4.1. Поняття та предмет економічної етики

Виникнення та становлення етико-економічного знання. В

останні десятиліття у межах економічної теорії, соціальної філософії, етики та на стику цих наук велика увага приділяється етико-економічним питанням. Ці питання пов'язані в першу чергу з аналізом ціннісно-нормативних орієнтирів сучасного «суспільства добробуту» з метою з'ясування моральної виправданості існуючих економічних практик та з пошуком гармонізації нормативних вимог економіки і моралі. Дослідження цих проблем здійснюється різними спеціалістами у контекстах різних дослідницьких завдань. Але все більш наявною стає тенденція до концептуалізації нового етико-економічного знання про сучасне господарство.

Серед фахівців поки ще немає чіткої узгодженості щодо назви та­кої інтегративної науки, її методів, механізмів, які дозволили б втілю­вати теоретичні знання на практиці. Хоча постановка проблемних пи­тань в концепціях різних дослідників майже однакова, застосовуються різні типи аргументації та різні способи обґрунтування моральних норм та цінностей.

Незважаючи на те що актуалізація етико-економічної проблемати­ки відбувається наприкінці XX — початку XXI ст., етично-орієнтована традиція дослідження господарства, яка була пов'язана з загальноети-чним питанням «як правильно жити?», склалася ще в часи античності. Економічні питання розглядалися в широкому контексті етико-політичних проблем. Літературні джерела античності являють собою конгломерат різних знань про господарство та суспільство, є провіс­ником узагальнень, понять та категорії майбутньої науки — економії. Хоча Ксенофонт виокремлював «ойкономію» як науку про господарс­тво, а Аристотель «науку про домогосподарство» та «хрематистику» як вчення про мистецтво набувати багатство, розгляд економічних проблем пов'язувався із завданнями етики як вченням про управління державою. Відповідно, категорії «благо», «багатство», «майно», «вла­сність» були категоріями філософської етики31.

Античну традицію розгляду економічних питань продовжили се­редньовічні філософи. Чисельні економічні концепції середньовіччя розвивалися в межах християнського світогляду в апеляції до хрис­тиянських моральних норм та цінностей. У період раннього серед­ньовіччя економічні питання знаходили свій вирз не в теорії, а здебі­льшого в практиці, у різних правових документах («Варварські правди», «Капітулярій про вілли», «Саксонський капітулярій»). Еко­номічні теоретичні питання ставилися у межах моральної теології (Августин, Граціан, Тома Аквінський, Нікола Орема), в якій релігій­но-етичний аспект завжди був домінуючим над економічними ідея­ми. Систематизатор етики пізнього Середньовіччя Тома Аквінський розглядав соціально-економічні проблеми приватної власності, спра­ведливого ціноутворення, відсотків за кредит у безпосередньому зв'язку з етичним поняттям справедливості. Прагнення до блага пов'язувалося теологом не лише з утилітарними цінностями, але й з пізнанням вищого духовного ідеалу та божим провидінням. Тому економічна діяльність мислилася як така, що повинна цілком підпо­рядковуватись головній меті — моральному вдосконаленню задля спасіння душі.

31 Докладніше див.: Аристотель. Никомахова этика // Этика / Аристотель; Пер. Н.В. Брагинской, Т.А. Миллер. — М.: АСТ, 2002. — С. 107—157.

Початок «вивільнення» економічної науки від етики пов'я­зується із епохою Великих географічних відкриттів та первісного накопичення капіталів (XVI — XVII ст.), коли в провідних країнах Західної Європи ринково-економічні відносини замінюють натура­льно-феодальну господарську систему. Активні процеси секуляри­зації культури сприяли зверненню до безпосередніх проблем гос­подарської практики. Спробою теоретично обґрунтувати нову економічну політику абсолютистських держав, що відображала ін­тереси торговельного капіталу, постала система економічних по­глядів — «меркантилізм». Меркантилісти ввели в науковий обіг ни­зку важливих економічних категорій (національне багатство, торго­вельний баланс), подолали релігійні догми середньовіччя відносно розуміння торгівлі як паразитизму, сприяли ствердженню прагма­тичної оцінки господарських рішень. Завдяки меркантилізму з'являється й назва економічної науки — Антуаном де Монкретьє-ном впроваджується термін «політична економія».

