2.10. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 2.10.1. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансовий

стан підприємства

Економічна категорія, що відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до роз­ширення своєї діяльності.

Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств застосо­вують методи аналізу фінансового стану для оцінки стану виробниц­тва та прийняття нових рішень з урахуванням власних інтересів. Влас­ники аналізують фінансові звіти для підвищення дохідності капіталу, забезпечення стабільного стану підприємства. Кредитори й інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики в позиках і внесках. Можна стверджувати, що якість прийнятих рішень повністю залежить від якості їх аналітичного обґрунтування. Джерелами інфор­мації для проведення фінансового аналізу можуть бути:

загальна фінансова звітність;

відомості управлінського обліку;

спеціальна звітність;

інформація незалежних агентств;

загальнодоступні бази даних;

друковані, телевізійні та інші засоби масової інформації;

відомості валютних та фінансових ринків;

корпоративні бази даних.

До загальної фінансової звітності належать: баланс, звіт про при­буток та збут, звіт про рух капіталу, звіт про рух грошових коштів, пояснення та доповнення до звітності, спеціалізовані форми, вста­новлені нормативами.

Відомості управлінського обліку складаються для керівників підрозділів підприємства, вони не призначені для зовнішнього кори­стувача, більш деталізовані, ніж фінансова звітність. У ній відбива­ються: обсяг, продаж (виручки) за різними типами продукції, під­розділів, центрів витрат, собівартості та витрат; рівень надбавки (втрат) на продукт; коефіцієнт оберненості товару; рух запасів тощо. Вимоги до них визначаються адміністрацією підприємства (фірми) або менеджером.

Спеціальна звітність

Складається за спеціальними проектами (інвестиційними проектами), бізнес-пла­нами, проміжними формами звітності, що потрібні кредиторам; за участю представ­ників інвестора, які деякий час працюють на підприємстві та збирають відомості.

Інформація незалежних агентств — це інформація, яку збира­ють громадські, приватні та державні агентства про окремі підпри­ємства, галузі економіки. Вони збирають та продають цю інформа­цію своїм клієнтам.

Загальнодоступні бази даних — це оперативний обмін інформа­цією з великою кількістю підприємств, організацій та громадян че­рез Інтернет.

Якщо говорити про друковані, телевізійні засоби масової інфор­мації, то виділяють такі джерела інформації, які використовують споживачі:

офіційні видання державних органів;

видання вітчизняних та закордонних приватних компаній та агентств;

інформація відомих інформаційних агентств.

Відомості валютних та фінансових ринків відіграють важливу роль у наданні узагальненої фінансової інформації про стан під­приємств, галузі, економіки країни.

Провідні міжнародні консалтингові, інформаційні фірми, інвес­тиційні компанії та банки мають власні корпоративні бази даних, електронні бібліотеки та систему обміну інформацією. Але вони за­хищені від зовнішніх користувачів, доступ до бази даних обмежений навіть у середині компанії.

Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо, так і опосеред­ковано зацікавлені у діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів належать власники засобів підприєм­ства, кредитори (банки та інші), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво.

Кожний суб'єкт аналізу вивчає інформацію, виходячи з влас­них інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення або зменшення частки власного капіталу і оцінити ефективність ви­користання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальникам — доцільність продовження кредиту, умови креди­тування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кре­диторам — вигідність розміщення своїх капіталів тощо.

Слід зазначити, що тільки адміністрація підприємства може по­глибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління.

Друга група користувачів бухгалтерської звітності — це суб'єкти аналізу, які хоч безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприє­мства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів звітності. Це — консультанти, біржі, юристи, преса, асо­ціації, профспілки.

Головна мета аналізу на рівні підприємства — своєчасно виявля­ти й усувати основні недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства, а також його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати такі завдання:

на основі об'єктивної інформації про виробничу, комерційну і фінансову діяльність дати оцінку виконання плану надходжен­ня фінансових ресурсів і їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

прогнозувати можливі фінансові результати, рентабельність, виходячи з реальних умов господарської діяльності;

розробляти конкретні заходи, направлені на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового ста­ну підприємства.

Для визначення складу і призначення засобів підприємства не­обхідне їх економічне групування. Всі ці відомості можна отримати за допомогою бухгалтерського балансу, який є способом групування і відображення господарських засобів за складом і джерелами фор­мування в грошовій оцінці на момент його складання. Ознаками класифікації бухгалтерських балансів є час складання, джерело скла­дання, обсяг інформації, характер діяльності підприємства, форма власності, об'єкт відображення.

