ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну податкову службу в Україні

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 6, ст. 37) (Вводиться в дію Постановою ВР № 510-ХІІ (510-12) від 04.12.90, ВВР, 1991, № 6, ст. 38} (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2555-ХІІ (2555-12) від 07.07.92, ВВР, 1992, № 39, ст. 575}

(В редакції Закону № 3813-ХІІ (3813-12) від 24.12.93, ВВР, 1994, № 15, ст. 84} № 784-ХІУ (784-14) від 30.06.99, ВВР, 1999, № 42-43, ст. 378-набирає чинності з 1 січня 2000 року

№ 1685-ІІІ (1685-14) від 20.04.2000, ВВР, 2000, № 30, ст. 240 № 1987-ІІІ (1987-14) від 21.09.2000, ВВР, 2000, № 46, ст. 397 № 2181-ІІІ (2181-14) від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, № 10, ст. 44 № 2921-ІІІ (2921-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16, ст. 114 № 2922-ІІІ (2922-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст. 117 № 551-ІУ (551-15) від 20.02.2003, ВВР, 2003, № 23, ст. 149 № 762-ІУ (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст. 247 № 849-ІУ (849-15) від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 33-34, ст. 267

№ 906-ІУ (906-15) від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст. 319 № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст. 187 № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст. 267 № 1014-У (1014-16) від 11.05.2007, ВВР, 2007, № 33, ст. 442 № 799-УІ (799-17) від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 18, ст. 247 № 1249-УІ (1249-17) від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 34-35, ст. 507 № 1334-УІ (1334-17) від 15.05.2009, ВВР, 2009, № 38, ст. 536 № 2154-УІ (2154-17) від 27.04.2010, ВВР, 2010, № 22-23, № 24-25, ст. 263 — зміни застосовуються у 2010 році № 2258-УІ (2258-17) від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст. 392 № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010, ВВР, 2010, № 30, ст. 398 № 2388-УІ (2388-17) від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 37, ст. 496}

Цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Система органів державної податкової служби

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адмініст­рації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,

державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастопо­ля), районах у містах (далі — органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (да­лі — податкова міліція).

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості плат­ників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові ін­спекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У Державній податковій адміністрації України та державних податко­вих адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Ре­спубліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — Державною пода­тковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розгля­дають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України. (Стаття 1 в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 2. Завдання органів державної податкової служби

Завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, пра­вильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, дер­жавних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі — податки, ін­ші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платни­ків податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;

роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним зако­ном до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслі­дування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

(Стаття 2 в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 3. Законодавство, яким керуються органи державної пода­ткової служби

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керу­ються Конституцією України (254к/96-ВР), законами України, іншими но­рмативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподатку­вання, виданими у межах їх повноважень.

(Стаття 3 в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 4. Підпорядкованість органів державної податкової служби та їх взаємодія з іншими органами

Державна податкова адміністрація України є центральним органом ви­конавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній подат­ковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севас­тополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспе­кції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Органи державної податкової служби України координують свою діяль­ність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, держа­вними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав. (Стаття 4 в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 5. Призначення керівників органів державної податкової служби

Державну податкову службу України очолює Голова Державної пода­ткової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з по­сади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Заступники Голови Державної податкової адміністрації України при­значаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів Украї­ни за поданням Голови Державної податкової адміністрації України. Кіль­кість заступників Голови Державної податкової адміністрації України визначається Кабінетом Міністрів України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за подан­ням Голови Державної податкової адміністрації України.

Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Се­вастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільня­ються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної податкової адміністрації України.

(Стаття 5 в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 6. Фінансування органів державної податкової служби

Видатки на утримання органів державної податкової служби визнача­ються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюдже­ту.

(Частина друга статті 6 втратила чинність на підставі Закону № 783-XIV (783-14) від 30.06.99) (Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Зако­ном № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 7. Статус органів державної податкової служби

Державна податкова адміністрація України, державні податкові адмі­ністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас­тополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні подат­кові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штам­пи, відповідні бланки, рахунки в установах банків. (Стаття 7 в редакції За­кону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Розділ II

ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 8. Функції Державної податкової адміністрації України

Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: 1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних по­даткових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із: (Абзац перший пункту 1 статті 8 в редакції Закону № 2322-Гу^ (2322-15) від 12.01.2005) здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, по­внотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на прова­дження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню від­повідно до закону, торгових патентів; (Абзац другий пункту 1 статті 8 в редакції Закону № 2322-Гу^ (2322-15) від 12.01.2005) здійсненням контро­лю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад по­рядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; обліком платників податків, інших платежів; виявленням і веденням обліку надхо­джень податків, інших платежів; проведенням роботи по боротьбі з неза­конним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням ре­єстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розроб­ленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, засто­суванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та зни­щенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, зни­щенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу; (Пункт 1 статті 8 доповнено абзацом згідно із Зако­ном № 1685-Ш (1685-14) від 20.04.2000);

видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню. У разі якщо зазначені акти є регуляторни­ми, вони розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюють­ся з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регулятор­ної політики у сфері господарської діяльності» (1160-15); (Пункт 2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005, № 2388-УІ (2388-17) від 01.07.2010};

затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та ін­ших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших пла­тежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також фо­рми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби;

в порядку, встановленому законом, надає податкові роз'яснення, ор­ганізовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби; (Пункт 4 статті 8 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005);

здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

подає органам державної податкової служби методичну і практи­чну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану;

організовує роботу по створенню інформаційної системи автомати­зованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів державної податкової служби;

розробляє проекти законів України та інших нормативно-правових актів щодо форм та методів проведення планових та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням законодавства; (Пункт 8 статті 8 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005);

при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяль­ність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє мате­ріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з органі­зованою злочинністю;

10)       передає відповідним правоохоронним органам матеріали за факта-
ми правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, як-
що їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

13)       надає фізичним особам — платникам податків та інших
обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і направляє до державної
податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем
отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування
картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про плат-
ників податків — юридичних осіб;

прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джере­ла податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тю­тюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

15-1) організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за дотри­манням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютю­нові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюно­вих виробів; (Статтю 8 доповнено пунктом 15-1 згідно із Законом № 849-IV (849-15) від 22.05.2003);

вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби;

здійснює заходи щодо запобігання, виявлення та припинення кору-пційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією; (Статтю 8 доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 1249^1 (1249-17) від 14.04.2009};

забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служ­би та їх працівників, а також захист працівників від протиправних пося­гань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків. (Статтю 8 до­повнено пунктом 19 згідно із Законом № 1249ЛД (1249-17) від 14.04.2009}(Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 203/96-ВР від 16.05.96, в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98}

Стаття 9. Функції державних податкових адміністрацій в Автоно­мній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та дер­жавних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя)

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення ви­готовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної по­даткової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками пода­тків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

(Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 203/96-ВР від 16.05.96, в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 10. Функції державних податкових інспекцій в районах, мі­стах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єдна­них державних податкових інспекцій

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції:

здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою на­рахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); (Пункт 1 статті 10 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005);

