2.10.2. Аналіз показників рентабельності підприємства

Підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалі­зації продукції воно покриває усі свої витрати і, крім того, отримує прибуток.

Показники рентабельності вимірюють дохідність підприємства з різноманітних позицій і групують відповідно до інтересів учасників економічного аналізу, ринкового обміну.

Задача

Проаналізувати загальну рентабельність підприємства. Визначи­ти чинники, що впливають на рентабельність, і розрахувати спосо­бом ланцюгових підстановок вплив кожного з чинників.

Вихідні дані (тис. грн):

 

Показники

2005 рік

2006 рік

1 . Балансовий прибуток

1209,4

1452,19

2. Середня вартість основних промислово-виробничих фондів (ОВФ)

2601,90

6328,84

3. Середні залишки нормованих оборотних коштів (ОК)

631,79

1354,70

4. Середня вартість основних промислово-виробничих фондів і нормованих оборотних коштів(Ф)

3233,69

7683,54

Загальна рентабельність (Я)            37,39   18,9

Розв'язування

Розрахуємо загальну рентабельність за формулою:

Я = (П*100)/( ОВФ +ОК); Я2002 = (1209,4*100) /3233,69 = 37,39;

Я2003 = (1452,19*100) /7683,54 = 18,9.

На рентабельність впливають такі чинники:

1)         Балансовий прибуток, його вплив на загальну рентабельність
визначимо таким чином:

А ЯП = А П х 100/Фф;

А ЯП = 242,79 X 100/7683,54 = 3,159;

2)         Вартість ОВФ, її вплив на загальну рентабельність:

А яовф = ( А ОВФ х Япл)/Фф; А ЯОВФ = (3726,94 х 37,39)/7683,54 = 18,136;

3)         Середні залишки нормованих оборотних коштів:

А Яок= (А ОК х Яп,)/Фф; А ЯОК = 722,91 х 37,39/7683,54 = 3,52;

4)         Сума ОВФ і ОК, тобто Ф:

А Яф = ( А Ф X Яш)/Фф;

А ЯФ = 4449,85 х 37,39 / 7683,54 = 21,65;

або

АКОВФ + АКОК~ АКФ;

18,136 + 3,52 = 21,65.

Розв'язування на ПК

Створіть електронну таблицю і введіть в неї вихідні дані і фор­мули*.

 

Показники

2005 рік

2006 рік

А

Вплив на загальну рен­табельність

1. Балансовий прибуток (П)

1209,4

1452,19

=С4-В4

=В4/С7


Висновок

У 2003 р. загальна рентабельність підприємства знизилася на 18, 49 %. Цьому сприяв вплив середньої вартості основних виробничих фондів і середніх залишків нормованих оборотних коштів. їх вплив понизив загальну рентабельність в сумі на 21,65 %. Позитивно впли­нуло збільшення прибутку, в результаті загальна рентабельність збільшилася на 3,159 %.

Показники рентабельності є важливими характеристиками фак­торного середовища формування прибутку підприємства. З цієї при­чини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємств.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

показники, розраховані на основі прибутку;

показники, розраховані на основі виробничих активів;

показники, розраховані на основі потоків готівки.

Перша група формується на основі розрахунку рівнів рентабель­ності за показниками прибутку, що відображені у звітності підприєм­ства.


Наприклад:


Валовий прибуток

Чистий дохід від реалізації продукції

Прибуток від операційної діяльності

Чистий дохід від реалізації продукції

Прибуток від звітної діяльності

Чистий дохід від реалізації продукції

Чистий прибуток

Чистий дохід від реалізації продукції


Дані показники характеризують прибутковість продукції і кон­статують прибуток, який має підприємство з кожної гривні реалізо­ваної продукції. Тенденція до зниження цих показників може бути і певною віхою в оцінці конкурентоспроможності підприємства, оск­ільки дозволяє припустити скорочення попиту на його продукцію. За допомогою методів економічного аналізу визначаються зміни рентабельності продукції за рахунок факторів ціни продукції та її собівартості (табл. 2.83).