У балансі наводяться дані про залишки засобів і джерела на ра­хунках бухгалтерського обліку на початок і кінець року і на звітну дату. Деякі близькі за своїм змістом рахунки об'єднуються в балансі в одну статтю.

З січня 2000 р. введена нова фінансова звітність, що складається з балансу, звітів про фінансові результати, про рух коштів, про влас­ний капітал і приміток до звітів.

Мета переходу до нової форми звітності — наближення до міжна­родних стандартів фінансової звітності, що містить повну, достовір­ну і неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяль­ності і рух засобів підприємства, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.

Бухгалтерський баланс є індикатором при оцінці фінансового стану підприємства. У балансі загальна сума, а також результати по окремих розділах відбивають вартість засобів і джерела їхнього фор­мування, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Баланс дозволяє дати оцінку загальної вартості майна, що контролюється підприємством, а також розміру оборотних (мобільних) і необорот-них(іммобілізованих) активів.

Аналіз фінансового стану виконаємо за даними балансу підприє­мства «Укр М» (додаток 3).

Аналіз валюти балансу на початок і кінець звітного періоду по­казав зменшення суми валюти балансу, що сигналізує про певне згортання діяльності підприємства. Відбулося зменшення в активі балансу: основних засобів на 335,8 тис. грн, зменшилися запаси на 99,7 тис. грн, незавершене виробництво на 7 тис. грн, готова продук­ція на 154,5 тис. грн, збільшилася дебіторська заборгованість за то­вари, роботи, послуги на 121 тис. грн, дебіторська заборгованість бюджету на 176,6 тис. грн, але значно збільшилась інша дебіторська заборгованість — на 450,9 тис. грн, збільшились грошові кошти та їх еквіваленти у національній валюті на 20,1 тис. грн, в іноземній ва­люті — на 1,5 тис. грн, також значно зменшилися інші оборотні ак­тиви на 149 тис. грн. Відбулися зміни у пасиві балансу: у звітному періоді з'явився резервний капітал у розмірі 18,6 тис. грн, зменшив­ся нерозподілений прибуток на 203,1 тис. грн, збільшилась креди­торська заборгованість за товари, роботи, послуги на 24 тис. грн, поточні зобов'язання за рахунками: з одержаних авансів — зменши­лася на 165,3 тис. грн, з бюджетом — збільшилася на 9,6 тис. грн, зі страхування — збільшилася на 0,3 тис. грн, з оплати праці — змен­шилася на 1,4 тис. грн. Виходячи з даних балансу фірми «Укр М», можна розрахувати коефіцієнт росту валюти балансу (КБ), який визначається за формулою:

КБ = Б . — Б 0/Б пх 100,

ср1      сріу    ср0        7

де: Бср1, Бср0 — середній розмір результату балансу відповідно за звітний і попередній роки. Отже,

КБ = 6158,6 — 6475,6/6475,6 х 100 = -4,895 %.

Коефіцієнт росту валюти балансу зменшився на 4,895 %.

Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу (додаток 3) мож­на провести за допомогою таблиць 2.77 та 2.78.

Аналізуючи розрахункові дані табл. 2.77, можна зазначити, що за звітний період відбулося зменшення необоротних активів на суму 335,5 тис. грн, що складає 8,8 % до початку періоду. Водночас обо­ротні активи збільшилися на 18,7 тис. грн. Зменшення валюти ба­лансу на 317 тис. грн було зумовлене зменшенням коштів розрахунків та власного капіталу.

На підприємстві, що аналізується, склалася така ситуація: знизи­лася частка необоротних активів і відповідно збільшилася частка оборотних активів. Аналіз структури пасиву балансу засвідчив змен­шення частки кредиторської заборгованості (з 9,9 % до 8,2 %), що свідчить про ефективність діяльності підприємства.

Динаміку змін у структурі активів і пасивів можна простежи­ти, порівнюючи абсолютні величини залишків за кожною статтею балансу на кінець періоду із залишками на початок. Таким по­рівнянням підлягають також підсумкові величини за розділом.

