Розділ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ 1.1. ЕКОНОМІКА І ЕКОНОМІЧНИЙ СКЛАД МИСЛЕННЯ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67

Проблеми економіки, економічна наука вийшли на перший план. Економіка — магістраль у сфері наших інтересів (магістраль — нау­кова абстракція зручна для прогнозування закономірностей еконо­мічної динаміки).

ТЕОРІЯ

ЗА ЗМІСТОМ            І        ЗА СУТНІСТЮ

Систематизовані та уза-       Метод (чи певна сукуп-

гальнені знання про за-        ність методів) пояснення і

кономірності   й   особли-    передбачення    явищ

вості     розвитку    явищ      предметній   області,  яка

предметної   області,  яка     розглядається
розглядається

Включає методи

Збирання (спостереження і реєстрації з підрахунками і вимі­рами, які вимагаються) фактів, що мають відношення до об'єктів теорії; змістовного формалізованого і формального опису фактів. Аналізу (оцінки, співставлення, порівняння, класифікації, упо­рядкування, систематизації) фактів, властивостей, факторів і явищ за певними показниками та критеріями. Побудови (синтезу) і доказів наукових висновків, а також оцін­ки їх достовірності.

Побудови (синтезу), оцінки й оптимізації наукових рекомен­дацій.

Інтерпретації та експериментальної перевірки висновків і реко­мендацій.

Економічної оцінки рекомендацій.

Першість серед усіх економічних наук належить економічній теорії (політичній економії). Політична економія як наука склалась у XVII ст. Вона є результатом тривалого історичного розвитку еко­номічної думки.

Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI-XVII ст. Саме тоді відбулося формування економічних систем, нау­кових шкіл.

Економіка дійсно по праву посідає одне з лідируючих місць у сфері наших інтересів. Це наше життя, ми повинні їсти, пити, вдяга­тися тощо. Отже, ми змушені задовольняти наші потреби в цьому, а далі — у політиці, культурі, спорті, туризмі тощо.

Необхідність задовольняти всі ці потреби спонукає нас до трудо­вої діяльності, трудитися і давати користь іншим — це не лише шля­хетно, а й вигідно. Якщо ми шахраюємо, ухиляємося від роботи, то й економіка буде шахрайською, рабською. Саме тому зараз багато уваги приділяється якостям людини: почуттю власної гідності, твер­дим знанням певної справи, твердості характеру, спроможності опе­ративно приймати науково обґрунтовані рішення.

На етапі розв'язання проблем властивим моментом є збір необ­хідної інформації про ситуацію, у якій вони виникли. Головна мета цього етапу — пошук раціональних варіантів рішення проблем, ліквідація або усунення причини (джерел) їх виникнення, а також визначення напрямів їх подолання.

Усі ці дії залежать від творчих можливостей, здібностей керівни­ка дослідження.

Поняття «творчий» притаманне людям, від природи обдарова­ним розумовими здібностями: поетам, науковцям, художникам. Але треба пам'ятати, що творчість притаманна людській діяльності в бух­галтерській справі, нормуванні, конструкторській справі, в живописі, музиці, розробці організаційних рішень тощо. Дослідник Уеббер (R. A. Webber) вважає, що «... розглядаючи творчість як генератора ідей», ми знаємо про нього і багато, і мало водночас. Про творчість написано багато, але поки що немає єдиної інтегральної теорії. Це можна пояснити тим, що творчий процес — це прихована, неясна можливість для спостереження, яка не підлягає словесному опису навіть дуже творчої особистості. І тут же автор додає «...творчість рідко проявляється як поодинокий промінь інтуїції» [67]. Це — цілий процес, який потребує обширного аналізу множини спостережень, щоб відокремити важливі справи від дрібниць.

Дослідник Ф. Гоубл (Р. ОоЬіе) надав статистичні дані досліджень американських психологів. Спеціалісти дійшли висновків: тільки 2 % осіб віком 43-45 років вирізняються творчим виблиском. Стосовно семирічної групи цей показник складає 10 %, а у п'ятирічній групі — сягає 90 %. Такі факти дозволяють вважати, що «... всі люди народ­жуються з творчими здібностями, котрі дивовижно зникають в про­цесі їхнього підростання під впливом різних обмежень і бар'єрів» [65]. Тобто дорослі освічені люди, котрі в дитинстві мали можливість розвивати свої здібності, під натиском умовностей (у вигляді прий­нятих у суспільстві домовленостей) суттєво втрачають свої здібності. А творчі процеси потребують дослідницької роботи, зміни способу поведінки, відмови від шаблонів, виходу за формалізований стан справ. Творча людина завжди прагне до практичної і економічної поведінки.