Таблиця 2.83 Аналіз впливу факторів на рентабельність реалізованої продукції

 

 

Показники

Минулий

Звітний

Відхилен-

рік

рік

ня

Чистий доход від реалізації продук-

 

 

 

ції (В), тис. грн

4234

4718

484

Собівартість реалізованої продукції

 

 

 

(С), тис. грн

3167

3411

244

Валовий прибуток від реалізації ви-

 

 

 

робів (П), тис. грн

1067

1307

240

Рентабельність реалізованої продук-

 

 

 

ції (Р), %

25,2

27,7

2,5

Припустимо, що рентабельність продукції базисного і звітного періодів виражена відповідно через Р0 і Р1. Тоді згідно з визначенням:


Ро


По

До


•100:


Д0 - С0

Во


•100,


В

р = п. 100=д^ • 100,

Д


З використанням відповідних формул розрахована рентабельність

реалізованої продукції, а також її відхилення А Р. Визначимо вплив факторів. Вплив фактора зміни ціни на продукцію визначається методом ланцюгових підстановок:

АРВ = -100 - В°^^-100,

АРВ = 4718 - 3167-100 - 4234 - 3167-100 = 7,67%%.
В       4718      4234

У звітному році внаслідок зміни цін на продукцію її рента­бельність збільшилася на 7,67 %. Відповідно вплив фактора зміни собівартості продукції порівняно з минулим роком склав:

= в1-с1 -- в1-с± 100,
с    В    в,

= 4718-3411 -100 - 4718-3167
с       4718       4718

У результаті росту собівартості продукції її рентабельність зни­зилася на 5,17 %.

Сума факторних відхилень дасть загальну зміну рентабельності реалізованої продукції за період:

Ар = А Рв + А Рс = Р1 — Р0;

А р = 7,67 — 5,17 = 2,5 %.

Отже, рентабельність реалізованої продукції в звітному році збільшилася на 2,5 %. На це зростання вплинуло збільшення цін на продукцію.

На наступному етапі аналізу виявляються причини, що вплину­ли на зміну співвідношення витрат і прибутку. Це можуть бути зміни в структурі реалізації, зниження рентабельності окремих виробів, що входять у реалізовану продукцію.

Аналіз впливу рентабельності окремих виробів на загальну рен­табельність реалізованої продукції проводиться у такій послідовності: визначають питому вагу кожного виду продукції в загальному об­сязі реалізації; розраховують індивідуальні показники рентабельності окремих видів продукції; визначають вплив рентабельності окремих виробів на середній рівень рентабельності для всієї реалізованої про­дукції (значення індивідуальної рентабельності необхідно помножи­ти на частку виробу в загальному обсязі реалізованої продукції).

При цьому рентабельність реалізованої продукції (Р) визначаєть­ся за формулою:



де: Р


і=1

рентабельність г-го виду продукції;


Пві — питома вага г-го виду продукції в загальному обсязі реалі-

зації;

п — кількість видів продукції, що випускається.

Множенням різниці між фактичним і базовим розмірами рен­табельності окремих видів продукції на їх фактичну питому вагу в обсязі реалізації визначають вплив, пов'язаний із зміною індиві­дуальної рентабельності виробів, що випускаються. Добуток базо­вої рентабельності г-го виду виробу і різниці між фактичною та ба­зовою питомою вагою характеризує вплив структурного фактору.

Розглянутий спосіб аналізу рентабельності продукції дозволяє встановити вплив виробництва і збуту окремих виробів на загальну рентабельність в умовах сформованої структури реалізації продукції. Проте концепція фінансового менеджменту припускає цілеспрямо­ваний вплив на результати діяльності підприємства. У цьому зв'яз­ку необхідно насамперед оцінити структуру реалізації продукції. Дані про сформовану структуру реалізації подані в табл. 2.84.

Порівняння фінансових результатів в умовах передбаченої і дію­чої структури реалізації дозволяє обрати кращий варіант. Фінансо­вий результат, що одержить підприємство при зміні структури реа­лізації, визначається за формулою:


Подпись:

Р



де: Р — фінансовий результат;

В — дохід (виручка) від реалізації продукції; п — число видів виробів, що випускаються; Ц — ціна одиниці витрат на одиницю виробу; В. — змінні витрати на одиницю і-го виду виробу; Ч — питома вага і-го виду виробів; С — постійні витрати.

