1.5. Особливості етики різних професій

За сучасних умов, коли формуються ринкові відноси­ни, розбудовується громадянське суспільство і правова держава, зростання вільного саморегулюючого першопочатку в праці, підсилення моральних чинників у системі її стимулів, гуманіза­ція різних сфер праці призводить до постійного розширення ко­ла професій, що претендують на формування власних моральних кодексів.

Крім традиційно відомих — медичної, педагогічної та юри­дичної, поряд з дипломатичною та військовою етикою, рішуче заявляють про себе адміністративна і депутатська етика, мі­ліцейська і спортивна, етика вченого й журналіста, інженера і працівника сфери обслуговування. Постає питання: чи будь-яка професія вимагає специфічної професійної етики? Дедалі більш очевидним стає те, що прогресивний розвиток сучасного суспі­льства, усіх боків суспільного життя залежить від рівня загаль­ноосвітньої та професійної підготовки, загальної культури, мо­ральних якостей працівників — активних і мислячих учасників історичної творчості.

Кожна професія має свою власну мораль. Професія формує у її носіїв не тільки професійні навики, але і певні риси особи і відно­шення до змісту своєї діяльності.

Поява професійної етики передує створенню наукових теорій про неї, оскільки професійна етика виникає як первинне явище бу­денної свідомості, надалі розвивається вже на основі осмислення і узагальнення практики представників професійної групи. Ці уза­гальнення систематизують у вигляді кодексів (писаних і неписа­них), що містять в собі не тільки етичні вимоги до змісту і резуль­татів діяльності, але і до відносин, що виникають в процесі діяльності, а також висновки, зроблені на основі узагальнень. Та­ким чином, професійна етика — це не тільки наука про професійну мораль, але і етична самосвідомість сукупної професійної групи, її ідеологіями

Професійна етика, як і етика взагалі, не розробляється, а виро­бляється поступово в процесі повсякденної спільної діяльності людей. Професійна етика систематизує накопичений в процесі іс­торичної практики досвід, характерний для певного виду діяльно­сті, узагальнює його і удосконалює у міру вдосконалення цього виду діяльності. Тому професійна етика може розглядатися як рі­зновид загальної моралі, що має специфічні риси, обумовлені ви­глядом і типом діяльності, — тобто є прикладною науковою дис­ципліною, що вивчає професійну мораль. Водночас вона може розглядатися як прикладна теорія моральності, що існує в профе­сійному середовищі.

Професійна діяльність, об'єктом якої виступають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених мо­ральних стосунків. До цієї системи належать насамперед:

а)         ставлення спеціалістів до об'єкта праці (слідчий — обвинува-
чений, лік

ар — хворий, вчитель — учень);

б)         стосунки спеціаліста з колегами;

в)         ставлення спеціаліста до суспільства.

Ці стосунки вивчаються професійною етикою (рис. 1.4).


Професійна діяльність

Система взаємозумовлених моральних стосунків



£2™

з колегами


 

Вивчаються професійною етикою

Рис. 1.4. Об'єкти вивчення професійної етики

Вона виникає у зв'язку з суспільним розподілом праці, що по­клав початок відокремленню соціально-професійних груп. З їх утворенням виникла потреба в регулюванні стосунків між професі­оналами та професіоналів з клієнтами. Спочатку це було невелике коло професій, котрі у процесі подальшої спеціалізації праці все бі­льше диференціювалися, внаслідок чого виникали все нові й нові професії. Залежно від конкретних історичних умов переважала та чи інша сфера професійної діяльності. Ставлення до неї суспільства визначає її цінність.

У професійній етиці формується система конкретних моральних норм із супутніми їм практичними правилами, що «обслуговують» ту чи іншу галузь людської діяльності. В кожній з цих галузей го­ловним об'єктом діяльності є людина, яка вправі сподіватися на ставлення до неї не як до об'єкта зовнішнього впливу, а саме як до людини, тобто розраховує на повагу, розуміння.

