4.4. Економіко-правове регулювання діяльності підприємств на ринку послуг7

Як свідчить світовий досвід, бізнес у сфері послуг може стимулю­вати підвищення ефективності господарювання лише за умови пози­тивного сприйняття суспільством, активної підтримки державою його розвитку.

Організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів бізнесу на ринку послуг є системою державних заходів, спрямованих на розви­ток, вдосконалення та упорядкування підприємницької діяльності, а також створення правових механізмів їх реалізації в реальній економі­чній ситуації. При цьому важливо, щоб державна політика сприяння і регулювання взаємодії суб'єктів бізнесу на ринку послуг формувалася на таких принципах:

Джерело: Апопій В.В., Олексій Шутовська Н.О., Футало Т.В. Організація і те­хнологія надання послуг: Навч. пос. /За ред. Апопія В.В. — К.: ВІД «Академія», 2006. — С. 75-80.

принцип довгостроковості у державній політиці сприяння та ре­гулювання розвитку бізнесу на ринку послуг. Найповніше він реалізу­ється в розробленні державних програм, що визначають стратегічні напрями розвитку ринку послуг і методи державного регулювання;

принцип стабільності у державній політиці сприяння та регулю­вання розвитку бізнесу на ринку послуг. Ґрунтується він на стабільній державній політиці стосовно організаційно-правового регулювання ринку послуг. Важливим завданням держави є захист інтересів спожи­вачів;

принцип юридичної захищеності інтересів підприємців. Конт­роль за підприємницькою діяльністю щодо задоволення суспільних вимог (екологічні, економічні, соціальні) в умовах ринкової економіки набуває особливої актуальності. Він повинен передбачати водночас юридичну захищеність інтересів усіх підприємницьких структур;

принцип економічної зацікавленості суб'єктів бізнесу в підви­щенні ефективності господарювання. Економічні інтереси є об'єктив­ними мотивами підвищення ефективності діяльності суб'єктів бізнесу на ринку послуг, наслідком чого, як правило, буває повніше і якісніше задоволення потреб споживачів.

Між державою як виразником суспільних інтересів і підприємни­цькими структурами ринку послуг формуються певні економічні від­носини, покликані задовольнити не тільки їхні спільні інтереси, а й гнучко реагувати на зміни у зовнішньоекономічному середовищі.

Основні функції державного регулювання ринку послуг класифі­кують за характером дії, за. характером впливу і за змістом (табл. 4.1).

Комплексні функції державного регулювання полягають у застосу­ванні всіх засобів впливу на розвиток бізнесу на ринку послуг (опода­ткування, сертифікація послуг).

Обмежуючі функції державного регулювання ґрунтуються на за­провадженні заходів, які частково обмежують функціонування суб'єктів на ринку послуг (ліцензування і патентування окремих видів діяльності).

Таблиця 4.1

Функції

ТИПОВІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ НА РИНКУ ПОСЛУГ

Ознака класифікації

 

За характером дії

—        комплексні;

—        обмежуючі;

—        підтримуючі;

—        регулюючі

За змістом

—        правові;

—        економічні;

—        організаційні

За характером впливу

—        прямі;

—        непрямі (опосередковані)

Підтримуючі функції державного регулювання спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку суб'єктів бізнесу на ринку послуг (бюджетне фінансування, пільгове оподаткування, кредитуван­ня, укладення державних контрактів).

Регулюючі функції державного регулювання полягають у розроб­ленні і запровадженні стратегічних програм розвитку сфери послуг, окремих її сегментів, а також наданні функціональних повноважень відповідним державним структурним підрозділам щодо втілення їх в практичну діяльність.

Правові функції державного регулювання спрямовані на форму­вання законодавчої бази, покликаної сприяти і регулювати розвиток бізнесу на ринку послуг, формувати механізми її реалізації в реаль­ній економічній ситуації. Основними формами вияву правових фун­кцій держави є закони України, які стосуються підприємницької дія­льності, постанови Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств. Саме закони є пра­вовим фундаментом цивілізованого розвитку економіки, в т. ч. і біз­несу на ринку послуг.

