2.1.4. Використання відносних і середніх величин
Економічні явища, що вивчаються в АГД, мають, як правило, кількісну оцінку, що виражається в абсолютних і відносних розмірах (величинах).
Відносні показники одержують в результаті розділення
одного розміру на інший, що приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства, се-редньогалузеві і т.ін. Відносні розміри виражаються коефіцієнтами (при базі 1,0) або відсотками (при базі 100 %).
Абсолютні розміри показують кількісні розміри явища в одиницях міри, ваги, обсягу, площі, вартості і т.д. безвідносно до розміру інших явищ.
В аналізі господарської діяльності використовуються різні види відносних розмірів: планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.
Відносний розмір планового завдання є відношенням планового рівня показника поточного року до його минулого рівня або до середнього за три п'ять попередніх років.
Відносний розмір виконання плану це відношення між фактичним і плановим рівнями показника, виражене у відсотках.
Для характеристики зміни показників за певний проміжок часу використовують відносні розміри динаміки. їх визначають шляхом ділення величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами росту (приросту) і виражаються у відсотках або коефіцієнтах.
Відносні розміри динаміки можуть бути базисними і ланцюговими.
У першому випадку кожний такий рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а у другому — з попереднім.
Відносні розміри координації — це співвідношення частин цілого між собою, наприклад, активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робочих машин і т.ін.
Відносними розмірами інтенсивності називаються такі, які характеризують ступінь поширеності, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад, ступінь захворюваності населення, відсоток робітників вищої кваліфікації тощо.
Відносні розміри ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад, виробництво продукції на 100 га сільськогосподарської площі, на одну гривню витрат, на одного робітника і т.д.
У практиці економічної роботи поряд з абсолютними і відносними показниками часто застосовуються середні величини. Вони використовуються в АГД для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за певною ознакою. Наприклад, середня зарплата робітників використовується для характеристики рівня оплати праці досліджуваної сукупності робітників. У середньому розмірі відбиваються загальні, характерні, типові риси досліджуваних явищ за відповідною ознакою. Вона показує загальну міру цієї ознаки в досліджуваній сукупності, тобто одним числом характеризує всю сукупність об'єктів. За допомогою середніх величин можна порівнювати різні сукупності об'єктів, наприклад, райони за рівнем врожайності культур, підприємства за рівнем оплати та продуктивності праці тощо.
В аналізі господарської діяльності використовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичні (прості і зважені), серед-ньогармонійні, середньогеометричні, середньохронологічні, серед-ньоквадратичні тощо.
При використанні середніх величин в АГД варто враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, базуючись на масових даних. У цьому їхня перевага і недоліки. Нерідко буває, що за загальними середніми досить непоганими показниками криються результати неефективно працюючих бригад, цехів та інших господарських підрозділів. За середніми даними можуть стати незначними і досягнення передовиків виробництва. Тому при аналізі необхідно розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх середньогрупо-вими, а в деяких випадках й індивідуальними показниками.