Ознакою незадовільної роботи підприємства є наявність про­строченої дебіторської й кредиторської заборгованості. Тривож­ним сигналом є зростання абсолютних величин за цими статтями порівняно з попереднім звітним періодом.

Стійкість підприємства визначає оптимальна структура джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів), оптимальна структура активів підприємства і, насамперед, співвідношення основ­ного і оборотного капіталу.

Розробка правильної фінансової стратегії в цьому питанні допо­може багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяль­ності.

Важливими показниками структури балансу, що характери­зують фінансову стійкість підприємства, є:

коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), який розра­ховується як відношення суми власного капіталу (П) і при­рівняного до нього (П2) до його загальної суми;

коефіцієнт фінансової залежності, який визначається як відно­шення позичкового капіталу до загальної валюти балансу;

коефіцієнт фінансового ризику або плече фінансового важеля (відношення позичкового капіталу до власного).

Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Розрахуємо коефіцієнт фінансової автономії підприємства: На початок періоду: 5836,7 : 6475,6 х 100 = 90,1 %; на кінець періоду: 5652,2 : 6158,6 х 100 = 91,7 %; зміни у показнику: 91,7 — 90,1 = 1,6.

Отже, коефіцієнт фінансової автономії порівняно з початком пе­ріоду збільшився на 1,6 %. Коефіцієнт фінансової залежності та фінан­сового ризику не розраховуємо, оскільки на даному підприємстві немає позичкового капіталу.

Підприємство використовує тільки власний капітал, тому має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку і можливості приросту прибутку на вкладений власний капітал (че­рез неможливість розширення господарської діяльності за рахунок використання позичкового капіталу).

Різні сторони виробничої, ринкової та фінансової діяльності підприємства одержують належну оцінку в системі показників фінан­сових результатів.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться за даними форми «Звіт про фінансові результати» (П(С)БО-3), мета складання звіту — надання користувачам повної, правдивої і неупе-редженої інформації про прибутки, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Розгляд П(С)БО-3 доціль­но почати із змін у термінах.

Власний капітал визначений як частина в активах підприємства, яка залишається після відрахування його зобов'язань. У безпосеред­ньому зв'язку з терміном власного капіталу визначені терміни при­бутків і витрат. Прибутки — збільшення економічних вигод у виг­ляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які ведуть до зростання власного капіталу. Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які ве­дуть до зменшення власного капіталу.

Велика увага в П(С)БО-3 приділена класифікації видів діяль­ності підприємства. Так, визначені основна, звичайна і операційна діяльність.

Основна діяльність — операції, пов'язані з реалізацією продукції, товарів (робіт, послуг), які є головною метою створення підприєм­ства і забезпечують основну частину його прибутку. Виходячи з наведеного визначення, на підприємстві існує лише один вид основ­ної діяльності, що є головною метою підприємства і має найбільшу питому вагу в прибутках підприємства.

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. За термінологією П(С)БО-3 основних видів діяльності у підприємства може бути декілька і їх сукупність об'єднується тер­міном звичайної діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а та­кож інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. У П(С)БО3 передбачена також ситуація, не пов'язана із звичайною діяльністю підприємства.

Надзвичайна подія — це подія або операція, яка чітко відрізняєть­ся від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона буде повторюватися періодично або в кожному майбутньому звітно­му періоді. Отже, надзвичайна подія — це подія, яка є випадковою і не характерною для діяльності підприємства.

Під час розрахунку фінансових результатів, отриманих від над­звичайної діяльності, беруться до уваги як втрати (внаслідок таких подій), так і їх покриття за рахунок страхового відшкодування, дер­жавної допомоги або інших джерел. Одні і ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого.

У табл. 2.79 подано «Звіт про фінансові результати».

У Звіті про фінансові результати є стаття «Чистий дохід (вируч­ка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» (чд), яка розра­ховується шляхом віднімання з доходу (виручки) від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) (Д) податку на додану вартість (пдв), акцизного збору (аз), інших зборів або податків з обороту (зп) і іншого вирахування з доходу (дв), тобто:

чд = д — пдв — аз — зп — вд

Продовження табл. 2.79

 

 

 

 