Економічні функції державного регулювання полягають у створен­ні та запровадженні сукупності економічних форм і методів регулю­вання ринкових процесів у сфері послуг. Серед них виокремлюють прямі і непрямі (опосередковані); регулюючі, підтримуючі та обме­жуючі. Наприклад, до економічних функцій відносять оподаткування, ліцензування, патентування, сертифікацію, укладення державних кон­трактів, бюджетне фінансування та ін.

Організаційні функції державного регулювання забезпечують фор­мування умов для сприяння розвитку бізнесу на ринку послуг на осно­ві створення і функціонування відповідних організаційно-правових структур (міністерств, відомств, податкової адміністрації); розроблен­ня державних програм розвитку ринку послуг; створення і налаго­дження роботи лабораторій з перевірки якості послуг.

Прямі функції державного регулювання полягають у безпосеред­ньому втручанні органів державної влади у підприємницьку діяльність суб'єктів бізнесу на ринку послуг (інспектування діяльності, аудитор­ська перевірка за рішенням господарського суду).

Непрямі (опосередковані) функції державного регулювання перед­бачають застосування законодавчих і нормативно-орієнтуючих регу­ляторів, які розмежовують законний і тіньовий бізнес, визначають правові норми взаємовідносин учасників бізнесу, обсяги їх відповіда­льності, містять прийняті в країні економічні важелі стимулювання, підтримки і захисту законного бізнесу.

Регулювання ринку послуг здійснюється на національному (вста­новлює певні режими для діяльності місцевих та іноземних фірм), двосторонньому (угоди між країнами, положення яких поширюються і на сферу послуг), багатосторонньому (конвенції та інші нормативні акти міжнародних організацій) рівнях.

Найважливіші національні заходи регулювання ринку послуг спря­мовані на встановлення і підтримання стандартів обслуговування в та­ких сферах, як медицина, освіта та інші, на захист внутрішнього ринку послуг від іноземних конкурентів, стимулювання експорту послуг.

Основою заходів регулювання внутрішнього ринку послуг є полі­тичні, економічні та соціальні інтереси країни: працевлаштування на­селення; підтримка регіональних підприємств у провідних сферах на­дання (реалізації) послуг; гарантування національної безпеки; стиму­лювання збільшення внутрішніх капіталовкладень; збереження наці­ональних культурних цінностей тощо.

Експерти ЮНКТАД (постійний допоміжний орган Генеральної Асамблеї ООН, завданням якого є сприяння міжнародній торгівлі; утворений у 1964 р., до складу входить 114 держав, Україна — з 1972 р.; штаб-квартира у Женеві) Конвенції ООН з торгівлі та розвит­ку виокремлюють такі основні напрями національного регулювання ринку послуг:

заходи, що обмежують операції з іноземною валютою, спрямо­вані на поліпшення стану платіжного балансу країни. Передбачають певні правила обміну валюти, відстрочку платежів у іноземній валюті, обмеження грошових сум, які можна вивозити за кордон тощо;

система державних закупівель, спрямованих на розширення споживання послуг національного виробництва (транспортних, послуг зв'язку та ін.);

державне регулювання національних галузей послуг методом надання їм пільг (субсидії, пільгові кредити, пільгове оподаткування) з метою підвищення їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зо­внішньому ринках. Наприклад, у процесі реалізації транспортних пос­луг використання національного транспорту (фрахт) може бути сти­мульоване податковими і митними пільгами. Договори, що уклада­ються на державному рівні, можуть передбачати доставку вантажів національним транспортом;

заходи, що обмежують прямі іноземні капіталовкладення в інте­ресах зміцнення національних галузей економіки (страхування, бан­ківська справа, реклама, бухгалтерський облік та ін.);

обмеження найму іноземних громадян фірмами, що залучають іноземний капітал. Наприклад, законодавство деяких країн, що регу­лює банківські та страхові послуги, містить положення, згідно з яким керівні посади в іноземних банках і страхових компаніях повинні за­ймати тільки громадяни країни, де функціонують суб'єкти бізнесу;

диференційоване оподаткування іноземних підприємств. Іноді іноземні фірми (філії) сплачують вищі податки порівняно з місцевими підприємствами.

