ЗАКОН УКРАЇНИ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 13, ст. 110) (Вводиться в дію Постановою ВР № 2940-ХІІ (2940-12) від 26.01.93, ВВР, 1993, № 13, ст. 111}

(Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2921-ІІІ (2921-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16, ст. 114 № 2922-ІІІ (2922-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст. 117 № 762-ІУ (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст. 247 № 1349-ІУ (1349-15) від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 15, ст. 218 № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст. 187 № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст. 117 № 3205-ІУ (3205-15) від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст. 118 № 3541-ІУ (3541-15) від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст. 296 № 424-У (424-16) від 01.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст. 67 № 107-УІ (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст. 78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року}

(Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 (у010р710-08) від 22.05.2008} " (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2289-УІ (2289-17) від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст. 471}

Цей Закон визначає статус державної контрольно-ревізійної служби Україні, її функції та правові основи діяльності.


в


 

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Структура державної контрольно-ревізійної служби

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, ко­нтрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і ра­йонах у містах.

Стаття 2. Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійс­нення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильні­стю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефек­тивним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтер­ського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на під­приємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або ви­користовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі — підконтрольні установи), виконанням місце­вих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недолі­ків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. (Частина друга статті 2 в редакції Закону № 424-У (424-16) від 01.12.2006}

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо за­конного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського об­ліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрі­шнього контролю.

Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та факти­чному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати пере­вірки державних закупівель викладаються в акті. (Статтю 2 доповнено ча­стиною згідно із Законом № 424-У (424-16) від 01.12.2006}

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документаль­ній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансо­во-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забез­печувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідаль­них осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту (361-2006-п) та інспектування (550-2006-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фі­нансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів держа­вної контрольно-ревізійної служби не проводиться.

Порядок проведення перевірок державних закупівель визначається Го­ловним контрольно-ревізійним управлінням України. (Статтю 2 доповне­но частиною згідно із Законом № 424-У (424-16) від 01.12.2006; із зміна­ми, внесеними згідно із Законом № 2289-УІ (2289-17) від 01.06.2010}

Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюєть­ся як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудита та інспектування. (Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 424-У (424-16) від 01.12.2006}

Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом. (Стаття 2 із змінами, внесе­ними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

Стаття 3. Законодавство, яким керується державна контрольно-ревізійна служба

Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР), цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Стаття 4. Підпорядкованість державної контрольно-ревізійної служби та координація її діяльності з іншими контролюючими орга­нами

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.

Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізій­ному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в ра­йонах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місце­вими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органа­ми, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Стаття 5. Призначення працівників державної контрольно-ревізійної служби

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, начальник управління, який призначається Ка­бінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються начальни­ком Головного контрольно-ревізійного управління України за погоджен­ням з Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севас­топольською міськими державними адміністраціями.

Начальники контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, об­ластях, містах Києві і Севастополі призначають і звільняють керівників контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і ра­йонах у містах.

Стаття 6. Фінансування державної контрольно-ревізійної служби

Видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служби визнача­ються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Стаття 7. Статус державної контрольно-ревізійної служби

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ре­візійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі є юридичними особами, мають самостійні кошториси, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатки із зображенням Державного герба України і з своїм найменуванням. (Частина перша статті 7 із змінами, вне­сеними згідно із Законом № 2921-ІІІ (2921-14) від 10.01.2002)

Контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах як структурні підрозділи контрольно-ревізійних управ­лінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі мають печат­ки і відповідні бланки.

В окремих випадках Головне контрольно-ревізійне управління України має право вирішувати питання про надання права юридичної особи окремим контрольно-ревізійним підрозділам в районах, містах і районах у містах.

Положення про державну контрольно-ревізійну службу затверджуєть­ся Кабінетом Міністрів України.

