1.1. Сучасний світ і середовище міжнародної економіки

Сучасний світ — це різноманітне, суперечливе та цілісне людське суспільство, ноосфера земної кулі.

Характерними ознаками сучасного світу є різно­манітність та суперечливість його складових частин, з одного боку, і зростаюча єдність, взаємозалежність цих складових — з другого (рис. 1.1).

Сучасний світ


Подпись: Диференціації
Подпись: Інтеграції

8

о


Глобалізації


'я —»

е

я


 

Рис. 1.1. Стійкі зв'язки між ознаками та тенденціями сучасного світу

Різноманітність сучасного світу виражається в багато­манітності народів, незалежних держав, регіонів, об'єднань країн і громадян, що розрізняються за національними, гео­графічними, політичними, ідеологічними, соціальними, еко­номічними та іншими ознаками. Зростаюча різноманітність світу визначається тенденцією до диференціації форм, видів та проявів суспільного життя. Одна з важливих рис різно­манітності світу — це виникнення нових незалежних держав і національних економік.

Наступна риса, яка характеризує сучасній світ, — супереч­ливість, яка визначається не тільки існуванням і взаємодією двох "полюсних" ознак (різноманітність і цілісність) та проти­лежних тенденцій (диференціації, з одного боку, інтеграції та глобалізації — з другого), але й системою протиріч. Про­тиріччя виникають між державами, між угрупованнями дер­жав, між національними економіками, між національною та міжнародною економікою, в міжнародних економічних відно­синах та між сферами сучасного світу. Специфічним проявом цих протиріч в умовах домінування в міжнародній економіці розвинутих країн і особливо за обставин монополярності су­часного світу стало таке специфічне явище, як міжнародний тероризм.

Інша характерна риса сучасного світу — цілісність, яка

проявляється у взаємозалежності та єдності різноманітних складових, рис та ознак сучасного світу. Ця цілісність обумов­лена тенденцією інтеграції форм і видів суспільного життя. Вона проявляється у взаємопроникненні національних еко­номік; розмиванні меж між різними соціальними прошарками населення; зближенні рівнів політичної культури; функціону­ванні зростаючої кількості міждержавних та міжнародних еко­номічних, політичних, соціальних та інших утворень.

Для сучасного цілісного світу характерною є тенденція глобалізації ноосферних процесів, яка виражається у коево-люції суспільства та природи; екологічних імперативах і ме­жах соціально-економічного розвитку людства; нагромад­женні глобальних проблем до рівня усвідомлення неможли­вості їх вирішення без спільних узгоджених зусиль усього людства; становленні глобальної економіки та глобальної політики.

Якщо різноманітність світу породжує безліч інтересів, на основі яких і розгортаються суперечності, то взаємозв'язок йо­го складових частин призводить до появи загального інтересу, який слугує єдності, що зростає, та пошуку шляхів подолання суперечностей сучасного світу. У свою чергу, розв'язання од­них суперечностей зі зміцненням цілісності сучасного світу веде до появи нових і т.д.

Особливостями розвитку сучасного світу є кардинальні соціально-економічні зміни, прискорений розвиток продук­тивних сил суспільства та зростаюча взаємозалежність держав світового співтовариства. Суспільний прогрес потребує нала­годження конструктивної, творчої взаємодії держав і народів у масштабах усієї планети і створює для цього необхідні переду­мови. Забезпечення миру і соціального прогресу як загально­людського інтересу стає домінантою сучасної епохи.

Отже, сучасний світ є глобальною системою, що скла­дається з економічної, політичної, соціальної та духовної сфер, які підпорядковуються певним внутрішнім і зовнішнім зако­номірностям та впливають на зміст міжнародної економіки (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Середовище міжнародної економіки

Економічне середовище міжнародної економіки об'єднує мега-, макро-, мезо- та мікрорівні. Міжнародні економічні відносини пов'язують їх у цілісну та суперечливу систему.

Мегарівень є адекватним міжнародній економіці як цілісності.

Макрорівень представлений відкритими економіками роз­винутих країн; країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. На відміну від закритої економіки, агенти відкри­тої економіки беруть участь у міжнародному обміні товарами та послугами, переміщенні грошей, капіталів та робочої сили


між країнами. У відкритій економіці, крім внутрішніх, існують взаємопов'язані зовнішні потоки (рис.1.3).


 

Рис. 1.3. Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів у відкритій економіці

Модель економічного кругообігу відкритої економіки ілюс­трує існування поряд із внутрішніми (національними) еко­номічними відносинами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання благ зовнішніх, міжнародних економічних відносин. Отже, відкрита економіка — це національна економіка (економіка країни), інтегрована в міжнародну економіку.

Мезорівень охоплює економічні зв'язки між регіонами, га­лузями та міжгалузевими комплексами окремих країн.

