2.11.3. Аналіз ефективності використання оборотного капіталу

У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал можна розподілити за такими ознаками:

залежно від функціональної ролі в процесі виробництва — обо­ротні фонди і фонди обороту;

До оборотних фондів відносяться виробничі запаси, незаверше­не виробництво, витрати майбутніх періодів.

Фонди обороту — це готова продукція, товари відвантажені, кошти;

залежно від джерел формування оборотного капіталу — власний і позичковий оборотний капітал. Розмір власного оборотного капіталу визначається як різниця між першим розділом пасиву балансу і пер­шим розділом активу балансу. Позичкові оборотні кошти проявляють­ся у формі банківських кредитів, а також кредиторської заборгованості;

залежно від ліквідності — абсолютно ліквідні засоби, оборотні кошти, які швидко реалізуються;

залежно від ступеня ризику вкладення капіталу:

а)         оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень: кошти,
короткострокові фінансові вкладення;

б)         оборотний капітал з малим ризиком вкладень: дебіторська
заборгованість (за винятком сумнівної), виробничі запаси, залишки
готової продукції і товарів;

в)         оборотний капітал з середнім ризиком вкладень: малоцінні і
швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, витрати май-
бутніх періодів;

г)         оборотний капітал з високим ризиком вкладень: сумнівна де-
біторська заборгованість, заставні виробничі запаси, готова продук-
ція і товари, що не користуються попитом;

залежно від речовинного складу: — предмети праці (сировина, матеріали, паливо та ін.), готова продукція і товари, кошти й засоби в розрахунках.

На тривалість перебування засобів в обороті впливають зовнішні і внутрішні фактори. До зовнішніх факторів належать: сфера діяль­ності підприємства, галузева належність, масштаби виробництва, економічна ситуація в країні та ін. Оборотний капітал = оборотні активи — поточні зобов'язання:

ОК = А2 — П4,

тобто

ОК = р. 260 ф. 1 — р. 620 ф. 1,

або

ОК = (А2 + А3) — (П4 — П5),

тобто

ОК = (р. 260 ф. 1 + р. 270 ф. 1) — (р. 620 ф. 1 + р. 630 ф. 1).

Цей показник свідчить про те, наскільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. У разі наявності на балансі довгострокових кредитів їх теж слід врахувати, адже довгострокові кредити спрямовуються на капітальні інвестиції і не повинні брати участі в поточній господарській діяльності.

Отже, формула може виглядати так:

ОК = (А2 + А3) — (П3 + П4 + П5),

тобто

ОК = (р. 260 ф. 1 + р. 270 ф. 1) — (р. 480 ф. 1 + р. 620 ф. 1 + р. 630 ф. 1).

Для оцінки оборотності оборотного капіталу використовуються такі показники:

1)         коефіцієнт оборотності Кб:

К = -В.

К°6 ОК'

де: В — чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, по­слуг), тис. грн;

ОК — середній розмір оборотного капіталу, тис. грн.

Розмір коефіцієнта оборотності показує кількість оборотів, які здійснює оборотний капітал за певний період часу.

Тривалість одного обороту розраховується за формулою:

О = ОК х Д В    '

де: О — тривалість періоду обороту оборотного капіталу, дн.; Д — звітний період, дн.

2)         коефіцієнт закріплення (Кз) оборотних коштів:

К, ='—.

3    В

Цей коефіцієнт показує розмір оборотних коштів на 1 грн реалі­зованої продукції.

Розраховані показники оборотності оборотних коштів подано в табл. 2.94.

Таблиця 2.94 Показники оборотності оборотних коштів

 

Показники

Поперед­ній період

Звітний період

Відхилен­ня

1. Чистий дохід (виручка) від реаліза­ції продукції (робіт, послуг), тис. грн

4234

4718

484

2. Середні залишки всіх оборотних коштів, тис. грн

3815

4383

568

3. Коефіцієнт оборотності

1,11

1,08

-0,03

4. Тривалість одного обороту, дн.

324,4

334,4

10

5. Коефіцієнти закріплення оборотних коштів

0,9

0,93

0,03

Як видно з даних таблиці, оборотність оборотних коштів сповіль­нилася на 0,03 обороту і склала в звітному періоді 1,08 обороту або відповідно 334,4 дні. Тривалість одного обороту збільшилася на 10 днів.

Прискорення оборотності капіталу сприяє зменшенню потреби в оборотному капіталі, приросту обсягів продукції і збільшенню одер­жуваного прибутку. В результаті цього зміцнюється фінансовий стан підприємства.