Багатостороннє регулювання ринку послуг відбувається шляхом роз­роблення угод у межах міжнародних організацій широкого профілю. На­приклад, СОТ (Світова організація торгівлі), ЮНКТАД є провідними мі­жнародними організаціями, що займаються дослідженням і регулюванням торгівлі послугами, розробляють рекомендації для окремих секторів рин­ку послуг (морських перевезень, страхових послуг, реалізації новітніх те­хнологій і ноу-хау). Не менш важливим напрямом цієї роботи є розроб­лення конвенцій та угод у межах спеціалізованих міжурядових орга­нізацій (Організації міжнародної цивільної авіації. Міжнародної морської організації. Всесвітньої туристичної організації та ін).

Залежно від ситуації, що складається на ринку послуг, держава може вдаватися до спеціальних заходів регулювання окремих його се­гментів. Такими заходами, як правило, є:

а)         законодавче регулювання національних сфер послуг. В Україні
цьому завданню підпорядковані, наприклад, закони «Про загальну се-
редню освіту» (1999 р.), «Про освіту» (1991 р.), «Про основи держав-
ної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (1992 р.) та
ін. Відповідно до Закону України «Про освіту» всі недержавні освітні
заклади підлягають обов'язковій державній реєстрації з наступним
отриманням ліцензії в органах управління освітою. У процесі ліцензу-
вання оцінюванню підлягають не навчальні програми і плани, а відпо-
відність умов освітньої діяльності встановленому державою галузево-
му стандарту;

б)         пряме обмеження та ембарго на імпорт окремих видів послуг.
Наприклад, у сфері надання (реалізації) послуг пасажирського переве-
зення практично всі країни надають національним авіакомпаніям мо-
нопольне право на внутрішні маршрути; у сфері інформаційних послуг
існують обмеження на доступ іноземних користувачів до національно-
го банку даних; у сфері соціально-культурних послуг деякі держави
забороняють імпорт рекламних фільмів, радіо- і телевізійних передач;

в)         обмеження напрямів діяльності іноземних фірм на внутрішньо-
му ринку послуг. Наприклад, у сфері консультативних і правових пос-
луг держава дозволяє іноземним юридичним особам здійснювати кон-
сультації тільки з міжнародного права. Іноді може бути заборонена
їхня участь у судовому процесі.

Найчастіше для обмеження імпорту окремих видів послуг застосо­вують ліцензування, ембарго на створення іноземних фірм, заборону перерахування доходів від іноземних інвестицій за межі країни, техні­чні стандарти, квоти, податки та ін. Наприклад, при укладанні двосто­ронньої угоди щодо створення сприятливого клімату іноземним юри­дичним і фізичним особам багато країн виключають із національного режиму найважливіші сфери послуг (банківська справа, зв'язок, ван­тажні та пасажирські перевезення, радіомовлення і телебачення, супу-тниковий зв'язок).

Розвиток підприємництва, а т. ч. ринку послуг, регулюють закони «Про захист прав споживачів» (1991), «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій дія­льності» (1992), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991), «Про інформацію» (1992), «Про науково-технічну інформацію» (1993), «Про авторське право і суміжні права» (1993), «Про захист інформації в ав­томатизованих системах» (1994), «Про туризм» (1995), «Про страху­вання» (1996), «Про рекламу» (1996), «Про систему Суспільного теле­бачення і радіомовлення України» (1997), «Про кінематографію» (1998) та ін. Десятки інших законів прямо або опосередковано стосу­ються бізнесу на ринку послуг, регулюють відносини власності, бан­ківські, торгово-посередницькі послуги, інноваційну й інвестиційну діяльність. Діють численні укази, постанови, стандарти, інші нормати­вні документи владних структур.

Вони уможливлюють діяльність у цій сфері підприємств держав­ної, колективної, приватної форм власності, фізичних осіб, визначають їх права, обов'язки, межі відповідальності і підстави для її настання, а також права споживачів, встановлюють вимоги для реєстрації суб'єк­тів бізнесу, умови діяльності і її припинення тощо.