Професійна етика виникає з розвитком кожної професії. Вона також пов'язана з аспектами моралі, однак охоплює певне коло пи­тань, яке обмежене етикою поведінки працівників конкретної про­фесії. Загально прийняті норми поведінки коригуються відповідно до практики, виконують роль нормативного характеру.

Професійна етика визначає правила морального вибору, що по­стає перед працівниками, а також конкретизує методи формування конкретного морального судження в конкретних ситуаціях.

Професійна етика обумовлена особливостями деяких професій, корпоративними інтересами, професійною культурою. Люди, які виконують однакові або близькі професійні функції, виробляють специфічні традиції, об'єднуються на основі професійної солідар­ності, підтримують репутацію своєї соціальної групи.

Моральна оцінка професії суспільством зумовлюється двома чинниками:

по-перше, тим, що ця професія дає об'єктивно для суспільного розвитку;

по-друге, тим, що вона дає людині суб'єктивно, а саме в плані морального впливу на неї.

Будь-яка професія, оскільки вона існує, виконує певну соціаль­ну функцію. Представники цієї професії мають своє суспільне при­значення, свої цілі. Та чи інша професія визначає вибір специфіч­ного середовища спілкування, яке накладає відбиток на людей незалежно від того, хочуть вони цього чи ні. Всередині кожної професійної групи складаються певні специфічні зв'язки і стосунки людей.

Професійна етика — це, передусім специфічний етичний ко­декс людей певної професії. Кожна професія висуває до людей, які її обрали, відповідні моральні вимоги, породжує спеціальні мора­льні проблеми. Проте одні професії не потребують істотних корек­тив звичайних норм і правил поведінки людей, а інші настирливо вимагають цього. Йдеться, насамперед, про види діяльності, в яких об'єктом впливу є людина (освіта, медицина, юриспруденція). Про­те і відносини між людьми професій інших категорій теж істотно залежать від їхніх моральних стосунків. Багато видів діяльності ви­сувають до людей підвищені моральні вимоги.

Професійна мораль конкретизує загальні моральні норми і оцін­ки, які визначають ставлення людини до своїх професійних обов'язків, а опосередковано — до людей, з якими вона взаємодіє відповідно до свого фаху і до суспільства загалом. її змістом є, пе­редусім, відповідні моральні кодекси — зводи моральних норм і правил, які необхідно виконувати. Вони приписують певний тип відносин між людьми, що вважаються оптимальними з точки зору виконання людиною своїх професійних обов'язків.

У кожній професії є свої моральні «спокуси», моральні «доблес­ті» і «втрати», виникають певні суперечності, конфлікти, виробля­ються своєрідні засоби їх вирішення. До професійної діяльності людина залучається з її суб'єктивним світом почуттів, переживань, прагнень, способом мислення, моральних оцінок.

Серед різноманітних ситуацій у професійних стосунках почи­нають виділятися найбільш типові, які й характеризують відносну самостійність професій, її специфічну моральну атмосферу. А це, своєю чергою, зумовлює специфіку вчинків людей, своєрідність моральних норм їх поведінки.

Отже, як тільки професійні стосунки набули якісної усталеності, це призвело до формування особливих моральних настанов, що відповідають характеру і змісту праці, відображають практичну до­цільність певних стосунків як між членами професійної групи, так і самої групи з суспільством.

Морально-професійні норми історично розвивалися від конкре­тного до абстрактного. Спочатку їх значення було надто конкрет­ним і пов'язувалося з певними реальними діями чи предметами. І лише в ході тривалого історичного розвитку їх смисловий зміст на­буває загального, власне морального значення.

Кожна епоха має свій комплекс вироблених морально-професійних норм, які стають певною духовною реальністю. Мо­рально-професійні норми можуть жити своїм власним життям і пе­ретворюватися на об'єкт осмислення, вивчення, аналізу і засвоєння, стають силою, що спрямовує поведінку представника тієї чи іншої професії. Конкретизація ж загальних моральних принципів і норм таких стосунків відповідно до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності є «професійною» мораллю.