1.3. Структура міжнародної економіки

Структуризація міжнародної економіки можлива за бага­тьма критеріями. Головні з них — рівень розвитку національ­них економік; форми міжнародних економічних відносин та їх регулювання; регіональні інтеграційні угруповання; об'єкти світового ринку.

1. Рівень розвитку національних економік визначається:

обсягом ВВП на душу населення;

ефективністю факторів виробництва;

станом наукових досліджень і наукових досягнень;

4)         демографічною ситуацією, наявністю кваліфікованих
кадрів;

5)         рівнем доходів і рівнем споживання населення;

часткою та характером взаємодії економічних укладів, механізмів ринкового саморегулювання, державного й грома­дянського регулювання економіки;

ступенем інтегрованості національних економік у міжнародну економіку.

За рівнем розвитку національної економіки універсаль­ним є поділ країн на розвинуті країни або промислово розви­нуті країни, країни з перехідною економікою та країни, що роз­виваються (рис. 1.4).

Країни з розвинутою економікою, або промислово розви­нуті країни, закріпили своє панівне становище в міжнародній економіці. До цієї групи належить більшість держав — членів Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР). їх вирізняють високий рівень розвитку продуктив-


Міжнародна економіка


Національна


економіка


 


Розвинутих країн

Країн з перехідною економікою

Країн, що розвиваються


Рис. 1.4. Структура міжнародної економіки за рівнем економічного розвитку країн

них сил, інформаційних технологій, інтенсивний тип відтво­рення економіки, зрілі відносини підприємництва і конку­ренції, високі стандарти життя й добробуту.

Промислово розвинуті країни мають багато спільного в ге­нетичному й функціональному аспектах.

По-перше, в соціально-економічному плані розвиток гос­подарств цих країн грунтується на капіталістичному способі виробництва, і, незважаючи на соціалізацію власності, її при­ватна форма була й залишається вихідною.

По-друге, розвинуті країни характеризуються високим рівнем економічного розвитку. Реалізація визначальної мети виробництва в умовах конкуренції — отримання прибутку — спонукає до впровадження нової техніки та підвищення про­дуктивності праці, що, в свою чергу, веде до здешевлення про­дукції, розширення ринків збуту, стимулює зростання вироб­ництва та економіки в цілому. Порівняння продуктивності праці у промислово розвинутих країнах та в країнах з пе­рехідною економікою і в країнах, що розвиваються, вказує на величезне відставання двох останніх груп країн.

По-третє, соціально-економічну зрілість промислово роз­винутих країн відображають кардинальні зміни соціальної структури суспільства порівняно з іншими групами країн, а саме: зростання чисельності та ролі середнього класу, підви­щення якості людського капіталу, а також частки зайнятих інтелектуальною працею тощо.

Для розвинутих країн характерні: розвинуте ринкове госпо­дарство; домінуюче становище в міжнародній економіці, яке дає змогу інтенсивно залучати в господарський обіг і власні, і чужі ресурси; зміщення центру ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки; найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального роз­витку; поступовий перехід до постринкової неоекономіки.

Економічна політика розвинутих країн справляє визна­чальний вплив на стан та динаміку міжнародної економіки, ос­новні напрями її науково-технічного розвитку і структурної перебудови.

Більшість країн, що розвиваються, утворилися завдяки національному визвольному руху і розпаду колоніальної сис­теми в середині ХХ ст. За роки незалежності вони здійснили складні соціально-економічні перетворення, досягли певних успіхів у створенні основ національної економіки. Проте пере­важній більшості з них не вдалося істотно скоротити відста­вання від розвинутих країн.

Спільні риси країн, що розвиваються:

багатоукладність економіки: економічні системи цих країн представлені строкатим набором економічних укладів і форм: від патріархально-общинної і дрібнотоварної до моно­полістичної й кооперативної. Вони існують як відносно авто­номні структури зі складним механізмом внутрішніх та зовнішніх зв'язків;

слаборозвинутість, яка виражається в якісній неод­норідності і системній невпорядкованості суспільства, що складається з різних економічних та неекономічних інститутів традиційного й сучасного типів, а також проміжних, пе­рехідних структур;

економіка цих країн характеризується низьким рівнем розвитку продуктивних сил і ринкових відносин;

залежність від країн-лідерів, що проявляється у відно­синах домінування й підкорення, які останніми десятиріччями реалізуються економічними методами. Економічна залежність впливає на політику, ідеологію та культуру цих країн;

соціальні організми країн, що розвиваються, включа­ють у себе різні утворення: класові, етнічні, релігійні, кастові та інші, зв'язки між якими не є гармонізованими. Не подолано общинний тип соціальності, який бере початок від родового укладу і визначається зв'язками, заснованими на родинних відносинах і сусідстві;

у цілому ряді цих країн не сформувалось розгалужене й стійке громадянське суспільство як соціально організована структура.