Правова основа, що регулює підприємницькі відносини на ринку послуг, консоль, на жаль, далека від досконалості. Основними її недо­ліками є;

недостатня систематизованість законів і нормативних актів, що регулюють розвиток національної економіки загалом;

застарілість багатьох правових і нормативних положень, що ре­гулюють бізнес на ринку послуг;

нечіткість, багатозначність, розмитість змісту багатьох поло­жень. Це породжує різночитання, спірні ситуації, які виникають між підприємцями, ними і владними структурами, ними і споживачами по­слуг.

Тому особливо важливим питанням залишається визначення опти­мальної сукупності законодавчих актів, яка б забезпечила ефективний розвиток комерційного підприємництва на ринку послуг і національ­ної економіки загалом.

Політика держави у сфері послуг повинна бути покликана забезпе­чити умови для того, щоб конкуренція реалізувала всі свої функції за оптимальної її інтенсивності. Така політика відкриває простір для тех­нічного і технологічного прогресу (інноваційна діяльність під тиском конкуренції). Вона є ефективною передумовою гнучкого адаптування суб'єктів бізнесу на ринку послуг до мінливого конкурентного середо­вища (адаптування під тиском конкуренції).

Питання для самоперевірки

Розкрийте сутність понять «конкурент», «конкуренція» та «кон­курентоспроможність».

Що таке конкурентні переваги і яка їх роль у функціонуванні сервісного підприємства?

Які основні відмінні риси властиві сфері послуг і як вони впли­вають на характер конкуренції у цій сфері?

На основі яких характеристик покупці приймають рішення про придбання послуги?

Яка відмінність між важливими і визначальними характеристи­ками послуг?

Розкрийте сутність поняття «позиціонування послуги». Що таке «стратегія позиціонування»?

Визначте обставини, за яких необхідно раціоналізувати вже іс­нуючу послугу.

Які методи використовуються при оцінці конкурентних переваг підприємства?

Які конкурентні стратегії в сфері послуг вам відомі?

Які чинники впливають на вибір конкурентної стратегії підпри­ємства сфери обслуговування?

Чим зумовлені особливості формування і функціонування рин­ку послуг в Україні?

Які особливості притаманні для вітчизняної сфери послуг в умовах реформування економіки країни?

Розкрийте зміст основних принципів державного регулювання ринку послуг.

Охарактеризуйте функції державного регулювання ринку пос­луг.

Назвіть основні напрямки та форми здійснення державного ре­гулювання сфери послуг

1. Формування конкурентних переваг туристичної фірми. Турис­тичне агентство втрачає своїх клієнтів унаслідок появи великої кілько­сті веб-сайтів, на яких можна замовити квитки на літак. Запропонуйте шляхи виходу із ситуації для туристичних фірм, які хочуть компенсу­вати втрати від такого продажу авіаквитків.

Питання та завдання для практичних занять

Оцінка конкурентних переваг. Які критерії є для вас ключовими при виборі ресторану для вечірки з друзями? Розставте ваші критерії в порядку значимості. Яку роль вони відіграли при прийнятті рішення під час вашого останнього відвідування ресторану? Які саме критерії були визначальними?

Оцініть фінансові можливості підприємства. Громадянин у 2011 р. заснував приватне підприємство з індивідуального пошиття чоловічого одягу. Для цього він використав 60 тис. грн. власних кош­тів і взяв кредит у банку. Виробничо-господарську діяльність планува­лось здійснювати в орендованому приміщенні. Інші вихідні дані пода­но в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

ВИХІДНІ ДАНІ

 

 

Середньоспискова чисельність працівників на момент створення, осіб

Прогнозні обсяги реаліза­ції продукції, тис. грн.

Прогнозні оцінки витрат, тис. гри.