В роботах соціальних філософів XVII ст. економіка починає роз­глядатися крізь призму нової картини світу. Ненаситність людських потреб та безкінечність бажань за Т. Гоббсом стає виправданням мо­тиву максимізації власного інтересу. Саме цей не-етичний мотив при­зводить до соціального блага — зростання прибутків. Це дало підстав Б. Мандевілю стверджувати: «Приватні пороки — суспільна користь». Аморальні мотиви, пороки незалежно від бажання людини перетво­рюються ринком на соціально корисну поведінку, оскільки вони сти­мулюють виробництво нових товарів та послуг, тим самим сприяючи зайнятості населення.

У цей час з'являється і перша економічна школа фізіократів (Ф. Кене, А. Тюрго), центральною ідеєю якої була ідея «природного порядку» в економіці. Теорія «природного порядку» пов'язувалась з визнанням об'єктивного розвитку економіки за законами, подіб­ними до тих, що діють в природі. За теорією фізіократів, в людсь­кому суспільстві встановлюється порядок, який сприяє досягненню вищого щастя окремим індивідом, так і суспільством в цілому. До гармонії інтересів в суспільстві призводить вільна діяльність суб'єктів господарювання.

Уперше економічні погляди як наукова система, а не збірка певних рекомендацій щодо ведення господарства, була представлена Адамом Смітом. Шотландський економіст доводив, що економіка має власну функціональну логіку. Завдяки схильності людської природи до обмі­ну і розподілу праці формується складний економічний порядок, якій через ринкову систему цін призводить до зростання суспільного багат­ства та добробуту.

У процесі здійснення економічної діяльності маючи на меті лише максимізацію власного блага, індивід несвідомо сприяє добробуту на­ції — досягненню суспільного блага. Однак, обґрунтовуючи лібера­лізм як теорію ринку, А. Сміт не абсолютизував вільний ринок в якості універсального засобу удосконалення суспільства. Економічна, комер­ційна діяльність ґрунтується на різноманітті людських мотивів. Під­креслюючи роль природного егоїзму, філософ зазначав, що кожна лю­дина владна відмовитись від власного інтересу заради своїх близьких завдяки розуму, правилам поведінки, совісті32. Отже, на думку шотла­ндського філософа, в підґрунті суспільного ладу лежить не лише ри­нок та власний інтерес, але й мораль та «моральні почуття».

У XIX ст. теорії загальної рівноваги ринку (Л. Вальрас, В. Парето) стверджували універсальну схему, згідно якої на вільному ринку, де діє чітко налагоджений механізм конкуренції, виникає рівновага між попитом та пропозицією в усіх частинах ринку, в наслідок чого реалі­зується суспільне благо. При цьому зв'язок між максимізацією власно­го інтересу та здійсненням суспільного блага стверджувався в якості «об'єктивного» природного закону, заснованого на принципах механі­ки. Зосереджуючи свою увагу на питаннях виробництва благ та їх роз­поділу, політична економія висунула претензію на пояснення всього соціуму з одночасним визнанням економіки онтологічним підґрунтям соціально-культурного ладу загалом. Більше того, політичною еконо­мією проголошується: господарству належить визначна роль в історії і житті.

Таким чином, активні процеси автономізації та інституціоналізації господарства та сама логіка розвитку економічної науки призвели до емансипації економічної теорії від філософської етики та моральної теології. Одночасно відбулася моральна легітимація мотиву максимі-зації власних прибутків з подальшим визнанням його в якості рушій­ної сили економіки. Прагнення до успіху в матеріальній сфері стає го­ловним показником людської раціональності, а вивільнення мотивації від морально-духовних «рамок» стає специфічною рисою нової капі­талістичної системи. Ці процеси призвели до абсолютизації та перебі­льшення економічної точки зору, що в догматичній формі закріпилися у феномені «економізму»33.

