ВСТУП

Міжнародна економіка — це галузь фундаментальної економічної науки, що вивчає світове господарство як ціле, йо­го основні складові (відкриті економічні системи, регіональні об'єднання країн, світові ринки, міжнародні економічні ор­ганізації тощо), а також міжнародні економічні процеси та явища.

Предметом міжнародної економіки є міжнародні еко­номічні відносини, закони, закономірності, фактори, результа­ти функціонування світового господарства та його головних складових частин у контексті коеволюції людського суспільства та природи, теоретичні основи міжнародної політики.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) виникають у зв'язку з виходом економічної діяльності за кордони держав і утворюються в процесі взаємодії економічних суб'єктів різних країн з приводу привласнення засобів, умов, процесу і резуль­татів виробництва, а також організації міжнародних відтворю-вальних процесів. Історично МЕВ вторинні щодо національ­них, але в сучасних умовах мають власну логіку розвитку і нерідко домінують над національними.

МЕВ є системним утворенням зі складною внутрішньою будовою. Головні рівні МЕВ представлені міжнародними соціально-економічними відносинами та міжнародними ор­ганізаційно-економічними відносинами.

До головних форм МЕВ належать відносини у міжна­родній торгівлі та науково-технічному обміні; міжнародному русі людського капіталу (зокрема, робочої сили); міжнародно­му русі капіталу та міжнародному науково-технічному співробітництві; міжнародні валютно-фінансові відносини; відносини у сфері міжнародної економічної інтеграції й гло­балізації.

Міжнародна економіка не обходить увагою мікро-, мезо-, макро- та мегаекономічний рівні, але безпосереднім об'єктом її вивчення є саме мегарівень.


Відокремившись від економічної теорії дещо пізніше, ніж мікроекономіка і макроекономіка, міжнародна економіка за­позичила і ефективно використовує їх методичний потенціал та інструментарій. З економічної теорії запозичені діалектич­ний та метафізичний методи, причинно-наслідковий та функціональний аналіз, принцип єдності історичного та логічного тощо. До вирішення проблем міжнародної еко­номіки адаптовані такі мікроекономічні методи, як рівноваж­ний аналіз, суб'єктивістський підхід, граничний аналіз та ін. Використовуються також запозичені з макроекономіки методи агрегування, факторного та кількісного аналізу.

Разом з тим, відбувається становлення власних методів міжнародної економіки, притаманних тільки їй. Такими є, на­приклад, глобальний та компаративний підходи.

Глобальний підхід передбачає вивчення міжнародної еко­номіки в контексті коеволюції людського суспільства та при­роди.

Компаративний підхід полягає у всебічному порівнянні національних, регіональних та міжнародної економік і відповідних соціально-економічних процесів.

Перебуваючи в системі фундаментальних економічних на­ук, міжнародна економіка має різноманітні зв'язки з іншими її складовими, володіючи чи не найширшим когнітивним про­стором, що вбирає в себе весь спектр наукових доробок еко­номічної науки.