забезпечують облік платників податків, інших платежів, правиль­ність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а та­кож здійснюють реєстрацію фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтер­ських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших до­кументів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також пе­ревіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю ва­лютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахун­ків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю тор­гових патентів; (Пункт 4 статті 10 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005);

ведуть облік векселів, що видаються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовніш­ньоекономічних відносинах та щомісяця подають інформацію про це міс­цевим органам державної статистики; здійснюють контроль за погашен­ням векселів; видають суб'єктам підприємницької діяльності дозволи на відстрочення оплати (погашення) векселів із зазначених операцій;

забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами

України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адмі­ністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податко­вого законодавства;

проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; (Пункт 8 статті 10 в редакції Закону № 2322-IV (2322-15) від 12.01.2005);

за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; (Пункт 9 статті 10 із змінами, внесе­ними згідно із Законом № 2322-^ (2322-15) від 12.01.2005);

передають відповідним правоохоронним органам матеріали за фак­тами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави кош­тів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках — коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення забо­ргованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; (Пункт 11 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-^ (762-15) від 15.05.2003);

11-1) подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України; (Частину першу статті 10 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 1334ЛД (1334-17) від 15.05.2009};

проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та ре­алізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфісковано­го майна;

контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

розглядають звернення громадян, підприємств, установ і організа­цій з питань оподаткування та, в межах своїх повноважень, з питань валю­тного контролю, а також скарги на дії посадових осіб державних податко­вих інспекцій в порядку, встановленому законом, здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових зобов'язань; (Пункт 14 статті 10 із змі­нами, внесеними згідно із Законом № 2322-Гу" (2322-15) від 12.01.2005);

подають відповідним фінансовим органам та органам Державного казначейства України звіт про надходження податків, інших платежів;

здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пля­шках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

16-1) здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємниць­кої діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених вироб­никами або імпортерами таких тютюнових виробів; (Статтю 10 доповнено пунктом 16-1 згідно із Законом № 849-ІУ (849-15) від 22.05.2003);

надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Законом України «Про порядок погашення зо­бов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами України; (Пункт 17 статті 10 в редакції За­кону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005};

виконують функції, передбачені пунктом 17 статті 8, а також інші функції, пов'язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції повноважень, передбачених статтею 21 цього Закону;

при отриманні органом податкової міліції інформації у випадках, встановлених законом, приймають рішення про проведення позачергової податкової перевірки платника податку без його попереднього попере­дження, якщо органом податкової міліції отримано інформацію про ухи­лення такого платника від оподаткування. (Статтю 10 доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}(Стаття 10 із змі­нами, внесеними згідно із Законом № 203/96-ВР від 16.05.96, в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98}

Розділ III

ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Стаття 11. Права органів державної податкової служби

Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції тау порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нараху­ванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не ма­ють такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові пла­тежі), крім Національного банку України та його установ (далі — платни­ки податків);

1-1) при отриманні органом податкової міліції інформації про ухилен­ня платника податку або найманої особи від оподаткування при нараху­ванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкоду-вань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загально­обов'язкового державного соціального страхування, у тому числі внаслі­док неукладення такою особою трудових договорів з найманою особою згідно із Кодексом законів про працю України (322-08), провадження осо­бою господарської діяльності без державної реєстрації, а також пасивних доходів, керівник відповідного податкового органу має право прийняти рішення про проведення позачергової податкової перевірки такого плат­ника без його попереднього попередження. Рішення податкового органу має бути оформлене у письмовому вигляді, скріплено підписом керівника, печаткою та вручене платнику податку перед початком проведення такої перевірки; (Частину першу статті 11 доповнено пунктом 1-1 згідно із За­коном № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

здійснювати контроль за:

додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємниць­кої діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, тор­гових патентів;

додержанням з метою перевірки дотримання податкового законодавст­ва про працю суб'єктами господарювання незалежно від форми власності; (Пункт 2 статті 11 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

одержувати у платників податків (посадових осіб платників подат­ків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановле­них цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення пе­ревірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідом­лення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робо­чих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазнача­ються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків);

одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встанов­леному Законом України «Про банки і банківську діяльність» (2121-14), довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду — про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому чис­лі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності;

одержувати безоплатно необхідні відомості для формування інфор­маційного фонду Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та зборів (обов'язкових платежів) від платників податків, а також Націо­нального банку України та його установ — про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків та зборів (обов'язкових пла­тежів), від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб'єктів, а також видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, — про ви­дачу таких свідоцтв про державну реєстрацію та ліцензій суб'єктам госпо­дарської діяльності, від органів внутрішніх справ — про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього, від органів реєстрації актів громадянського стану — про громадян, які померли;

одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків та зборів (обов'язкових платежів) та інформацію про екс­портно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за фо­рмою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики — дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, органі­зацій усіх форм власності;

вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усу­нення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати ви­конання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повно­важень посадовими особами органів державної податкової служби;

при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та орга­нізацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту акти­вів платника податків на підставі рішення суду — вилучати оригінали пе­рвинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із скла­денням опису, який скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти пору­шення законів України про оподаткування;

надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому за­коном;

застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стя­гувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарю­вання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бю­джетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14); (Пункт 11 статті 11 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005; в редакції Закону № 2154ЛД (2154-17) від 27.04.2010 — зміни застосовуються у 2010 році}

застосовувати до платників податків, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а та­кож до установ банків, що не подали відповідним органам державної по­даткової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових опера­цій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповід­ного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у роз­мірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ ба­нків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день про­строчення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів;

користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам та організаціям, з дозволу їх керівників;

вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що пе­ревіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, прове­дення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при прове­денні адміністративного арешту активів — звернутися до суду щодо спо­нукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом — у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моме­нту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Мі­ністрів України;

надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб — плат­ників податків та інших обов'язкових платежів іншим органам державної влади та органам Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідно до закону ;(Пункт 16 частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 799ЛД (799-17) від 25.12.2008}

звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про застосування санкцій, пов'язаних із забо­роною організації і проведення азартних ігор на території України.

(Частину першу статті 11 доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 1334ЛД (1334-17) від 15.05.2009}

Права, передбачені пунктами 1-9, 14 і 15 частини першої цієї статті, на­даються посадовим особам органів державної податкової служби, а права, передбачені пунктами 10-13, 16-18, — головам державних податкових адмі­ністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

(Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1334-УІ (1334-17) від 15.05.2009}

Стаття 11-1. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своє­часності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника подат­ків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані робо­ти органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходжен­ням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фі­нансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішен­ням керівника відповідного органу державної податкової служби не час­тіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків на­дається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами дер­жавної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої вла­ди, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації прове­дення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповнова­женими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України (619-2005-п).

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не пе­редбачена в планах роботи органу державної податкової служби і прово­диться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про опо­даткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

платником податків не подано в установлений строк податкову де­кларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декла­рації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть по­яснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

платник податків подав у встановленому порядку скаргу про пору­шення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби про­тягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено операти-вно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позаплано­вої виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в по­рядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу держа­вної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звіт­ності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність ви­могам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).

Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися ви­щестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну переві­рку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. (Частину шосту статті 11-1 доповнено пунктом 9 згідно з Законом № 2505-ІУ (2505-15) від

25.03.2005)

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах по­вноважень податкових органів, визначених законами України «Про засто­сування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадсь­кого харчування та послуг» (265/95-ВР), «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкоголь­них напоїв та тютюнових виробів» (481/95-ВР), а в інших випадках — за рішенням суду. (Статтю 11-1 доповнено частиною сьомою згідно з Зако­ном № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005)

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює прове­дення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунту­вання підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до части­ни шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення та­кої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених ор­ганами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду — інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапла­нової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення об­ставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового орга­ну, яке оформляється наказом. (Частина в редакції Закону № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005)

Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва — 20 робочих днів. (Частина статті 11-1 із змінами, внесеними згідно з Законами № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005, № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва — 10 робочих днів. (Частина статті 11-1 із змінами, внесеними згідно з Законами № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005, № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 15 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого під­приємництва — 10 робочих днів. (Частина статті 11-1 із змінами, внесе­ними згідно з Законами № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005, № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки мож­ливе на термін не більш як 10 робочих днів. (Частина статті 11-1 із зміна­ми, внесеними згідно з Законами № 2505-ІУ (2505-15) від 25.03.2005, № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

Проведення планової або позапланової виїзної перевірки може бути зупинено на термін не більше 30 робочих днів за рішенням керівника по­даткового органу, яке оформляється наказом, з подальшим її поновленням на невикористаний строк. (Статтю 11-1 доповнено новою частиною згідно з Законом № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, ви­значені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у прове­денні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (поса­дових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (2135-12), Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05, 1002-05, 1003-05), іншими законами України.(Закон доповнено статтею 11-1 згідно із Законом № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005}

Стаття 11-2. Умови допуску посадових осіб органів державної по­даткової служби до проведення планових та позапланових виїзних пе­ревірок

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступи­ти до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або поза­планова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які прово­дитимуть перевірку.

Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керів­ника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; (Пункт 1 частини першої статті 11-2 із змі­нами, внесеними згідно з Законом № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

копії наказу керівника податкового органу про проведення позапла­нової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення поза­планової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість. (Пункт 2 частини першої статті 11-2 в редакції Закону № 2505-іУ (2505-15) від 25.03.2005; із змінами, внесеними згідно з Законом № 2275-УІ (2275-17) від 20.05.2010}

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з пору­шенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Проведення перевірок органами державної податкової служби не по­винно порушувати нормального режиму роботи платників податків.

У разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками органів державної податкової служби прав платників податків, встановлених цим та іншими законами України, а також вимог щодо проведення перевірок платник податків може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому суб'єкти малого підприєм­ництва звільняються від сплати державного мита.

Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону. Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах, встано­влених законом. (Закон доповнено статтею 11-2 згідно із Законом № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005)

Стаття 12. Скасування рішень органів державної податкової служби

Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рі­шення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) — рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Цей порядок не застосовується щодо рішень податкової міліції. (Стаття 12 в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 13. Обов'язки і відповідальність посадових осіб органів державної податкової служби

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотри­мувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, ор­ганізацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податко­вої служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дис­циплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідаль­ності згідно з чинним законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів держав­ної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані до­тримувати комерційної та службової таємниці.(Стаття 13 із змінами, вне­сеними згідно із Законом № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 14. Оскарження рішень і дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб

Рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом поряд­ку. (Стаття 14 в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.98)

Розділ IV

ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ЇХ ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Стаття 15. Посадові особи органів державної податкової служби

Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. (Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 83/98-ВР від 05.02.98}

У разі прийняття на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін від шести місяців до одного року.

На роботу до органів державної податкової служби не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за вчинення корисливих злочинів.

Посадові особи органів державної податкової служби здійснюють ор­ганізаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції, визначені за­конодавством України. (Статтю 15 доповнено частиною згідно із Законом № 2258-VI (2258-17) від 18.05.2010}

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР), цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, — Законом України «Про державну службу» (3723-12).(Статтю 15 доповнено частиною згідно із Законом № 2258-VI (2258-17) від 18.05.2010}

Посадові особи органів державної податкової служби не мають права обійматися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісниц­твом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викла­дацької діяльності).

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атес­тації. Порядок атестації визначається Державною податковою адміністра­цією України. (Частина статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 83/98-ВР від 05.02.98}

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюють­ся спеціальні звання:

головний державний радник податкової служби;

державний радник податкової служби I рангу;

державний радник податкової служби II рангу;

державний радник податкової служби III рангу;

радник податкової служби I рангу;

радник податкової служби II рангу;

радник податкової служби III рангу;

інспектор податкової служби I рангу;

інспектор податкової служби II рангу;

10)       інспектор податкової служби III рангу.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадовим особам і працівникам органів державної податкової служби видається службове посвідчення, зразок якого затверджує Державна пода­ткова адміністрація України.(Статтю 15 доповнено частиною згідно із За­коном № 83/98-ВР від 05.02.98}

Покладення на посадових осіб органів державної податкової служби обов'язків, не передбачених цим Законом та іншими актами законодавства України, забороняється. (Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Зако­ном № 83/98-ВР від 05.02.98}

Стаття 16. Захист особистих і майнових прав посадових осіб орга­нів державної податкової служби

Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна по­садових осіб органів державної податкової служби та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Невиконання законних вимог посадової особи органу державної подат­кової служби, її образа, погроза вбивством, насильством, знищенням майна та насильницькі дії щодо посадової особи органу державної податкової слу­жби, а також умисне знищення чи пошкодження її майна та інші протиправ­ні дії тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. (Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 17. Відшкодування державою шкоди, завданої посадовій особі органу державної податкової служби

У разі загибелі посадової особи органу державної податкової служби у зв'язку з виконанням службових обов'язків сім'ї загиблого або його утри­манцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічної заробітної плати загиблого за останньою посадою, яку він обіймав, за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

У разі заподіяння посадовій особі органу державної податкової служби тяжких тілесних ушкоджень під час виконання нею службових обов'язків, що перешкоджають надалі обійматися професійною діяльністю, їй випла­чується одноразова допомога у розмірі п'ятирічної заробітної плати за її останньою посадою за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

У разі заподіяння посадовій особі органу державної податкової служби менш тяжких тілесних ушкоджень під час виконання нею службових обов'язків їй виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної за­робітної плати за її останньою посадою за рахунок коштів державного бю­джету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Рішення про виплату одноразової допомоги приймається начальником органу державної податкової служби за місцем роботи потерпілого на під­ставі обвинувального вироку суду або постанови слідчих органів чи про­курора про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами або про припинення попереднього слідства.

Шкода, завдана майну посадової особи органу державної податкової служби або членів її сім'ї у зв'язку з виконанням нею своїх обов'язків, відшкодовується в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Відшкодування шкоди, завданої майну посадової особи органу держа­вної податкової служби або членів її сім'ї, провадиться на підставі рішен­ня або вироку суду.

