1.7. ПРОГРАМА ПРИКЛАДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА ЇЇ СПЕЦИФІКА

Програма дослідження — це загальна концепція, систематизова­ний виклад теоретико-методологічних посилань відповідно до основ­них цілей дослідження та гіпотез аналізу з визначенням правил про­цедур і логічної послідовності операцій щодо їхньої перевірки.

Зміст і структура програми економічного аналізу залежать від загальної спрямованості, тобто від головної мети дослідницької діяль­ності. Згідно з такою точкою зору можна виділити два типи дослід­жень.

Теоретико-прикладні, мета котрих сприяти розв'язанню тех-ніко-економічних і соціальних проблем шляхом розробки нових підходів стосовно їх вивчення, інтерпретації і пояснення, більш по­глибленого і всебічного, ніж раніше.

Прикладні дослідження спрямовані на практичне розв'язання чітко сформованих економічних проблем з метою визначення конк­ретних способів дій і заходів у певні терміни. Це дослідження (аналіз) виконується за прямим замовленням органів управління (технічно­го контролю, заробітної плати, енергетичної, екологічної служб тощо), відповідальних за результати діяльності в конкретній галузі вироб­ництва та соціальної політики підприємства. Теоретичні підходи, які вже розроблені в економіці, реалізуються в аналізі у конкретному втіленні їх у конкретні види діяльності людей. Безпосереднім їхнім результатом повинна бути розробка системи заходів для впровад­ження у практику.

Програма економічного аналізу вибудовується відповідно до виз­начених цілей. Але не треба забувати, що якою б конкретною не була мета дослідження, його загальна спрямованість повинна відповідати практичним завданням розвитку колективу підприємства, суспіль­ства в цілому.


Чим вищий рівень досконалості програми, тим гарантія успіху вірогідніша.

У ідеальному випадку програма теоретико-прикладного дослід­ження складається з таких елементів (схема 1.5).

Програма та робочий план економічного дослідження — це єди­ний документ, який узгоджується із замовником і повинен бути ним схвалений.



формування проблеми визначення проблеми та предмета дослідження

•   уточнення та інтерпретація основ­них понять

попередній системний аналіз об'єкта дослідження

розробка робочих гіпотез

•   визначення мети і задач дослід­ження


Подпись:

•   принциповий стратегічний план аналізу

•   обгрунтування системи виборки чинників

•   проектування основних процедур збору та аналізу вихідних даних


 

Схема 1.5. Елементи програми теоретико-прикладного дослідження

Посилаючись на наукові праці В. О. Ядова, можна виділити такі основні елементи програми:

1.         Чітке формування задач дослідження з обов'язковим перед-
баченням практичного результату. Обґрунтовується актуальність
конкретних проблем, які перешкоджають нормальному функціону-
ванню та розвитку даного об'єкта.

Очікувані результати описують в термінології можливих управ­лінських рішень з визначенням їхньої спрямованості: для таких цілей, у вигляді таких-то документів і для таких-то органів управління.

Короткий зміст науково-практичного обґрунтування пробле­ми і можливих способів її розв'язання. У цьому розділі програми уточнюються основні поняття, перелік структурних підрозділів об'єк­та аналізу, техніко-економічних процесів виробництва, а також при­чини, які негативно впливають на нормальне функціонування сис­теми господарювання об'єкта.

У методичному розділі програми пропонуються обсяги, мето­ди накопичення даних та способи їх обробки. Але головним завдан­ням цього розділу є обґрунтування ресурсних витрат, необхідних і доцільних для проведення дослідження (економічного аналізу).

Робочий план дослідження — це складовий розділ програми. У ньому постійно визначаються терміни проведення роботи, фіксу­ються виконавці, подається кошторис витрат (збір, обробка даних, транспортні видатки, чисельність і заробітна плата науковців-аспі-рантів тощо).

На відміну від програми прикладного дослідження, котра може бути самостійною публікацією, програма економічного досліджен­ня — це короткий робочий документ обсягом у декілька сторінок. Але вона може мати і більш об'ємні додатки, що стосуються основ­них розділів.

Організація конкретної аналітичної роботи (економічного аналі­зу) перш за все потребує відповідного і чіткого взаєморозуміння між «замовником» і «виконавцем», тому що коли мета і задачі аналізу не погоджені належним чином, наслідки можуть бути небажаними — замовник може засумніватися у вірогідності і корисності кінцевих результатів дослідження. Ці сумніви можуть бути цілком обґрунто­ваними, але трапляються випадки, коли замовника неправильно інформують про певний рівень системи господарювання об'єкта, що аналізується.