У дискусіях про причини повільного економічного зрос­тання переважної більшості країн, що розвиваються, на одне з перших місць висувається фактор ментальності, спосіб еко­номічного мислення, які охоплюють систему освіти й культу­ри, соціальну сферу. Стратегія економічного розвитку цих країн грунтується на таких основних принципах:

всебічна трансформація економіки і суспільства;

ринкова спрямованість економічних перетворень;

експортна орієнтація національної економіки;

імпорт капіталу й технологій з розвинутих країн;

поліпшення умов для міжнародної торгівлі, доступу на світові фінансові ринки;

-           регулювання демографічних процесів. Вирішальна роль у створенні необхідної критичної маси

певних соціально-економічних зрушень у країнах, що розвива­ються, належить людському капіталу, його бажанню, вмінню та здатності здійснювати модернізацію економіки і суспільства.

До країн з перехідною постсоціалістичною економікою на­лежать держави, що утворилися внаслідок розпаду СРСР, країни Центральної та Південно-Східної Європи. Кожна з цих країн, у тому числі Україна, рухаються від примітивного соціалізму з домінуванням тоталітарно-бюрократичної скла­дової східного типу історичного розвитку до нового суспільства, образ якого визначається такими прогресивними перехідними процесами, що взаємодіють та переплітаються:

рух до нового, інтеграційного типу історичного розвит­ку та нової соціально-економічної системи;

перехід від суто державнісного до громадянського суспільства з розвинутими демократичними інститута­ми, що забезпечують самореалізацію особистості та са­моорганізацію суспільства;

поступова зміна соціально-економічного генотипу або менталітету критичної маси суспільства в напрямі соціального активізму та відповідальності, са­мостійності та опори на власні сили, вивільнення твор­чого потенціалу індивідуальності з урахуванням склад­ного симбіозу її свідомого, підсвідомого та несвідомого;

перехід від тотально одержавленої до соціально та еко­логічно орієнтованої конкурентоспроможної змішаної економіки, в якій оптимально взаємодіють різноманітні форми власності, підприємництва та господарювання, а також механізми ринкового саморегулювання та дер­жавного і громадянського регулювання;

перехід від економіко-екстенсивного до переважно соціально-інтенсивного та інноваційного типу суспільного відтворення з пріоритетним розвитком п'ятого та шостого техніко-економічних укладів і ме­ханізмами простого і розширеного природно-еко­логічного відновлення;

-           розбудова сучасної економіки відкритого типу, гар­монійно включеної до світових тенденцій глобалізації, інтег­рації та диференціації.

Головними напрямами змін перехідної економіки нового типу є:

суверенізація національної економіки. В стратегічному плані вона означає вихід економіки на передові цивілізаційні рубежі, в тактичному — оформлення її кордонів, визначення реального стану і складу;

роздержавлення і приватизація, формування багатоу­кладної економіки, в якій оптимально взаємодіють різно­манітні форми власності та підприємництва;

структурна перебудова економіки з метою досягнення домінування виробництв п'ятого і шостого технологічних ук­ладів, опанування постіндустріального, інноваційного типу економічного розвитку;

становлення конкурентоспроможного національного то­варного виробництва і на цій основі — цивілізованих ринко­вих відносин, механізмів алокації ресурсів;

перехід до переважно соціально-інтенсивного типу роз­ширеного суспільного відтворення, досягнення й підтримання сталої та динамічної рівноваги національної економіки;

гуманізація та соціалізація економічних процесів, яка в загальному плані пов'язана з формуванням людини-особис-тості, пріоритетним розвитком соціальної сфери порівняно з матеріальною;

екологізація економіки, поступовий вихід на межі про­стого і розширеного природно-екологічного відновлення;

інституціоналізація як процес формування необхідних для економічних перетворень інститутів (формальних і не­формальних норм, традицій, настанов, організацій, об'єднань тощо), насамперед, громадянського суспільства;

лібералізація і демократизація економічного життя з метою створення сприятливих умов для ефективного вільного підприємництва і праці;

регіоналізація та муніципалізація, як формування сис­теми регіональних і муніципальних економічних утворень, що самофінансуються, і являють собою невід'ємні складові національної економіки;

поступове відкриття національної економіки, її ор­ганічне включення в світові процеси глобалізації, інтеграції та диференціації, розширення ефективних зовнішньоеко­номічних зв'язків;

становлення сучасного типу триєдиного економічного регулювання (ринкового, державного і громадянського).

