7.6. Права, обов'язки та відповідальність працівника

Працівник не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Працівник не має права обійматися підприємницькою діяльніс­тю безпосередньо, через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб при вирішенні справ у органах державної по­даткової служби, а також виконувати роботу на умовах сумісницт­ва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності).

Працівник не має права входити особисто (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (ча­стками, паями), що належать державі, та представляє інтереси дер­жави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підпри­ємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств то­що, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Використання інформації про діяльність органів державної податкової служби

Працівник зобов'язаний дотримуватися комерційної та службо­вої таємниці.

Працівник повинен неухильно виконувати встановлені законо­давством вимоги щодо використання інформації, отриманої під час виконання ним службових обов'язків.

Працівник не повинен розголошувати інформацію з обмеженим доступом, яка була отримана ним при виконанні своїх службових обов'язків. Порушення правил використання інформації з обмеже­ним доступом тягне за собою відповідальність згідно із законодав­ством України.

Працівник не має права розповсюджувати інформацію про осо­бисте та сімейне життя, домашню адресу та телефони співробітни­ків або про інших державних службовців без дозволу останніх, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Одержання доручень, що суперечать нормам чинного зако­нодавства

Доручення, надане керівником, повинно бути законним, чітким, зрозумілим. Його виконання необхідно здійснювати точно і в уста­новлений строк. Працівник, дотримуючись норм чинного законо­давства, самостійно визначає правомірність доручень, наданих ке­рівництвом, та можливу шкоду, що буде завдано інтересам суспільства, людині, державі у випадку виконання доручення, яке не є правомірним.

У разі одержання доручення (письмового чи усного), яке пра­цівник вважає неправомірним, останній зобов'язаний негайно до­повісти про це особі, яка надала доручення, а в разі його підтвер­дження — не виконувати його, а повідомити вищого за посадою керівника.

У випадку виконання неправомірного доручення, працівник та керівник, який надав це доручення, несуть відповідальність відпо­відно до вимог чинного законодавства.

1. Працівник має право на:

належні, безпечні і здорові умови праці;

своєчасне одержання винагороди за працю;

захист від незаконного звільнення;

соціальний захист;

захист від необ'єктивного оцінювання результатів його роботи;

захист від незаконного тиску з метою прийняття рішень, які суперечать нормам чинного законодавства України.

Таке право гарантується чинним законодавством України.

Керівник, який використовує владу для примусу підлеглих до політичних дій, надає перевагу окремим працівникам, громадянам притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Конфлікт інтересів

Професійна етика вимагає зразкової поведінки, відсутності конфліктів інтересів.

Конфлікт інтересів — будь-який вид стосунків, який не відпові­дає інтересам держави або може перешкоджати об'єктивному ви­конанню обов'язків працівника.

Конфлікт інтересів випливає із ситуації, коли податківець як державний службовець має приватний інтерес, тобто переваги для себе або своєї родини, близьких родичів, друзів чи осіб та організа­цій, з якими він має або мав спільні ділові чи політичні інтереси, що впливає або може впливати на упереджене та об'єктивне вико­нання службових обов'язків. Будь-який з таких конфліктів має бути вирішений до прийняття на державну службу чи призначення на нову посаду.

Деякі платники податків намагаються з різних причин не вико­нувати своїх податкових зобов'язань. Податкова служба має сприя­ти їх виконанню шляхом якісного надання послуг та адекватного контролю (у т.ч. розслідування). Суттєвим при цьому є те, що кож­ному співробітнику податкової служби має бути притаманна про­фесійна чесність.

Якщо органами податкової служби використовуються конфіде­нційні особисті дані про платників податків, то вони повинні забез­печити і надійний захист цієї інформації, щоб лише обмежене коло її працівників за необхідності мали доступ до неї.

Працівник повинен виконувати обов'язки, передбачені закона­ми України «Про державну службу», «Про державну податкову службу в Україні», «Про державну таємницю», іншими норматив­но-правовими актами, та не допускати корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, визначених Законом України «Про боротьбу з корупцією».

Працівник не має права обійматися забороненою законодавст­вом діяльністю, а також повинен відмовитися від здійснення іншої, не забороненої чинним законодавством діяльності, якщо вона може призвести до конфлікту інтересів.

Протидія одержанню винагороди (подарунків)

Винагорода (подарунок) — матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості, а також вартість неза­конно одержаних послуг, отриманих від громадян у зв'язку з вико­нанням своїх службових обов'язків.

Працівник при виконанні службових обов'язків не має права:

просити або примушувати будь-яких осіб надавати винаго­роду (подарунки) собі або іншим особам;

приймати прямо чи опосередковано винагороду (подарунки) за прийняття рішень, виконання дій, що входять до його повнова­жень, чи бездіяльність на свою користь чи інших осіб;

надавати прямо чи опосередковано винагороди (подарунки) іншим особам, у т.ч. своїх керівників, за виконання останніми будь-яких дій або невиконання певних дій (бездіяльність) на свою ко­ристь чи інших осіб (рис. 7.7).


