2.11.5. Аналіз оборотності оборотних засобів підприємства та дебіторської заборгованості

У виробничому процесі підприємства певне місце посідають вит­рати грошових засобів, які здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу та товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, тобто переходять із грошової форми у матеріально-товар­ну, формують певні виробничі запаси і переходять у другу стадію — виробничу. На цьому етапі матеріально-товарні цінності матеріалізу­ються у формі готової продукції. На цих стадіях процесу виготовлен­ня продукції беруть участь працюючі виконавці, котрі отримають за це заробітну платню. І на останній стадії кругообігу виготовлена продукція знаходить своє місце у споживача, а підприємство має певну суму грошей (виручку), яка повністю компенсує авнсовані витрати і дає прибуток.

 

 

Оборотні

 

засоби

 

Сукупність грошових засобів підприєм­ства, необхідних для формування і забез­печення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

 

 

Формування і регулювання окремих елементів оборотних засобів має певні особливості. В залежності від цього вирізняють оборотні засоби в сферах виробництва і обороту та розрізняють як нормовані та ненормовані.

Певне практичне значення має структура оборотних засобів. Оборотні засоби використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва. Знаходження ж оборотних засобів у сфері обороту — це лише необхідна умова процесу онов­лення (поповнення), але ця частина засобів підприємства не бере безпосередньої участі у формуванні вартості продукції, що виготов­ляється. За підрахунками багаторічних середніх величин безпосеред­ньо на підприємствах України видно, що частина оборотних засобів у сфері виробництва складає 72 % (виробничі запаси 48 %, незавер­шене виробництво 27 %), а у сфері обороту — 28 % (17 % у вартості готової продукції).

До отримання виручки від реалізації продукції оборотні засоби є джерелом фінансування виробничих витрат підприємства. Ефектив­не використання оборотних засобів залежить від оптимального виз­начення їх потреби. Адже надходження виручки за реалізовану про­дукцію не завжди співпадає з термінами використання ресурсів. Такі обставини змушують формувати оборотні засоби в певних розмірах з урахуванням майбутніх витрат.

Визначення оптимальної потреби в оборотних засобах дозволяє отримати прибуток відповідно до обсягів виробництва з найменши­ми витратами.

Заниження величини оборотних засобів спонукає до нестійкого фінансового стану, неритмічної роботи виробничого процесу, знижен­ня рівня обсягів виробництва та відповідно прибутку. Завищенні величини оборотних засобів знижують рівень можливості підприєм­ства в освоєнні капітальних витрат на розширення виробництва.

Заморожування засобів (власних, кредитних) дорого обходиться підприємству тому, що оборотні грошові засоби можна використати раціонально, що дозволить отримати додатковий дохід.

Оптимальне забезпечення підприємства оборотними засобами залежить від:

своєчасного укладання угод, в яких визначено умови поста­чання, ціни на товарно-матеріальні цінності, розмір партій, умови і форми розрахунків, періодичність постачань тощо;

повноти і обґрунтованості видів сировини, основних та допо­міжних матеріалів, палива, енергії, запасних частин, тари (по­купної і власної), упаковки та інших виробничих витрат на виготовлення продукції, котрі формують виробничу со­бівартість продукції.

Величина виробничих витрат — це основа оптимізації визначен­ня потреби в оборотних коштах.

Оборотні засоби плануються на рік і на перспективу. Це необ­хідно тому, щоб аналізувати динаміку витрат на виробництво і зміни величини оборотних засобів утворення виробничих запасів та не­завершеного виробництва.

На стабільно функціонуючому підприємстві найбільша питома вага належить оборотним засобам, які обслуговують виробничий процес і початок реалізації, тому під час планування певна увага приділяється:

виробничим запасам;

незавершеному виробництву;

готовій продукції на складі.

Ця частка матеріальних оборотних засобів повинна бути об'єктом постійного контролю фінансової служби підприємства.

Для планування оптимальної потреби оборотних засобів вико­ристовують методи: аналітичний, коефіцієнтний, метод прямого роз­рахунку.

Наприклад, метод прямих розрахунків передбачає розрахунок запасів по кожному елементу оборотних засобів з урахуванням всіх змін на рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транс­портування ТМЦ, тактики розрахунків між підприємствами. Метод трудомісткий, найбільш точний. зміст його полягає в наступному:

розроблення норм запасу по окремих важливих видах ТМЦ всіх елементів нормованих оборотних засобів.

визначення нормативів у грошовому обчисленні для кожного елемента оборотних засобів щодо загальної потреби підприєм­ства в оборотних засобах.

Структура джерел формування оборотних засобів охоплює:

власні джерела;

кредитні джерела;

додаткові залучені джерела.

Об'єктивні причини (інфляція, збільшення обсягів виробництва, затримки з оплатою рахунків клієнтами) спонукають підприємства залучати інші джерела формування оборотних засобів:

стійкі пасиви;

кредиторську заборгованість;

кредити банків і т.ін.

До інших джерел формування оборотних засобів можна віднести тимчасові залишки фондів спеціального призначення, створені за рахунок прибутку (ФРП, резерв, ФСР, ФМЗ тощо).

Підприємству доцільно формувати оборотні засоби тільки за рахунок оборотних джерел, оскільки це знижує можливості підприє­мства у фінансуванні інших витрат.

Норма оборотних засобів (Но6зас) виражається у відносних вели­чинах (у днях). Вона розраховується по кожному елементу оборот­них засобів і характеризує величину запасу ТМЦ на певний час, кот­рий необхідний для забезпечення безперервного виробничого процесу.

Наприклад, Но6заас за сировиною, основними матеріалами, закуп­ними напівфабрикатами складається з таких елементів запасу в днях:

транспортний (час в дорозі);

підготовчий (приймання, розвантаження, сортування, складу­вання, підготовка до виробництва);

поточний (знаходиться на складі);

гарантований (страховий).

