9.2. Економічна інтеграція: сутність, напрями та наслідки

Міжнародна економічна інтеграція — це взаємне пере­плетення національних процесів відтворення, що грунтується на поділі праці між національними господарствами, встанов­ленні між ними стійких зв'язків та різних форм взаємодії.

Об'єктивною основою інтеграції є високий рівень міжна­родного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва.

Важливими напрямами сучасної інтеграції є:

розвиток подетальної та технологічної спеціалізації, ко­операції і комбінування виробничо-технологічних про­цесів;

усунення адміністративних і економічних бар'єрів, які перешкоджають вільному руху товарів, капіталів і ро­бочої сили в межах інтеграційного об'єднання (регіону);

узгодження і проведення спільної економічної, валют­но-фінансової, науково-технічної і соціальної політики;

формування регіональних господарських комплексів із загальною виробничою інфраструктурою та інститута­ми наддержавного і міждержавного регулювання.

У світовій практиці відомо декілька послідовних етапів інтеграції і відповідних видів інтеграційних об'єднань. Це —

зона вільної торгівлі, митний союз, платіжний союз, спільний ринок, економічний союз.

Зона вільної торгівлі передбачає скасування торгових обме­жень і мит між країнами-учасниками. У митному союзі віднос­но третіх країн встановлюється єдине зовнішньоторговельне мито і єдина зовнішньоторговельна політика. В платіжному союзі забезпечується взаємна конвертованість валют і викори­стання єдиної розрахункової грошової одиниці. Спільний ринок передбачає свободу переміщення товарів, праці і капіталу, уз­годження економічної політики. В економічному союзі прово­диться загальна економічна і валютно-фінансова політика, створюються наддержавні органи управління.

Здатність національних економік до взаємної інтеграції визначається їх структурною взаємодоповнюваністю. Чим ви­щий рівень розвитку країни, тим більше можливостей для її участі в міжнародному поділі праці та інтеграції. Тому розви­нуті країни більш схильні до інтеграції одна з одною, ніж країни, що розвиваються.

Інтеграція призводить до виникнення в економіці двох видів ефектів — статичних і динамічних. Такого висновку дійшов канадський учений Д. Вайнер, порівнявши торгівлю між країнами до утворення ними митного союзу і після утво­рення. До статичних ефектів, на думку вченого, відносяться економічні наслідки, що виявляються відразу після створення митного союзу. Це — скорочення адміністративних витрат на утримання митних і прикордонних органів, ефект створення торгівлі і ефект відхилення торгівлі.

Ефект створення торгівлі полягає в тому, що після ут­ворення митного союзу і скасування імпортного мита може виникнути ситуація, коли зарубіжний товар з країн об'єднан­ня стає дешевшим від місцевого, і споживач придбає імпорт­ний товар замість вітчизняного. Виникає імпортний товарний потік, а, отже, ефективніше використовуються ресурси інтег­раційного об'єднання.


і           і           і           і           К,

<2о &      с>2 & с>4      Я5

Рис. 9.1. Ефект створення торгівлі внаслідок інтеграції

Припустимо, що торгівля здійснюється одним товаром і може розвиватися між країнами А, В, С. Перші дві країни пла­нують створити митний союз. Країна С до союзу не приєднується і являє собою весь навколишній світ. Розгляне­мо ситуації до і після утворення митного союзу.

До утворення митного союзу. РА — ціна товару в країні А. Ь — імпортний тариф у країні В. РА+{ — ціна імпортного товару в країні В. Дл — внутрішній попит на товар в країні В. 5Л -внутрішня пропозиція товару в країні В. 5А+{ — сукупна про­позиція товару країни А, абсолютно еластична за ціною в країні В, що має імпортний тариф Ь. Внутрішнє споживання товару в країні В — 0^0^ одиниць покривається за рахунок власного виробництва в розмірі 0^02 та імпорту з країни А в розмірі ОзОа- З країни С імпортувати товар невигідно, тому що ціна імпорту з країни С вища від ціни імпорту з країни А. У ре­зультаті стягнення імпортного мита з товарів країни А держа­ва країни В отримує доход с.