Вивільнення оборотних коштів за рахунок прискорення оборот­ності можна розрахувати за формулою:

ДОК = ОК1 - ОК0 ■ Кв,

де: Д ОК — розмір економії (—) або залучення (+) оборотного капі­талу;

ОК1, ОКо — середній розмір оборотного капіталу підприємства відповідно за звітний і базисний періоди; Кв — коефіцієнт росту обсягу продукції.

Отже,

Д ОК = 4383 — 3815 х (4718 : 4234) = 131 (тис. грн). Але існує інша формула розрахунку прискорення оборотності: док = (о _ о0) ■ вюдн,

де: О1, О0 — тривалість одного обороту оборотних коштів, дн.;

В1одн — одноденна реалізація продукції в звітному періоді, тис. грн.

д ОК = (334,4 — 324,4) х 13,1 = 131 (тис. грн).

На підприємстві, яке аналізується, за рахунок уповільнення обо­ротності було додатково залучена в обіг 131 тис. грн.

Розмір приросту обсягу продукції за рахунок прискорення обо­ротності оборотних коштів можна визначити за формулою:

д В  =   (Коб1   —  Коб0) Х ОК,>

де: Коб1, Коб0 — коефіцієнти оборотності оборотних коштів відповідно за звітний і базисний періоди.

Отже,

д В = (1,08 — 1,011) х 4383 = -131,5 (тис. грн).

У даному прикладі за рахунок уповільнення оборотності оборот­них коштів втрати у реалізації продукції склали 131,5 тис. грн.

Вплив оборотності оборотного капіталу на прибуток (П) мож­на розрахувати за формулою:

Коб 0

де: П0 — чистий прибуток базисного періоду.

Крім показників оборотності оборотного капіталу в цілому аналі­зують оборотність матеріальних оборотних коштів окремих елементів товарно-матеріальних цінностей.

Коефіцієнт оборотності запасів (Кобз) визначається відношен­ням чистого доходу (виручки) від реалізації до середньої суми не-грошових оборотних (поточних) активів (НПА):

К       в

Побз

НПАср

де: НПАср — середній залишок негрошових оборотних (поточних) активів (рядки 100-150 ф. 1).

Розмір цього коефіцієнта відбиває кількість оборотів запасів і витрат підприємства.

Його зменшення говорить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. Чим вище цей показник, тим більш ліквідну струк­туру мають оборотні кошти і тим стійкіший фінансовий стан підпри­ємства.

Іноді для внутрішнього контролю цей показник варто визначити дещо іншим способом. А саме — замість величини виручки від реа­лізації використати величину собівартості реалізованої продукції.

К   = Собівартість реалізованої продукції (р.040 ф.2)

ср

Визначений таким чином коефіцієнт оборотності запасів не буде порівнянним з середньогалузевим, але для внутрішнього аналізу він може знадобитись.

Лише таким способом (відношенням величини собівартості, що припадає на реалізацію, до середньої величини запасів) можна виз­начити не тільки коефіцієнт оборотності запасів, а й отримати дані про середню норму запасів у днях. Наприклад, якщо коефіцієнт оборотності запасів за рік, визначений з використанням у чисельни­ку величини собівартості, а не доходу з продажу, становить 3, то це означає, що підприємство для забезпечення своєї діяльності отримає запаси на три місяці наперед (12 : 3 = 4) і запаси протягом року поповнювалися три рази. Якщо ж використати в розрахунках дані про реалізацію, значення норм запасів буде невиправдано викривле­ним у бік зменшення.

Коефіцієнт оборотності готової продукції (Кобг) визначається таким чином:

К   =  В

обг       її,   ' І Пер

де: ГПср — середній розмір готової продукції за балансом, тис. грн.

Зростання цього коефіцієнта свідчить про збільшення попиту на продукцію, а зниження — про затоварення.

Аналіз дебіторської заборгованості особливо необхідний у пе­ріоди інфляції, коли така іммобілізація оборотних коштів стає дуже невигідною. Збільшення статей дебіторської заборгованості може бути викликане:

необачною кредитною політикою підприємства стосовно по­купців, нерозбірливим вибором партнерів;

платоспроможністю окремих споживачів;

високими темпами нарощування обсягів продаж;

труднощами в реалізації продукції.

Зіставлення кредиторської і дебіторської заборгованості є одним з етапів аналізу дебіторської заборгованості. Доцільно провести аналіз дебіторської заборгованості за періодами утворення, тому що три­валі неплатежі надовго вилучають засоби з господарського обороту.

Розрізняють термінову і прострочену дебіторську заборгованість. Термінова дебіторська заборгованість виникає внаслідок застосову­ваних форм розрахунків.

