2.2. СПОСОБИ ВІДОБРАЖЕННЯ АНАЛІТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 2.2.1. Спосіб групування

Широке застосування в АГД знаходить групування інформації — розподіл маси досліджуваної сукупності об'єктів на якісно од­норідні групи за відповідними ознаками. Якщо статистика викори­стовує цей спосіб для узагальнення і типізації явищ, то в аналізі угруповання допомагає роз'яснити зміст середніх розмірів, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити взаємозв'язок між досліджуваними показниками.

У залежності від задач використовуються типологічні, структурні і аналітичні угруповання.

Прикладом типологічних групувань можуть бути групи насе­лення за напрямом діяльності, групи підприємств за формами влас­ності і т.ін.

Структурні групування дозволяють вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в ній окремих частин. За їхньою допо­могою вивчають склад робітників за професіями, стажем роботи, віком, виконанням норм виробітку; склад підприємств за рівнем виконання плану виробництва продукції, зниженням її собівартості і т.ін. Велике значення мають структурні угруповання при аналізі зве­деної звітності об'єднань, міністерств, тому що вони дозволяють ви­явити передові, середні і відстаючі підприємства, визначити напрям­ки пошуку передового досвіду, невикористаних резервів.

Аналітичні (причинно-наслідкові) групування використовують­ся для визначення наявності, напрямків і форм зв'язку між дослід­жуваними показниками. За характером ознак, на яких засновується аналітичне угруповання, воно може бути якісним (коли ознака не має кількісного вираження) або кількісним.

За складністю побудови розрізняють два типи угруповань: прості і комбіновані. За допомогою простих групувань вивчається взає­мозв'язок між явищами, згрупованими за однією ознакою. У комбі­нованих групуваннях такий розподіл досліджуваної сукупності ро­биться спочатку за однією ознакою, а далі усередині кожної групи — за іншою ознакою тощо. У такий спосіб можуть бути побудовані дво-, трьохрівневі угрупування. Вони дозволяють вивчати різно­манітні і складні взаємозв'язки. Проте слід відзначити також їхню істотну хибу. Побудова таких угруповань вирізняється високою тру­домісткістю, а отримані результати складно сприймаються. Тому для вивчення таких взаємозв'язків краще таке угруповання замінити декількома простими.

При побудові групувань потрібно серйозно ставитися до розпо­ділу сукупності на групи, вибору кількості груп і інтервалів між ними, тому що в залежності від цього можуть істотно змінитися результа­ти аналізу.

Методика побудови угруповань коротко може бути визначена алгоритмом (схема 2.1).

У випадку побудови комбінованих угруповань цей алгоритм роз­ширюється за рахунок повтору (декілька разів) четвертого і п'ятого пунктів.

1. Визначення цілі аналізу ▼

2. Збір необхідних даних за всією сукупністю об'єктів

3. Ранжуваннясукупності за обраною для угрупування ознакою

t

4. Вибір інтервалу розподілу сукупності та розподіл її на групи

t

5. Визначеннясередньогрупових показників за згрупованими і факторними ознаками

            ±         

6. Аналіз отриманих середніх розмірів, визначення взаємозв'язку і напрямки впливу факторних показників на досліджуваний

результат

Схема 2.1. Методика побудови групувань


За даними табл. 2.8 зробимо угрупування підприємств за родю­чістю ґрунту і визначимо наявність, напрямок і форму зв'язку між даним чинником та врожайністю зернових культур.


Таким чином, правильне групу­вання інформації дає можли­вість вивчати залежність між показниками, більш глибоко з'я­сувати сутність досліджува­них явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне, характерне і типове.

Згрупований матеріал наоч­но відбиває взаємозв'язок між досліджуваними явищами. При групуванні індивідуальні роз­міри показників замінюються середньогруповими. У резуль­таті цього взаємно погашають­ся різні випадкові відхилення, викликані неявним впливом інших чинників, тому взаємоз­в'язок виявляється більш чітко.