2. Наступний критерій структуризації міжнародної еко­номіки — форми міжнародних економічних відносин та їх регулювання.

Ускладнення міжнародного економічного життя зако­номірно зумовлює об'єктивну необхідність регулювання міжнародних економічних відносин. Головним суб'єктом та­кого регулювання є держава (табл. 1.2). Пов'язані з цим про­блеми та шляхи їх вирішення більш докладно розглядати­муться в наступних главах.

Таблиця 1.2

Форми регулювання міжнародних економічних відносин

 

 

 

 

 

Міжнародне регулювання та нагляд

Економічні             |          Фінансові

Міжнародні організації

Форми МЕВ

Міжнародна торгівля

Міжнародний рух факторів виробництва

Міжнародні валютно-фінансові відносини

Державне регулювання

Регулювання зовнішньої торгівлі

Регулювання руху факторів виробництва

Валютне, банківське та

фіскальне регулювання

Мікроекономічна               Макроекономічна політика                           політика

Базові поняття

Світове господарство

Світовий ринок

Міжнародний поділ праці

Джерело: Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х частях. Ч.1. Учеб. пособие.— М.: Международные отношения, 1997. — С. 40.

3. Певна структуризація міжнародної економіки можлива за критерієм належності країн до регіональних інтег­раційних угруповань.

Важливими передумовами економічної інтеграції країн є спільність економічних інтересів, компліментарність національних господарчих механізмів, достатній рівень індустріального розвитку, а також територіально-географічна близькість. З огляду на зазначене, найбільш сталими та впли­вовими є такі регіональні інтеграційні угруповання: а) євро­пейське — ЄС; б) євразійське — СНД; в) північно — амери­канське — НАФТА; г) південно-східно-азійське — АСЕАН.

4. За характером економічних об'єктів ринкових відносин у міжнародній економіці виділяють такі складові світового ринку: ринок товарів та послуг; ринок робочої сили; ринок капіталів; валютний ринок; ринок цінних паперів.

Сукупність організаційно-правових форм, що обслугову­ють світовий ринок та забезпечують нормальний режим його функціонування, становить світову інфраструктуру. До її складу входять водна, повітряна, залізнична та автомобільна транспортна системи; енергосистема; мережа інформаційних комунікацій (супутникова, космічна, Інтернет); міжнародна система національного рахівництва; уніфіковані міжнародні стандарти тощо.

Основні терміни та поняття

Сучасний світ

Різноманітність світу

Цілісність світу

Суперечливість світу

Середовище міжнародної економіки

Економічне середовище

Міжнародні економічні контакти

Міжнародна економічна взаємодія

Міжнародне економічне співробітництво

Міжнародна економічна інтеграція

Політичне середовище

Духовне середовище

Соціальне середовище

Міжнародна економіка

Структура міжнародної економіки

Розвинуті країни

Країни з перехідною економікою

Країни, що розвиваються

Форми міжнародних економічних відносин

Контрольні та дискусійні питання

Чому сучасний світ стає все більш різноманітним та цілісним одночасно?

Спробуйте провести паралелі між суперечностями міжна­родних економічних відносин і сучасного світу.

3.         Поясніть взаємозв'язки між міжнародною економікою та її
середовищем.

Як впливає на міжнародну економіку взаємодія середовищ: а) політичного і духовного; б) духовного і соціального; в) політично­го і соціального?

Як пов'язані між собою еволюція міжнародної економіки та еволюція світового ринку?

Чим відрізняється міжнародна економіка від світової еко­номіки та всесвітнього господарства?

Спробуйте запропонувати власний критерій структуризації міжнародної економіки.

Вправи

Вправа 1. Для кожного наведеного нижче положення знайдіть відповідне йому поняття.

Система економічних зв'язків з приводу виробництва, роз­поділу, обміну й споживання, які вийшли за межі національних кор­донів.

Національна економіка, єдиний народногосподарський ком­плекс країни, інтегрований у світове господарство та світовий ринок.

Глобальний відтворювальний комплекс, складна система взаємопов'язаних національних економік, міжнаціональних та над­національних економічних процесів та інститутів, що їх обслугову­ють.

Сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, за­снованих на міжнародному поділі факторів виробництва, сукупність національних ринків окремих країн, пов'язаних між собою МПП і товарообігом.

