2.6. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ 2.6.1. Задачі аналізу і загальна оцінка стану основних фондів

Одним з найважливіших факторів виробництва на промислових під­приємствах є наявність основних фондів і ефективне їх використання.

Випуск продукції, зниження її собівартості багато в чому зале­жать від ефективності використання основних виробничих фондів.

Останнім часом спостерігається небажана тенденція до знижен­ня фондовіддачі. Щоб її уникнути, необхідно раціонально викорис­товувати виробничий потенціал, широко впроваджувати нові висо­копродуктивні технології, удосконалювати структуру та вчасно обновляти фонди. Особлива увага повинна бути приділена скоро­ченню термінів освоєння проектних потужностей, збільшенню коефі­цієнта змінності роботи устаткування.

Аналіз використання основних фондів і виробничих потужнос­тей дозволяє:

оцінити структуру основних фондів, її відповідність оптималь­ним параметрам виробництва;

вивчити темпи, форми і методи відновлення основних фондів та їх відповідність сучасним вимогам виробництва;

оцінити використання парку наявного устаткування, рівня його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

оцінити рівень використання діючих потужностей;

виявити внутрішні виробничі резерви росту ефективності використання основних фондів.

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання то­варів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очіку­ваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основні виробничі фонди оцінюють за:

первинною вартістю;

переоціненою вартістю;

ліквідаційною вартістю.

Первинна вартість — історична (фактична) собівартість необо­ротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, оплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Основні засоби класифікуються за такими групами:

I.          Основні засоби

земельні ділянки;

капітальні витрати на поліпшення земель;

будинки, споруди та передавальні пристрої;

машини та обладнання;

транспортні засоби;

інструменти, прилади, інвентар (меблі);

робоча і продуктивна худоба;

багаторічні насадження;

інші основні засоби.

II.        Інші необоротні матеріальні активи

бібліотечні фонди;

малоцінні необоротні матеріальні активи;

тимчасові (нетитульні) споруди;

природні ресурси;

інвентарна тара;

предмети прокату.

Підприємства можуть встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання, та якщо вартість його може бути достовірно визначена.

Для визначення змін, що відбуваються в складі основних про­мислово-виробничих фондів, необхідно проаналізувати їх струк­туру. Структура основних фондів визначається специфікою галузі і характеризує виробничо-технічні особливості підприємства. Аналіз структури виробничих фондів можна зробити за допомо­гою табл. 2.24.

При аналізі структури фондів визначається співвідношення ак­тивної і пасивної частин. Активна частина фондів безпосередньо впливає на предмети праці. Пасивну частину складають фонди, що створюють умови для здійснення процесу виробництва. Підви-


Аналіз структури основних



щення питомої ваги машин і обладнання характеризує прогре­сивність структури основних фондів, зростання технічної оснаще­ності підприємства.

Згідно з даними табл. 2.24 у складі основних фондів велику ча­стину складає активна, котра має тенденцію росту до базисного року порівняно з загальним приростом основних фондів.

У результаті питома вага активної частини основних фондів збільшилися з 56,25 % у базисному році до 55,55 % в аналізовано­му. Використовуючи дані аналітичного обліку про джерела збільшення і причини вибуття основних фондів, складається ба­ланс їх руху. Баланс дає змогу проаналізувати фактори, що впли­нули як на збільшення, так і на причини вибуття основних фондів за видами.

Важливе значення для загальної характеристики руху основних фондів мають відповідні коефіцієнти (табл. 2.25).

При аналізі стану устаткування оцінюють його фізичний і мо­ральний знос. Фізичний знос характеризується поступовим зношу­ванням окремих елементів основних фондів під впливом експлуа­тації, особливостей технологічних процесів, ступеня завантаження устаткування, рівня кваліфікації робітників, якості ремонтів.


Коефіцієнт фізичного зносу може бути визначений за форму­лами:

Т          Т          Т

К      =    ф ;       К      = Н       ф ;       ІС       —А      Ф

ПФ.З>       лф.з.     ^РЕЯ'.м'       Кф.з. = арен

де: Тф, ТН — період служби устаткування, роки (фактичний і норма­тивний);

НрЕН — річна норма амортизації на реновацію, %; АрЕН — річна сума амортизації на реновацію, грн; Ф — середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

Моральний знос устаткування виникає під впливом створення нових ефективних засобів праці, внаслідок чого знижується соціаль­на й економічна ефективність старої техніки.

Коефіцієнт морального зносу можна розрахувати за такими формулами:


Подпись: КМ .3.


