9.3. Інтеграція України до світового господарства

Формування власної державності в Україні збігалося з про­цесом наростаючої глобалізації, що визначає якісно нові тен­денції світового розвитку. Ігнорування об'єктивних процесів інтернаціоналізації продуктивних сил робить неможливим стійкий економічний розвиток країн, веде до застою, поглиблен­ня відставання від провідних країн світу. Включення України в систему глобальних світогосподарських зв'язків необхідне для того, щоб одержати додаткові імпульси економічного зростання, підвищити ефективність і конкурентоспроможність національ­ної економіки, а також рівень добробуту громадян.

До моменту отримання Україною незалежності її зовнішня торгівля була монополізована державою, підпри­ємства не мали виходу на світовий ринок. Технічна осна­щеність підприємств, витрати їх виробництва, якість про­дукції і ціни на неї не відповідали світовому рівню. У струк­турі економіки спостерігалося домінування матеріалоємних та енергоємних, фізично і морально застарілих виробництв, її не­сприйнятливість до нововведень, одностороння орієнтація на важку індустрію, нерозвиненість ринкових відносин.

Тим часом вигідне географічне положення, багаті поклади корисних копалин, наявність родючих сільськогосподарських земель, кваліфікованих кадрів, торгових транспортних шляхів з відповідною інфраструктурою свідчать про потенційні мож­ливості інтеграції України до світового господарства.

Перші кроки молодої української держави по шляху інте­грації полягали в створенні законодавчої бази цього процесу і відповідних інститутів. Були прийняті закони "Про зовнішньоекономічну діяльність України", "Про захист іно­земних інвестицій", "Про загальні основи створення і функціонування економічних зон", утворені Міністерство зовнішньоекономічних відносин України, Державний митний комітет тощо. Відповідно до нового законодавства було ліквідовано монополію держави на зовнішню торгівлю. Підприємства дістали можливість виходу на зовнішній ринок і здійснення зовнішньоторговельних операцій у валюті. Ціни зовнішньої і внутрішньої торгівлі були лібералізовані, введено єдиний ринковий курс національної валюти.

Проте відсутність чіткої державної стратегії зовнішньое­кономічної політики призвела до ряду негативних наслідків.

Україна не зуміла інтегруватися в систему західних ринків, оскільки її продукція не відповідала світовим стандар­там, а традиційні ринки вона значною мірою втратила, розірвавши значну кількість господарських зв'язків з ко­лишніми республіками СРСР. Великої шкоди завдала барте-ризація зовнішньої торгівлі. Відкриття економіки йшло тільки шляхом зняття адміністративних обмежень на експортно-імпортні і валютні операції, що явно недостатньо для входжен­ня до міжнародної економіки.

Згідно з Доповіддю про глобальну конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму за 2002—2003 рр., Україна за індексом мікроекономічної конкурентоспроможності посідає 69-е місце серед 80 країн, що класифікуються; за індексом конку­рентоспроможності зростання — 77-е місце з 80 країн, а за індек­сом економічної свободи — лише 131-е місце у світі.

Формування відкритої економіки неможливе без її струк­турної перебудови, націленої на реалізацію національних кон­курентних переваг. Слід зазначити, що в останнє десятиріччя XX ст. зросло значення мікроекономічних факторів конкурен­тоспроможності. За даними експертів Всесвітнього економічно­го форуму, внесок цих факторів в економічне зростання стано­вив 55 %, а макроекономічних — 45 %. Наголошується, що кон­курентоспроможність на мікрорівні визначається розвитком національних компаній (їх корпоративною стратегією і такти­кою) і якістю мікроекономічного бізнес-середовища. У світовій практиці це, насамперед, інтенсивність внутрішньої конку­ренції, технічний рівень виробничих процесів, маркетинговий досвід, децентралізація, пов'язана з диверсифікацією компаній.

Україна повинна сформувати і активно використати ці фактори.

У 1990-х роках найбільш конкурентоспроможними галу­зями вітчизняної економіки виявилися виробництво недоро-гоцінних металів та виробів з них, хімічна і пов'язані з нею га­лузі промисловості та транспортні послуги, особливо послуги трубопровідного транспорту.