Стаття	Код рядка	За звітний період	За поперед­ній період
Фінансові результати від звичайної діяльності: -           прибуток -           збиток	190	859	707
	195
Надзвичайні: -           доходи -           витрати	200
	205
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий: -           прибуток -           збиток	220	859	707
	225
2. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попере­дній період
Матеріальні втрати	230	2385	2274
Витрати на оплату праці	240	631	649
Відрахування на соціальні заходи	250	115	131
Амортизація	260	376	195
Інші операційні витрати	270	-	-
Разом	280	3507	3249
3. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попере­дній період
Середньорічна кількість простих акцій	300	-	-
Скоригована середньорічна кіль­кість простих акцій	310	-	-
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320	-	-
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330	-	-
Дивіденди на одну просту акцію	340	-	-

Стаття «Валовий прибуток (збиток)» визначається як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Слід зазначити, що собівартість реалізованої продукції виз­начається відповідно до економічного змісту цієї категорії і включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці і вироб­ничі накладні витрати.

Адміністративні витрати за змістом відповідають загальнодержав­ним витратам. Витрати на збут відповідають комерційним витратам і включаються в невиробничі витрати виробничих підприємств і витрати обігу торгових підприємств.

Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного прибутку, адміністративних витрат, витрат на збут та інших опера­ційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків). Сума податку на прибуток від звичайної діяльності розраховується на основі чинного податкового законодав­ства. Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і сумою по­датку на прибуток. Збиток від звичайної діяльності дорівнює сумі збитку від звичайної діяльності до оподаткування плюс сума подат­ку на прибуток.

Задача

Встановити вплив таких чинників на прибуток від реалізації продукції:

зміна обсягу реалізації;

зміна структури і асортименту реалізованої продукції;

зміна собівартості реалізованої продукції (виробнича со­бівартість);

зміна позавиробничих витрат;

—        зміна оптових цін на продукцію. Вихідні дані (тис. грн):

Показники	Базисний період (план)	За планом на фактичну реа­лізацію	Звітний період
1. Виробнича собівартість	6000	6600	6360
2. Невиробничі витрати	90	99	95
3. Повна собівартість (п. 1 + п. 2)	6090	6699	6455
4. Виручка від реалізації про­дукції	8400	9090	9050
5. ПДВ	400	450	450
6. Результат - прибуток (ряд. 4 - п. 3 - п. 5) -збиток	1910	1941	2145

Розв'язування

Відхилення фактичного прибутку від базової величини склало

235 тис. грн (2145 — 1910).

1)         Визначимо вплив на прибуток зміни обсягу реалізації:

(9090 — 450/8400 — 400) х 100 = 108 %. Виручка від реалізації збільшилася на 8 %.

1910 х 8/100 = 152,8 тис. грн.

2)         Визначимо вплив на прибуток від реалізації зміни структури
асортименту реалізації продукції:

1941 — (1910 х 108/100) = -112 тис. грн.

3)         Визначимо вплив зміни виробничої собівартості реалізованої
продукції:

6360 — 6600 = -240 тис. грн

(відбулося збільшення прибутку, оскільки собівартість знизилася).

4)         Вплив зміни позавиробничих витрат визначимо таким чином:

95 — 99 = -4 тис. грн.

5)         Зміна оптових цін на продукцію:

(9050 — 450) — (9090 — 450) = -40 тис. грн.

За рахунок зниження цін прибуток зменшився на 40 тис. грн. Розв'язування на ПК

Створіть електронну таблицю і введіть в неї вихідні дані й формули*.

 

 

 

 

 

 

		За планом
Показники	Базисний	на фактич-	Звітний
	період (план)	ну реалі­зацію	період
1. Виробнича собівартість	6000	6600	6360
2. Невиробничі витрати	90	99	95
3. Повна собівартість (п. 1 + п. 2)	6090	6699	6455
4. Виручка від реалізації продукції	8400	9090	9050
5. ПДВ	400	450	450
6. Результат - прибуток	1910	1941	2145
(ряд. 4 - п. 3 - п. 5) - збиток	=В7-В8-В6-В9	=С7-С8-	=В7-Б8-
		-С6-С9	-В6-Б9
Відхилення фактичного прибутку	=Б9-В9
від базової величини
Вплив на прибуток зміни обсягу	=(С7-С8)/	=В9*(В13-1)
реалізації	(В7-В8)
Вплив на прибуток від реалізації
зміни структури асортименту реа-	=С9-В9*В13
лізації продукції
Вплив зміни виробничої собівар-	=Б4-С4
тості реалізованої продукції
Вплив зміни позавиробничих витрат	=Б5-С5
Зміна оптових цін на продукцію	=ф7-В8)--(С7-С8)

Висновок

Таким чином, на прибуток від реалізації позитивно вплинули такі чинники, як зміна обсягу реалізації, зміна виробничої собівартості реалізованої продукції, позавиробничі витрати, за рахунок чого при­буток збільшився відповідно на 152,8; 240 і 4 тис. грн.