Варіанти 

 

Роки

 

 

2011

2012

2013

2011

2012

2013

1

35

1500

1700

2000

45,0

47,0

50,0

2

40

1700

1900

2100

45,0

45,0

47,0

3

60

1800

2000

2300

44,0

46,0

49,0

4

52

1600

1800

2000

42,0

43,0

44,0

5

45

1200

1500

1800

40,0

43,0

45,0

Оцінювати фінансове забезпечений можливості функціонування підприємства доцільно для кожного прогнозного року за такою мето­дикою:

а)         визначення прогнозованого прибутку (Д):

Д = Р, - С,

де Рі — прогнозна оцінка обсягів реалізації продукції за конкретний рік, тис. грн.; Сі—прогнозна оцінка витрат за конкретний рік, тис. грн.;

б)         розрахунок прогнозованої рентабельності (Я);

Я

де ЧПі — прогнозний чистий прибуток за конкретний рік. тис. грн.;

в) визначення продуктивності праці (Ппр):

пр      ч

пр

де Чпр — середньоспискова чисельність працівників на момент ство­рення за конкретний рік, осіб;

г) визначення коефіцієнта чистого прибутку (КЧП):

кчп - ш>

ІК

де ІК — сума інвестованого (власного) капіталу, тис. грн.

Якщо протягом аналізованого періоду підприємство буде рентабе­льним, це свідчить про можливість власника забезпечити його функці­онування.

Ситуація для аналізу

Підприємство, що займається пасажирськими перевезеннями основ­ною метою своєї діяльності визначило задоволення потреб населення у послугах із доставки пасажирів до курортів Чорноморського узбережжя. Маркетингові дослідження засвідчили, що найінтенсивтший пасажиро-потік припадає на період з 15 червня по 30 вересня, особливо у вихідні дні. З 1 жовтня по 14 червня обсяг перевезень зменшується у 3,5 рази.

Завдання: Складіть перелік додаткових послуг, які стимулювати­муть збільшення обсягів перевезень в осінньо-зимовий період. Розро­біть конкурентну стратегію підприємства на рік (по місяцях).

Під час розв'язання завдання слід враховувати такі методи збалан­сування попиту і пропозиції:

встановлюючи диференційовані ціни, знижки, додаткові послу­ги та використовуючи інші стимули, можна змістити частину попиту з пікового періоду на період спаду;

одним із засобів управління рівнем попиту є запровадження си­стеми попередніх замовлень на послуги;

підвищення швидкості обслуговування, у т. ч. за рахунок комп'ютеризації, дасть змогу працювати з більшою кількістю клієнтів;

для обслуговування додаткового потоку клієнтів важливо на­вчити персонал сумісництву функцій, залучити до роботи, якщо це можливо, тимчасових працівників у період підвищеного попиту.

 

1.         Економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між підп-
риємствами — це:

а)         ринковий механізм;

б)         конкурентоспроможність;

в)         конкуренція;

г)         бенчмаркінг.

2.         Позиція сервісного підприємства в конкурентній боротьбі визначає
його:

а)         конкурентоспроможність;

б)         конкурентні переваги;

в)         конкурентний статус;

г)         конкуренцію.

3.         Здатність сервісного підприємства задовольняти потреби спожи-
вчого ринку і втримувати конкуренцію з аналогічними підприємства-
ми є:

а)         конкурентоспроможністю;

б)         конкурентним статусом;

в)         конкурентними перевагами;

г)         конкурентною боротьбою.

4.         Конкуренція породжує:

а)         конкурентне середовище;

б)         конкурентну боротьбу;

в)         фінансові махінації та спекуляцію;

г)         промислове шпигунство;

д)         усе вище зазначене.

5.         Властивості або особливості послуг, що забезпечують динамічну
конкурентоспроможність сервісного підприємства є:

а)         конкурентними перевагами;

б)         конкурентними особливостями;

в)         секретною інформацією;

г)         інструментами конкурентної боротьби.

6.         Бенчмаркінг — це метод спрямований на:

а)         з'ясування причин того, чому інші мають кращі успіхи ніж ми.

б)         переймання кращих досягнень провідних компаній;

в)         промислове шпигунство;

г)         створення унікальних конкурентних переваг.

7.         Процес забезпечення послузі особливого місця на ринку, що виокрем-
лює її поміж багатьох інших має назву:

Тестові завдання

 

а)         конкурентоспроможність;

б)         бенчмаркінг;

в)         позиціонування;

г)         маркетинг послуг.