Система національних економік окремих країн, об'єднаних міжнародним поділом праці, системою міжнародних економічних відносин.

Частина національного ринку, що безпосередньо пов'язана із закордонними ринками.

Вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який характеризується взаємним сплетенням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики, як у взаємних еко­номічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Сукупність організаційно-правових форм, що обслуговують світовий ринок та забезпечують нормальний режим його функціону­вання.

Внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

10.       Закони, закономірності, фактори, результати функціонуван-
ня світового господарства та його головних складових частин у кон-
тексті еволюції людського суспільства в цілому.

Поняття:

міжнародна економіка; міжнародний ринок; міжнародні економічні відносини; світова інфраструктура; відкрита економіка;

предмет міжнародної економіки, як науки; міжнародна економічна інтеграція; національний ринок; світовий ринок; світова економіка.

Вправа 2. Знайдіть правильну відповідь.

1.         Світовий ринок грунтується на:

а)         частинах національних ринків, які пов'язані із зарубіжними
країнами;

б)         міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва;

в)         розподілі ринків на оптові, роздрібні, ринки праці, ринки
капіталу, частина яких орієнтована на іноземних покупців.

2.         Міжнародна економіка—це:

а) наука, яка вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік та світового господарства в цілому в умовах глобалізації фінансових ринків;

б)         наука, яка вивчає закономірності руху між країнами конкрет-
них товарів та факторів виробництва, а також їх ринкові характери-
стики (попит, пропозиція, ціна та ін.);

в)         частина теорії ринкової економіки, яка вивчає зако-
номірності взаємодії господарчих суб'єктів різної державної прина-
лежності у сфері міжнародного обміну товарами, руху факторів ви-
робництва та фінансування, а також формування економічної
політики.

3.         Відносна частка певної країни у світовому господарстві мо-
же бути розрахована на підставі:

а)         ВВП;

б)         групи економічних показників;

в)         групи економічних показників з урахуванням політичного
впливу на міжнародну економіку.

4.         До цілей розвитку міжнародної економіки належать:

а)         оптимізація взаємодії національних економік;

б)         підтримання стабільного рівня цін;

в)         оптимізація поведінки споживачів.

5.         Яке з наведених визначень характеризує міжнародні еко-
номічні відносини?

а)         стійкі економічні зв'язки на основі спільних намірів,
закріплених у довгострокових економічних угодах;

б)         найпростіші економічні зв'язки, що мають епізодичний ха-
рактер, регулюються одноразовими угодами;

в)         переплетення економік країн, погодження державної політи-
ки у взаємних економічних відносинах та у відносинах з третіми
країнами;

г)         тісні економічні зв'язки кооперативного типу на основі
спільних і погоджених намірів, закріплених у довгострокових еко-
номічних договорах і угодах.

6.         Яке з наведених визначень характеризує міжнародну еко-
номічну взаємодію?

а) стійкі економічні зв'язки на основі спільних намірів, закріплених в довгострокових економічних договорах;

б)         найпростіші економічні зв'язки, що мають епізодичний ха-
рактер, регулюються одноразовими угодами;

в)         вищий рівень розвитку МЕВ, переплетення економік країн,
погодження державної політики у взаємних економічних відносинах
і у відносинах з третіми країнами;

г)         тісні економічні зв'язки кооперативного типу на основі
спільних і погоджених намірів, закріплених у довгострокових еко-
номічних договорах і угодах.

7.         Яке з наведених визначень характеризує міжнародне еко-
номічне співробітництво?

а) стійкі економічні зв'язки на основі спільних намірів, закріплених у довгострокових економічних договорах;

б)         найпростіші економічні зв'язки, що мають епізодичний ха-
рактер, регулюються одноразовими угодами;

в)         вищий рівень розвитку МЕВ, переплетення економік країн,
погодження державної політики у взаємних економічних відносинах
та у відносинах з третіми країнами;

г)         тісні економічні зв'язки кооперативного типу на основі
спільних і погоджених намірів, закріплених у довгострокових еко-
номічних договорах і угодах.

8.         Яке з наведених визначень характеризує міжнародну еко-
номічну інтеграцію?

а)         стійкі економічні зв'язки на основі спільних намірів,
закріплених у довгострокових економічних договорах;

б)         найпростіші економічні зв'язки, що мають епізодичний ха-
рактер, регулюються одноразовими угодами;

в)         вищий рівень розвитку МЕВ, переплетення економік країн,
погодження державної політики у взаємних економічних відносинах
та у відносинах з третіми країнами;

г)         тісні економічні зв'язки кооперативного типу на основі
спільних і погоджених намірів, закріплених у довгострокових еко-
номічних договорах і угодах.