Служби економічного аналізу підпорядковані безпосередньо уп­равлінському органу (заступнику директора з економічних питань) і отримують від нього чіткі завдання щодо економічного аналізу (або через начальника планового відділу). Економіст-аналітик як експерт повинен критично ставитися до справи. Наприклад, керівництво підприємства, схвильоване соціальною напругою робітників з при­воду низького рівня оплати праці, ставить перед економістами-ана-літиками вимогу з'ясувати впливові причини і розробити заходи стосовно підвищення рівня оплати праці. Але в результаті аналізу може виявитися, що рівень заробітної плати на даному підприємстві якраз знаходиться в рамках середнього рівня зарплатні в галузі, ре­гіону і не є гострою проблемою. Більш важливими проблемами мо­жуть стати комунальні платежі, соціально-психологічний клімат тощо. Аналітик повинен постійно аналізувати техніко-економічний стан об'єкта, ранжирувати значущість проблем, що виникають, інформу­вати керівництво про перспективний досвід інших підприємств і тим самим сприяти оптимальному плануванню виконуваних досліджень в галузі економічного аналізу.

Треба мати на увазі, що прикладні дослідження можуть прово­дитися на рік по 10-15 разів. Тоді нема потреби кожен раз розроб­ляти програму за класичною схемою. Адже у структурних підрозд­ілах підприємства є вагома інформація, бухгалтерська звітність, статистичні дані тощо.

Таким чином, уточнивши завдання аналізу, треба задуматись, чи не достатньо цієї інформації, а якщо так, то тоді якої недостатньо? Це суттєво скоротить терміни роботи: дозволить сконцентрувати зусилля на аналізі проблем і розробці конкретних заходів.

Важливим організаційним питанням є гарантія зберегти довіру керівників підрозділів (від директора до майстра), до яких Ви звер­таєтесь. Не варто нехтувати такими важливим каналом підтримки довіри до економічних досліджень, як багатотиражна газета, місцеве радіомовлення, виступи керівництва підприємства на загальних збо­рах, оперативка тощо.

Бувають випадки, коли економічне дослідження закінчується не зовсім ефективно тому, що його автори допускають помилки в по­будові і поданні звіту замовнику. Типові помилки заключаються в тому, що домінуюча увага приділена техніці проведення досліджен­ня. Заключний звіт повинен бути максимально стислим, концентру­вати увагу на висновках і рекомендаціях, котрі безпосередньо стосу­ються реалізації пропонованих заходів. Доцільна така структура звіту:

Чітке формулювання задач дослідження з вказівкою його за­мовника.

Подати інформацію про терміни проведення дослідження, об'єк­ти і джерела інформації.

Основні висновки, тобто пріоритетні результати, які вказують на місце проблем і фактори, що їх спонукають. Доцільно навести життєві статистичні дані, які не потребують особливих пояснень, а ілюструють найбільш суттєві положення, не треба включати у звіт пояснення коефіцієнтів, кореляційних матриць, факторних статис­тик тощо. Як і в тексті програми, так і у звіті потрібно уникати спеці­альної (іноземної) термінології, а використовувати загальнодоступ­ну мову.

Які рішення пропонуються, який економічний (соціальний) ефект їхньої реалізації, способи контролю та відповідальні служби (особи) за їхнє втілення або зацікавлені в них.

До звіту додати анотацію з конкретними посиланнями на роз­діли, додатки основного тексту.

Основні поради виконавцям аналізу

У своїй повсякденній діяльності аналітик виходить із загаль­них інтересів суспільства.

Аналітик проявляє професійну компетентність, наукову чесність і коректність на всіх етапах дослідження.

Виходячи з ідеалів досягнення істини, аналітик особливу ува­гу приділяє максимальній вірогідності і надійності інформації та вис­новкам (розрахункам), які робляться на основі розрахунків.

Економіст-аналітик не повинен допустити, щоб під час аналізу проблем, процесів його особисті інтереси або інші впливи перешкод­жали встановленню істини.

Дослідник несе особисту відповідальність за результати, отри­мані ним на базі програм і методик інших науковців, а також за використання чужих ідей або результатів у своєму дослідженні.

Обов'язком дослідника є базування не тільки на ідеї і резуль­тати своїх безпосередніх попередників в науці, а й знання, отримані з інших сфер науки.

У взаємовідносинах із замовником необхідно забезпечувати професійне вирішення проблем, чітко дотримуватись умов, визначе­них договірними відносинами або іншими угодами, прийнятими в будь-якій формі.

Аналітик-економіст повинен доводити свою точку зору, ідеї, концепції, незважаючи на кон'юнктуру і авторитети.

Аналітик повинен з повагою ставитись до інших ідей. Наукова практика і полеміка притаманні науковій сфері. Це форма її розвитку.

Повсякденну діяльність аналітика, його контакти з колегами, трудовими колективами характеризує взаємна підтримка в боротьбі за істину, високий рівень культури, тактовність, уміння нести зван­ня економіста-аналітика.

Оперативну інформацію, отриману в результаті дослідження, доцільно не поспішати публікувати, поки висновки і рекомендації недостатньо перевірені, апробовані та обґрунтовані.

12.       З повагою ставитись до праці: колег, попередників, обов'яз-
ково вказувати їх внесок у дослідження; дякувати за допомогу різного
роду, але яка не надає права на співавторство. Це норма наукового
співробітництва.