Множина творчих відкриттів є результатом нелегкої праці. Прак­тика управлінської поведінки є основою щодо поєднання творчих здібностей з масивом зібраних факторів, тобто з фактографією.

Усі люди діють заради очікуваної чистої вигоди (не треба бояти­ся такого виразу). Саме вивченням їхньої діяльності і займається економіка, це наука про людську діяльність, про шляхи підвищення її ефективності, вигідності.

Але доцільно пригадати про «правила гри». Незалежно від того, що є «грою» — шахи, дорожній рух, хокей, військова служба, нав­чання, бізнес, сім'я, уряд — у неї не можна «грати» без знання і чіт­кого дотримання правил гравцями. Більшість взаємодій як у суспільстві, так і у міжнародній діяльності спрямовується і коорди­нується певними правилами — нормами, нормативами, Законами, Постановами, Положеннями.

І Економічний аналіз           ,

як наукова дисципліна

Це система спеціальних знань, пов'язана з дослідженням економічних процесів і гос­подарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку з виявленням глибинної їх сутності і причин, що зумов­люють різні відхилення від запланованих показників, зобов'язань та з об'єктивною оцінкою їх виконання.

Історії економічної політичної думки, як і історії економічної думки будь-якої країни, притаманна певна автономність, що пояс­нювалась особливостями суспільно-економічного, національного і, в цілому, цивілізаційного розвитку країни. Не можна не погодитися з редактором «Отечественных записок» Г. З. Єлісєєвим, який писав у своїй статті «Плутократія і її основи»: «Вивчаючи різні політико-економічні вчення, взагалі не слід забувати, що людині важко відріши-тися від тієї форми суспільства, в якій вона живе, в якій народилася і виховалася: як би не намагалася вона зробитися космополітом, ті суспільні відносини, які склалися на її батьківщині, основа суспіль­ного світогляду, дух, яким просякнутий суспільний лад, завжди ли­шаться для неї більш або менш рідними. Француз буде розглядати суспільні відносини під своїм кутом зору, німець — під своїм, так само англієць і т.ін. Саме тому на всіх теоріях політико-економічних і взагалі соціальних лежить завжди національний відбиток».

Вивчаючи історію економічної думки, слід аналізувати вплив на її формування західних економічних шкіл та вагомий внесок україн­ських мислителів. У тісному зв'язку з економічною теорією і під її вирішальним впливом розвивається економічна історія.

Економічна історія — наука відносно молода. Вона зародилася в XVI ст. і лише в XIX ст. ця наука сформувалась у самостійну галузь економічного знання. Предметом науки вчені другої половини XIX ст. вважали еволюцію системи господарювання від первісної епохи до сучасності. Сферою вивчення є економічні моделі, в яких протікає діяльність людей, діють механізми функціонування, відбувається взаємодія та взаємовпливи економічних систем. Таким чином, еко­номічна теорія повною мірою виконує функцію прогнозування. Адже, досліджуючи економічні явища, необхідно передбачати їхній май­бутній розвиток. «Економіка — це процес, теперішність — це лише мить у ньому. Будь-яке економічне явище має історичне коріння; і це необхідно обов'язково враховувати, особливо в умовах створення нового економічного ладу» [31].

Поняття економічної поведінки

Ринкові відносини є певними передумовами економічної поведін­ки різних соціальних груп у нашому суспільстві. Через призму еко­номічних реформ реалізується здатність людини формувати своє мислення, свої економічні знання і світоглядні установки з реальною практикою господарювання відносно вирішення соціально-економі­чних задач. Повнота реалізації своїх зусиль свідчить про ступінь включення в економічні цикли діяльності та про можливості стиму­лювання цієї діяльності.

Англійський економіст і філософ Адам Сміт (1723-1790) не по­годжувався з думкою високоосвічених людей того часу в тім, що тільки завдяки пристальній увазі державних структур суспільство стримується від стану безпорядку і бідності. У зв'язку з цим А. Сміт розробив механізм координації суспільства, на його думку, незалеж­но від підтримки державних структур [45]. Він відкрив 5 головних умов, котрі «компенсують малий грошовий заробіток в одних занят­тях і урівнюють великий заробіток в інших»:

 

 

 

1

Приємність або неприємність самих занять

1

 

Коли заробітна плата змінюється в залеж­ності від легкості або трудності, чистоти або бруду, шаноби або принизливості заняття.

 

 

 

2

Легкість і дешевизна або затруднення і дороговизна навчання цього

 

Коли рівень заробітної платні змінюється в залежності від легкості і дешевизни або в залежності від трудності і дороговизни оволодіння даною професією. Тобто лю­дина, яка оволоділа з великим зусиллями

 

 

і тривалим часом професією, очікує, пра­цюючи за фахом, компенсації всіх витрат зі звичайним прибутком на капітал, який повинен дорівнювати сумі його витрат.