8.         Комплекс маркетингу у сфері послуг має такі основні елементи:

а)         послуга, місце, просування, ціна;

б)         послуга, ринок, позиціонування, ціна;

в)         послуга, ринок, місце, ціна.

9.         Функція державного регулювання спрямована на створення сприят-
ливих умов для розвитку суб 'єктів бізнесу на ринку послуг є:

а)         регулюючою;

б)         обмежуючою;

в)         підтримуючою;

г)         організаційно-економічною.

10.       Державна політика на ринку послуг базується на таких принципах:

а)         довгостроковості;

б)         стабільності;

в)         юридичної захищеності;

г)         економічної зацікавленості;

д)         усі відповіді вірні.

Апопій В.В., Олексій І.І., ШутовськаН.О., Футало Т.В. Організація і те­хнологія надання послуг: Навч. пос. /За ред. Апопія В.В. — К.: ВЦ «Акаде­мія», 2006. — 312.

Балаева О.Н. Организация сферы услуг: экономика и управление: Кон­спект лекций. — М.: Высшая школа экономики, 2002. — 51 с.

Болотніков А.О. Стандартизація і сертифікація товарів і послуг: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2005. — 144 с.

Гордин В.Э., СущинскаяМД. Менеджмент в сфере услуг: Учебник. — СПб.: Изд. дом «Бизнес-пресса», 2007. — 271 с.

Губанов О.В. Управление, прогнозирование, информационные техноло­гии в сервисной деятельности. — Иркутск: Изд-во ИГЭА, 2001. — 285 с.

Данилишин Б.М., Куценко B.L Остафійчук Я.В. Сфера та ринок послуг у контексті соціальної модифікації суспільства / Рада по вивченню продук­тивних сил України, НАЛ України. — К.: ЗАТ «Ніч лава», 2005. — 328 с.

Євдокимова І.М. Сфера послуг за сучасних умов: аналіз і прогнозування / Науково-дослідний економічний ін.-т. — К., 1995. — 156 с.

ЗаблоцькаP.O. Світовий ринок послуг: Підручник / КНУ ім. Т.Шев­ченка. — К.: 1MB, 2005. — 280 с.

Використана література


9. Куценко В.І., Трілленберг Г.І. Менеджмент сфери послуг / НАН Украї­ни; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 2007. — 459 с.

Пащук О.В. Маркетинг послуг: стратегічний підхід: Навч. посіб. — К.: ВД «Професіонал», 2005. — 560 с.

Румянцев А.П., Коваленко РО.О. Міжнародна торгівля послугами: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літер., 2003. — 112 с.

Сфера обслуговування в Україні: нормативні документи: збірник осно­вних законодавчих актів / О.М. Роїна (упор.). — К.: КНТ, 2007. — 457 с.

Сфера сервиса: особенности развития, направления и методы исследо­вания / В.Н. Соловьев, В.А. Бабурин, Б.В. Корнейчук и др. В.А. Бабурин (науч. ред.). — СПб, 2001. — 303 с.

Сфера услуг в США: новые явления и структурные сдвиги / Отв. Ред. В.М. Усоскин, Л.С. Димидова. — М.: Наука, 1985. — 303 с.

Сфера услуг и проблемы зайнятости населения / В.В. Котилко, Л.С. Мо­розов (ред.); Инс-т региональной экономики и муниципального управления, Мое. гос. ун-т сервиса. — М.: МГУ сервиса, 2001. — 112 с.

Сфера услуг: менеджмент: Учебн. пособ. / кол.авт.; под ред. Т.Д. Бур-менко. — М.: КНОРУС, 2007. — 416 с.

Сфера услуг: перспективное направление развития предпринимательс­кой инициативы: (соц. исслед.) / А. Ефимова (отв. исп.) — Якутск, 2001. — 43 с.

Ткаченко Л.В. Маркетинг послуг: Підручник. — К.: Центр навч. літер., 2003. — 192 с.

Хлебович Д.И. Маркетинг услуг: Учеб. пособ. — Иркутск: Изд-во ИГЭА, 2001. — 183 с.