Негативно вплинули такі чинники: зміна структури і асортимен­ту реалізованої продукції; зміна оптових цін на продукцію, які змен­шили прибуток на 112 і 40 тис. грн відповідно.

«Надзвичайні прибутки» і «Надзвичайні витрати» виділені з статті «Інші операційні прибутки і витрати». Коригування податку на прибуток в зв'язку з їх наявністю здійснюється шляхом відобра­ження окремої статті «Податок з надзвичайного прибутку» або відніманням з суми збитків від надзвичайних подій суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслі­док цих збитків.

Чистий прибуток розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку, надзви­чайного збитку і податку з надзвичайного прибутку.

Розділ 2 «Елементи операційних витрат» Звіту про фінансові результати включає матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію та інші операційні витрати. Однак на відміну від раніше діючого порядку, якщо деталі­зації за елементами витрат підлягали тільки витрати на виробницт­во реалізованої продукції (робіт, послуг) або витрати обігу для тор­гових підприємств, то згідно з П(С)БО-3 ця вимога торкається всіх операційних витрат (собівартості реалізованої продукції, адміністра­тивних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат).

Розділ 3 «Розрахунок показників прибутковості акцій» стосуєть­ся обмеженого кола підприємств. Інформація, яка тут відбивається, насамперед цікавить нинішніх і потенційних акціонерів.

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, визначаєть­ся відношенням суми чистого прибутку або збитку, яка належить власникам простих акцій, до середньорічної кількості простих акцій.

Якщо акціонерне товариство не випустило привілейованих акцій і, отже, не має зобов'язань щодо виплати дивідендів за такими акці­ями, то тоді власникам простих акцій належить весь чистий прибу­ток (збиток), відображений в розділі 1 «Звіту про фінансові резуль­тати». В іншому разі необхідно з суми чистого прибутку відняти (а до суми чистого збитку додати) дивіденди, оголошені або виплачені власникам привілейованих акцій.

Для аналізу і оцінки рівня динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства можна скористатися даними табл. 2.80.

Дані таблиці свідчать, що в звітному періоді підприємство знач­но поліпшило результати своєї діяльності порівняно з минулим ро­ком. Чистий прибуток збільшився на 21,5 %. Основним чинником, який вплинув на збільшення чистого прибутку, стало збільшення валового прибутку на 22,5 %. Це відбулося в основному за рахунок зростання прибутку (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг). Збільшення останнього показника може спричинятися зро­станням цін на готову продукцію і комплектуючі вироби, значним прискоренням реалізації товарної продукції, що залучає в господарсь­кий оборот значну суму коштів.

Валовий прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) пере­буває під впливом таких чинників: зміни обсягу реалізації, структу­ри продукції; відпускних цін на продукцію, цін на сировину, матер­іали, паливо; тарифів на енергію і перевезення; рівня витрат матеріальних і трудових ресурсів.

Фактори, що впливають на валовий прибуток будь-якого підприє­мства, можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зазначені вище фак­тори є внутрішніми.

До зовнішніх факторів належать рівень інфляції, політичні, еко­номічні, демографічні, екологічні та інші фактори, що не залежать від діяльності самого підприємства.

У табл. 2.81 наведені вихідні дані для проведення факторного аналізу валового прибутку від реалізації продукції. На валовий прибуток впливають такі фактори:

а) зміна відпускних цін на продукцію (АП1), яку обчислюють за формулою:

А вп1 = ц1 — Ц10, де: Ц1 — чистий дохід (виручка) від реалізації продукції у звітному році в цінах звітного року;

ц1,0 — чистий дохід від реалізації у звітному році в цінах базис­ного року.