32 Докладніше див.: Смит А. Теория нравственных чувств / Пер. с англ. — М.: Республика, 1997. — 351 с.

Про критику економізму див.: Булгаков СИ. Философия хозяйства. — М.: Наука, 1990. — 412 с.

У науковому поясненні соціуму економізм зводить людську істо­рію головним чином до економічного розвитку, тим самим маніпулю­ючи та перекручуючи фактичність, змішуючи наукову та метафізичну теорії. В XX ст. «метафізика ринку» отримала найбільш чіткий вираз у Ф. А. фон Хайєка та Л. фон Мізеса, котрі обґрунтовували «спонтанний порядок ринку» та його механізми. Представники неоавстрійської школи економіки постійно підкреслювали недостатню компетенцію людського розуму та застерігали від втручання в гармонійний порядок ринку. Чим ефективніше функціонує ліберальна економіка, тим краще вона слугує суспільному благу, постаючи «етикою ринку» .

Таким чином, емансипована від філософської етики економічна те­орія розглядала ринкове господарство як запущений Богом/приро­дою/людиною механізм, що працює за об'єктивними природними за­конами, в які людина в жодному разі не повинна втручатися. При цьо­му суб'єкт господарювання аксіоматично стверджується лише в якості невтримного максимізатору власного інтересу, що не має свободи волі та цілком підкорюється зовнішнім детермінантам — економічним за­конами та структурам. В такій перспективі «метафізика ринку» звіль­няє індивідів від відповідальності за рішення, що необхідно приймати, та від необхідності безпристрасного самокритичного вибору альтерна­тивної мети та стратегії господарської діяльності. Індивідуальна мора-льнісна дія стає не лише надлишковою, але й шкідливою: знижується економічна ефективність, створюються перешкоди для механізму кон­куренції, перекручуються «цінові сигнали». Тому ринкова система, «очищена» від ціннісних суджень та моральних настанов, постає най­ліпшим координатором та регулятором всіх людських відносин.

Таке економіцистське пояснення дійсності призвело не лише до деконкретизації знання про господарство, але й до нездатності еко­номічної науки створити всеохоплюючу теорію дійсності. Предста­вники німецької історичної школи економіки (М. Вебер, В. Зом-барт) в критиці класичної політичної економії справедливо засвід­чували, що не може існувати суто економічних процесів, оскільки вони завжди регулюються звичаями та правом, які є виразом мора-льнісних уявлень про належне. З другої половини XX ст. економіс­ти вже не заперечують той факт, що суто позитивістські зубожені моделі господарства, повністю «очищенні» від етичної складової доволі часто «не працюють» в реальному економічному процесі. Визнається і те, що економічна та етична теорія ніколи не втрачали зв'язку. У будь-якому разі господарська діяльність розглядається економістом-теоретиком крізь призму певної системи цінностей, що відображає його світоглядну позицію. З іншого боку, кожен економічний суб'єкт у своїй поведінці орієнтується на загальні уявлення про припустиме та неприпустиме, про добро і зло.

34 Докладніше про історію економічної теорії див.: Історія економічних учень: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. — К.: Знання, 2004; про зв'язок економічної теорії та етики див.: Агапова И.И. Экономика и этика: аспекты взаимодействия. — М.: Юристь, 2002. — 190 с.

Наприкінці XX ст. в академічних колах, в громадських дискусіях все частіше постає питання про зміну ціннісно-нормативних орієнта­цій сучасної господарчої практики. «Вільна від цінностей» автономна економічна теорія поза етикою нездатна здійснити трансформацію но­рмативних та ціннісних настанов в економіці. Одночасно суто теоре­тично орієнтована етика, що стоїть на шляхах лише абстрактно-логічного та методологічного аналізу, не спроможна відповісти на за­клики часу. Тому як ніколи стає актуальним відновлення втраченої єд­ності економічної теорії та етики, стає наріжною «зміна парадигми» в етичному знанні від теоретичної до практичної орієнтації. В останні десятиліття з'являється нова галузь соціально-гуманітарного знання, синтез філософської етики та економічної теорії — економічна етика, яка в аналізі морально-етичних проблем покликана слугувати розв'язанню нагальних потреб сучасної економіки.