У новому столітті пріоритет має надаватися становленню нових конкурентоспроможних виробництв. Для України прий­нятною є лише така модель її участі в процесах глобалізації, яка дасть можливість значно інтенсифікувати її інноваційний роз­виток, сприяти органічному входженню в сучасні високотехно-логічні структури на підставі послідовного формування і зміцнення високотехнологічної моделі конкурентоспромож­ності. Авіакосмічна промисловість, суднобудування, космічні послуги по виведенню об'єктів на навколоземну орбіту, послуги з розробки програмного забезпечення, виробництво нових ма­теріалів, окремі виробництва в електронній та електротехнічній промисловості здатні виконати роль експортного тарану. Структурна перебудова дасть можливість сформувати експорт­ний потенціал на базі пріоритетних галузей. Розширення екс­порту, у свою чергу, сприятиме подальшому поглибленню структурної перебудови. Сформована на такій основі відкрита економіка дозволить підтягти вітчизняного виробника до світо­вого рівня, розширити участь у міжнародному поділі праці.

До тих пір, поки структурна перебудова економіки не буде в основному завершена, відкритість економіки повинна бути "дозованою", оскільки нижчий рівень конкурентоспроможності може в умовах глобалізації, що розвивається, обернутися для України поразкою, закріпленням сировинної орієнтації.

Інтеграція України до світового господарства здійснюється шляхом розвитку її зовнішньоекономічних зв'язків. Вони ха­рактеризуються географічною і продуктовою структурою зовнішньої торгівлі, величиною іноземних інвестицій у національну економіку, участю в міжнародних інтеграційних процесах, структурою національної валютної системи тощо.

Стан міжнародної торгівлі на перших етапах самостійного розвитку держави характеризувався наявністю негативних тенденцій. Хоча Україна торгує з багатьма країнами світу (її торговими партнерами є Росія, Білорусь, Китай, Туреччина, Іран, Німеччина, Польща, США та інші країни), зниження темпів економічного розвитку і неконкурентоспроможність товарів зумовили стійке перевищення імпорту над експортом, зростання дефіциту торгового балансу. Подолавши таку тен­денцію, Україна вийшла на позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Але структура зовнішньої торгівлі залишається не­ефективною. Найбільшу частку посідає продукція мета­лургійного комплексу, хімічної та харчової промисловості. Ус­таткування, сучасна техніка, технології і ліцензії становлять незначну частину експорту. Необхідна диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності, збільшення асортименту товарів, що експортуються, підвищення частки високотехно-логічної продукції, пошук нових регіонів збуту, зниження за­лежності від імпортованих енергоносіїв, створення імпорто-заміщуючих виробництв. Важливе значення матиме розвиток режиму вільної торгівлі з країнами СНД, Балтії, формування умов для вступу до СОТ і ЄС.

Важливим аспектом інтеграції України до світового гос­подарства є її участь у міжнародних потоках капіталу. Ук­раїна виступає переважно об'єктом інвестування. Найбільши­ми інвесторами є США, Німеччина, Росія, Голландія, Велико­британія. Інвестиції прямують насамперед в харчову, легку промисловість, торгівлю і фінансовий сектор, що є типовим для країн з перехідною економікою. Але інвестиційний клімат в Україні залишається несприятливим, і ТНК бажають просто закріпитись на ринку і не чекають швидкого прибутку. Інвес­тиційна непривабливість України спричинена недостатньою надійністю законодавчої бази, низькою рентабельністю галу­зей і підприємств, адміністративно-бюрократичними пере­шкодами, низьким попитом.

Експорт капіталу з України представлений "втечею", що приносить велику шкоду. Уникнути цього допоможе ослаб­лення податкового тягаря, легалізація тіньової економіки, де-бюрократизація державного регулювання економіки тощо.

Таким чином, існує гостра необхідність включення Ук­раїни до системи глобальних світогосподарських зв'язків, але за критеріями збереження власної ідентичності та державного суверенітету, підвищення рівня конкурентоспроможності, економічної безпеки та суспільного добробуту.

Основні терміни та поняття

Глобалізація Глобальна економіка Інтернаціоналізація виробництва Економічна інтеграція Економічні ефекти інтеграції Зона вільної торгівлі

Митний союз Спільний ринок Платіжний союз Економічний союз Європейський Союз Конкурентні переваги України

Контрольні та дискусійні питання

Розкрийте сутність глобалізації та основні форми її прояву в економіці.

