2.1.4. Використання відносних і середніх величин

Економічні явища, що вивча­ються в АГД, мають, як правило, кількісну оцінку, що виражаєть­ся в абсолютних і відносних роз­мірах (величинах).

Відносні показники одер­жують в результаті розділення


одного розміру на інший, що приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства, се-редньогалузеві і т.ін. Відносні розміри виражаються коефіцієнтами (при базі 1,0) або відсотками (при базі 100 %).

Абсолютні розміри показують кількісні розміри явища в одини­цях міри, ваги, обсягу, площі, вартості і т.д. безвідносно до розміру інших явищ.

В аналізі господарської діяльності використовуються різні види відносних розмірів: планового завдання, виконан­ня плану, динаміки, струк­тури, координації, інтенсив­ності, ефективності.


Відносний розмір планового завдання є відношенням пла­нового рівня показника поточ­ного року до його минулого рівня або до середнього за три п'ять попередніх років.

Відносний розмір виконання плану це відношення між фактичним і плановим рівня­ми показника, виражене у відсотках.


Для характеристики зміни показників за певний проміжок часу використовують відносні розміри динаміки. їх визначають шляхом ділення величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони тем­пами росту (приросту) і виражаються у відсотках або коефіцієнтах.

Відносні розміри динаміки можуть бути базисними і ланцюговими.

У першому випадку кожний такий рівень динамічного ряду по­рівнюється з базисним роком, а у другому — з попереднім.

Відносні розміри координації — це співвідношення частин ціло­го між собою, наприклад, активної і пасивної частини основних ви­робничих фондів, силових і робочих машин і т.ін.

Відносними розмірами інтенсивності називаються такі, які характеризують ступінь поширеності, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад, ступінь захворюваності насе­лення, відсоток робітників вищої кваліфікації тощо.

Відносні розміри ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад, виробництво продукції на 100 га сільськогосподарської площі, на одну гривню витрат, на одно­го робітника і т.д.

У практиці економічної роботи поряд з абсолютними і відносни­ми показниками часто застосовуються середні величини. Вони вико­ристовуються в АГД для узагальненої кількісної характеристики су­купності однорідних явищ за певною ознакою. Наприклад, середня зарплата робітників використовується для характеристики рівня оп­лати праці досліджуваної сукупності робітників. У середньому розмірі відбиваються загальні, характерні, типові риси досліджуваних явищ за відповідною ознакою. Вона показує загальну міру цієї ознаки в дос­ліджуваній сукупності, тобто одним числом характеризує всю су­купність об'єктів. За допомогою середніх величин можна порівнювати різні сукупності об'єктів, наприклад, райони за рівнем врожайності культур, підприємства за рівнем оплати та продуктивності праці тощо.

В аналізі господарської діяльності використовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичні (прості і зважені), серед-ньогармонійні, середньогеометричні, середньохронологічні, серед-ньоквадратичні тощо.

При використанні середніх величин в АГД варто враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, базуючись на масових даних. У цьому їхня перевага і недоліки. Нерідко буває, що за загальними середніми досить непоганими показниками криються результати неефективно працюючих бригад, цехів та інших госпо­дарських підрозділів. За середніми даними можуть стати незначними і досягнення передовиків виробництва. Тому при аналізі необхідно розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх середньогрупо-вими, а в деяких випадках й індивідуальними показниками.