Головні сучасні напрями етико-економічних досліджень: анг-ло-американська «етика бізнесу» та німецькомовна «економічна етика». Як вже зазначалося, концептуалізація етико-економічного знання знаходиться ще в стадії свого становлення. Найбільш системно розробленими є концепції англо-американської Business Ethics — «етики бізнесу» та концепції Wirtschaftsethik — «економічної етики», створені в німецькомовному просторі. Обидва підходи щодо етико-економічної проблематики сформувалися в кореляції з реальною еко-номіко-політичною ситуацією та обумовлюються особливостями соці­ально-філософської традиції.

Принциповим фактом, на який не можна не вказати, є те, що полі­тична економія була створена саме в Англії. В англосаксонській соціа­льній думці розуміння господарства та економічного суб'єкту консти­туювалося на ґрунті світоглядної позиції лібералізму. Базовими категоріями лібералізму є свобода, рівність, демократія, терпимість, головними принципами — нейтральність держави, приватна власність, справедливість, принцип обмеження насилля. Головною категорію бе­зумовно виступає поняття свободи.

Площина свободи є багатомірною, але в контексті господарства мову слід вести про свободу підприємництва, свободу власності, сво­боду торгівлі, свободу конкуренції поряд зі свободою творчості, соціа­льною свободою, свободою інформації та свободою об'єднань. Таким чином, в англосаксонській традиції господарство розглядається як пе­вний простір конституювання свободи індивідів.

Англосаксонська традиція соціальної думки орієнтована на емпі­ричний соціум, схеми тлумачення дійсності вибудовуються не на гру­нті теоретичних конструкцій, а шляхом нерефлексивної мудрості. Ан-гло-американська соціальна думка має неакадемічний характер, її тво­рцями є не стільки університетські професори, а активні учасники по­літичного та економічного процесу — економісти, менеджери, полі­тики, журналісти. Тому й дослідження з етики бізнесу як галузі знань, що сформувалася у 70 роках XX ст. в СІЛА мають здебільшого вигляд есе, збірок статей, які мають процедурний характер та практичну спрямованість. Головними представниками англо-американської тра­диції етики бізнесу є Р. Ватнау, Р.Т. де Джордж, А. Кедбері, Л. Непі, Д.Дж. Фрітцше. В індивідуально-етичній перспективі досліджується морально-економічна практика підприємств та організацій для того, щоб зробити більш «етично чутливими» адресатів очікування мораль­ної поведінки — менеджерів підприємств.

Етика бізнесу є інтегративним знанням, що застосовує інструмен­тарій етики, психології, соціології, менеджменту в дослідженні конк­ретних ситуацій в бізнесі як індивідуально-професійної поведінки та соціальної активності задля обмеження негативних наслідків економі­чної діяльності шляхом безпосередньої імплементації моральних норм на рівні підприємств та організацій. Але відносно дисциплінарного статусу етики бізнесу необхідно зазначити, що вона емансипувалася від філософської етики та скоріше належить до менеджменту як науки про управління економічними організаціями в умовах ринкових відно­син. Тому можна казати, що етика бізнесу має не скільки теоретичний, а скоріше інструментально-технологічний характер.

Друге важливе зауваження стосовно розуміння предмета даної на­уки стосується того, що етика бізнесу є професійною етикою, тому що вона здійснює роботу із систематизації та кодифікації конкретних пра­вил поведінки в професійній сфері — в бізнесі. Мораль в професійній етиці конкретизується та апробується у формі чітких та обґрунтованих кодексів, зведенні правил та вимог, що повинні дотримуватись підпри­ємці чи так звані «бізнесмени».