КМ.3. ~~


 

р^


 


де: ОН, Ос ванні, грн;


обсяг випуску продукції на новому і старому устатку-




Середини інтервалів визначаються за формулою:


к =


2


де: МВ — верхня межа інтервалу, років; МН — нижня межа інтервалу, років.

7,5,

ГР

ГР

Тоді по кожній інтервальній групі одержимо: 0 + 5   _    „     5 +10

2

10 + 20

2,5,   II

25.

\\1ГР

2

20 + 30

15,     IV;

2          -ГР       2

Середній вік устаткування дорівнює: (2,5 х 0,3161)+(7,5 х 0,3964)+(15 х 0,1606)+(25 х 0,1269) = 12,5 (року).

Отриманий результат свідчить про те, що на підприємстві вста­новлене застаріле устаткування. Значну питому вагу має устаткуван­ня віком понад 20 років.

Задача

Визначити середній вік устаткування у цеху за такими даними про кількість і вік встановленого устаткування в механічному цеху заводу.

 

 

 

 

Встановлене устатку-

 

 

Найменування устат­кування

вання на кінець року

 

Питома вага

до 5

5-10

10-

понад

Всього

встановлен.

років

років

20 років

20 років

 

устаткування

Конвеєри

25

49

6

8

86

12,8

Крани з/д

1

2

1

1

5

0,72

Верстати

1

13

19

8

61

8,87

металорізальні

 

 

 

 

 

 

Електронавантажувач

7

15

7

6

35

5,1

Інші види

64

78

31

26

199

28,9

Всього

223

240

126

98

687

100

Число одиниць устат-

 

 

 

 

 

 

кування кожної інтервальної групи в %

32,45

34,95

18,34

14,26

100

 

до підсумку

 

 

 

 

 

 

Розв'язування

Визначимо середній вік устаткування. Встановимо середини інтервалів:

Х,_ (ХВ + ХН) 2

де: ХВ, ХН — верхня і нижня межі.

По кожній інтервальній групі одержимо:

I           (5 + 0) / 2 = 2,5;

II         (5 + 10)/ 2 = 7,5;
Ш(10+ 20)/ 2 = 15;
IV (20 + 30)/ 2 = 25.

Середній вік устаткування визначимо за формулою:

X —      X * ( ,

де: х — середина інтервалу;

І — число одиниць устаткування в кожній інтервальній групі в частках до підсумку.


х = 2,5 х 0,3245 + 7,5 х 0,3495 + 15 х 0,1834 + 25 х 0,1426 = 9,76 років » = 10 років.

За допомогою інструменту автопідсумовування розрахуйте стовпець і рядок Всього*.

Розрахуйте стовпець Питома вага встан. устаткування як відношення кількості даного устаткування до загальної кількості устаткування**.

Розрахуйте рядок Число одиниць устаткування кожної інтер-вальної групи в % до підсумку як відношення загальної кількості ус­таткування в даній інтервальній групі до загальної кількості устат­кування***.

Розрахуйте середину інтервалу років. Для стовпця 30 форму­лою =(Е4+Б4)/2 і скопіюйте її в стовпці зліва, використовуючи ав-тозаповнення****.

Розрахуйте Середній вік устаткування, використовуючи фун­кцію СУММДОБУТОК***** з категорії математичних, а як аргу­менти діапазон Встановлене устаткування розділений на кількість даного устаткування і діапазон Середина інтервалу. Таким чином, для Конвеєрів розрахункова формула у вічку Н5****** матиме виг­ляд:

=СУММДОБУТОК(Б5:Е5/Р5;$Б$13:$Е$13)*******. Висновок

* Не забудьте, що перед застосуванням інструменту автопідсумовування активне повинне бути вічко, в якому з'явиться значення суми. ** =Р5/$Р$10 (для конвеєрів). *** =Б10/$Р$10 (для інтервалу 0-5 років).

**** Зверніть увагу, що в стовпці 5 у формулі стоїть посилання на пусте вічко А4, яке сприймається формулою як 0. ***** х = ^(х'-в)А

****** Передбачається, що верхній лівий елемент таблиці введений у вічко А3. ******* Абсолютна адресація в посиланні на Середину інтервалу $Б$13:$Е$13 зроблена для можливості автозаповнення стовпця Середній вік устаткування (діапазон вічок Н5:Н10).

У результаті аналізу встановлено, що середній вік устаткування складає = 10 років. Це критичне значення. Слід звернути увагу на те, що значну питому вагу займає устаткування, встановлене понад 20 років тому.