Розділ II

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 8. Основні функції Головного контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севасто­полі виконують такі функції:

організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади; (Пункт 1 статті 8 із зміна­ми, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господар­ської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необо­ротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; (Пункт 2 частини першої статті 8 в редакції Зако­нів   № 2322-ІУ   (2322-15)   від   12.01.2005,   № 3202-ІУ   (3202-15) від

15.12.2005)

здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господа­рювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господа­рювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (викорис­товували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно; (Пункт 3 частини першої статті 8 в редакції Закону № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005) (Пункт 4 частини першої статті 8 виключено на підставі Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005)

здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю; (Пункт 5 частини першої статті 8 в редакції Закону № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з пи­тань своєї діяльності; (Пункт 6 частини першої статті 8 в редакції Закону № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

здійснюють методологічне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення державного фінансового контролю і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконален­ня державного фінансового контролю; (Пункт 7 частини першої статті 8 в редакції Закону № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

проводить перевірки державних закупівель та здійснює співробіт­ництво з державними органами щодо запобігання проявам корупції у сфе­рі закупівель. (Частину першу статті 8 доповнено пунктом 8 згідно із За­коном № 3205-ІУ (3205-15) від 15.12.2005; в редакції Закону № 424-У (424-16) від 01.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2289-УІ (2289-17) від 01.06.2010}

(Частину другу статті 8 виключено на підставі Закону № 107-УІ (107­17) від 28.12.2007 — зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 (у010р710-08) від 22.05.2008}

Органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скар­ги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, де повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші сер­йозні правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з чинним законодавством.

Стаття 9. Функції контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах

Контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах виконують функції, визначені статтею 8 цього Закону (за винятком пунктів 1 і 7).

Розділ III

ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 10. Права державної контрольно-ревізійної служби

Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севас­тополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські доку­менти, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, го­тової продукції, устаткування тощо); (Пункт 1 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005);

безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у схо­вища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним уста­новам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; при­зупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом; (Пункт 2 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-ІІІ (2922-14) від 10.01.2002; в редак­ції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005; із змінами, внесеними згід­но із Законами № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005, № 3541-ІУ (3541-15) від 15.03.2006};

залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для прове­дення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контро­льних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінно­стей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких ін­вентаризацій — звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом — у присут­ності понятих та представників зазначених підприємств, установ і органі­зацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщен­ня, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касо­вих приміщень, складів та архівів (1028-2006-п) встановлюється Кабіне­том Міністрів України; при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду — вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким під­приємствам, установам, організаціям; (Пункт 4 статті 10 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005; із змінами, внесеними згідно із Зако­ном № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005);

одержувати від Національного банку України та його установ, бан­ків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, до­відки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержа­вних форм власності — довідки і копії документів про операції та розра­хунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються.

Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність» (2121-14); (Пункт 5 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-ІП (2922-14) від 10.01.2002);

6)         одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб
об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у
ході ревізій;

пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтроль­них установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредиту­вання, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; (Пункт 7 статті 10 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005; із зміна­ми, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005);

у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані під­контрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених за­коном підстав та з порушенням чинного законодавства; (Пункт 8 статті 10 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005; із змінами, внесени­ми згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005);

накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на кері­вників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення; (Пункт 9 статті 10 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005);

10)       звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною
установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ре-
візією порушень законодавства з питань збереження і використання акти-
вів; (Пункт 10 статті 10 в редакції Закону № 3202-ІУ (3202-15) від

15.12.2005);

(Пункт 11 статті 10 виключено на підставі Закону № 107-УІ (107-17) від 28.12.2007 — зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Кон­ституційного Суду № 10-рп/2008 (у010р710-08) від 22.05.2008};

12) проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійсню­валися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи. (Статтю 10 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005) (Стаття 10 із змінами, вне­сеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005).

