2.11.6. Аналіз підприємницького ризику

Підприємницький ризик — це ризик діяльності компанії, зумовле­ний характером бізнесу. Бізнес неможливий без ризику. Під підпри­ємницьким ризиком також прийнято розуміти можливість (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення діяльності.

Деякі види ризику можна перенести на страхові компанії, уклав­ши відповідні договори. Проте значна частина ризику (помилки менеджерів, зміни цін, попиту, неправильно обраний проект тощо) цілком лягає на підприємців. Розширення діяльності також перед­бачає ризик. Досвід ринкової економіки свідчить про те, що підприє­мництво неможливе без ризику. До основних видів підприємниць­кого ризику можна віднести виробничий, комерційний і фінансовий (кредитний) ризики.

Виробничий ризик — це ризик, пов'язаний з виробництвом про­дукції. наданням послуг, із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення виробничого ризику: можливе зни­ження передбачених обсягів виробництва, зростання матеріальних витрат, невдоволення робітників, помилки менеджерів, сплата підви­щених відрахувань і податків та інше.

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених або закуплених підприємцем. Причини комерційного ризику: зниження обсягу реалізації продукції, підвищення закупівель­ної ціни матеріальних ресурсів, непередбачене зниження обсягу за­купівель, підвищення витрат обігу, економічні коливання і зміни смаку клієнтів, дії конкурентів.

Фінансовий (кредитний) ризик виникає в сфері відносин підпри­ємства з банками та іншими фінансовими інститутами. Причини фінансового ризику: високий розмір співвідношення позикових і власних засобів, залежність від кредиторів, пасивність капіталів, од­ночасне розміщення великого капіталу в одному проекті.

В економічній літературі виділяють також інвестиційний ризик, що виникає через знецінювання інвестиційно-фінансового портфе­ля, і ринковий ризик, пов'язаний з можливим коливанням ринко­вих процентних ставок валют.

Аналіз ризиків можна поділити на такі два види, що доповню­ють один одного: якісний і кількісний.




Стандартні відхилення = у]дисперсія.

Чим вищим буде результат, тим більш ризикованим є аналізова­ний проект або рішення чи навіть уся діяльність фірми, яка аналі­зується.

Статистичний спосіб розрахунку ступеня ризику потребує наяв­ності значного масиву не завжди наявних даних, що перешкоджає його застосуванню.

Аналіз доцільності витрат орієнтований на встановлення по­тенційних зон ризику. Перевищення витрат може бути викликане одним з чотирьох основних чинників або їхньою комбінацією: почат­ковою недооцінкою вартості; зміною меж проектування; відмінністю у продуктивності; збільшенням початкової вартості.

Ці основні фактори можуть бути деталізовані. Прикладом є по­казники фінансової стійкості, що розраховані з метою визначення ступеня ризику підприємства.

Метод експертних оцінок заснований на анкетуванні спеці-алістів-експертів. Для одержання найбільш якісної оцінки до участі в експертизі залучаються спеціалісти, що мають високий фаховий рівень і великий практичний досвід у галузі поставленої проблеми й здібність до адекватного відображення тенденцій розвитку, цікавлять­ся поставленою проблемою.

Метод використання аналогів полягає в знаходженні та вико­ристанні схожості, подібності явищ, предметів, систем, тобто нові ідеї і пропозиції виникають на основі зіставлення (іноді підсвідомого) з іншими більш-менш аналогічними об'єктами.

Застосування цього методу, а також методу експертних оцінок характеризується певним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

Значно зменшити ризик можна кваліфікованою роботою з ефек­тивного прогнозування і внутрішньофірмового планування, самостра­хування, а також передачею частини ризику іншим фірмам шляхом хеджування. Самострахування пов'язане з резервуванням засобів на покриття непередбачених витрат і збитків за рахунок частини влас­них засобів. Самострахування за допомогою внутрішніх заходів є доцільним при ризику знищення майна, вартість якого невелика порівняно з фінансовими показниками усієї фірми або ризику зни­щення великої кількості однотипного майна. За рубежем пошире­ним способом зменшення ризику є хеджування (у перекладі — за­хист від втрат) — створення зустрічних валютних, комерційних, кре­дитних та інших вимог і зобов'язань.