1.7. ПРОГРАМА ПРИКЛАДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА ЇЇ СПЕЦИФІКА
Програма дослідження — це загальна концепція, систематизований виклад теоретико-методологічних посилань відповідно до основних цілей дослідження та гіпотез аналізу з визначенням правил процедур і логічної послідовності операцій щодо їхньої перевірки.
Зміст і структура програми економічного аналізу залежать від загальної спрямованості, тобто від головної мети дослідницької діяльності. Згідно з такою точкою зору можна виділити два типи досліджень.
Теоретико-прикладні, мета котрих сприяти розв'язанню тех-ніко-економічних і соціальних проблем шляхом розробки нових підходів стосовно їх вивчення, інтерпретації і пояснення, більш поглибленого і всебічного, ніж раніше.
Прикладні дослідження спрямовані на практичне розв'язання чітко сформованих економічних проблем з метою визначення конкретних способів дій і заходів у певні терміни. Це дослідження (аналіз) виконується за прямим замовленням органів управління (технічного контролю, заробітної плати, енергетичної, екологічної служб тощо), відповідальних за результати діяльності в конкретній галузі виробництва та соціальної політики підприємства. Теоретичні підходи, які вже розроблені в економіці, реалізуються в аналізі у конкретному втіленні їх у конкретні види діяльності людей. Безпосереднім їхнім результатом повинна бути розробка системи заходів для впровадження у практику.
Програма економічного аналізу вибудовується відповідно до визначених цілей. Але не треба забувати, що якою б конкретною не була мета дослідження, його загальна спрямованість повинна відповідати практичним завданням розвитку колективу підприємства, суспільства в цілому.
Чим вищий рівень досконалості програми, тим гарантія успіху вірогідніша.
У ідеальному випадку програма теоретико-прикладного дослідження складається з таких елементів (схема 1.5).
Програма та робочий план економічного дослідження — це єдиний документ, який узгоджується із замовником і повинен бути ним схвалений.
формування проблеми визначення проблеми та предмета дослідження
• уточнення та інтерпретація основних понять
попередній системний аналіз об'єкта дослідження
розробка робочих гіпотез
• визначення мети і задач дослідження
• принциповий стратегічний план аналізу
• обгрунтування системи виборки чинників
• проектування основних процедур збору та аналізу вихідних даних
Схема 1.5. Елементи програми теоретико-прикладного дослідження
Посилаючись на наукові праці В. О. Ядова, можна виділити такі основні елементи програми:
1. Чітке формування задач дослідження з обов'язковим
перед-
баченням практичного результату. Обґрунтовується актуальність
конкретних проблем, які перешкоджають нормальному функціону-
ванню та розвитку даного об'єкта.
Очікувані результати описують в термінології можливих управлінських рішень з визначенням їхньої спрямованості: для таких цілей, у вигляді таких-то документів і для таких-то органів управління.
Короткий зміст науково-практичного обґрунтування проблеми і можливих способів її розв'язання. У цьому розділі програми уточнюються основні поняття, перелік структурних підрозділів об'єкта аналізу, техніко-економічних процесів виробництва, а також причини, які негативно впливають на нормальне функціонування системи господарювання об'єкта.
У методичному розділі програми пропонуються обсяги, методи накопичення даних та способи їх обробки. Але головним завданням цього розділу є обґрунтування ресурсних витрат, необхідних і доцільних для проведення дослідження (економічного аналізу).
Робочий план дослідження — це складовий розділ програми. У ньому постійно визначаються терміни проведення роботи, фіксуються виконавці, подається кошторис витрат (збір, обробка даних, транспортні видатки, чисельність і заробітна плата науковців-аспі-рантів тощо).
На відміну від програми прикладного дослідження, котра може бути самостійною публікацією, програма економічного дослідження — це короткий робочий документ обсягом у декілька сторінок. Але вона може мати і більш об'ємні додатки, що стосуються основних розділів.
Організація конкретної аналітичної роботи (економічного аналізу) перш за все потребує відповідного і чіткого взаєморозуміння між «замовником» і «виконавцем», тому що коли мета і задачі аналізу не погоджені належним чином, наслідки можуть бути небажаними — замовник може засумніватися у вірогідності і корисності кінцевих результатів дослідження. Ці сумніви можуть бути цілком обґрунтованими, але трапляються випадки, коли замовника неправильно інформують про певний рівень системи господарювання об'єкта, що аналізується.
