Метод ціноутворення – це конкретний спосіб, прийом, су- купність  послідовних  дій щодо  визначення  та  обґрунтування ціни конкретного товару. Існує чимало методів ціноутворення (рис. 4.1). Їхнє  розділення на групи є доволі умовним і залежить від того, який чинник домінує при визначенні ціни і, відповідно, з якого чинника розпочинається її обґрунтування. Наприклад, ме- тоди, що базуються на попиті, означають, що базову ціну товару встановлюють передусім на основі вивчення попиту споживачів, на витратах – на базі розрахунку середніх витрат, на конкуренції – з урахуванням цін конкурентів і т.д.

Отримана в результаті застосування будь-якого методу ціна не обов’язково є кінцевою, у багатьох випадках вона потребує до- даткового коригування, зокрема до неї можуть бути застосовані інші методи ціноутворення. Інакше кажучи, така ціна є базисною, або базовою. Приміром, ціна, визначена на основі попиту, може бути скоригована за допомогою методів взаємозв’язаного ціноут- ворення та методів, що ґрунтуються на конкуренції. Крім того, її обов’язково потрібно зіставити з витратами і перевірити на при- бутковість. Досить часто ціну визначають водночас кількома ме- тодами, а потім здійснюють вибір остаточної ціни.

Загалом застосування методів ціноутворення – процес дуже індивідуальний, який залежить від багатьох факторів (мети ком- панії, професіоналізму та інформованості менеджерів, ринкової ситуації тощо), тому в цій сфері формулювання будь-яких конкрет- них рекомендацій неможливе.