Мікрорівень представлений зовнішньоекономічною діяльністю фізичних та юридичних осіб. Важливим суб'єктом сучасних міжнародних економічних відносин стали транс­національні корпорації (ТНК), які охоплюють своєю діяльністю всі рівні економічного середовища міжнародної економіки.

За ступенем розвитку стосунків між суб'єктами МЕВ виділяють:

міжнародні економічні контакти — найпростіші, оди­ничні, випадкові економічні зв'язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Такі зв'язки більш притаманні юридичним та фізичним особам;

міжнародна економічна взаємодія. Це добре відпрацьо­вані стійкі економічні зв'язки між суб'єктами міжнародної економіки, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на тривалий період;

міжнародне економічне співробітництво — міцні й три­валі зв'язки кооперативного, партнерського типу, які мають у своїй основі спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах;

міжнародна економічна інтеграція виступає як вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який ха­рактеризується взаємопроникненням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Кожний наступний рівень не являє собою щось протилеж­не до попереднього, а є його природним продовженням, містить у собі більшість його ознак.

Наступна складова функціонування та розвитку міжна­родної економіки — політична сфера сучасного світу. До неї належать незалежні держави з притаманними їм формами правління (монархія, республіка), політичними режимами (демократія, авторитаризм, тоталітаризм) та відповідними формами устрою (унітарна держава, федерація, конфеде­рація); різноманітні міждержавні та наддержавні утворення (наприклад, ООН, ЄС, СНД); політичні партії та міждержавні партійні утворення (наприклад, Соціалістичний Інтер­націонал); а також сучасний політичній процес, який втілює у собі політичну залученість (вибори, референдуми, переговори і т.д.); політичне функціонування (лобі, опозиція тощо); міжнародну політику та міжнародне право.

Через політичні причини кожна країна по відношенню до інших може застосовувати преференції, режими найбільшого сприяння, інтегруватися з ними. З іншого боку, можливе вста­новлення тарифних та нетарифних бар'єрів, ембарго, інших економічних санкцій. Розвиток міжнародної економіки багато в чому залежить від взаємної адаптивності політичних уст­роїв, зокрема, демократичних та недемократичних. Тому адек­ватна реалізація принципів міжнародної економіки можлива лише в стабільному політичному середовищі.

Соціальне середовище міжнародної економіки характери­зується багатоманітністю взаємопов'язаних людських станів, прошарків і угруповань, а також інститутів громадянського суспільства за демографічними, расовими, національними, професійними, релігійними та іншими ознаками.

Узагальнено соціальну сферу можна звести до факторів, що випливають з поведінки людини як біосоціальної істоти. Людська поведінка формується під суперечливим впливом фізіологічних та соціальних засад.

Фізіологічна поведінка людини визначається її природни­ми, нейрофізіологічними особливостями. Основу такої по­ведінки становлять відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і йо­го тембру, світла та його відтінків, спектру кольорів, дотику, холоду чи тепла. Переваги тих чи інших чуттєвих особливос­тей у великих групах людей (населення регіону, нації, народ­ності) зумовлюють виникнення певних уподобань цих людей, що відповідно впливає на їхні потреби і в кінцевому результаті відбивається на їх зовнішньоекономічних відносинах.

Соціальна поведінка людини зумовлена її характером, що склався під впливом її соціального статусу протягом певного проміжку часу. Вона залежить від таких соціальних засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, національність (за­дані характеристики); професія, ідеологія, релігія (набуті ха­рактеристики). Поєднання таких засад у різні комбінації поро­джує різноманітність соціальних статусів людей та їх запитів.

Духовне середовище міжнародної економіки є складною системою форм суспільної свідомості, а саме: наукової, есте­тичної, етичної, моральної, релігійної; а також типів культур, традицій, генотипів різних народів та інститутів і організацій, що їх обслуговують.

Процес прискореного залучення України до загально-цивілізаційних процесів та структур охоплює всі сфери життя. В економічній сфері він спрямований на створення моделі соціально орієнтованої ринкової економіки. Соціально-політичні критерії інтеграції України у світове господарство передбачають стабільність інституцій, які забезпечують демо­кратію, верховенство закону, права людини, розповсюдження і укріплення гуманістичних та загальнолюдських цінностей, конструктивний громадянський консенсус різних політичних сил. Останні представлені багатьма партіями, що являють ши­рокий спектр поглядів: від неолібералізму до демократичного соціалізму. Свідоцтвом міжнародного визнання однієї з найвпливовіших політичних партій України — Соціалістичної — стало прийняття її повноправним членом найавтори­тетнішої світової політичної організації — Соціалістичного Інтернаціоналу. Духовне середовище міжнародного розвитку України ґрунтується на величезних запасах емоційної, психо­логічної енергії, що вивільнилася внаслідок розбудови власної незалежної держави і спрямована на економічне, політичне, духовне відродження нації як повноправного члена світової спільноти.