Отже,

А ВП1= 4718 — 4560 = 158 (тис. грн). Валовий прибуток у сумі 158 тис. грн було отримано внаслідок збільшення відпускних цін на продукцію;

б)         зміна цін на матеріали, тарифів на електроенергію і переве-
зення, тарифних ставок (окладів) оплати праці. Для оцінки цього
впливу використовують дані про собівартість продукції. У даному
випадку ціни на матеріали, тарифи на електроенергію і перевезення
були підвищені на 44,3 тис. грн, що призвело до зниження валового
прибутку на цю суму;

в)         порушення господарської дисципліни, що встановлюється за
допомогою аналізу економії, яка склалася внаслідок порушення стан-
дартів, технічних умов, невиконання плану заходів щодо охорони
праці, техніки безпеки й ін. У звітному періоді на підприємстві не
виявлено додаткового прибутку, отриманого за рахунок аналогічних
причин;

г)         збільшення обсягу чистого доходу від реалізації продукції в
оцінці за базисною собівартістю. Обчислюють коефіцієнт росту
чистого доходу від реалізації продукції в оцінці за базисною собівар­тістю:

А р — ,

де: С1° — фактична собівартість реалізованої продукції за звітний період у цінах і тарифах базисного року;

С° — собівартість реалізованої продукції базисного року.

В даному випадку

— 3318 —1°48. рі   3167

Далі коригують базисний валовий прибуток на отриманий ко­ефіцієнт і віднімають від нього базисний розмір валового прибутку:

авп2 — впб • кРі - впб — впб ■ (кРі -1),

де: а ВП2 — вплив на валовий прибуток змін в обсязі чистого доходу від реалізації продукції;

впб — валовий прибуток базисного року;

Кр1 — коефіцієнт росту чистого доходу від реалізації продукції. Таким чином, цей вплив становить:

а ВП2 = 1°67 • (1,°48 — 1) = 51,2 (тис. грн).

Отже, під впливом зміни обсягу продукції валовий прибуток збільшився на 51,2 тис. грн;

д) збільшення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції. Підрахунок зводиться до визначення різниці між коефіцієнтом росту чистого доходу від реалізації продукції в оцінці за відпускними цінами і ко­ефіцієнтом росту чистого доходу від реалізації продукції в оцінці за базисною собівартістю з урахуванням валового прибутку базисного

року:

АВПз = ВПБ .(Кр2 -КРі),

де: А ВП3 — вплив на валовий прибуток змін в чистому доході від реалізації продукції, зумовлених змінами в структурі продукції;

кі2 — коефіцієнт росту чистого доходу від реалізації в оцінці за відпускними цінами:

=

кр2

2    До

де: Ц10 — обсяг чистого доходу від реалізації продукції у звітному періоді за цінами базисного року;

ц0 — обсяг чистого доходу від реалізації виробів у базисному році.

У даному випадку коефіцієнт росту чистого доходу від реалізації продукції становить:

Кр = 4560 = 1,077.

р2   4234

Отже,

бвщ = 1067 • (1,077 — 1,048) = 30,9 (тис. грн). У результаті змін у структурі продукції валовий прибуток збільшився на 30,9 тис. грн;

е) зміна (збільшення, зменшення) витрат на 1 грн продукції.

Вплив цього фактора визначається різницею між базисною собівар­тістю фактично реалізованої продукції і фактичною собівартістю, обчисленою з урахуванням змін цін на матеріальні ресурси.

У даному випадку цей вплив (БВП4) склав 137 тис. грн (3318 — 3181);

є) зміна собівартості реалізованої продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції. Вплив даного фактора обчислюється порівнянням базисної собівартості реалізованої про­дукції, скоригованої на коефіцієнт росту чистого доходу від реалі­зації продукції, з базисною собівартістю фактично реалізованої про­дукції. У формалізованому вигляді цей розрахунок виглядатиме так:

АВП5 = С0 ^ КР2 - С\,0,

де: А п5 — вплив на валовий прибуток змін собівартості за розраху­нок структурних зрушень у складі реалізованої продукції;

С0 — собівартість реалізованої продукції базисного року;

с10 — собівартість реалізованої продукції звітного року в цінах і за умов базисного року.

Отже,

А ВП5 = 3167 • 1,°77 — 3318 = 92,8 (тис. грн).

Загальне відхилення валового прибутку складає 24° тис. грн (13°7 — 1°67), що відповідає сумі факторних впливів.

Сукупний вплив факторів на валовий прибуток від реалізації продукції показаний у табл. 2.82.