Для обліку фактичних витрат, пов'язаних з виплатою сум одноразової до­помоги та відшкодуванням шкоди, завданої майну посадової особи органу державної податкової служби або членів її сім'ї, для органів державної подат­кової служби в установах банків відкриваються спеціальні рахунки. (Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 83/98-ВР від 05.02.98)

Стаття 18. Обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, — у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступе­ня втрати працездатності).

Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної пода­ткової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України. (Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 83/98-ВР від 05.02.98)

Розділ V ПОДАТКОВА МІЛІЦІЯ

Стаття 19. Податкова міліція та її завдання

Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням подат­кового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподатку­вання, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адмініс­тративні правопорушення;

розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

запобігання корупції в органах державної податкової служби та вияв­лення її фактів;

забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної подат­кової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з вико­нанням службових обов'язків.

Стаття 20. Структура податкової міліції

До складу податкової міліції належать:

Головне управління податкової міліції, Слідче управління подат­кової міліції, Управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України та підпорядковані йому регіональні підрозділи внутрішньої безпеки при державних податкових адміністраціях в Ав­тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; (Аб­зац другий частини першої статті 20 згідно із Законом № 1249-УІ (1249-17) від 14.04.2009} управління податкової міліції, слідчі підроз­діли податкової міліції відповідних державних податкових адміністра­цій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі; (Абзац третій частини першої статті 20 згідно із Законом № 1249-УІ (1249-17) від 14.04.2009}

підрозділи податкової міліції, слідчі підрозділи (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій в районах, містах, ра­йонах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспек­цій. (Абзац четвертий частини першої статті 20 згідно із Законом № 1249-УІ (1249-17) від 14.04.2009}

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних на­поїв та тютюнових виробів. (Статтю 20 доповнено частиною другою згід­но із Законом № 1685-ІІІ (1685-14) від 20.04.2000}

Податкову міліцію очолює Перший заступник Голови Державної пода­ткової адміністрації України — начальник податкової міліції. (Частина третя статті 20 в редакції Закону № 1249-УІ (1249-17) від 14.04.2009}

Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автоно­мній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції — перші заступники голів відпо­відних державних податкових адміністрацій.

Стаття 21. Повноваження податкової міліції

Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:

приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в устано­вленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також прово­дить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; (Пункт 4 частини першої статті 21 в редакції Закону № 1249-УІ (1249-17) від 14.04.2009}

запобігає, виявляє, припиняє корупційні діяння або інші правопо­рушення, пов'язані з корупцією, працівників органів державної податкової служби; (Пункт 5 частини першої статті 21 в редакції Закону № 1249-УІ (1249-17) від 14.04.2009}

складає протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідно до закону; (Частину першу статті 21 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1249-УІ (1249­17) від 14.04.2009}

збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податко­вого законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Особа начальницького складу податкової міліції незалежно від обі­йманої нею посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до неї гро­мадян або посадових осіб із заявою чи повідомленням про загрозу особис­тій чи громадській безпеці або в разі безпосереднього виявлення такої загрози повинна вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його припинення, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребу­ють, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охоро­ни місця події і повідомити про це в найближчий орган внутрішніх справ.

Стаття 22. Права податкової міліції

Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені пунктом 1, частиною пер­шою пункту 2, пунктами 3 та 6 статті 11 цього Закону, а також пунктами 1-4, абзацами другим, третім, шостим пункту 5, пунктами 6-12, 14, підпун­ктами «а» і «б» пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, інших законів з питань оподаткування), пунктом 16 із дотриманням правил про­ведення податкових перевірок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12-15-1 Закону України «Про міліцію» (565-12).

На податкову міліцію поширюються вимоги, встановлені статтями3 і 5 Закону України «Про міліцію» (565-12). (Статтю 22 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005) (Стаття 22 в редакції Закону № 2181-ІІІ (2181-14) від 21.12.2000 — набирає чинності з 1 квітня 2001 року)

Стаття 23. Прийняття на службу до податкової міліції

На службу до податкової міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які мають відповідну освіту, здатні за своїми особис­тими, діловими, моральними якостями та станом здоров'я виконувати обов'язки, покладені на податкову міліцію.

Громадяни України, які вперше зараховуються на службу до податко­вої міліції на посади начальницького складу, складають присягу такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до податко­вої міліції, присягаю на вірність Українському народові. Присягаю додер­жуватися Конституції і законів України, захищати права людини і грома­дянина, сумлінно виконувати свої обов'язки. Присягаю бути чесним і мужнім, пильно стояти на сторожі економічних інтересів Вітчизни, суворо зберігати державну та службову таємницю. Якщо я порушу присягу, гото­вий нести відповідальність, встановлену законодавством України».

Особа начальницького складу податкової міліції підписує текст прися­ги, який зберігається в його особовій справі.

Стаття 24. Служба в податковій міліції

Особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Особи, прийняті на службу до податкової міліції, в тому числі слухачі й курсанти навчальних закладів за спеціальностями з підготовки кадрів податкової міліції, які перебувають на військовому обліку військовозо­бов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах по­даткової міліції Державної податкової адміністрації України. (Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1014-У (1014­16) від 11.05.2007}

Особи, які закінчили вищі навчальні заклади Державної податкової адміністрації України і яким присвоєно спеціальне звання начальницького складу податкової міліції, звільняються від призову на строкову військову службу. (Частина третя статті 24 в редакції Закону № 1014-У (1014-16) від 11.05.2007}

Особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади на­чальницького складу, присвоюються такі спеціальні звання: Вищий начальницький склад:

генерал-полковник податкової міліції; (Частину четверту статті 24 доповнено абзацом згідно із Законом № 1249-УІ (1249-17) від 14.04.2009}

генерал-лейтенант податкової міліції;

3)         генерал-майор податкової міліції.
Старший начальницький склад:

полковник податкової міліції;

підполковник податкової міліції;

майор податкової міліції. Середній начальницький склад:

капітан податкової міліції;

старший лейтенант податкової міліції;

лейтенант податкової міліції. Молодший начальницький склад:

старший прапорщик податкової міліції;

прапорщик податкової міліції.

Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого начальницького складу податкової міліції визначається Державною податковою адмініст­рацією України.

Спеціальні звання старшого і середнього начальницького складу пода­ткової міліції присвоюються в порядку, що визначається Кабінетом Мініс­трів України.

Спеціальні звання вищого начальницького складу податкової міліції відповідно до Конституції України присвоює Президент України за по­данням Голови Державної податкової адміністрації України.

Особи начальницького складу податкової міліції мають формений одяг та знаки розрізнення і забезпечуються ними безкоштовно.

Опис і зразки форменого одягу, знаків розрізнення начальницького складу податкової міліції затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 25. Відповідальність посадових і службових осіб податкової міліції

Посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідаль­ність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або ін­шу, передбачену законодавством, відповідальність.

При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних інтересів громадянина відповідний орган державної пода­ткової служби зобов'язаний вжити заходів до поновлення цих прав, від­шкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публі­чно вибачитися.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсу­ються за рахунок держави.

Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб мо­жуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи проку­ратури.

Стаття 26. Правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції

Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» (565-12) та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (203/98-ВР).{Текст статті 26 в редакції Закону № 1249-VI (1249-17) від 14.04.2009}

Стаття 27. Матеріальне і соціально-побутове забезпечення осіб на­чальницького складу податкової міліції

Форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюють­ся Кабінетом Міністрів України.

Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюються в порядку, встановленому за­конодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. (Закон доповнено розділом V згідно із Законом № 83/98-ВР від 05.02.98)

Голова Верховної Ради Української PCP   Л. КРАВЧУК

м. Київ, 4 грудня 1990 року № 509-XII

КОДЕКС ЕТИКИ ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ СЛУЖБИ

І. Загальні положення

Кодекс етики — це задекларована в принципах система моральних цінностей, які поділяються всіма посадовцями державної контрольно-ревізійної служби (далі — ДКРС, Служба) і щодо яких ними добровільно взяті зобов'язання на їх дотримання у професійній діяльності.

Кодекс етики стосується кожного окремого контролера-ревізора, державного аудитора, керівництва органу ДКРС, вищого керівництва Го-ловКРУ, а також осіб, які працюють в органі ДКРС та/або залучаються до контрольних заходів (далі — Працівник).

Кодекс етики розроблено на підставі Міжнародного кодексу етики контролерів (аудиторів) державного сектора, прийнятого на ХУІ конгресі ІМТ08АІ в 1998 році, цінності і принципи якого поділяються працівника­ми ДКРС.

Головним завданням цього Кодексу етики є встановлення принци­пів етики та поведінки Працівника для забезпечення гарантії високої якос­ті його роботи і ефективної роботи ДКРС та її органів.

Працівник знайомиться з Кодексом етики під особистий підпис в спеціальному журналі.

Поведінка Працівника повинна відповідати очікуванням гро­мадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до органу ДКРС.

Працівник має прагнути, щоб його поведінка була бездоганною у будь-який час і за будь-яких обставин. Будь-яке невиконання профе­сійних обов'язків чи відхилення від встановлених норм поведінки Пра­цівника ставлять під сумнів його сумлінність і сумлінність органу ДКРС, який він представляє, якість та обґрунтованість контролю, а та­кож може викликати настороженість стосовно надійності та компетен­тності самого органу ДКРС. Прийняття та застосування Кодексу етики сприяють зміцненню довіри до Працівників, органів ДКРС і Служби в цілому, а також до їхньої роботи.

Працівник має дбати про позитивний імідж та авторитет органу ДКРС та державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом.

II. Морально-етичні принципи професійної діяльності

Дуже важливо, щоб ДКРС та її органи сприймалися із почуттям дові­ри, впевненості та поваги. Такому ставленню Працівник повинен сприяти шляхом прийняття та дотримання вимог професійної етики, ключовими принципами якої є сумлінність, незалежність і об'єктивність, конфіден­ційність та компетентність.

Довіра, впевненість та повага

Законодавча і виконавча влада, громадськість та об'єкти контролю вправі чекати від ДКРС та її органів, щоб методологія їх роботи та прак­тична діяльність не викликали жодних підозр чи зауважень і заслуговува­ли на довіру та повагу.

Поведінка Працівників має сприяти співпраці та добрим стосункам між ними самими та з іншими особами, з якими Працівники спілкуються в рамках їх діяльності. Тому внесок Працівників у загальну справу та спів­праця, яку вони підтримують між собою, є головними елементами профе­сіоналізму. Довіра та повага до Працівника з боку громадськості є, як пра­вило, результатом звершень всіх Працівників ДКРС минулого та сучасності. Тому справедливість та збалансованість стосунків Працівника зі своїми колегами відповідають як їх інтересам, так і інтересам всієї гро­мадськості.

Працівник має враховувати, що його зовнішній вигляд впливає на те, як громадськість та об'єкти контролю сприймають органи ДКРС і Службу в цілому. Офіційний діловий стиль одягу сприяє створенню позитивного іміджу та авторитету Служби.

Законодавча і виконавча влада, громадськість та об'єкти контролю вправі бути впевненими в тому, що ДКРС та її органи будь-яку роботу здійснюють справедливо та неупереджено.

Потреба у повазі виявляється на всіх рівнях суспільства. Тому ду­же важливо, щоб будь-яка поінформована третя особа сприймала стосунки та політику ДКРС та її органів як чітко визначені та дійові.

Сумлінність

Сумлінність є основною цінністю етики Працівника. Працівники зобов'язані дотримуватися суворих правил поведінки при виконанні ними службових обов'язків і у стосунках зі співробітниками об'єктів контролю. Для збереження довіри з боку громадськості поведінка Працівників не по­винна викликати жодної підозри або сумніву.

Сумлінність може вимірюватись термінами точності та справедли­вості. Сумлінність вимагає від Працівників дотримання принципів держа­вної служби, визначених Законом України «Про державну службу». Сум­лінність також вимагає від Працівників дотримання принципів незалеж­ності та об'єктивності, демонстрування бездоганної професійної поведінки у будь-який час, прийняття рішень в інтересах суспільства, виявлення чес­ності в їхній роботі та використанні коштів ДКРС.

Незалежність, об'єктивність та неупередженість

Працівники повинні бути незалежними від об'єктів контролю і від будь-яких інших зацікавлених груп та бути об'єктивними при вирішенні проблем і питань, над якими вони працюють. Ці фактори вимагають від Працівника поводитися у такій спосіб, щоб їхня незалежність зміцнювала­ся чи, якнайменш, не послаблювалася.

Важливо, щоб Працівники були незалежними та неупередженими не тільки у дійсності, але й в уявленні людей.

Особисті чи зовнішні інтереси не повинні зашкоджувати незалежності Працівників. Працівники повинні утримуватися від будь-якої іншої про­фесійної діяльності, у якій вони мають особисті інтереси, якщо вони всту­пають у конфлікт з інтересами ДКРС чи її органу.

Офіційна документація за результатами контрольних заходів (акт, довідка, звіт, висновок) має складатися на підставі об'єктивної перевірки і оцінки зібраної належним чином інформації (доказів); на офіційну доку­ментацію не повинні впливати упередженість чи конфлікт інтересів.

Під конфліктом інтересів у цьому Кодексі розуміються протиріччя між приватними інтересами Працівника та його службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість при­йняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих Працівнику службових повноважень.

Важливо, щоб Працівники виявляли об'єктивність та неупередже­ність у будь-якій своїй діяльності, зокрема, акти, звіти, довідки, виснов­ки та інші офіційні документи мають бути чіткими та об'єктивними. То­му точка зору, що міститься в окремих актах, довідках, висновках і звітах, має спиратися виключно на докази, отримані та зібрані з дотри­манням законодавства.

Працівники повинні користуватися відомостями, що їм надають об'єкти контролю, та неупереджено їх оцінювати. Водночас, Працівники повинні шукати інформацію, яка дає уявлення про об'єкт контролю та ін­ші сторони. Результати оцінки інформації не повинні залежати від джере­ла її отримання.

