1.2. Еволюція світового ринку та міжнародної економіки. Зміст міжнародної економіки

Історично світовий ринок, світова економіка, міжнародна економіка беруть походження в сфері міжнародної торгівлі (табл. 1.1). Стародавній Єгипет, Греція, Рим, Фінікія вели торгівлю як між собою, так і з численними містами Середзем­номор'я. Ці торговельні відносини мали міждержавний, внутрішньоконтинентальний характер. Розвиток суспільного

поділу праці, товарного виробництва, ринку виводять зовнішню торгівлю за часів феодалізму на міжконтиненталь­ний рівень. Великі географічні відкриття поєднали всі регіональні ринки єдиним ланцюжком, створили передумови для формування світового ринку.

Продовження табл. 1.1

 

Хронологіч­ний період

Головні риси суспіль-ногорозвитку

Зміст етапів еволюції світового ринку та міжнародної економіки

XIX - поча­ток XX ст.

Промисловий   перево­рот. Розвиток великого машинного виробницт­ва та утвердження інду­стріального суспільст­ва.

Колоніальна експансія і завершення

територіального поділу світу     колоніальними державами

Завершення  формування світового ринку як    сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі факторів виробництва. Початок формування   світової еко­номіки як сукупності національних економік     (господарств) і зв'язків між ними.

Створення адекватної сучасному світо­вому господарству системи МЕВ.

Домінуючою за темпами розвитку фо­рмою МЕВ стає вивезення капіталу, широкого розвитку набуває виробниче і науково-технічне співробітництво, дія­льність міжнародних монополій

Новітній час. Початок XX ст. -кінець 50-х років XX ст.

Становлення в провід­них      індустріальних країнах змішаної еко­номіки.

Територіальний перерозподіл світу. Перша і Друга світові війни.

Завершення формування світової економіки як глобальної економічної системи.

Антагоністичний характер її функці­онування мав такі форми прояву: співіснування метрополій, залежних від них держав і колоній, перевага монокультурної спеціалізації в роз­витку міжнародного поділу праці, нееквівалентний товарний обмін. Світова економіка поділяється на три складові: світове капіталістич­не господарство, світове соціалісти­чне  господарство,     господарство країн "третього світу"

Друга половина

XX      ст-
початок

XXI     ст.

Сучасний  етап  НТР. Початок   постіндуст-ріальної епохи. Розпад     колоніальної системи.

Розпад системи соціа­лізму.

Глобалізація економіки та суспільного життя

Ключовою рисою даного етапу стає розвиток міжнародної економічної інтеграції.

Формування міжнародної економіки

як складної системи взаємо­пов'язаних національних економік, міжнаціональних та наднаціональ­них економічних процесів та інсти­тутів, що їх обслуговують

Світовий ринок — це сукупність національних ринків ок­ремих країн, пов'язаних між собою міжнародним поділом праці (МПП) і товарообігом. Економічні основи розвитку світового ринку, які закладаються у сфері обігу, починають виявлятися вже на етапі створення внутрішнього ринку. Хоча капітал і зародився у сфері обігу, проте шлях до перемоги над традиційною земельною і дрібнотоварною власністю він почав прокладати з промисловості.

Формування світового ринку безпосередньо пов'язане зі стадіями промислового розвитку провідних країн: 1) підприєм­ницька проста кооперація (від зародження підприємництва в промисловості й приблизно до середини XVI ст.); 2) мануфак­турне виробництво (XVI—XVIII ст.); 3) велике машинне вироб­ництво (XVIII—XX ст.). На відміну від ремесла та мануфакту­ри машинна індустрія дає можливість налагодити постійне і ма­сове виробництво товарів для продажу на національних і світо­вому ринках, створюючи основу для широкого розвитку регу­лярного та всебічного міжнародного товарообігу.

Світовому ринку притаманні певні специфічні ознаки:

Ємність світового ринку менша, ніж сумарна ємність національних ринків. Деякі товари, що залучені до товаро­обігу на національному ринку, зовсім не виходять на світовий. Це пов'язано зі специфікою національної формули споживан­ня (екзотичні страви, види одягу, предмети побуту), видів діяльності (ремонт взуття) тощо. І навпаки, на світовий ринок виходять найбільш конкурентоспроможні товари.

На механізм світового ринку значний вплив справляє зовнішньоекономічна політика держави. Наприклад, на шляху іноземних товарів держава може встановлювати різноманітні бар'єри, а в межах національного ринку, навпаки, — створюва­ти умови для вільної конкуренції.

На світовому ринку формуються світові ціни, відмінні від національних. Національні валюти провідних країн вико­нують функцію світових грошей.

Паралельно еволюції світового ринку виникають і набува­ють відповідної динаміки певні форми МЕВ. Якщо для доіндустріальних етапів розвитку світового господарства домінуючою і за обсягом, і за темпами розвитку була міжна­родна торгівля, то обличчя індустріальної епохи представлене домінуванням за темпами розвитку вивезення капіталу, ви­робничим співробітництвом. Фактори, що зумовили розвиток сучасного світового ринку, виводять на перший план системи МЕВ міжнародну економічну інтеграцію, яка стає ключовою ознакою світового господарства на зламі II-III тисячоліть. Відповідно світове господарство здобуває принципово нову якість міжнародної, глобальної економіки.

Міжнародна економіка — це планетарний відтворюваль-ний комплекс, складна система взаємопов'язаних національних економік, міжнаціональних та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

Головні ознаки міжнародної економіки:

Розвинуті сфери міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів виробництва. Темпи зростання обсягів міжна­родної торгівлі та капіталізації світового фінансового ринку перевищують темпи зростання світового ВВП.

Швидкий розвиток міжнародного виробництва, насам­перед в межах ТНК. За мобільністю, здатністю до трансфор­мації зв'язків та організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони набагато переважають національні або регіональні форми господарських утворень. На відміну від них, ТНК не прив'язані до тієї чи іншої території, а отже, здатні поєднувати фактори виробництва різної державної на­лежності і брати участь в освоєнні ринків у будь-якій частині світу.

Розширення самостійної міжнародної валютно-фінан­сової сфери, яка не пов'язана з обслуговуванням міжнародно­го руху товарів і факторів виробництва.

Розгалужена система міжнаціональних і наднаціональ­них, міждержавних і наддержавних, а також громадянських утворень і механізмів регулювання економіки. Наприклад, ЄС, НАФТА, АСЕАН, численні економічні організації та ус­танови ООН тощо.

5. Домінування принципів відкритої економіки в еко­номічній політиці держав. Мова йде, насамперед, про активну інтеграцію національної економіки в міжнародну економіку, світовий ринок, а також обгрунтовану доступність внутрішнього ринку для імпорту іноземного капіталу, товарів, технологій, інформації, робочої сили.