9.         На якому з означених рівнів розвитку МЕВ його суб'єктами
виступають окремі особи, підприємства, фірми?

а) мікроекономічному;

б)         макроекономічному;

в)         мегаекономічному.

10.       На якому з означених рівнів розвитку МЕВ його суб'єкта-
ми виступають окремі країни?

а)         мікроекономічному;

б)         макроекономічному;

в)         мегаекономічному.

11.       На якому з означених рівнів розвитку МЕВ його суб'єкта-
ми виступають окремі міжнародні організації і міжнародні інтег-
раційні об'єднання?

а)         мікроекономічному;

б)         макроекономічному;

в)         мегаекономічному.

12.       З особливостей МЕВ на сучасному етапі вкажіть ту, яка зу-
мовлена розпадом соціалістичної системи:

а)         посилення взаємозв'язку між національними та інтер-
національними інтересами;

б)         зміна соціально-економічної моделі світу;

в)         активний вплив на МЕВ НТР;

г)         посилення механізмів регулювання МЕВ.

13.       З особливостей МЕВ на сучасному етапі вкажіть ту, яка за-
безпечує управління ними на інтернаціональному рівні:

а)         посилення взаємозв'язку між національними та інтер-
національними інтересами;

б)         зміна соціально-економічної моделі світу;

в)         активний вплив НТР на МЕВ;

г)         посилення механізмів регулювання МЕВ.

14.       З особливостей МЕВ на сучасному етапі вкажіть ту, яка зу-
мовлює раціональні зміни в структурі МЕВ:

а)         посилення взаємозв'язку між національними та інтер-
національними інтересами;

б)         зміна соціально-економічної моделі світу;

в)         активний вплив на МЕВ НТР;

г)         підсилення механізмів регулювання МЕВ.

15.       По відношенню до міжнародної економіки системою
найбільш вищого рівня виступає:

а) національна економіка; б)галузь економіки;

в)         глобальна еколого-суспільна система;

г)         регіональна господарська система.

16.       Основні закономірності розвитку світового господарства
на межі ХІХ-ХХ ст. досліджувалися в працях:

а)         А. Сміта, Д. Рікардо, У. Петті;

б)         Р. Гільфердинга, В. Леніна, Д. Гобсона;

в)         Д. Кейнса, М. Фрідмена, С. Харріса;

г)         Г. Мюрдаля, Б. Оліна, А. Вебера;

д)         Дж. Вайнера, К. Маркса.

17.       Об'єктом вивчення міжнародної економіки як науки висту-
пає:

а)         мегарівень глобальної господарської системи;

б)         мезорівень глобальної господарської системи;

в)         мікрорівень глобальної господарської системи;

18.       Яка з названих проблем належить до предмета міжнарод-
ної економіки як науки:

а)         оптимізація діяльності фірми;

б)         підтримання високого рівня зайнятості в економіці;

в)         оптимізація зовнішньоторговельних відносин країни.

19.       З особливостей МЕВ на сучасному етапі вкажіть ту, яка зу-
мовлює переплетення національних і міжнародних економічних
відносин:

а)         посилення взаємозв'язку між національними та інтер-
національними інтересами;

б)         зміна соціально-економічної моделі світу;

в)         активний вплив НТР на МЕВ;

г)         посилення механізмів регулювання МЕВ.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке — помил­кове.

Міжнародна економіка являє собою мегарівень реалізації еко­номічних відносин.

Міжнародна економіка — це історично закономірний етап розвитку світової економіки, планетарний відтворювальний ком­плекс, складна система взаємопов'язаних національних економік, між- та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

Міжнародні економічні відносини являють собою історично зумовлену форму функціонування світової економіки.

Головним фактором становлення світового ринку є великі ге­ографічні відкриття.

Ознакою індустріальної епохи стає перетворення ТНК на вирішальний структурний фактор економічного розвитку.

Першою історичною формою МЕВ є міжнародна торгівля промисловими товарами.

Міжнародна (глобальна) економіка характеризується переви­щенням темпами зростання обсягів міжнародної торгівлі та капіталізації світового фінансового ринку темпів зростання світово­го ВВП.

Ключовою ознакою сучасного етапу розвитку світового госпо­дарства є міжнародна економічна інтеграція — домінуюча форма

МЕВ.

9.         Ємність світового ринку значно перевищує сумарну ємність
національних ринків.