2.8.2. Аналіз використання робочого часу

У раціональному використанні робочого часу закладені резерви збільшення обсягу продукції. Аналіз використання робочого часу ставить своєю метою виявити його втрати, знайти причини втрат і встановити їхній вплив на виконання плану випуску і реалізації продукції.

Для встановлення обсягів втрат робочого часу необхідно деталь­но вивчити календарний, табельний (номінальний), корисний і фак­тичний фонди часу. Необхідні зведення містить баланс робочого часу.

Приведені в табл. 2.51 дані дають можливість встановити відхи­лення від минулого року по окремих видах невиходів на роботу (відпустки, хвороби, виконання державних обов'язків) і розкрити не плановані невиходи (з дозволу адміністрації, простої).

З балансу робочого часу видно, що основними причинами ціло­денних втрат робочого часу виявились простої, неявки з дозволу адміністрації. Загальні втрати робочого часу з цих причин у серед­ньому на одного робітника склали 57,24 дня (6,89 + 50,35), а на всю чисельність — 260155,8 дня (57,24 X 4545). Цілоденні втрати були частково компенсовані внаслідок скорочення тривалості чергових відпусток на 2,4 дні, відпусток по навчанню і передбачених законом — 0,5, через хворобу — 5,2 дні.

У процесі аналізу актів про простої, обов'язкових записів поруш­ників трудової дисципліни, заяв про надання відпусток без збере­ження заробітної платні і лікарняних листів установлюються причи­

ни простоїв, необхідність надання відпусток з дозволу адміністрації, частота, повторюваність захворювань, причини їх виникнення, роз­робляються заходи щодо скорочення простоїв, профілактики захво­рювань, поліпшення умов охорони і безпеки праці, режиму роботи і зменшення відпусток з ініціативи адміністрації.

Внутрізмінні втрати робочого часу, обчислені безпосередньо за звітністю, трохи занижені, тому що у фактично відпрацьованому часі відбиваються години понаднормової роботи, запізнення, внутрізмінні втрати. Документально оформляються втрати робочого часу тільки відрядників тривалістю понад встановлену межу. Внутрізмінні втра­ти робочого часу, причини їх виникнення виявляються на основі хро­нометражних спостережень, фотографій робочого дня, первинних документів на оплату простоїв, заявок і рішень профспілкових органів на понаднормові роботи.

Основними причинами втрат робочого часу є: незабезпеченість сировиною, матеріалами, енергоресурсами, інструментом, технологіч­ною документацією, технічна несправність устаткування, порушення трудової дисципліни, ритму роботи й інше.

До непродуктивних відносяться витрати робочого часу на виго­товлення бракованої продукції, виправлення браку, у зв'язку зі зміною умов виробництва. їх розмір і причини виникнення визнача­ються по доплатних паперах, нарядах на відрядну оплату з відмітним знаком, що виписуються робітником на виконання робіт, не перед­бачених технологією по актах, відомостях, повідомленнях на брак та інше.

Вплив цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу на обсяг товарної продукції розраховується добутком цих втрат на середньо­денну чи середньогодинну продуктивність робітника.

Використання фонду робочого часу


Проведемо факторний аналіз фонду робочого часу й встановимо вплив факторів на його зменшення (табл. 2.52).

Фонд робочого часу (фрч) залежить від чисельності робочих (чр), кількості відпрацьованих днів одним робочим у середньому за рік (д) і середньої тривалості робочого дня (Т):

ФРЧ = ЧР х Д х Т.

На підприємстві, що аналізується фактичний фонд робочого часу менше планового на 92700 год. Вплив факторів на його зміну можна встановити способом ланцюгової підстановки:

АФРЧчр = (ЧРф - ЧРпл ) х Дпл х Тпл = = (3400-3500)х240х8,0 = -192000 год.;

АФРЧд = (Дф - Дпл)хЧРф хТпл =

= (230-240)х3400х8,0 = -272000 год.;

АФРЧп = (Тф -    ) х Дф хЧРф =

= (7,4 -8,0)х230х3500 = -483000 год.;

Усього -947000 год.