Після утворення країнами А і В митного союзу країна В ска­совує тариф Ь на імпорт товару з країни А. Ціна імпорту скоро­чується до рівня РА. Внутрішнє споживання товару за ціною РА в країні В становитиме Оо(15 одиниць. За рахунок внутрішньо­го виробництва споживання покривається в розмірі О^Оі1 оди­ниць, за рахунок імпорту із країни А — у розмірі Оі105^. Імпорт країни В збільшився на 0і10_2 + 0я(І5 одиниць. Виник ефект створення торгівлі. Споживачі країни В збільшили масштаби споживання на а + в + с + й. Доходи виробників продукції, що конкурує з імпортом а, перерозподіляються на користь спожи­вачів. Доход с зі скасуванням тарифу зникає.

Чистий статичний виграш країни В дорівнює в + й, тобто сумі ефекту захисту й ефекту споживання. Ефект захисту в оз­начає збільшення доходів країни від імпорту більш ефектив­них у виробництві іноземних товарів, що заміщують на внутрішньому ринку менш ефективні у виробництві місцевих товарів. Ефект споживання й означає збільшення споживання товару в результаті падіння його ціни на внутрішньому ринку.

Ефект відхилення торгівлі протилежний ефекту ство­рення торгівлі. Країни, що не увійшли до митного союзу, мо­жуть ефективніше використовувати фактори виробництва, і ціна на їх товар буде нижчою за ціну аналогічного товару країн інтеграційного об'єднання. До утворення союзу споживачі ку­пували цей вигідніший для них товар. Але після скасування імпортного мита усередині союзу і встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу вигіднішим стає придбання товару, виготовленого в межах об'єднання. Переорієнтація місцевих споживачів на ці товари призведе до зникнення імпортного товарного потоку з третіх країн.

Графічна інтерпретація ефекту відхилення торгівлі внаслідок інтеграції показана на рис. 9.2.

Припустимо, що торгівля здійснюється одним товаром і може розвиватися між країнами А, В, С. Країни В і С планують створити митний союз. Країна А до союзу не приєднується.

До створення митного союзу. РА — ціна товару в країні А. Імпортний тариф в країні В — Ь. РА+{ — ціна того ж товару в


Подпись: Р ■ Ра
РБ=РЛ+г

Рс Рл
Подпись: Да

<

країні В. РС — ціна цього товару в країні С. Sd — внутрішня про­позиція товару в країні В. Дл — внутрішній попит на товар в країні В. Внутрішнє споживання країни В — ()0О_4. За рахунок внутрішнього виробництва воно покривається на £0(2 оди­ниць, за рахунок імпорту з країни А — на £2£ одиниць.

Абсолютно еластична за ціною сукупна пропозиція товару країни А в країну В — SA+t. Стягнення імпортного мита країною В збільшує доходи її бюджету на с + с .

Після створення митного союзу країна В скасовує митний тариф на товари з країни С. Ціна імпорту країни В знижується до РС. При імпорті товару за цією ціною його внутрішнє спо­живання в країні В становить ££5 одиниць. За рахунок внутрішнього виробництва споживання покривається на (££' 1 одиниць, за рахунок імпорту з країни С — на £' 1£'5 оди­ниць. Створення митного союзу призвело до того, що країна В стала імпортувати (2(4 товару не з країни А (хоча в ній товар дешевший), а з країни С (де товар дорожчий).

Виграли споживачі. Збільшення надлишку споживача ста­новить а + в' + с + d'. Через скасування імпортного мита зни­кають бюджетні надходження с + с. Доход с перероз­поділяється споживачам країни В через нижчі ціни на товар. Доход с є прямою втратою і являє собою ефект відхилення торгівлі. Одночасно виникає позитивний ефект створення торгівлі, оскільки обсяги імпорту товару країною В зростають на О 1О2 + ОаО, 5. Чистий статичний виграш країни В від ство­рення митного союзу представлений сумою ефекту захисту й ефекту споживання в' +   .

Якщо с > в' + А, то добробут країн — учасниць інтег­раційного об'єднання падає. Якщо с < в + d', то добробут зро­стає.

Численні дослідження інтеграції показують, що в більшості випадків ефект відхилення торгівлі виникає, проте він перекривається ефектом створення торгівлі і внаслідок інтеграція веде до зростання добробуту.

Динамічні ефекти — це економічні наслідки, що виявля­ються після того, як інтеграція набере силу, на пізніших стадіях розвитку. Це, наприклад, конкурентна боротьба ви­робників країн об'єднання, що веде до обмеження зростання цін, поліпшення якості товарів, створення і впровадження но­вих технологій.

