльності фахівця?

У чому виявляється конкретність професійної етики?

Розкрийте суть нормативності як основоположної характеристи­ки професійної етики.

Які обставини стали причинами, що сприяли створенню Кодексу професійної етики соціолога в Україні?

Назвіть і охарактеризуйте основні ціннісні принципи наукової діяльності.

Укажіть основні ознаки вітчизняної «доперебудовної» соціології.

Опишіть проблемний спектр функціонування соціології періоду незалежної України.

У чому полягає специфіка діяльності соціолога, що стимулює формування додаткових моральних вимог до представників цієї професії?