Таблиця 2.82

Вплив факторів на валовий прибуток від реалізації, тис. грн

 

Показники	Сума
Відхилення валового прибутку - разом	240
в тому числі за рахунок факторів: зміни цін на продукцію	158
зміни цін на матеріали і тарифи	-44,3
порушень господарської дисципліни	-
зміни обсягу чистого доходу від реалізації продукції	51,2
зміни структури реалізації продукції	30,9
зміни рівня витрат (режиму економії)	137
зміни структури витрат	-92,8

Необхідною умовою одержання прибутку є певний ступінь роз­витку виробництва, що забезпечує перевищення чистого доходу (ви­ручки) від реалізації продукції над витратами на її виробництво і збут.

Головний факторний ланцюжок, який формує прибуток, може мати такий вигляд:

витрати — обсяг виробництва — прибуток.

Його складові повинні перебувати під постійною увагою і конт­ролем. Це завдання вирішується на основі організації врахування витрат за системою «директ-костинг», значення якої зростає в зв'яз­ку з переходом до ринкової економіки.

Першою особливістю системи «директкостинг» є поділ витрат на постійні та змінні.

Змінні витрати прямо залежать від обсягу та асортименту про­дукції, що випускається. Постійні витрати, навпаки, не залежать від зміни обсягу продукції. Попри деяку умовність розподілу витрат на постійні та змінні, цінність такого поділу полягає в спрощенні врахування і підвищенні оперативності отриманих даних про при­буток.

Друга особливість системи «директ-костинг» — поєднання вироб­ничого і фінансового обліку.

Основна модель звіту для аналізу прибутку має такий вигляд:

Обсяг реалізації — 4718 (тис. грн). Змінні витрати — 2136 (тис. грн). Маржинальний прибуток — 2582 (тис. грн). Постійні витрати — 1275 (тис. грн). Прибуток — 1307 (тис. грн).

З одного боку, маржинальний прибуток — це різниця між ви­ручкою від реалізації продукції і змінними витратами. З другого боку — це сума постійних витрат і прибутку. Все це дозволяє скла­дати багатоступінчасті звіти, що є важливим для деталізації аналізу.

Третьою особливістю системи «директ-костинг» є багатоста-дійність складання звіту.

У звіті про прибуток змінні витрати можна поділити на вироб­ничі та невиробничі; в цьому випадку звіт стане триступінчастим.

Четверта особливість системи «директ-костинг» — розробка ме­тодики економікоматематичного і графічного подання й аналізу звітів для прогнозування чистих прибутків.

У прямокутній системі координат будується графік залежності собівартості і прибутку від кількості одиниць випущеної продукції. За вертикаллю подаються дані про собівартість і прибуток, а за го­ризонталлю — кількість одиниць продукції (рис. 2.17). У точці кри­тичного обсягу виробництва К немає прибутку і немає збитку. Пра­воруч від неї знаходиться зона прибутку. Для кожного значення 0. (кількість одиниць продукції) чистий прибуток визначається як різниця між розміром маржинального прибутку і постійних витрат.

Ліворуч від критичної точки розташована зона збитків, що ви­никла в результаті перевищення розміру постійних витрат над роз­міром маржинального доходу.

Користуючись графіком, можна провести деякі розрахунки щодо аналізу залежності «витрати — обсяг виробництва — прибуток».

У точці критичного обсягу отримали:

ОВ • Ц — ОВ • ЗВ — ПВ = 0,

де: ОВ — обсяг виробництва;

Рис. 2.17. Зв'язок показників обсягу виробництва, витрат і прибутку (К — точка критичного обсягу виробництва)

ц — ціна одиниці продукції; зв — змінні витрати; пв — постійні витрати.

Тоді критичний обсяг виробництва буде дорівнювати:

ов

ц - Зв

Перетворення формули розкриває зв'язок обсягу продукції і відносного маржинального прибутку:

ов

п

ц - Зв

ц

п

1 -

ц

п

ц (1 - р )

де: р — відносний рівень питомих змінних витрат у ціні продукту

(р = Зв/Ц);

1 — р — відносний прибуток.

Точка критичного обсягу виробництва розташується вище, якщо збільшення постійних витрат буде інтенсивнішим.

Розподіл витрат на постійні і змінні та використання маржиналь­ного прибутку дозволить правильніше проаналізувати різні варіанти управлінських рішень для вибору оптимального. Впровадження цієї методики в практику українських підприємств матиме велике зна­чення.