До безперечних вигід інтеграції відносяться приплив іно­земних інвестицій, доступ до технологій і ресурсів об'єднання, формування місткого ринку, спільне рішення складних соціальних проблем, захист від конкуренції, прискорення на­уково-технічного прогресу та економічного зростання.

Історично першим і найбільш зрілим інтеграційним об'єднанням є Європейський Союз, який пройшов усі стадії розвитку від зони вільної торгівлі і митного союзу до еко­номічного союзу. На першому етапі об'єднання мало назву Європейське економічне співтовариство. Воно виникло в 1957 р. шляхом об'єднання шести країн: Бельгії, Голландії, Італії, Люксембургу, Франції, ФРН. На цьому етапі було ска­совано мита і кількісні обмеження на взаємну торгівлю, вста­новлено загальний митний тариф відносно третіх країн. Про­водилася єдина сільськогосподарська політика, доповнена в 70-ті роки ХХ ст. єдиною політикою в галузі охорони навко­лишнього середовища, а також у галузі досліджень і техно­логічного розвитку.

З вісімдесятих років інтеграційні відносини перейшли в більш складну форму — загальний ринок зі свободою пе­реміщення товарів, капіталу й робочої сили. З 1987 р. еко­номічна інтеграція доповнюється співробітництвом у сфері зовнішньої і оборонної політики.

На етапі економічного й валютного союзу (з 1993 р. й по­нині) свобода внутрішнього інтеграційного пересування то­варів і факторів виробництва доповнюється узгодженням еко­номічної політики, форсованим розвитком валютних відно­син. Створено Європейський Союз, а з січня 2002 р. введено єдину валюту — євро. Система управління представлена Ра­дою Європейського Союзу, Європейською Радою, Комісією Європейського Союзу, Європарламентом, Судом ЄС.

Інтеграційні відносини розвивались не лише углиб, але й вшир. У 1973 р. до ЄС приєдналися Англія, Данія, Ірландія, у 1981 — Греція, в 1986 — Португалія і Іспанія, у 1995 р. — Австрія, Фінляндія, Швеція. 1 травня 2004 р. Євросоюз роз­ширив свої межі. До нього вступили Угорщина, Польща, Кіпр, Мальта, Латвія, Литва, Естонія, Чехія, Словаччина, Словенія.

Таким чином, ЄС включає 25 країн із загальним населен­ням понад 450 млн чоловік.

Вступ нових країн до ЄС збільшив його ресурсний по­тенціал і ринок збуту. Разом з тим це потребуватиме від ЄС значних політичних та економічних зусиль і збільшує ризики нестабільності.

В інших регіонах земної кулі так само відбувається поглиб­лення господарських взаємозв'язків, створення регіональних угруповань. У Північній Америці такі процеси тривалий час відбувалися на мікрорівні. Створення США і Канадою в 1988 р. зони вільної торгівлі було швидше інституційним оформлен­ням уже існуючих міжнаціональних відносин. З 1994 р. набула чинності угода про Північноамериканську зону вільної торгів­лі — НАФТА, яка об'єднує США, Канаду і Мексику.

Угодою передбачене поступове скасування нетарифних бар'єрів у торгівлі товарами і послугами, ліквідація до 2010 р. мит, створення спільної арбітражної комісії, лібералізація діяльності американських і канадських банків на фінансовому ринку Мексики, інші заходи.

У 1967 р. в Південно-Східній Азії було утворено асоціацію країн Південно-Східної Азії у складі Індонезії, Ма­лайзії, Сінгапуру, Таїланду, Філіппін і Брунею. У 1995 р. до неї увійшов В'єтнам. Країни АСЕАН керуються перевагами відкритого регіоналізму, який передбачає односторонню лібе­ралізацію торгівлі на основі принципу найбільшого сприяння. Мета Асоціації полягає в розвитку економічного, соціального, культурного і політичного співробітництва.

Хоча промисловість цих країн досягла високого рівня кон­курентоспроможності і пережила бум внутрішньорегіональних інвестицій у 80— 90-х роках ХХ ст., дотепер не створена навіть зона вільної торгівлі. Асоціація планує зробити це шляхом по­ступового зниження митних тарифів країн-членів до 2008 р.