 

 

 

 

 

 

3

Систематичність або випадковий характер занять

 

 

Коли заробітна плата коливається в різних заняттях в залежності від постійної або тимчасової роботи. Так, на думку А. Смі-та, легше всього освоїти професію каме-

 

 

 

няра або штукатура. Але бувають випад­ки, коли замісь каменярів використовують носильників. Таким чином, висока зар­платня цієї групи робітників це не стільки винагорода за професіоналізм, скільки компенсація за тимчасовість роботи.

 

4

Рівень довіри до тих осіб, яким робітники довіряють себе, свої справи

 

 

Коли заробітна плата змінюється в залеж­ності від більшої або меншої довіри, якою повинен користуватися робітник. За дослід­женнями А. Сміта, ми довіряємо своє здо­ров'я лікарю, або нашу репутацію адвока­ту. Таку довіру не можна віддавати людям, які не мають солідного положення у сус­пільстві. Тоді їхня винагорода повинна бути таких розмірів, які забезпечували б їм пев­не положення у суспільстві. Так як трива­лий час і великі витрати, зусилля на їхнє навчання разом з положенням у суспільстві ще більше підвищують ціну їхньої праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

5

Імовірність або не імовірність успіху в умовах:

 

 

Коли заробітна плата в різних галузях змі­нюється в залежності від рівня імовірності або неімовірності успіху в кожній з них. По­винен бути баланс дійсних і уявних вигод і збитків, на яких грунтується раціональ­ний вибір індивіда. Коли індивід робить певний вибір, то саме він повинен співпа­дати з очікуванням максимальної вигоди.

 

 

 

 

Так, офіціант бару, харчевні, котрий не є власником, піддається грубості п'яниці або свого господаря, виконує не зовсім приємну і шанобливу роботу.

Відсутність чіткої економічної концепції перебудови суспільства приводить одних до втрати мотивації відносно професійних інновацій, творчості, а інших мотивує до зростання добробуту за рахунок аван­тюрних ризиків (ігор на курсі валют по відношенню до іноземної валюти, на іподромі, ігрових автоматах тощо) з сумнівними мораль­но-етичними нормами.

Розвиваючи методологію А. Сміта щодо визначення економічної поведінки людей виходячи з надання переваг способам заробити гро­шей, американський економіст П. Хейне [55] створив свою концепцію економічної поведінки, опосередкованої економічним складом мислен­ня індивідів: люди бажають (невже всі люди бажають більше автомагі­стралей, більше пожежної безпеки, більше води, більше можливостей отримувати безкоштовну медичну допомогу?), люди вибирають раціо­нально, всі суспільні відносини модна трактувати як ринкові відносини.

Коли ми розглядаємо бажання людей, то слід мати на увазі по­няття необхідності. За одних умов бажання співпадають з необхід­ністю, а за інших — необхідність відпадає (поміркуйте: придбання нового автомобіля? Побудова автомагістралі? Відвідування лікаря?).

Інколи економічну теорію критикують за її акцент на раціо­нальність. Економісти вважають, що індивід діє не за капризом, а завідомо зважує як на терезах позитив і негатив доступних варіантів. Інакше, економічний підхід є винятком дій людини, які логічно ба­зуються на калькуляції витрат і вигод. Але на вчинки людей впли­вають і не контролюючі емоції, несвідомі вчинки.

Економічна поведінка

Це поведінка, повязана з вибором аль­тернатив із забезпеченням раціонального вибору, тобто варіанта, при якому мінімізуються витрати різного виду і мак-симізується чиста вигода.

 

Припущеннями економічної поведінки є економічне мислення, економічна свідомість, економічні інтереси, соціальні стереотипи. При цьому кожний феномен по-своєму формує той чи інший тип еконо­мічної поведінки, діє в напрямі найбільшої користі і задоволення своїх потреб, передбачаючи глобальні цінності і миттєві вигоди, інтереси загального плану або випадкові, поодинокі. В суспільстві, яке широ­ко використовує гроші, кожен хоче мати їх якомога більше, тому що вони розширюють можливості досягнення особистих інтересів. Це дуже допомагає передбачити економічну поведінку.

Враховуючи економічний склад мислення і тип економічної пове­дінки тих виконавців, які надають дані для економічного аналізу, ана­літик повинен певною мірою визначити рівень вірогідності отриманої інформації. Під час розробки пропозицій, заходів щодо покращання системи господарювання підприємства він повинен враховувати ці дві важливі позиції — економічне мислення і економічну поведінку.