Сформулюйте сутність і основні напрями економічної інтег­рації.

Вкажіть види інтеграційних об'єднань.

Розкрийте сутність статичних та динамічних ефектів інтеграції.

Обґрунтуйте необхідність та шляхи інтеграції України до світового господарства.

Дайте порівняльну характеристику економічної глобалізації та економічної інтеграції.

Чи сприяє "втеча умів" з України її інтеграції до світового гос­подарства?

Вправи

Вправа 1. Для кожного наведеного нижче положення знайдіть відповідне йому поняття.

Різке прискорення інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя (економічного, соціального, політичного, духовного).

Взаємне переплетення національних процесів відтворення, що грунтується на поділі праці між національними господарствами, встановленні між ними стійких зв'язків і взаємодії в різних формах.

3.         Скасування торгових обмежень і мит між країнами-учасницями.

Установлення відносно третіх країн єдиного зовнішньоторго­вельного тарифу та єдиної зовнішньоторговельної політики.

Установлення взаємної конвертованості валют і використан­ня єдиної розрахункової грошової одиниці.

Вільне переміщення товарів, праці й капіталу, координація економічної політики.

Економічні наслідки, що виявляються відразу після створен­ня митного союзу.

Економічні наслідки, що виявляються після того, як інтег­рація набере силу.

Ситуація, коли зарубіжний товар з країн об'єднання стає де­шевшим від місцевого, і споживач купує імпортний товар замість вітчизняного.

10.       Ситуація, коли після скасування імпортного мита усередині
союзу і встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу ви-
гіднішим стає придбання товару, виготовленого в межах об'єднання.

Поняття:

зона вільної торгівлі; статичні ефекти; економічна інтеграція; ефект відхилення торгівлі; платіжний союз; глобалізація; митний союз; динамічні ефекти; спільний ринок; ефект створення торгівлі.

Вправа 2. Знайдіть правильну відповідь.

1.         Уперше в наукове використання термін "глобалізація"

ввів:

а)         А. Сміт;

б)         В. Парето;

в)         Т. Левітт;

г)         Р. Кантильон.

2.         Процес глобалізації:

а)         обмежує можливості контролю держави над економікою;

б)         збільшує можливості контролю держави над економікою;

в)         нейтральний відносно контролю держави над економікою;

г)         на першому етапі обмежує, а потім підсилює можливості кон-
тролю держави над економікою.

3.         Глобалізація економіки означає:

а)         скорочення інтернаціоналізації всіх сфер громадського життя;

б)         різке прискорення інтернаціоналізації всіх сфер суспільного
життя;

в)         нейтральне відношення до інтернаціоналізації громадського
життя.

4.         Усунення тільки торговельних обмежень між країнами-
учасницями характерно для:

а)         зони вільної торгівлі;

б)         митного союзу;

в)         платіжного союзу;

г)         загального ринку.

5.         Вільне переміщення товарів праці, капіталу характерні для:

а)         зони вільної торгівлі;

б)         митного союзу;

в)         платіжного союзу;

г)         загального режиму.

6.         До прояву статичних ефектів інтеграції відноситься:

а)         створення і впровадження нових технологій;

б)         поліпшення якості товарів;

в)         посилення конкурентної боротьби країн об'єднання, яке при-
зводить до обмеження росту цін;

г)         скорочення адміністративних витрат на утримання митних і
прикордонних служб.

7.         До прояву динамічних ефектів інтеграції відноситься:

а)         посилення конкурентної боротьби країн об'єднання, яке при-
зводить до обмеження зростання цін;

б)         ефект створення торгівлі;

в)         ефект відхилення торгівлі;

г)         скорочення адміністративних витрат на утримання митних і
прикордонних служб.

8.         Європейське економічне співтовариство було створено в:

б) 1957 р.;в) 1980 р.;г) 1983 р.

9.         У 1995 р. до Європейського союзу вступили:

а)         Англія, Данія, Ірландія;

б)         Бельгія, Голландія, Італія;

в)         Австрія, Фінляндія, Швеція;

г)         Польща, Кіпр, Мальта.