Політичний нейтралітет

ДКРС та її органи повинні дотримуватися політичного нейтралі­тету на словах та у дійсності — шляхом декларування політичної незале­жності та її дотримання у щоденній роботі. Для неупередженого виконан­ня контрольних повноважень Працівники мають бути незалежними від будь-якого політичного впливу.

Працівникам ДКРС не рекомендується членство у політичних партіях. Якщо Працівник перебуває у лавах партії на час його призначення на по­саду в орган ДКРС, Працівнику рекомендується призупинити членство у політичній партії на період його роботи в Службі.

Працівник повинен незалежно від власних політичних поглядів вико­нувати свої службові обов'язки в межах законодавства та з дотриманням норм цього Кодексу етики.

Конфлікт інтересів

У разі, коли Працівники у передбачених законодавством випад­ках надають об'єкту контролю консультації чи послуги, не пов'язані з ко­нтрольними заходами (наприклад, роз'яснення, участь у семінарах чи тре-нінгах), вони повинні турбуватися про те, щоб такі послуги не спричиняли конфлікту інтересів. Зокрема, Працівники мають дбати про те, щоб їхні поради чи послуги не належали до функцій чи повноважень, які належать до сфери виключної компетенції відповідальних посадових осіб об'єкту контролю.

Проходження державної служби в органах ДКРС несумісне з ко-румпованістю та хабарництвом. Працівники повинні охороняти свою не­залежність і уникати будь-яких конфліктів інтересів, відмовляючись при­ймати подарунки чи знаки подяки, що можуть вплинути чи, можливо, впливають на їхню незалежність та сумлінність.

Працівникам слід уникати стосунків з відповідальними посадо­вими особами, співробітниками об'єкту контролю й іншими особами, що можуть вплинути на їхню спроможність виконувати свої обов'язки, мо­жуть бути сприйняті такими, що зашкоджують незалежності або можуть підірвати таку спроможність чи поставити її під загрозу.

У разі, якщо Працівнику доручається виконання контрольних заходів на об'єкті, де він працював на керівних посадах або працюють (працювали у періоді, який підлягає контролю) особи, з якими Працівник має родині зв'язки, чи інші пов'язані особи, він повинен поінформувати про це безпо­середнього керівника. Рішення про можливість і суттєвість впливу особис­тих чи сімейних обставин Працівника на виконання зазначеного контро­льного заходу приймає його безпосередній керівник.

Працівники не можуть використовувати своє службове станови­ще в особистих інтересах і повинні уникати стосунків, що можуть крити в собі ризик корупції чи здатні поставити під сумнів їхню об'єктивність та незалежність.

Працівники не повинні:

використовувати відомості, отримані при виконанні службових обов'язків, з метою одержання переваг для себе чи інших осіб;

поширювати відомості, що можуть надати іншим особам чи органі­заціям несправедливу чи необгрунтовану перевагу;

3)         використовувати відомості проти (на шкоду) інших осіб.
Професійна таємниця

Працівник не повинен ні в усній, ні в письмовій формі надавати третім особам відомості, отримані під час контрольного заходу, за винят­ком випадків, передбачених законодавством та/або внутрішніми регламен­тами Служби. Працівник зобов'язаний дотримуватися державної, комер­ційної та службової таємниці.

Працівник повинен неухильно виконувати встановлені законо­давством вимоги щодо використання інформації, отриманої під час вико­нання ним службових обов'язків.

Працівник не повинен розголошувати інформацію з обмеженим доступом, яка була отримана ним при виконанні своїх службових обов'язків. Порушення правил використання інформації з обмеженим до­ступом тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

Працівник не має права розповсюджувати інформацію про особи­сте та сімейне життя, домашню адресу та телефони співробітників або про інших державних службовців без дозволу останніх, крім випадків, перед­бачених Конституцією України та законами України.

Компетентність

Для компетентного та неупередженого здійснення повноважень Працівники повинні поводити себе професійно у будь-який час і при вико­нанні своїх службових обов'язків суворо дотримуватися професійних вимог.

Працівники не повинні обійматися діяльністю, яка виходить за межі їхньої компетенції. В ідеалі Працівник має брати на себе лише ті зо­бов'язання, для виконання яких він володіє достатніми професійними знаннями, навичками і практичним досвідом.

У разі, якщо для виконання певного професійного завдання Працівник не має достатніх знань, навичок чи досвіду, він повинен поінформувати про це безпосереднього керівника, який приймає рішення з цього питання. Водночас Працівник має вжити всіх заходів для того, щоб його знання, на­вички та досвід відповідали встановленим до його посади вимогам.

Працівники повинні знати та застосовувати чинні стандарти, по­літику і процедури контролю, бухгалтерського обліку та управління фі­нансами. Вони повинні також знати конституційні, юридичні та інститу-ційні принципи і норми, що регулюють діяльність об'єкта контролю.

Професійний розвиток

Працівники зобов'язані використовувати всі свої професійні знання для здійснення покладених на них завдань.

Для виконання посадових обов'язків при проведенні контроль­них заходів (ревізій, перевірок, аудитів, оцінки тощо) Працівники пови­нні використовувати найкращі методи та практику. При проведенні кон­трольних заходів Працівники повинні дотримуватися головних загаль­ноприйнятих принципів і стандартів контролю, а також визначених за­конодавством та внутрішніми документами норм і правил, що стосують­ся здійснення контролю.

Працівники повинні постійно підвищувати свій рівень знань і на­вичок відповідно до функцій та завдань обійманих посад, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень шляхом вивчення відповідних національних і міжнародних стандартів бухгалтерського облі­ку, аудиту, відвідування семінарів, курсів підвищення кваліфікації, участі в наукових конференціях, симпозіумах та шляхом самоосвіти.

III. Протидія одержанню винагороди (подарунків)

Під винагородою (подарунком) у цьому Кодексі етики розуміють­ся матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі при­йняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості, а та­кож вартість незаконно одержаних послуг, отриманих від інших осіб у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків.

Працівники при виконанні службових обов'язків не мають права:

просити або примушувати будь-яких осіб надавати винагороду (по­дарунки) собі або іншим особам;

приймати прямо чи опосередковано винагороду (подарунки) за прийняття рішень, виконання дій, що входять до його повноважень, чи бездіяльність на свою користь чи інших осіб;

надавати прямо чи опосередковано винагороди (подарунки) іншим особам, включаючи своїх керівників, за виконання останніми будь-яких дій або невиконання певних дій (бездіяльність) на свою користь чи ін­ших осіб.

3.3. Винагорода (подарунок) визнається наданою безпосередньо також, якщо її одержали особи, які є близькими родичами або іншими пов'яза­ними особами, за умови, що Працівник про це знав та був зацікавлений в її отриманні.

IV. Внутрішній контроль за дотриманням норм Кодексу етики

Керівники зобов'язані запобігати проявам неетичної поведінки підлеглих Працівників шляхом організації системної роботи з розвитку професійної етики персоналу, насамперед, навчання, інформаційно-просвітницької підтримки та контролю за дотриманням Працівниками норм цього Кодексу етики.