надавати прямо чи опосеред­ковано винагороди (подарун­ки) іншим особам, у т.ч. своїх

керівників, за виконання останніми будь-яких дій або невиконання певних дій (без­діяльність) на свою користь чи інших осіб


просити або примушувати будь-яких осіб надавати вина­городу (подару­нки) собі або іншим особам

приймати прямо чи опосередковано вина­городу за прийняття рішень, виконання дій, що входять до йо­го повноважень, чи бездіяльність на свою користь чи інших осіб

Рис. 7.7. Заборона надання та отримання винагород (подарунків)

Винагорода (подарунок) визнається наданою безпосередньо, якщо винагороду (подарунок) одержали особи, які є близькими ро­дичами, інші особи, за умови, що працівник про це знав та був за­цікавлений в її отриманні.

Працівник податкової служби несе відповідальність за дотри­мання податкового права.

Платники податків, законодавча та виконавча влада, перед яки­ми податківець несе відповідальність, можуть у цьому довіряти по­датковій службі та вимагати від неї такої відповідальності. Кожна дія працівників податкової служби має базуватися на підставі пра­вомочності, правової впевненості та рівності перед законом. Ця відповідальність вимагає звітності перед суспільством.

Для кожного працівника визначається своє коло відповідальності. Кожен працівник виявляє готовність взяти на себе професійну відпові­дальність і надавати звіт керівництву та колегам. Відповідальність спо­нукає і до постійного удосконалення своїх професійних знань працівни­ками податкової служби, а організація при цьому надає всі можливості.

Відповідальність податкової служби як організації, призначеної здійснювати контроль за дотриманням закону, покладає на її пра­цівників високі вимоги. Відповідальність за дотримання податково­го права спонукає до відкритості. Відкритість — це вміння визна­вати свої помилки та відповідно виправляти їх, приймати та оприлюднювати чіткі та обґрунтовані рішення.

Відповідальність вимагає професійного зростання кожного пра­цівника податкової служби за освітньо-професійними програмами та шляхом самоосвіти, а також підвищення свого інтелектуального та культурного рівня.

Громадський контроль за дотриманням Кодексу

Громадяни мають право подавати до органів державної подат­кової служби в установленому законодавством порядку звернення про порушення працівниками етичних норм поведінки. Результати розгляду звернення органи державної податкової служби доводять до відома громадян, які вносили ці звернення. Органи державної податкової служби узагальнюють та аналізують звернення про по­рушення працівниками етичних норм поведінки та періодично ін­формують громадськість про результати їх розгляду.

Внутрішній контроль за дотриманням норм Кодексу

Керівники зобов'язані запобігати проявам неетичної поведінки підлеглих працівників шляхом організації системної роботи з роз­витку професійної етики персоналу, насамперед навчання, інфор­маційно-просвітницької підтримки та контролю за дотриманням працівниками норм Кодексу.

Державна податкова служба повинна забезпечити найвищий рі­вень етичних стандартів в обслуговуванні платників податків та у стосунках між працівниками податкової служби.

Кожен працівник податкової служби повинен діяти коректно, незалежно від того, з ким він спілкується. Кожна його дія повинна ґрунтуватися на повазі до платника податків та на впевненості в тому, що платник податків діє чесно, відкрито (якщо не буде дове­дено протилежне). У цьому розумінні термін «етика» передбачає відносини, спрямовані на надання послуг. Отже, важливими при цьому є відкритість, довіра, об'єктивність та правова впевненість, а також доступність, оперативність та прозорість.

Високий рівень етичних стандартів як норми поведінки є по­стійним завданням податкової служби. Важливим для податківців є повага та довіра до платників податків, оскільки громадяни дові­ряють їм свої інтереси. У нашій правовій системі це завжди має бу­ти основною позицією.

Етика передбачає також інформування платників податків про їх права та обов'язки, поведінку податкової служби, яку вони ма­ють очікувати від її працівників. Дуже важливо, щоб платники по­датків розуміли, чому податкова служба приймає певне рішення і висуває якісь вимоги до них чи проводить контроль. Податківці не повинні весь час відкладати розгляд питання або відсилати платни­ка податків до інших працівників. Спілкування між податковою службою та платниками податків має відбуватися в сприятливий для платників податків час.

Стосунки між співробітниками податкової служби також по­винні базуватися на взаємній повазі з дотриманням високих ети­чних норм.

Отже, норми поведінки, що знаходять реальне втілення в ідео­логії кадрової політики, є орієнтиром моделі поведінки в складних и невизначених ситуаціях.