2.8.4. Аналіз трудомісткості виробничої програми

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67

Трудомісткість продукції це кількість робочого часу у лю­дино-годинах, за який виготов­ляють одиницю продукції чи виконують певну роботу у на­туральному чи вартісному об­численні.

Між трудомісткістю і про­дуктивністю праці існує зворот­на залежність. Вплив зміни тру­домісткості на продуктивність праці робітника можна просте­жити, використовуючи показ­ник питомої трудомісткості в розрахунку на 1 тис. грн про­дукції.

Аналіз трудомісткості наведено у табл. 2.56.


Дані таблиці свідчать, що питома трудомісткість збільшилася порівняно з 2002 р. на 21,7 % (100 — 121,7), тоді як середньогодинна продуктивність одного робітника знизилась на 17,87 % (100 — 82,13). Це відбулося під впливом двох факторів: зміни рівня трудових вит­рат і ступеня виконання норм виробітку. За рахунок збільшення трудомісткості продукції відбулося зниження годинного виробітку на 27,7 % (21,7 X 100) : (100 — 21,7), виконання норм залишилося прак­тично на тому ж рівні.

Аналіз трудомісткості виробничої програми проведемо за допо­могою даних табл. 2.57.

Згідно з даними таблиці загальна трудомісткість виробничої про­грами порівняно з базисним періодом знизилася на 395,592 тис. нормо/год. Однак таке зниження обумовлене зміною обсягу випус­

ку продукції на 2212,672 тис. нормо/год, тоді як трудомісткість кон­кретних виробів виросла на 1817,08 тис. нормо/год.

Відхилення фактичної трудомісткості виробництва продукції від базисної виникло як наслідок впливу багатьох факторів, насамперед виконання плану організаційно-технічних заходів, зміни рівня меха­нізації та автоматизації виробництва кожного виду робіт, рівня коо­перування, структури, асортименту тощо.

Аналіз плану організаційно-технічних заходів дозволяє встано­вити заходи, виконані не повною мірою чи з порушенням термінів, не виконані взагалі та по кожному з них розрахувати зміну трудо­місткості і продуктивності праці. Зниження (підвищення) трудо­місткості по кожному заходу розраховується добутком різниці між трудомісткістю одиниці кожного виду продукції до і після його впро­вадження на відхилення між фактичним та базовим обсягом випус­ку продукції.