Працівники органів ДКРС, які є керівниками, повинні:

демонструвати зразкову етичну поведінку, безпосередньо дотриму­ватись етики поведінки, визначеної цим Кодексом, а також вимагати її до­тримання підпорядкованими їм Працівниками;

вказівки та доручення підпорядкованим Працівникам давати ви­ключно у відповідності з чинним законодавством та з урахуванням їх рів­ня знань, досвіду і професійних навичок;

здійснювати добір Працівників з урахуванням їх моральних, профе­сійних та ділових якостей;

принципово реагувати на факти неналежної поведінки підпорядко­ваних Працівників, у тому числі за повідомленнями (зверненнями) грома­дян та посадових осіб об'єктів контролю;

запобігати виникненню конфлікту інтересів у підпорядкованих Працівників, а у разі виникнення — сприяти його оперативному розв'язанню;

об'єктивно оцінювати роботу підпорядкованих працівників, засто­совувати моральні та матеріальні заохочення, а у разі порушення норм за­конодавства або недотримання Кодексу етики — притягувати їх до відпо­відальності.

V. Відповідальність

Працівники мають усвідомлювати, що їх поведінка оцінюється ке­рівниками, колегами, працівниками об'єктів контролю та громадськістю. Працівники мають прагнути до того, щоб їх поведінка не давала підстав для громадського (морального) осуду.

У разі недотримання Працівником положень цього Кодексу етики, яке одночасно є порушенням закону (зокрема, Кодексу законів про працю України, законів України «Про державну службу» чи «Про боротьбу з ко­рупцією»), до нього застосовуються заходи згідно з законодавством.

КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ПРАЦІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кодекс професійної етики працівника органу державної податкової служби України (далі — Кодекс) визначає правила (норми) етичної пове­дінки працівника органу державної податкової служби (далі — працівник). Вимоги Кодексу спрямовані на забезпечення справляння законодавчо встановлених податків за умови сприяння громадянам у добровільному дотриманні ними податкового законодавства, посилення справедливості та ефективності діяльності органів державної податкової служби.

Вимоги Кодексу відповідають Конституції України та основним прин­ципам державної служби, які визначені Законом України «Про державну службу».

Дотримання працівником у своїй поведінці вимог Кодексу є основою для:

задоволення працівника працею у колективі та відчуття ним свого осо­бистого внеску в досягнення загальних цілей державної податкової служби;

зростання довіри українського суспільства до державної податкової слу­жби, формування у громадян впевненості у рівності кожного перед законом;

надання якісних послуг органами державної податкової служби, які задовольнятимуть потреби громадян, сприятимуть підвищенню рівня доб­ровільного виконання ними вимог податкового законодавства.

РОЗДІЛІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Межі застосування

Норми Кодексу є загальними та застосовуються працівниками орга­нів державної податкової служби, які обіймають посади, віднесені до кате­горій посад державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу». При прийнятті на посаду державного службовця в ор­гани державної податкової служби працівник знайомиться з Кодексом, про що робиться письмове засвідчення в його особовій справі.

Працівник повинен вживати необхідних заходів щодо відповідності його діяльності етичним вимогам, визначених Кодексом.

Дотримання працівником норм Кодексу є обов'язковим при прове­денні щорічної оцінки, атестації, зарахуванні до кадрового резерву, при­значенні на нову посаду, наданні характеристики чи рекомендації.

Працівник у своїй діяльності керується Конституцією України, за­конами України, іншими нормативно-правовими актами, цим Кодексом, Кодексом честі працівника органу державної податкової служби України та загальними морально-етичними нормами поведінки у суспільстві.

Стаття 2. Порядок прийняття Присяги державних службовців працівниками органів державної податкової служби

1. Працівник, якого призначили вперше на посаду державного службо­вця, згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну службу» складає Присягу державних службовців.

Присяга державних службовців складається в урочистій обстановці у приміщенні, де встановлено Державний Герб України і Державний Пра­пор України, символіку органів державної податкової служби, у присутно­сті керівництва органу державної податкової служби, працівника кадрової служби та колективу структурного підрозділу органу державної податко­вої служби, в якому працівник працюватиме.

Працівник зачитує Присягу та скріплює її текст своїм підписом. Пі­сля складення Присяги керівник органу державної податкової служби або інша посадова особа за його дорученням вручає працівнику службове по­свідчення. Церемонія складання Присяги державним службовцем завер­шується виконанням Державного Гімну України.

РОЗДІЛ II. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 3. Служіння Українському народові

1.         Працівник зобов'язаний служити Українському народові, демонструю-
чи етичну поведінку, усвідомлюючи, що державна служба передбачає:

відданість Українському народу, зобов'язання діяти в інтересах держави та відстоювати національні інтереси, утверджуючи базові суспі­льні цінності;

свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та інтересам і державним пріоритетам;

професійне, сумлінне виконання службових обов'язків згідно з Консти­туцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

2.         Працівник повинен усвідомлювати, що державна посада є виявом
довіри народу. Проходження державної служби в органах державної пода-
ткової служби несумісне з корумпованістю і хабарництвом.

Стаття 4. Патріотизм

Працівник повинен шанувати державні символи — Державний Пра­пор України, Державний Герб України, Державний Гімн України, вільно володіти українською мовою.

Працівник має наслідувати духовні та моральні цінності, сформовані багатовіковою історією Українського народу: мудрість, мужність, порядність.

Стаття 5. Справедливість

Працівник повинен постійно вдосконалювати організацію своєї роботи на засадах справедливості. Своїми вчинками, діями, поведінкою зміцню­вати віру громадян у законність дій та рішень органів державної податко­вої служби, сприяти добровільному дотриманню ними вимог податкового законодавства.

Стаття 6. Законність

1. Працівник зобов'язаний дотримуватися Конституції і законів Украї­ни, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання по­кладених на органи державної податкової служби функцій та повною мі­рою використовувати надані їм права.

2. Працівник не повинен допускати впливу на виконання своїх служ­бових обов'язків особистих (приватних) інтересів, інтересів членів своєї сім'ї або інших осіб, якщо ці інтереси не співпадають із завданнями орга­нів державної податкової служби та/або суперечать їм.

Стаття 7. Нейтральність та неупередженість

Працівник не може бути членом політичної партії і незалежно від власних політичних поглядів повинен виконувати свої службові обов'язки в межах законодавства з дотриманням норм Кодексу.

На час перебування на посаді в органах державної податкової служ­би працівник зобов'язаний призупинити членство в політичній партії.

Працівник, з урахуванням конституційних прав, може брати участь у громадській діяльності лише в позаробочий час, не підриваючи віру гро­мадськості в неупереджене виконання ним своїх службових обов'язків.

Під час виконання службових обов'язків працівник зобов'язаний будувати свої відносини з громадянами на основі довіри, поваги та неупе-реджено ставитися до різних політичних і релігійних переконань, уникати будь-яких дій, що порушують стандарти етичної поведінки.

Стаття 8. Ефективність

Працівник повинен постійно працювати над удосконаленням свого професійного рівня.

Працівник повинен виконувати службові обов'язки, проявляючи ініціативу, творчість і принциповість, ефективно використовувати робо­чий час.