Друга група показників рентабельності формується на основі розрахунку рівнів рентабельності залежно від зміни розміру і харак­теру авансованих засобів: усі активи підприємства, інвестований капітал (власні засоби плюс довгострокові зобов'язання), акціонер­ний (власний) капітал.

Розбіжність рівнів рентабельності в результаті розрахунку за різними показниками характеризує ступінь використання підприє­мством фінансових важелів для підвищення дохідності (довгостро­кових кредитів та інших позикових засобів).

Дані показники мають ту особливість, що відповідають критері­ям усіх учасників бізнесу підприємства. Наприклад, адміністрацію підприємства цікавить віддача (прибутковість) всіх активів; потен­ційних інвесторів і кредиторів — віддача на інвестований капітал; власників і засновників — прибутковість акцій і т.д.

Кожний з перерахованих показників легко моделюється за фак­торною залежністю.

Чистий           Чистий

прибуток =    прибуток      Обсяг продажу

Всі активи   Обсяг продажу     Всі активи

Ця залежність розкриває зв'язок між рентабельністю всіх активів, рентабельністю реалізації і оборотністю активів. Економічний зв'я­зок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низькій рентабельності продажу необхідно праг­нути до прискорення обороту активів.

Розглянемо ще одну факторну модель рентабельності:

Чистий           Чистий           Сукупний

прибуток  _    прибуток      Обсяг продажу     капітал

-х         -           —х-

Акціонерний   Обсяг продажу      Сукупний      Акціонерний
капітал            капітал            капітал

Рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від зміни рівня рентабельності продукції, швидкості обороту сукупного і позичкового капіталу. Вивчення подібної залежності має велике значення для оцінки впливу факторів на показники рентабельності.

Показником, що відповідає ефективності використання засобів, інвестованих у підприємство, є рентабельність інвестицій:

Р. = —Пу        100%,

ш   ВБ - ЗК

де: Рн — рентабельність інвестицій;

ПУ — прибуток від звичайної діяльності до сплати податку;

ВБ — валюта балансу;

ЗК — короткострокові зобов'язання.

У закордонній практиці цей показник є способом оцінки май­стерності управління інвестиціями. Оскільки керівництво компанії не може впливати на розмір податку з прибутку, що сплачується, для точного розрахунку показника в чисельнику використовується прибуток до сплати податку. Проте не можна розглядати розрахова­ний показник лише як оцінку майстерності управління інвестиція­ми, тому що в сформованих умовах існує багато інших чинників, що впливають на нього і не залежать від управлінської діяльності.

Інвестори капіталу (акціонери) вкладають свої засоби з метою одержання прибутку від інвестицій. Тому, з погляду акціонерів, оцін­кою результатів господарської діяльності є наявність прибутку на вкладений капітал.

Рентабельність власного капіталу визначається за формулою:


Подпись:
ЧП


1°°%,


В

де: Рвк — рентабельність власного капіталу;

ЧП — чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

КВ — вартість власного капіталу.

Зниження цього показника більше ніж у 2 рази є застереженням для акціонерів і для підприємств, оскільки за рік значно знизився дохід інвесторів на вкладені капітали.

Третя група показників рентабельності формується аналогічно першій і другій групам, однак замість прибутку в розрахунок береться чистий приплив грошових коштів:

Дані чинники свідчать про ступінь можливості підприємства розрахуватися з кредиторами, позичальниками і акціонерами гро­шовими коштами у зв'язку з використанням грошового припливу. Концепція рентабельності, що обчислюється на основі припливу грошових коштів, широко застосовується в країнах з розвиненою економікою. Вона пріоритетна, тому що операції з грошовими пото­ками, що забезпечують платоспроможність, є істотною ознакою фінансового «здоров'я» підприємства.

Кожний з початкових показників рентабельності розкладається в факторну систему з різним ступенем деталізації, що дозволяє вия­вити резерви його зростання.