10.       Європейський Союз включає:

а)         20 країн із загальним населенням понад 300 млн. чол.;

б)         25 країн із загальним населенням понад 450 млн. чол.;

в)         30 країн із загальним населенням понад 275 млн. чол.;

г)         11 країн із загальним населенням понад 170 млн. чол.

11.       У 1973 р. до Європейського Союзу приєдналися:

а)         Австрія, Фінляндія, Швеція;

б)         Бельгія, Голландія, Італія;

в)         Англія, Данія, Ірландія;

г)         Греція, Португалія, Іспанія.

12.       Провідним регіональним об'єднанням в Азіатсько-Тихо-
океанському регіоні є:

а)         ЄС;

б)         НАФТА;

в)         АСЕАН;

г)         ЮДЕАК.

13.       У 90-х роках XX ст. найбільш конкурентоспроможними га-
лузями в Україні були:

а)         сільське господарство, харчова промисловість;

б)         виробництво комп'ютерів, послуги з розробки програмного
забезпечення;

в)         виробництво недорогоцінних металів і виробів з них, хімічна
промисловість;

г)         торгівля новими технологіями й сучасною технікою.

14.       Роль експортного тарана України (поч. XXI ст.) покликані
зіграти:

а)         сільське господарство, переробна промисловість;

б)         металургійна й хімічна промисловість;

в)         літако- і суднобудування, космічні послуги з виведення
об'єктів на навколоземну орбіту, послуги з розробки програмного
забезпечення;

г)         фармацевтична промисловість, надання медичних послуг.

15.       Найбільшими іноземними інвесторами України є:

а)         США, Німеччина, Росія;

б)         Ірак, Іран, Саудівська Аравія;

в)         Кіпр, Польща, Словенія;

г)         Мальта, Литва, Португалія.

16.       НАФТА поєднує:

а)         Кувейт, ОАЕ, Саудівську Аравію;

б)         Китай, В'єтнам, Республіку Корею;

в)         Єгипет, Анголу, Лівію;

г)         США, Канаду, Мексику.

17.       За період 1980-2000 рр.:

а)         світовий ВВП зріс у 2,1 разу, а обсяг світової торгівлі —
в 1,7 разу;

б)         світовий ВВП зріс у 1,7 разу, а обсяг світової торгівлі —
в 2,1 разу;

в)         світовий ВВП зріс у 1,2 разу, а обсяг світової торгівлі —
в 3,1 разу;

г)         світовий ВВП зріс у 3,1 разу, а обсяг світової торгівлі —
в 1,2 разу.

18.       Утворення ТНК не приводить до:

а)         оптимального використання ресурсів;

б)         освоєння закордонних ринків збуту;

в)         зниження витрат;

г)         посилення контролю держави за економікою.

19.       До передумов інтеграції не належать:

а)         близькість рівнів ринкового розвитку країн-учасниць інтег-
рації;

б)         їх географічна близькість;

в)         прагнення прискорити ринкові реформи;

г)         прагнення збільшити валютні резерви.


20. Якщо величина вартості ефекту відхилення торгівлі більша від величини вартості ефекту створення торгівлі, то добробут країни — учасниці митного союзу:

а)         падає;

б)         зростає;

в)         залишається незмінним.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове.

Однією з характеристик глобалізації є зниження ролі ТНК у міжнародній економіці.

Об'єктивною основою глобалізації є міжнародний поділ праці й інтернаціоналізація економіки.

Найбільш глибоко процес глобалізації просунувся в сфері міжнародної торгівлі.

У наукове використання термін "глобалізація" був ведений у 2003 р.

У зоні вільної торгівлі проводиться загальна економічна й ва­лютно-фінансова політика, створюються наддержавні органи уп­равління.

У митному союзі забезпечується взаємна конвертованість ва­лют і використання єдиної розрахункової грошової одиниці.

Д. Вайнер виділяв статичні й динамічні ефекти інтеграції.

1 травня 2004 р. до Європейського Союзу увійшли Угорщина, Польща, Кіпр, Мальта, Латвія, Литва, Естонія, Чехія, Словаччина, Словенія.

Формування відкритої економіки можливе без її структурної перебудови, націленої на реалізацію національних конкурентних пе­реваг.

10.       Інвестиційна привабливість України пояснюється низькою
рентабельністю галузей і підприємств, низьким попитом і недостат-
ньою надійністю законодавчої бази.