Стаття 11. Проведення ревізій органами державної контрольно-ревізійної служби

Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних уста­новах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. (Частина перша статті 11 в редак­ції Закону № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінан­сово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рі­шенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазна­ченням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами держав­ної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконав­чої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і спла­тою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуван­ням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), (619-2005-п) ви­значається Кабінетом Міністрів України.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і прово­диться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

(Пункт 1 частини п'ятої статті 11 виключено на підставі Закону № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної кон­трольно-ревізійної служби під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;

у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо під­контрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвер­дження на обов'язковий письмовий запит органу державної контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;

у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконт­рольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про пору­шення підконтрольними установами законів України, перевірку додер­жання яких віднесено законом до компетенції органів державної контро­льно-ревізійної служби;

у разі, коли вищестоящий орган державної контрольно-ревізійної служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної служби здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державної контрольно-ревізій­ної служби, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної контрольно-ревізійної служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної контро­льно-ревізійної служби, які проводили планову або позапланову виїзну ре­візію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розсліду­вання або порушено кримінальну справу.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності під­став для її проведення на підставі рішення суду.

Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися ча­стіше одного разу на квартал. (Частина шоста статті 11 із змінами, внесе­ними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалеж­но від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Орган державної контрольно-ревізійної служби, прокурор або слідчий, який ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду пись­мове обгрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу су­ду — інші відомості.

Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухга­лтерських документів, арешт коштів на рахунках в установах банків, ін­ших фінансово-кредитних установах можуть прийматися лише судом. (Частина дев'ята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3541-ІУ (3541-15) від 15.03.2006}

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робо­чих днів. (Частина десята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів. (Частина одинадцята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 ро­бочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії. (Частина дванадцята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим Законом, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після порушення кримінальної спра­ви проти посадових осіб підконтрольних установ, що ревізуються, відпо­відно до кримінально-процесуального законодавства.

Посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадо­вим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяль­ності під розписку:

направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, на­зва органу державної контрольно-ревізійної служби, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища поса­дових осіб органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводи­тимуть ревізію.

Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівни­ка органу державної контрольно-ревізійної служби, скріпленого печаткою органу державної контрольно-ревізійної служби;

копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої ревізії, дата її по­чатку та дата закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб'єктів госпо­дарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних уста­нов, — також номер, дата та підстави порушення кримінальної справи, орган, що порушив кримінальну справу.

Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної контрольно-ревізійної служби до проведення ревізії.

Проведення ревізій органами державної контрольно-ревізійної служби не повинно порушувати нормального режиму роботи підконтрольних установ та інших суб'єктів господарської діяльності.

Зустрічні звірки, які проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби, не є контрольними заходами і проводяться у разі виник­нення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівни­ком органу (підрозділу) державної контрольно-ревізійної служби. (Статтю 11 доповнено частиною згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005) (Стаття 11 в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

(Статтю 11-1 виключено на підставі Закону № 107-УІ (107-17) від 28.12.2007 — зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Консти­туційного Суду № 10-рп/2008 (у010р710-08) від 22.05.2008}

Стаття 12. Обов'язки і відповідальність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби

Службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України (254к/96-ВР), законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охоро­няються законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревізійних служб своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відпо­відно до чинного законодавства.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані у ви­падках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства переда­вати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповно­важеним управляти державним майном.

При вилученні документів у зв'язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями працівник державної контрольно-ревізійної служби зо­бов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії.

Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про виїмку цих документів.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби повинні забезпе­чувати дотримання комерційної та службової таємниць.(Стаття 12 із змі­нами, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

Стаття 13. Розгляд скарг на дії службових осіб державної контро­льно-ревізійної служби

Дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному поряд­ку. Скарги на дії службових осіб в районах, містах, районах у містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і вирішу­ються начальниками цих управлінь.

Скарги на дії службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Рес­публіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються та вирі­шуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України. (Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005)

Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються керівниками відповідних органів державної контрольно-ревізійної служби не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження. У разі незгоди юридичних і фізичних осіб з цими рішеннями вони можуть бути оскаржені у судовому порядку. (Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-ІУ (762-15) від 15.05.2003; в редакції Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005)

Подання скарги не припиняє оскаржуваної дії службових осіб держав­ної контрольно-ревізійної служби.