При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розділи­ти вплив зовнішніх і внутрішніх чинників.

Методологія факторного аналізу показників рентабельності перед­бачає диференціацію початкових формул розрахунку показника за всіма якісними і кількісними характеристиками інтенсифікації виробництва і підвищення ефективності фінансової та господарської діяльності.

р =

Факторна модель аналізу рентабельності капіталу може бути подана в такому вигляді:

 

 

 

п

1 -

с    1 -

І 3 +

м

аІ

п   =

_   в   _

в =

в 4

в )

ф + е

ф   с

~~ф

е

і       

ф

е

_|           

 

 

в + в

в

Т

в

в

в

 

де: р — рентабельність капіталу;

п — прибуток від операційної діяльності;

ф — середня вартість необоротних активів;

е — середні залишки матеріальних оборотних активів;

в — обсяг продажу;

п/в — рентабельність продукції;

ф/в — фондомісткість продукції за необоротними активами; е/в — фондомісткість продукції за оборотними коштами (кое­фіцієнт закріплення);

с/в — витрати на 1 грн продукції за повною собівартістю; з/в — зарплатомісткість продукції; м/в — матеріаломісткість продукції; а/в — амортизаційна місткість продукції.

Рентабельність фондів тим вища, чим вища прибутковість продукції, фондовіддача основних фондів і швидкість обороту оборотних коштів і чим нижчий рівень витрат на 1 грн продукції і питомі витрати за економічними елементами. Кількісна оцін­ка впливу окремих факторів на рівень рентабельності визначається методом ланцюгових підстановок.

У США, а також в інших країнах у зв'язку з використанням методу прискореної амортизації зародився своєрідний метод аналізу рентабельності, який називається методом «грошового потоку» — «кеш флоу». Він заснований на тому, що в чисельнику формули рентабельності береться не прибуток, а об'єднана сума прибутку й амортизаційних відрахувань. Справа в тому, що в результаті різких коливань сум списання основного капіталу, що включаються у вит­рати виробництва, зростає собівартість і знижується прибуток або, навпаки, до кінця функціонування об'єктів, що амортизуються, відбу­вається зниження собівартості і зростання прибутку. Тому аналіз рентабельності та її динаміки за кілька суміжних періодів, заснова­ний на використанні абсолютної суми, не дає об'єктивних висновків. Використання ж показника «кеш флоу», вивчення його в динаміці за декілька років поспіль дозволяє досить точно характеризувати тенденції прибутку і рентабельності, а також визначити зрушення в цих найважливіших показниках.

У додатку 1 подані розрахунки можливих показників рентабель­ності, однак кожне підприємство може моделювати їх залежно від своєї діяльності. Ці розрахунки робляться лише на основі форм фінансової звітності. Підприємства ж аналогічні показники можуть розрахувати на кожний вид продукції за даними бухгалтерського і управлінського обліків.

Задача

Проаналізувати кожен складник балансового прибутку, виявити чинники, що вплинули на зміну балансового прибутку.

Проаналізувати структуру балансового прибутку і визначити питому вагу кожної складової в сумі балансового прибутку.


Вихідні дані (тис. грн):

 

Показники

2005 рік

2006 рік

1 . Прибуток від реалізації

9705

12003

2. Прибуток від іншої реалізації

15,75

50,03

3. Інші види прибутку

310

200,50

4. Інші види збитків

-

150,0

Разом балансовий прибуток

 

 


Висновок

З даних таблиць видно, що підприємство в 2005 р. одержало на 2072,78 тис. грн прибутку більше, ніж в 2006 р. Це відбулося в ос­новному за рахунок збільшення прибутку від реалізації на 2298 тис. грн. Якщо у 2005 р. питома вага прибутку від реалізації в загальній сумі балансового прибутку складала 96,75 %, то у 2006 р. — 99,17 %. Не дивлячись на те, що підприємство збільшило суму прибутку, ще є резерв збільшення прибутку — це скорочення інших видів збитків, які склали в 2006 р. 150 тис. грн, або 1,24 % у загальній сумі балан­сового прибутку.