Структурно етика бізнесу складається з двох рівнів: «мікроети-ки» та «макроетики» (на кшталт «мікроекономіки» та «макроеко-номіки»).

«Мікроетика» досліджує специфіку моральних відносин між під­приємством (організацією) як моральнісним суб'єктом та її робітника­ми. Дослідний і практичний інтерес спрямовується на питання типоло­гії корпоративних культур, розглядаються способи підвищення етичного рівня підприємств, роль менеджменту організації, морально-етичні аспекти в прийнятті конкретних управлінських рішень.

«Макроетика» досліджує специфіку моральних відносин між мак-росуб'єктами соціальної та економічної структури суспільства — під­приємствами, державою, суспільством в цілому. Відповідно дослідний і практичний інтерес спрямовується на питання відношень між під­приємством та об'єктивним світом природи, взаємодії між корпораці-ями-контрагентами, підприємствами та громадянським суспільством, проблематику соціальної відповідальності бізнесу35.

В свою чергу, німецька соціально-філософська традиція сформува­лася в період Реформації. У Німеччині довго не існувало автономної від держави політичної економії як науки про господарче життя суспі­льства. її роль виконувала специфічна прусська дисципліна про внут­рішню політику, яка встановлювала принципи адміністративного

упраВЛІННЯ ЄКОНОМІКОЮ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ Державою      Р0ІІ2ЄІ\¥І88ЄИ-

8сгіай. В сучасній німецькомовній соціальній думці розуміння госпо­дарства та господарюючого індивіда конституюється на ґрунті конце­пцій «соціального ринкового господарства», які пропонували модель вбудованості ринку в соціальну та політичну структуру. Рішення щодо втілення в життя концепту «соціального ринкового господарства» ви­никло під впливом повоєнних соціальних та політичних обставин, що склалися в Німеччині в XX ст. Були встановлені жорсткі межі в сфері соціальної політики, освіти, соціальної відповідальності задля зняття негативних ефектів ринкової економіки з метою гармонійного поєд­нання правового, економічного та соціально-культурних порядків.

Соціально-філософська традиція, що склалася в німецькомовному просторі, на відміну від англосаксонської філософії, спрямованої на емпі­ричний соціум, прагнула знайти кореляції між ідеально-економічним та реально-економічним, теоретично обґрунтувати нормативно-належне. Згідно з уявленням німецької філософії схеми тлумачення дійсності бе­руть витоки із теоретичних конструкцій, економічну дійсність можна зро­зуміти лише в прилучанні до теоретичного знання.

35 Про предмет і специфіку етики бізнесу докладніше див.: Петрунин Ю.Ю., БорисовВ.К. Этика бизнеса: Учеб. пособие. — 2-е изд. — М.: Дело, 2001. — 280 с.

Головні категорії німецькомовної соціально-філософської думки — «солідарність», «субсидіарність», «відповідальність», «легітим-ність», «узгодження», «порядок», «свобода», де остання розумілася як «свобода в умовах закону», а не інструмент зростання ефективності ринку. Етична аргументація щодо питань теорії та практики господар­ства, яка розробляється в німецькомовному просторі П. Козловські, Р. Лейєм, А. Льором, А. Ріхом, П. Ульріхом, К. Хоманом, X. Штайн­маном, розгортається в кращих традиціях академізму, дослідження прагнуть до фундаментальності.

Німецькомовними дослідниками морально-етичної проблематики го­сподарства чітко розмежовується площина підприємницької етики (Unternehmensethik) та економічної етики (Wirtschaftsethik). Власне, під підприємницькою етикою розуміють сферу етичних досліджень мораль­ної легітимності підприємницької діяльності. В певній мірі, підприємни­цька етика є етикою бізнесу, оскільки її дослідний інтерес зосереджується на питаннях управління підприємством, а саме на можливості реалізації моральних норм та ідеалів в умовах сучасної економіки на рівні підпри­ємства. Але практично у всіх дослідженнях німецькомовних авторів під­креслюється неприйняття англійського терміну «Business Ethics», викори­стовуючи термін «підприємницька етика» — «Unternehmensethik».

