1.10. ФОРМУЛЮВАННЯ РОБОЧИХ ГІПОТЕЗ

 

 

Економічна

 

гіпотеза

 

Наукове положення, що пояснює певні яви­ща дійсності на основі припущення: про структуру економічних об'єктів, способи звязків між економічними явищами, чинни­ками і можливі підходи щодо розв'язання техніко-економічних і соціальних проблем.

 

 

Джерелом аналітичних економічних гіпотез є спостереження ре­альних ситуацій, а також система пояснень цих подій поняттями, які вже є в економічній теорії та суміжних науках. Коли наші знан­ня не відповідають рівню доказу даних спостереження, тоді виника­ють нові припущення, тобто інші додаткові або взагалі нові гіпотези.

Наприклад, ставлення людей до праці, за словами соціолога В. А. Ядова [63], пояснюється соціально-економічними умовами. Ми цілком згодні, тоді виникає запитання: «Чому люди за однако­вих умов по-різному ставляться до виконання своєї роботи?». На­певно, загальне пояснення з точок зору соціологічної і економічної теорії недостатнє. Є інші причини, що детермінують ставлення до праці. Що можуть пояснити з цього приводу конкретні науки? Пси­хологія стверджує, що мотивація праці обумовлена не тільки зовні­шніми збуджувачами, а й особливою формою їх переломлення у інди­відуальній свідомості особистості. Крім того відомо, ми знаємо, що одні й ті ж особи по-різному ставляться до різних видів трудової діяльності, тобто одним професіям вони імпонують, іншим — ні. Тобто ставлення до праці зумовлено їх функціональним змістом і престижністю різних видів роботи. З економічної точки зору (ста­тистики) рівень плинності робочої сили одних професій більший, інших — менший. Такі умовиводи підтверджують наші наукові при­пущення, а також правильність магістралі аналізу. А якщо ми маємо спеціальну економічну теорію певної предметної галузі (організація праці), тоді вибудова гіпотез значно полегшується. Коли ж такої чіткої і перевіреної практикою теорії немає, тоді будуємо гіпотетичну сис­тему, у якій знання дійсності надане «у кредит».

Попередній системний аналіз об'єкта, — це і є формуванням стратегічної гіпотези з предмета аналізу.

Відштовхуючись від цього, ще не перевіреного відповідними дос­лідженнями, знання, ми накопичуємо аргументи щодо вибудови ряду деталізованих висхідних гіпотез, котрі і є можливим поясненням аналітичної проблеми. Базуючись на цьому, перевіряється обґрунто­ваність висунутого пояснення, але ще не цілком, а нібито частинами.

Гіпотези повинні бути логічним ланцюгом системи доказів ви­сунутого пояснення. Тільки за таких умов підтвердження однієї гіпо­тези надає додаткове підґрунтя щодо прийняття пов'язаного з нею припущення. Перевірка наступного припущення, тобто гіпотези, про­понує нові підтвердження на користь загального посилання і т.д., і т.п. Зрозуміло, що спростування першої робочої гіпотези потребує висування нових.

Висхідні гіпотези повинні формувати ланцюг висновків із гіпотез-наслідків (операція дедуктивної обробки гіпотез). В емпіричному дослідженні (аналізі) перевіряються саме гіпотези-наслідки, які сфор­мульовані менш загальними поняттями, ніж висхідні припущення.

Інакше гіпотезу неможливо перевірити за емпіричними даними. Ли­ше за умови побудови системи аналітичних гіпотез закінчується роз­робка проекту розв'язання головної проблеми економічного аналізу.

Як же формується основна (центральна) гіпотеза та її наслідкові проблеми?

Наприклад, одна із основних гіпотез аналізу продуктивності праці основних робочих формулювалась так: реалізація передових техно­логій у виробничий процес буде провідним фактором росту продук­тивності праці, зафіксованим у об'єктивних і суб'єктивних показни­ках за певних загальних економіко-технічних і соціальних умов виробництва.

Звідси наслідки:

чим вищий рівень інновацій у технологічний процес, тим ви­щий рівень продуктивності праці, тому що більші творчі мож­ливості роботи, вищі показники ставлення до праці (об'єктивні показники);

чим вищий рівень інновацій у виробництво, тим вищий рівень трудової мотивації персоналу, узгодження потреб, цілей під­приємства і робітників з урахуванням мінливості зовнішнього середовища, що сприяє росту продуктивності праці робітників, соціальної і політичної активності (суб'єктивні показники).

Перевірка підсумкових гіпотез можлива у випадку, коли всі тер­міни, на базі яких вони формулюються, підпали під емпіричну інтерпретацію.

Наприклад, у головній гіпотезі аналізу продуктивності праці є поняття: рівень механізації праці, рівень кваліфікації, рівень заробіт­ної платні, рівень організації робочого місця, рівень морально-пси­хологічного клімату. В емпіричній інтерпретації цих термінів ми повинні знайти відповідні показники, які констатують ці рівні.