Служби економічного аналізу підпорядковані безпосередньо управлінському органу (заступнику директора з економічних питань) і отримують від нього чіткі завдання щодо економічного аналізу (або через начальника планового відділу). Економіст-аналітик як експерт повинен критично ставитися до справи. Наприклад, керівництво підприємства, схвильоване соціальною напругою робітників з приводу низького рівня оплати праці, ставить перед економістами-ана-літиками вимогу з'ясувати впливові причини і розробити заходи стосовно підвищення рівня оплати праці. Але в результаті аналізу може виявитися, що рівень заробітної плати на даному підприємстві якраз знаходиться в рамках середнього рівня зарплатні в галузі, регіону і не є гострою проблемою. Більш важливими проблемами можуть стати комунальні платежі, соціально-психологічний клімат тощо. Аналітик повинен постійно аналізувати техніко-економічний стан об'єкта, ранжирувати значущість проблем, що виникають, інформувати керівництво про перспективний досвід інших підприємств і тим самим сприяти оптимальному плануванню виконуваних досліджень в галузі економічного аналізу.
Треба мати на увазі, що прикладні дослідження можуть проводитися на рік по 10-15 разів. Тоді нема потреби кожен раз розробляти програму за класичною схемою. Адже у структурних підрозділах підприємства є вагома інформація, бухгалтерська звітність, статистичні дані тощо.
Таким чином, уточнивши завдання аналізу, треба задуматись, чи не достатньо цієї інформації, а якщо так, то тоді якої недостатньо? Це суттєво скоротить терміни роботи: дозволить сконцентрувати зусилля на аналізі проблем і розробці конкретних заходів.
Важливим організаційним питанням є гарантія зберегти довіру керівників підрозділів (від директора до майстра), до яких Ви звертаєтесь. Не варто нехтувати такими важливим каналом підтримки довіри до економічних досліджень, як багатотиражна газета, місцеве радіомовлення, виступи керівництва підприємства на загальних зборах, оперативка тощо.
Бувають випадки, коли економічне дослідження закінчується не зовсім ефективно тому, що його автори допускають помилки в побудові і поданні звіту замовнику. Типові помилки заключаються в тому, що домінуюча увага приділена техніці проведення дослідження. Заключний звіт повинен бути максимально стислим, концентрувати увагу на висновках і рекомендаціях, котрі безпосередньо стосуються реалізації пропонованих заходів. Доцільна така структура звіту:
Чітке формулювання задач дослідження з вказівкою його замовника.
Подати інформацію про терміни проведення дослідження, об'єкти і джерела інформації.
Основні висновки, тобто пріоритетні результати, які вказують на місце проблем і фактори, що їх спонукають. Доцільно навести життєві статистичні дані, які не потребують особливих пояснень, а ілюструють найбільш суттєві положення, не треба включати у звіт пояснення коефіцієнтів, кореляційних матриць, факторних статистик тощо. Як і в тексті програми, так і у звіті потрібно уникати спеціальної (іноземної) термінології, а використовувати загальнодоступну мову.
Які рішення пропонуються, який економічний (соціальний) ефект їхньої реалізації, способи контролю та відповідальні служби (особи) за їхнє втілення або зацікавлені в них.
До звіту додати анотацію з конкретними посиланнями на розділи, додатки основного тексту.
Основні поради виконавцям аналізу
У своїй повсякденній діяльності аналітик виходить із загальних інтересів суспільства.
Аналітик проявляє професійну компетентність, наукову чесність і коректність на всіх етапах дослідження.
Виходячи з ідеалів досягнення істини, аналітик особливу увагу приділяє максимальній вірогідності і надійності інформації та висновкам (розрахункам), які робляться на основі розрахунків.
Економіст-аналітик не повинен допустити, щоб під час аналізу проблем, процесів його особисті інтереси або інші впливи перешкоджали встановленню істини.
Дослідник несе особисту відповідальність за результати, отримані ним на базі програм і методик інших науковців, а також за використання чужих ідей або результатів у своєму дослідженні.
Обов'язком дослідника є базування не тільки на ідеї і результати своїх безпосередніх попередників в науці, а й знання, отримані з інших сфер науки.
У взаємовідносинах із замовником необхідно забезпечувати професійне вирішення проблем, чітко дотримуватись умов, визначених договірними відносинами або іншими угодами, прийнятими в будь-якій формі.
Аналітик-економіст повинен доводити свою точку зору, ідеї, концепції, незважаючи на кон'юнктуру і авторитети.
Аналітик повинен з повагою ставитись до інших ідей. Наукова практика і полеміка притаманні науковій сфері. Це форма її розвитку.
Повсякденну діяльність аналітика, його контакти з колегами, трудовими колективами характеризує взаємна підтримка в боротьбі за істину, високий рівень культури, тактовність, уміння нести звання економіста-аналітика.
Оперативну інформацію, отриману в результаті дослідження, доцільно не поспішати публікувати, поки висновки і рекомендації недостатньо перевірені, апробовані та обґрунтовані.
12. З повагою ставитись до праці: колег, попередників,
обов'яз-
ково вказувати їх внесок у дослідження; дякувати за допомогу різного
роду, але яка не надає права на співавторство. Це норма наукового
співробітництва.