Працівник повинен використовувати ввірені йому службове майно, кошти та будь-які інші активи ефективно, за призначенням та заощадливо.

Стаття 9. Прозорість і відкритість

Працівник не повинен приховувати від громадян інформацію, яка згідно з нормативно-правовими актами може або повинна бути розповсю­джена належним чином, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.

Працівник повинен обґрунтовувати та роз'яснювати прийняті ним рішення.

Стаття 10. Корпоративність

Працівник повинен примножувати кращі традиції свого колективу, бути принциповим і вимогливим до себе, колег і громадян, поважати пра­ва, законні інтереси, честь, гідність, репутацію осіб.

Працівник повинен відстоювати професійну честь і гідність як осо­бисту, так і своїх колег, не допускати розголошення недостовірної інфор­мації та упередженої критики на їх адресу.

3.         Працівник зобов'язаний мати охайний діловий зовнішній вигляд.

Стаття 11. Етичні правила поведінки керівника органу державної податкової служби

Керівник зобов'язаний бути відданим етичним принципам і нормам професійної діяльності та демонструвати підлеглим і громадянам зразкову етичну поведінку.

Керівник зобов'язаний здійснювати добір працівників до органу державної податкової служби, враховуючи їх моральні, професійні та ді­лові якості.

Керівник повинен бути справедливим в оцінці роботи підлеглих, за­стосовуючи відповідне моральне і матеріальне стимулювання працівника, у тому числі просування по службі.

РОЗДІЛ III. ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ СЛУЖБОВОГО СТАНОВИЩА

Стаття 12. Обмеження щодо використання повноважень

Працівник не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними підприєм­ницької діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Працівник не має права обійматися підприємницькою діяльністю безпосередньо, через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб при вирішенні справ у органах державної податкової служби, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, виклада­цької, творчої діяльності).

Працівник не має права входити особисто (крім випадків, коли дер­жавний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, па­ями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді това­риства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперати­вів, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Стаття 13. Використання інформації про діяльність органів дер­жавної податкової служби

Працівник зобов'язаний дотримуватися комерційної та службової таємниці.

Працівник повинен неухильно виконувати встановлені законодавст­вом вимоги щодо використання інформації, отриманої під час виконання ним службових обов'язків.

Працівник не повинен розголошувати інформацію з обмеженим до­ступом, яка була отримана ним при виконанні своїх службових обов'язків. Порушення правил використання інформації з обмеженим доступом тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

Працівник не має права розповсюджувати інформацію про особисте та сімейне життя, домашню адресу та телефони співробітників або про інших державних службовців без дозволу останніх, крім випадків, перед­бачених Конституцією України.

Стаття 14. Одержання доручень, що суперечать нормам чинного законодавства

Доручення, надане керівником, повинно бути законним, чітким, зрозу­мілим. Його виконання необхідно здійснювати точно і в установлений строк.

Працівник, дотримуючись норм чинного законодавства, самостійно визначає правомірність доручень, наданих керівництвом, та можливу шкоду, що буде завдано інтересам суспільства, людині, державі у випадку виконання доручення, яке не є правомірним.

У разі одержання доручення (письмового чи усного), яке працівник вважає неправомірним, останній зобов'язаний негайно доповісти про це особі, яка надала доручення, а в разі його підтвердження — не виконувати його, а повідомити вищого за посадою керівника.

5. У випадку виконання неправомірного доручення, працівник та кері­вник, який надав це доручення, несуть відповідальність відповідно до ви­мог чинного законодавства.

Стаття 15. Гарантії захисту прав працівника

Працівник має право на:

належні, безпечні і здорові умови праці; своєчасне одержання винагороди за працю; захист від незаконного звільнення; соціальний захист;

захист від необ'єктивного оцінювання результатів його роботи; захист від незаконного тиску з метою прийняття рішень, які супере­чать нормам чинного законодавства України.

Таке право гарантується чинним законодавством України.

Керівник, який використовує владу для примусу підлеглих до полі­тичних дій, надає перевагу окремим працівникам, громадянам притягуєть­ся до відповідальності згідно з чинним законодавством.

РОЗДІЛ IV. КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ Стаття 16. Визначення конфлікту інтересів

Конфлікт інтересів — будь-який вид стосунків, який не відповідає ін­тересам держави або може перешкоджати об'єктивному виконанню обов'язків працівника.

Стаття 17. Запобігання конфлікту інтересів

Працівник повинен виконувати обов'язки, передбачені законами Украї­ни «Про державну службу», «Про державну податкову службу в Україні», «Про державну таємницю», іншими нормативно-правовими актами, та не до­пускати корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, визначених Законом України «Про боротьбу з корупцією».

Працівник не має права обійматися забороненою законодавством ді­яльністю, а також повинен відмовитися від здійснення іншої, не забороне­ної чинним законодавством діяльності, якщо вона може призвести до кон­флікту інтересів.

РОЗДІЛ V. ПРОТИДІЯ ОДЕРЖАННЮ ВИНАГОРОДИ (ПОДАРУНКІВ)

Стаття 18. Поняття винагороди (подарунка)

Винагорода (подарунок) — матеріальні блага, послуги, пільги або інші пе­реваги, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійс­ної) вартості, а також вартість незаконно одержаних послуг, отриманих від громадян у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків.

Стаття 19. Заборона надання та отримання винагород (подарунків)

1.         Працівник при виконанні службових обов'язків не має права:

просити або примушувати будь-яких осіб надавати винагороду (по­дарунки) собі або іншим особам;

приймати прямо чи опосередковано винагороду (подарунки) за прийняття рішень, виконання дій, що входять до його повноважень, чи бездіяльність на свою користь чи інших осіб;

надавати прямо чи опосередковано винагороди (подарунки) іншим особам, включаючи своїх керівників, за виконання останніми будь-яких дій або невиконання певних дій (бездіяльність) на свою користь чи інших осіб.

2.         Винагорода (подарунок) визнається наданою безпосередньо, якщо вина-
городу (подарунок) одержали особи, які є близькими родичами, інші особи, за
умови, що працівник про це знав та був зацікавлений в її отриманні.

РОЗДІЛ VI. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ КОДЕКСУ

Стаття 20. Подання та розгляд звернень громадян, громадських організацій про порушення норм Кодексу

Громадяни мають право подавати до органів державної податкової служби в установленому законодавством порядку звернення про пору­шення працівниками етичних норм поведінки. Результати розгляду звер­нення органи державної податкової служби доводять до відома громадян, які вносили ці звернення.

Органи державної податкової служби узагальнюють та аналізують звернення про порушення працівниками етичних норм поведінки та пері­одично інформують громадськість про результати їх розгляду.

РОЗДІЛ VII. ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ НОРМ КОДЕКСУ

Стаття 21. Попередження порушень норм Кодексу

Керівники зобов'язані запобігати проявам неетичної поведінки підлеглих працівників шляхом організації системної роботи з розвитку професійної ети­ки персоналу, насамперед навчання, інформаційно-просвітницької підтримки та контролю за дотриманням працівниками норм Кодексу.