Розробка норм запасу — складна задача розрахунку визначення потреби у оборотних засобах.

Норматив оборотних засобів (Н б   — В б  ) — це планова сума

1          і           \    об.зас         об.зас/       ^    ^

грошових засобів, яка постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності.

Загальний норматив — це сума нормативів, що розраховані за окремими елементами оборотних засобів.

Методика визначення собівартості незавершеного виробництва і норма запасу в днях залежать від техніко-економічних і технологіч­них властивостей виробництва.

Під час розробки нормативу готової продукції на складі норма запасу в днях складається з часу:

необхідного на маркування, упакування продукції;

на підбір за асортиментом (сортом, сортаментом);

на накопичення партії для транспортування тощо.

За запасними частинами розрахунок нормативу визначається галузевими особливостями підприємства. За малоцінними та швид­козношуваними предметами (МБП) норматив залежить від їх скла­ду і визначається прямим розрахунком.


Норматив оборотних засобів у виробничих запасах


 

Визначається шляхом множення середньо­добового використання матеріалів у вар­тісному обчисленні на норму їхнього за­пасу у днях.


 

В цілому норматив оборотних засобів у виробничих запасах, котрі відносяться до оборотних активів, визначається за схемою:

а)         квартальна потреба у матеріалах — 900 т;

б)         середньодобове використання матеріалів — 10 т;


в)         ціна однієї тонни металу — 1200 грн;

г)         вартість добового використання матеріалів [(в)*(б)] — 12000 грн;

д)         норма запасів:

транспортного — 2 дні;

підготовчого — 3 дні;

потокового — 15 днів;

резервного (страхового) — 15 днів;

разом — 25 днів;

е)         норматив оборотних засобів у виробничих запасах [(г)*(д)] —

300000 грн.


Норматив оборотних засобів у незаверше­ному виробництві


 

Залежить від обсягів продукції що випус­кається, собівартості окремих її видів і характеру розподілу протягом усіх днів виробнинчого циклу. За однакових умов у цій функціональній формі засоби, а потім і норматив змінюються прямо про­порційно динаміці випуску і собівартості продукції.


 

V * Т * К

Д        Ц       НВ'

де: УД — середньодобовий випуск продукції за виробничою собівар­тістю;

ТЦ — середня тривалість виробничого циклу у днях; КНВ — коефіцієнт нарощування витрат (собівартість незавершено­го виробництва).

Цей коефіцієнт (КНВ) потребує спеціальних попередніх розра­хунків (див. спец. літературу). Як приклад:


Подпись: Кнв


 

РЦ

0,53


 


ПЦ 1

РЦ

де: З З


первинні затрати першого дня виробничого циклу; залишки витрат на виробництво виробу; виробнича собівартість продукції.


Аналіз нормованих і ненормованих оборотних засобів

У табл. 2.101 подано аналіз використання нормованих оборот­них засобів.

Таблиця 2.101 Аналіз нормованих оборотних засобів, тис. грн

 

 

 

 

Норматив

Фактично

Відхилення від

Нормовані оборотні

нормативу

кошти

Початок

Кінець

Початок

Кінець

Початок

Кінець

 

року

року

року

року

року

року

1. Основні матеріали

504

520

 

 

 

 

2. Інші матеріали

14

14

 

 

 

 

3. Паливо

11

11

 

 

 

 

4. МШБ

522

528

 

 

 

 

5. НЗВ

14

80

 

 

 

 

6. Витрати майбутніх

0,6

3,2

 

 

 

 

періодів

 

 

 

 

 

 

7.   Готова продукція

116

421

4958,3

4405,1

+4842,3

+3984,1

на складі

 

 

 

 

 

 

8. Інші нормовані за-

-

-

 

 

 

 

соби

 

 

 

 

 

 

Разом:

1181,6

1577,2

6407,6

5739,2

+5226

+4162

Аналіз наднормативних запасів оборотних засобів, тис. грн


Вертикальний та горизонтальний аналіз даних таблиці дозволяє виявити відхилення за статтями і наявність позанормових запасів оборотних засобів або їхню недостачу. У табл. 2. 102 подано розра­хунок позанормових запасів оборотних засобів.

Основними причинами створення позанормових запасів можуть бути: завезення або заготівля матеріалів у кількості, що перевищує потребу, невиконання плану за обсягами робіт, зміни технології ви­робництва, зміни структури виконуваних робіт.

Аналіз ненормованих оборотних засобів здійснюється горизон­тальним і вертикальними методами аналізу.

Починаємо з аналізу забезпеченості і використання власних обо­ротних засобів (табл. 2.103).

Таблиця 2.103 Аналіз ненормованих оборотних засобів, тис. грн

 

Ненормовані оборотні засоби

Початок року

Кінець року

Відхи­лення

1. Грошові кошти

 

 

 

- каса

-

25

+25

- поточні рахунки

571

440,6

-130,8

2. Пред'явлені рахунки за ви-

610

504

-106

конані роботи

 

 

 

3. Неоплачені в строк розраху-

109

98

-11

нкові документи за виконані

 

 

 

роботи

 

 

 

4. Відвантажені товари і спла-

3

6

3

чені послуги

 

 

 

Разом:

4452

5115,3

+663

Фактична наявність власних оборотних засобів визначається як різниця між підсумком 1 розділу пасиву і 1 розділом активу балансу (див. табл. 2.104).


Дані табл. 2.104 дозволяють констатувати, що власні оборотні засоби підприємства становлять 4063,9 тис. грн. У порівнянні з ми­нулим роком приріст склав 2741,1 тис. грн.