Прострочена дебіторська заборгованість виникає через недоліки у роботі і включає не оплачені в строк покупцями рахунки за відванта­жені товари і здані роботи; розрахунки за товари, продані в кредит і не оплачені в строк; векселі, за якими кошти не надійшли в строк, тощо.

Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використо­вуються такі показники:

1.         Оборотність дебіторської заборгованості (Кдз):

К  = _В_

Кдз = ДЗ'

де: ДЗ — середній розмір дебіторської заборгованості за балансом [(р.160 ф.1пп + р.160 ф.1кп) : 2], (тис. грн).

Цей показник дає можливість визначити, в скільки разів про­тягом року (або іншого періоду, який аналізують) обсяги надход­жень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок бор­гових прав (дебіторів). Цей показник визначає ефективність кредитного контролю. Кредитного — з боку підприємства, адже, даючи товар з відстрочкою платежу іншим суб'єктам, підприємство фактично їх кредитує.

2.         Період погашення дебіторської заборгованості:

Т

Т  =

де: Тдз — тривалість погашення дебіторської заборгованості, дн.; Т — звітний період.

Чим більше період погашення, тим вище ризик непогашення дебіторської заборгованості.

3.         Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі обо-
ротних коштів:

п =   дз дз   ок -100 '

де: пдз _ питома вага дебіторської заборгованості в оборотному капі­талі, %.

Чим вище цей показник, тим менш мобільною є структура май­на підприємства.

4.         Частка сумнівної заборгованості в складі дебіторської забор-
гованості (УСДЗ):

у  =   сз

сдз   дз -100 '

де: сз _ сумнівна заборгованість, тис. грн.

Тенденція до зростання цього показника свідчить про зниження ліквідності.

З метою управління дебіторською заборгованістю необхідно по­стійно контролювати стан розрахунків з покупцями, мати широке коло споживачів, щоб зменшити ризик несплати одним або декіль­кома крупними покупцями, стежити за співвідношенням дебіторсь­кої та кредиторської заборгованості.

Усі розглянуті вище коефіцієнти характеризують ділову ак­тивність підприємства. Проте ця характеристика буде неповною, якщо не проаналізувати кредиторську заборгованість, ефективність використання основних засобів і нематеріальних активів.

Оборотність кредиторської заборгованості і середній період її погашення визначаються аналогічно вищенаведеним показникам щодо дебіторів. Але замість величини доходів з продажу береться величина закупівель, оскільки обсяги продажу не можуть порівню­ватися з борговими зобов'язаннями за отримані поставки. Дебіторсь­ка заборгованість пов'язана з обсягами продажу за цей період; кре­диторська заборгованість _ з обсягами закупівель.

Чисті експлуатаційні витрати визначаються шляхом віднімання від обсягу чистої реалізації величини прибутку.

ексЧиуатійні  =  Обсяг чистої реалізації  _   Прибуток

^рТи    =         (р.035 ф.2)      _  (р.100 ф.2)'

Валові експлуатаційні витрати визначаються шляхом додавання до чистих експлуатаційних витрат залишку виробничих запасів на кінець періоду:

Валові Чисті   Залишок виробничих

експлуаційні   =  експлуаційні  +     запасів на кінець   + Товари (р.100 ф.1);
витрати          витрати          періоду (р.100 ф.1)


Закупівля


Валові експлуаційні витрати


Елементи доданої вартості: витрати на оплату праці, амортизація      ; (р.240 ф.2+р.250 ф.2+р.260 ф.2)    '


 


Оборотність кредиторської заборгованості

Сума закупівель

Середня кредиторська заборгованість


і (разів).


До залишків виробничих запасів на кінець періоду слід додати також залишки НЗВ і дебіторську заборгованість, яка могла утвори­тися в розрахунках з постачальниками й підрядчиками, за одержа­ними векселями, одним словом — усіх дебіторів, які виникають на балансі в зв'язку з формуванням придбаної вартості. Це пояснюєть­ся тим, що мета такого розрахунку — визначити тривалість обороту всієї поточної кредиторської заборгованості, а не тільки тієї, що по­в'язана з придбанням матеріальних запасів.

У разі, якщо показник тривалості кредиторської заборгованості хоча б на кілька днів перевищує такий же показник за дебіторами, то це означає вміння утримувати позики довше, ніж дозволяти це своїм боржникам.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (^обк) показує швидкість обороту власного капіталу. Його ріст відбиває підвищен­ня рівня продаж, а зниження — тенденцію до бездіяльності частини власних засобів. Розраховується за формулою:


Кобк


В

П1


 

ср


де: П1р — середня за звітний період величина джерел власних за­собів підприємства за балансом.

