2.11.5. Аналіз оборотності оборотних засобів підприємства та дебіторської заборгованості

У виробничому процесі підприємства певне місце посідають вит­рати грошових засобів, які здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу та товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, тобто переходять із грошової форми у матеріально-товар­ну, формують певні виробничі запаси і переходять у другу стадію — виробничу. На цьому етапі матеріально-товарні цінності матеріалізу­ються у формі готової продукції. На цих стадіях процесу виготовлен­ня продукції беруть участь працюючі виконавці, котрі отримають за це заробітну платню. І на останній стадії кругообігу виготовлена продукція знаходить своє місце у споживача, а підприємство має певну суму грошей (виручку), яка повністю компенсує авнсовані витрати і дає прибуток.

 

 

Оборотні
засоби		Сукупність грошових засобів підприєм­ства, необхідних для формування і забез­печення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Формування і регулювання окремих елементів оборотних засобів має певні особливості. В залежності від цього вирізняють оборотні засоби в сферах виробництва і обороту та розрізняють як нормовані та ненормовані.

Певне практичне значення має структура оборотних засобів. Оборотні засоби використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва. Знаходження ж оборотних засобів у сфері обороту — це лише необхідна умова процесу онов­лення (поповнення), але ця частина засобів підприємства не бере безпосередньої участі у формуванні вартості продукції, що виготов­ляється. За підрахунками багаторічних середніх величин безпосеред­ньо на підприємствах України видно, що частина оборотних засобів у сфері виробництва складає 72 % (виробничі запаси 48 %, незавер­шене виробництво 27 %), а у сфері обороту — 28 % (17 % у вартості готової продукції).

До отримання виручки від реалізації продукції оборотні засоби є джерелом фінансування виробничих витрат підприємства. Ефектив­не використання оборотних засобів залежить від оптимального виз­начення їх потреби. Адже надходження виручки за реалізовану про­дукцію не завжди співпадає з термінами використання ресурсів. Такі обставини змушують формувати оборотні засоби в певних розмірах з урахуванням майбутніх витрат.

Визначення оптимальної потреби в оборотних засобах дозволяє отримати прибуток відповідно до обсягів виробництва з найменши­ми витратами.

Заниження величини оборотних засобів спонукає до нестійкого фінансового стану, неритмічної роботи виробничого процесу, знижен­ня рівня обсягів виробництва та відповідно прибутку. Завищенні величини оборотних засобів знижують рівень можливості підприєм­ства в освоєнні капітальних витрат на розширення виробництва.

Заморожування засобів (власних, кредитних) дорого обходиться підприємству тому, що оборотні грошові засоби можна використати раціонально, що дозволить отримати додатковий дохід.

Оптимальне забезпечення підприємства оборотними засобами залежить від:

своєчасного укладання угод, в яких визначено умови поста­чання, ціни на товарно-матеріальні цінності, розмір партій, умови і форми розрахунків, періодичність постачань тощо;

повноти і обґрунтованості видів сировини, основних та допо­міжних матеріалів, палива, енергії, запасних частин, тари (по­купної і власної), упаковки та інших виробничих витрат на виготовлення продукції, котрі формують виробничу со­бівартість продукції.

Величина виробничих витрат — це основа оптимізації визначен­ня потреби в оборотних коштах.

Оборотні засоби плануються на рік і на перспективу. Це необ­хідно тому, щоб аналізувати динаміку витрат на виробництво і зміни величини оборотних засобів утворення виробничих запасів та не­завершеного виробництва.

На стабільно функціонуючому підприємстві найбільша питома вага належить оборотним засобам, які обслуговують виробничий процес і початок реалізації, тому під час планування певна увага приділяється:

виробничим запасам;

незавершеному виробництву;

готовій продукції на складі.

Ця частка матеріальних оборотних засобів повинна бути об'єктом постійного контролю фінансової служби підприємства.

Для планування оптимальної потреби оборотних засобів вико­ристовують методи: аналітичний, коефіцієнтний, метод прямого роз­рахунку.

Наприклад, метод прямих розрахунків передбачає розрахунок запасів по кожному елементу оборотних засобів з урахуванням всіх змін на рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транс­портування ТМЦ, тактики розрахунків між підприємствами. Метод трудомісткий, найбільш точний. зміст його полягає в наступному:

розроблення норм запасу по окремих важливих видах ТМЦ всіх елементів нормованих оборотних засобів.

визначення нормативів у грошовому обчисленні для кожного елемента оборотних засобів щодо загальної потреби підприєм­ства в оборотних засобах.

Структура джерел формування оборотних засобів охоплює:

власні джерела;

кредитні джерела;

додаткові залучені джерела.

Об'єктивні причини (інфляція, збільшення обсягів виробництва, затримки з оплатою рахунків клієнтами) спонукають підприємства залучати інші джерела формування оборотних засобів:

стійкі пасиви;

кредиторську заборгованість;

кредити банків і т.ін.

До інших джерел формування оборотних засобів можна віднести тимчасові залишки фондів спеціального призначення, створені за рахунок прибутку (ФРП, резерв, ФСР, ФМЗ тощо).

Підприємству доцільно формувати оборотні засоби тільки за рахунок оборотних джерел, оскільки це знижує можливості підприє­мства у фінансуванні інших витрат.

Норма оборотних засобів (Но6зас) виражається у відносних вели­чинах (у днях). Вона розраховується по кожному елементу оборот­них засобів і характеризує величину запасу ТМЦ на певний час, кот­рий необхідний для забезпечення безперервного виробничого процесу.

Наприклад, Но6заас за сировиною, основними матеріалами, закуп­ними напівфабрикатами складається з таких елементів запасу в днях:

транспортний (час в дорозі);

підготовчий (приймання, розвантаження, сортування, складу­вання, підготовка до виробництва);

поточний (знаходиться на складі);

гарантований (страховий).

Розробка норм запасу — складна задача розрахунку визначення потреби у оборотних засобах.

Норматив оборотних засобів (Н б   — В б  ) — це планова сума

1          і           \    об.зас         об.зас/       ^    ^

грошових засобів, яка постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності.

Загальний норматив — це сума нормативів, що розраховані за окремими елементами оборотних засобів.

Методика визначення собівартості незавершеного виробництва і норма запасу в днях залежать від техніко-економічних і технологіч­них властивостей виробництва.

Під час розробки нормативу готової продукції на складі норма запасу в днях складається з часу:

необхідного на маркування, упакування продукції;

на підбір за асортиментом (сортом, сортаментом);

на накопичення партії для транспортування тощо.

За запасними частинами розрахунок нормативу визначається галузевими особливостями підприємства. За малоцінними та швид­козношуваними предметами (МБП) норматив залежить від їх скла­ду і визначається прямим розрахунком.