Німецькомовні теоретики не задовольняються вивченням конкрет­ної практики підприємства, дослідницький інтерес простягається зна­чно ширше за розгляд професійної поведінки Homo economicus. Розв'язання етико-економічної проблематики господарства стає спра­вою не лише персоналу — підприємців, а скоріше філософів, теорети­ків етики і економічної науки. Серед найбільш відомих та концептуа­льно оформлених підходів щодо визначення ролі, місця та завдань економічної етики слід виділити «етичну економію» німецького філо­софа Петера Козловські3<37 «економічну теорію моралі» німецького економіста Карла Гомана , «інтегративну економічну етику» швей­царського соціального філософа Петера Ульріха38, «господарську ети­ку» швейцарського теолога Артура Ріха39.

36 Козловски П. Принципы этической экономии / Пер. с нем. — СПб.: Эконо­мическая школа, 1999. — 344 с.

Хоман К., Бломе-Дрез Ф. Экономическая и предпринимательская этика // Политическая и экономическая этика / Пер. с нем. — М.: Фаир-Пресс, 2001. — С. 187—362.

38        Ulrich P. Integrative Wirtschaftsethik: Grundlagen einer lebensdienlichen Ökonomie.
— Bern; Stuttgart; Wien: Haupt; 2001. — 520 s.

39        Рих А. Хозяйственная этика / B.B. Сапов (ред.), E.M. Довгань (пер.). — М.:
Посев, 1996. — 810 с.

Незважаючи на різні назви, зазначені філософи та економісти пра­гнуть створити на ґрунті економічної теорії та філософської етики ці­лісне знання про економічну дійсність, яке включало б такі складові. По-перше, теорію господарського етосу (економічної культури), яка описувала б фактичну економічну поведінку та ціннісний зміст еконо­мічної культури різних суспільств.

По-друге, критичний аналіз догматичних постулатів «економізму», покликаний деміфологізувати економічну свідомість та віднайти шля­хи конструктивного поєднання нормативних вимог економіки та мо­ралі. По-третє, нормативну теорію належного в господарчій діяльно­сті, предметом якої виступають правила й норми, що регулюють та координують економічні відносини, а також цінності, що задають зміст благам та визначають характер економічної діяльності.

По-четверте, теорію «рамочного порядку», спрямовану на форму­вання «правил гри» для всіх економічних суб'єктів таким чином, щоб знімалася конфліктність між нормами моралі та економічною ефекти­вністю. Всі ці елементи етико-економічного знання є необхідними для того, щоб в опосередкованій формі впливати на ефективне формуван­ня інститутів економічного життя, які сприяли б солідарності людей та зростанню їхнього добробуту.

В узагальненому вигляді, можна сказати, що економічна етика є галуззю соціально-гуманітарного знання, що здійснює аналіз імпера­тивного і ціннісного змісту економічної діяльності, проводить тео­ретичну експертизу морально-етичних інтенцій економічної теорії задля трансформації нормативно-теоретичних конструкцій в реальну господарчу практику.

Отже, предметом економічної етики є не лише моральнісний зміст господарської практики, а й нормативні вимоги економічної науки, що досліджує цю практику.

Поняття  економічної культури  та  господарського етосу.

З'ясуванню нормативних вимог сучасного господарства та впрова­дженню моральних норм в економічну практику повинен передувати аналіз імперативно-ціннісного змісту фактичної економічної поведі­нки суб'єктів. Будь-яке економічне життя пов'язане з процесами ви­робництва та споживання, розподілу та перерозподілу благ, працею, власністю та багатством. У всіх цих процесах спрацьовують не лише суто економічні механізми конкуренції та закони попиту та пропози­ції. Необхідною складовою економічного життя завжди була та за­лишається мораль. Мораль як нормативно-регулятивний механізм координує взаємодію економічних суб'єктів, нормативно приписує