Як видно з наведених даних, наявні трудові ресурси підприєм­ство використовує недостатньо повно. У середньому одним робітни­ком відпрацьовано по 230 днів замість 240, у зв'язку з чим надпла­нові цілоденні втрати робочого часу склали на одного робітника 10 днів, а на всіх — 3400 днів, або 272000 год. (3400 х 8,0).

Істотні і внутрізмінні втрати робочого часу: за один день вони скла­ли 0,15 год., а за усі відпрацьовані дні всіма робітниками — 5695,2 год. Загальні втрати робочого часу — 188100 год. (1794 — 1908) х 1650. У дійсності вони ще вищі в зв'язку з тим, що фактичний фонд відпра­цьованого часу містить у собі і надурочно відпрацьовані години (1485 год.). Якщо їх врахувати, то загальні втрати робочого часу складуть 189585 год.

Задача

Зробити висновки про використовування робочого часу на підприємстві за такими даними:

 

 

Показники

Минулого року

У звітному році

План

Факт

1. Середньоспискова чисель­ність робітників, чол.

7215

7200

7044

2. Час, відпрацьований всіма робітниками, тис. год.

12741,7

12781,4

12458

3. Зокрема понаднормово від­працьований час, тис. год.

41,2

X

57,1

4. Відпрацьовано людино-днів всіма робітниками

1605,3

1608,5

1570,8

5. Час, відпрацьований одним робітником, тис. год.

1766

1775,2

1768,6

6. Кількість відпрацьованих одним робітником людино-днів

222,5

223,4

223

7 . Непродуктивні витрати робочого часу, тис. год.

17,2

X

15,5

8. Середня тривалість робочо­го дня, год.

7,937

7,946

7,931

Розв'язування


При аналізі використовування робочого часу доцільно розрахун­кові дані оформити у вигляді такої таблиці


Розв'язування на ПК

Створіть електронну таблицю і введіть в неї вихідні дані і фор­мули*.

 

 

 

 

Показники

Мину­лого року

У звітному році

Зміни проти минуло­го року

Відхилення від плану

План | Факт

за планом |    факт

1. Середньоспискова чисельність робітни­ків, чол.

7215

7200

7044

=С5-В5

=Б5-Б5

=Б5-С5

2. Час, відпрацьова­ний всіма робітни­ками, тис. год.

12741,7

12781,4

12458

X

X

X

3. Зокрема понадно­рмово відпрацьова­ний час, тис. год.

41,2

X

57,1

Х

=Б7-Б7

=Б7-С7

4. Відпрацьовано людино-днів всіма робітниками

1605,3

1609

1570,80

X

X

X

5. Час, відпрацьова­ний одним робітни­ком, тис. год

1766

1775,20

1768,60

=С9-В9

=Б9-Б9

=Б9-С9

6. Кількість відпрацьо­ваних одним робітни­ком людино-днів

222,50

223,40

223

=С10-В10

=В10-Б10

=В10-С10

7. Непродуктивні витрати робочого часу, тис. год.

17,2

X

15,5 %

-

-

-

8. Середня тривалість робочого дня, год.

7,937

7,9460

7,931

=С12-В12

=Б12-Б12

=Б12-С12

Висновок

Як видно з наведених даних, планом намічалося поліпшити ви­користовування робочого часу. Кожен працівник повинен був у звітному році відпрацювати 223,4 людино-днів замість 222,5 за ми­нулий рік. У плані намічалося знизити внутрізмінні втрати робочого часу з розрахунку на одного працівника на 0,009 год. (7,946 — 7,937), що забезпечувало збільшення відпрацьованого часу на 2,01 год. (+0,009 • 223,4).

Раціональне використання робочого часу — проблема, що стоїть перед багатьма поколіннями організаторів і керівників виробництва.

У сучасних умовах зростає ціна кожної хвилини робочого часу, тому що його ефективне використання означає збільшення ритмічності виробництва, підвищення якості праці.