Розділ IV

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ СЛУЖБОВИХ ОСІБ ДЕРЖАВНОЇ КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 14. Взаємовідносини державної контрольно-ревізійної слу­жби з правоохоронними органами

(Частину першу статті 14 виключено на підставі Закону № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

(Частину другу статті 14 виключено на підставі Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005)

(Частину третю статті 14 виключено на підставі Закону № 2322-ІУ (2322-15) від 12.01.2005)

Працівники правоохоронних органів зобов'язані сприяти службовим особам державної контрольно-ревізійної служби у виконанні їх обов'язків. У разі недопущення працівників державної контрольно-ревізійної служби на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні доку­ментів для ревізії та будь-якої іншої протиправної дії органи міліції на прохання цих осіб зобов'язані негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії, забезпечити нормальне проведення ревізії, охорону працівників контрольно-ревізійної служби, документів та матері­алів, що перевіряються, а також вжити заходів для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності. (Стаття 14 із змінами, вне­сеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202-15) від 15.12.2005)

Стаття 15. Правове становище службових осіб державної контро­льно-ревізійної служби

Службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представ­никами органів державної виконавчої влади.

Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної слу­жби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ре­візуються.

Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні по­кладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за винятком передбачених законо­давством випадків, не вправі втручатися в діяльність службової особи державної контрольно-ревізійної служби.

Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної слу­жби тягне за собою відповідальність, передбачену законодавчими актами.

(Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3202-ІУ (3202­15) від 15.12.2005)

Стаття 16. Правовий захист службових осіб державної контрольно-ревізійної служби

Службова особа державної контрольно-ревізійної служби при вико­нанні своїх службових обов'язків перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна слу­жбової особи державної контрольно-ревізійної служби і членів її сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Звільнення службової особи державної контрольно-ревізійної служби з посади у зв'язку з вчиненням злочину під час виконання своїх обов'язків допускається лише після винесення щодо неї обвинувального вироку суду, який набрав чинності.

Стаття 17. Державне страхування та відшкодування заподіяної шкоди у разі загибелі або каліцтва службової особи державної контро­льно-ревізійної служби

У разі загибелі службової особи державної контрольно-ревізійної служби у зв'язку з виконанням службових обов'язків сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирі­чного грошового утримання загиблого за останньою посадою, яку він обіймав, за рахунок державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

У разі заподіяння службовій особі державної контрольно-ревізійної служби тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, що перешкоджають надалі обійматися професійною діяльніс­тю, їй виплачується одноразова допомога в розмірі п'ятирічного грошово­го утримання за останньою посадою, яку вона обіймала, за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб і у встановленому порядку призначається пенсія по інвалідності.

У разі заподіяння службовій особі державної контрольно-ревізійної служби тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, що не перешкоджають надалі обійматися професійною діяльні­стю, їй виплачується одноразова допомога у розмірі річного грошового утримання за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягнен­ням цієї суми з винних осіб.

Збитки, завдані майну службової особи державної контрольно-ревізійної служби або членів її сім'ї у зв'язку з виконанням нею службо­вих обов'язків, компенсуються в повному обсязі за рахунок коштів держа­вного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.

Річне грошове утримання службової особи державної контрольно-ревізійної служби, що береться для нарахування розміру одноразової до­помоги, включає всі види грошових виплат, які отримувала службова осо­ба за час роботи в державній контрольно-ревізійній службі за рік, що пе­редував року загибелі або ушкодження здоров'я.

Суми одноразової допомоги та відшкодування майнових збитків опо­даткуванню не підлягають.

Усі службові особи державної контрольно-ревізійної служби підляга­ють державному обов'язковому страхуванню за рахунок коштів державно­го бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічного грошо­вого утримання за останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травм чи каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з вико­нанням службових обов'язків, у розмірі від шестимісячного до п'ятирічного грошового утримання за останньою посадою залежно від ступеня втрати працездатності.

Порядок та умови (515-93-п) страхування службової особи державної контрольно-ревізійної служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Президент України   Л. КРАВЧУК

м. Київ, 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