Задача

Проаналізувати наявність, рух і динаміку основних фондів за даними таблиці:

 

 

 

 

 

 

Основні фонди

Наявність на поч. року, грн

Надходження за рік, грн

Вибуло за рік, грн

Наявність на кінець року, грн (гр. 1 + 2-4)

Перевищення надхо­дження над вибуттям, грн (гр. 2-4)

Темп зростання, % (гр.6 : 1*100)

Всього

в т.ч. введено в дію

Всього

в т.ч. ліквідо­вано

1. Промислово-вироб. фонди (ПВФ)

3284269

36459

36459

14695

5725

3306033

21764

100,7

в т.ч. активна частина ПВФ

1681128

13122

13122

9960

5252

1684290

3162

100,2

2. Невироб. основні фонди

-

-

-

-

-

-

-

-

Всього

3284269

36459

36459

14695

5725

3306033

21764

100,7

Розв'язування на ПК

Створіть електронну таблицю і введіть в неї початкові дані й

формули.

 

 

 

 

 

 

Основні фонди

Наявність на поч. року, грн

Надходження за рік, грн

Вибуло за рік, грн

Наявність на кі­нець року, грн

Перевищення надходження над вибуттям, грн

Темп зростання,

%

Всього

в т.ч. введе­но в дію

Всього

в т.ч. лікві­довано

1. Промислово-виробничі фо­нди (ПВФ)

3284269

36459

36459

14695

5725

=В5+С5-Е5

=С5-Е5

=С5/В5

в т.ч. активна частина ПВФ

1681128

13122

13122

9960

5252

=В6+С6-Е6

=С6-Е6

=С6/В6

2. Невиробничі основні фонди

-

-

-

-

-

 

 

 

Всього

=СУММ (В5:В7)

=СУММ (С5:С7)

=СУММ (Б5:В7)

=СУММ (Е5:Е7)

=СУММ (Р5:Б7)

=В8+С8-Е8

=С8-Е8

=С8/В8

Висновок

З проведених розрахунків видно, що промислово-виробничі фон­ди збільшилися за рік на 21764 грн, або на 0,7 %. Це збільшення склалося під впливом їх надходження на 36459 грн (і введення на таку ж величину) і вибуття на 14695 грн (зокрема було ліквідовано на 5725 грн).

При аналізі забезпеченості підприємства основними фондами порівнюють наявні основні фонди з плановою потребою в них як у цілому, так і по основних видах. Аналізується наявність невстанов-леного устаткування і визначається дійсна потреба в ньому.

Все устаткування поділяють на:

наявне;

встановлене;

діюче.

До наявного належить все устаткування на підприємстві неза­лежно від того, де воно знаходиться (в цеху, на складі) й у якому стані.

Встановлене устаткування — це змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, що знаходиться в цехах.

Діюче устаткування — це усе фактично працююче в звітному періоді устаткування (незалежно від часу його роботи).

На підставі цих даних розраховуються коефіцієнти:

використання наявного устаткування — визначається як відношення діючого устаткування до його наявності;

використання встановленого устаткування — обчислюється як відношення кількості діючого устаткування до встановле­ного.

Приріст основних фондів може здійснюватися не лише вве­денням в експлуатацію нових основних фондів, а й їх модерніза­цією.

Модернізація здійснюється за рахунок засобів, призначених на капітальний ремонт з амортизаційного фонду і, як правило, співпа­дає з капітальним ремонтом устаткування. Модернізація устатку­вання підвищує його продуктивність, знижує собівартість виробів, що випускаються. Перш ніж розробити план модернізації, необхід­но визначити ефективність модернізації верстата порівняно з ефек­тивністю нової моделі цього верстата і його застарілого екземпляра (табл. 2.27).



Дані таблиці свідчать, що відставання старої моделі від нової за

76

650 - 760 760

а, по/ (650-760 ,Л >
рівнем продуктивності праці дорівнює 14,5 % І   :           100

модернізованої моделі від нової — 9,2 %

Зниження собівартості виробу нової моделі проти старої дорів-

(15 - 20 нює 33,3 % | 15—200 • 100

15


Подпись: 15 -18 15

проти модернізованої моделі — 20 %


Різниця між старою і модернізованою технікою за продуктивні­стю праці дає економічний ефект 5,3 % (14,5 — 9,2), а за собіварті­стю — 13,3 % (33,3 — 20). Тому при неможливості заміни старого верстата новим доцільно його модернізувати.