Ефективність використання основних засобів та інших необорот­них активів характеризує показник фондовіддачі (ФВ), що розрахо­вується як відношення розміру продаж до середньої вартості засобів підприємства (А1 ):

"      ф =^.

Практика свідчить, що питома вага нематеріальних активів у майновій масі всіх активів наших підприємств дуже низька порівня­но з аналогічними показниками в країнах з розвинутою ринковою економікою. Тому практичний досвід організації обліково-аналітич­ного забезпечення управління нематеріальними об'єктами ще недо­статній і не дозволяє зробити глобальних узагальнень.

Нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом, характером використання або експлуатації в процесі виробництва, за ступенем впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності. Тому необхідний диференційований підхід до їхньої оцінки. Для цього проводиться класифікація й групування нематеріальних ак­тивів за різноманітними ознаками.

Найбільш важливі — аналіз та оцінка структури нематеріальних активів за джерелами надходження, видами, за строками корисного використання, за ступенем правової захищеності, ступенем престиж­ності, ступенем ліквідності та ризику вкладень капіталу в нематері­альні об'єкти, за ступенем використання у виробництві і реалізації продукції, за напрямками вибуття тощо.

Середній строк застосування результатів інтелектуальної власності складає 5-7 років. У сучасних умовах це нормальний термін «жит­тя» промислового нововведення. Більше як 10 років — термін ко­рисного використання нематеріальних активів: право на користуван­ня землею, природними й іншими ресурсами.

В аналізі фінансового стану підприємства особливе значення мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що випереджають ступінь їхнього впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства. Експерти обирають основним критерієм престижності таких нематеріальних об'єктів, як спектр можливого корисного використання їхніх властивостей на рівнях: міжнародному, загальнонаціональному і галузевому.

Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів пов'язаний з великими труднощами і потребує комплексного підходу.

Ефект від придбання підприємством права використання запа­тентованого виробничого досвіду і знань, а також «ноу-хау» може бути визначений за формулою:

Т=о (1 + Д)■г

де: РТ— вартісна оцінка результату використання ліцензійної техно­логії в т-му році;

Ст — витрати, пов'язані з використанням ліцензійної технології в т-му році;

Д — ставка дисконтування;

Т — період використання ліцензії (т = 0,1,..., к).

Остаточне рішення відносно ефективності нематеріальних активів приймається після визначення дохідності нематеріальних активів, а також проведення їх факторного аналізу. Для цього можна скорис­татися табл. 2.95.


Основним принципом управління динамікою нематеріальних активів є підвищення темпу росту виручки від реалізації продукції над темпами росту нематеріальних активів. Дохідність нематеріаль­них активів підприємства виросла на кінець року, що свідчить про підвищення ефективності використання нематеріальних активів до кінця звітного року.

Основними факторами росту дохідності є прискорення оборот­ності нематеріальних активів і підвищення рентабельності продаж.

Вплив кожного фактора можна проаналізувати за такою методи­кою: слід перетворити формулу дохідності нематеріальних активів (ДНА) за допомогою методів факторного моделювання:

= Пб_ _в_

Дна = НА' НА'

АДНА(Р) = АРП ' ОНА (ПР) .

де: АДНА(Р) — вплив зниження рентабельності продаж на дохідність нематеріальних активів, тис. грн;

А Рп — зниження рентабельності продаж, %; ОНА(Пр) — оборотність нематеріальних активів на початок року, оборот.

А ДНА(Р) = (— 4,5) х 18,6 : 100 = -0,84 (тис. грн). За рахунок зниження рентабельності продаж на 4,5 % доходність нематеріальних активів зменшилася на 0,84 тис. грн.

А ДНЛ(О) = РП(КР)Х   А ОНА

де: АДНА(О) — вплив оборотності нематеріальних активів на їх до-ходність, тис. грн;

РП (КР) — рентабельність продаж на кінець року, %;

А ОИА — зниження оборотності нематеріальних активів, оборот

ДНА(о) = 15,1 х 25,1 : 100 = 3,79 (тис. грн) За рахунок росту показника оборотності нематеріальних активів доходність нематеріальних активів збільшилася на 3,79 тис. грн. Загальний вплив двох факторів складає:

А ДНА =  А ДНЛ(Р) +  А ДНЛ(ОГ

А ДНА = -0,84 + 3,79 = 2,95 (тис. грн). Сума впливів факторів приблизно дорівнює відхиленню за по­казником, що аналізується.

Зростання показника оборотності нематеріальних активів позитив­но вплинуло на дохідність нематеріальних активів. Підвищення рен­табельності продаж є резервом росту показника, який аналізується.