6. 2. Рух підприємницького капіталу

Підприємницький капітал рухається в міждержавному просторі у формі інвестицій. У широкому розумінні міжна­родними є ті інвестиції, реалізація яких передбачає взаємодію учасників, які належать різним країнам (резидентів та нерезидентів щодо конкретної країни).

Із країни базування здійснюється експорт капіталу. Вона є місцем переважного перебування інвестиційного суб'єкта (для фізичної особи — це країна громадянства, для юридичної — країна реєстрації). Інвестування капіталу, його безпосереднє вкладення здійснюється в приймаючій країні. Країни базування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Країна базування

 

 

Приймаїоча країна

 

 

Інвестиції за кордон

Інвестуючий суб'єкт

 

 

Іноземні інвестиції

Об'єкт інвестування

 

 

 

 

 

 

 

іноді називають країнами-донорами, а приймаючі країни — краї-нами-реципієнтами інвестицій.

Міграція підприємницького капіталу обов'язково перед­бачає наявність чотирьох ознак:

безпосередня організація та участь у виробничому про­цесі за кордоном;

довгостроковий характер вкладення грошових, фінан­сових та/ або матеріальних активів;

перерозподіл власності між резидентами та нерезиден­тами конкретної країни;

цільова функція — повний контроль над об'єктом інве­стування, отримання підприємницького прибутку та дивідендів.

Визначення ефектів міжнародного руху підприємницько­го капіталу принципово не відрізняється від аналізу наслідків зовнішньої торгівлі або міграції робочої сили і здійснюється за допомогою простої графічної моделі (рис. 6.1, 6.2).

З метою спрощення моделі вводяться наступні припущен­ня:

кожна країна виробляє єдиний товар;

обсяг виробництва в кожній країні визначається вико­ристанням двох факторів — капіталу та праці при незмінній віддачі від масштабу;

наявним є ринок досконалої конкуренції;

діє закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва;

збільшення одного з факторів виробництва призводить до зростання граничного продукту іншого фактора;

відсутня амортизація капіталу;

відсутні податки;

рівень технологій у кожній  країні  є заданим  і постійним;

суспільне багатство кожної країни визначається її національним продуктом.

На першому етапі аналізу будемо вважати, що міжнарод­ний рух капіталу між двома країнами А і В відсутній, тобто уряди обох країн проводять політику, спрямовану на захист національної економіки від зовнішньоекономічного впливу.

На другому етапі аналізу рух капіталу між країнами буде здійснюватися вільно, тобто без будь-яких обмежень, і не су­проводжуватиметься трансакційними витратами.

На першому етапі (рис. 6.1) країни володіють різним за об­сягом капіталом і мають неоднаковий рівень відсоткової ставки.

Рис. 6.1. Ринки капіталів у країнах А і В за відсутності процесів міграції капіталів

Країна А володіє більшим за обсягом капіталом КА який забезпечує віддачу на рівні іА°. За відсутністю амортизації рівень прибутку на капітал дорівнює реальній відсотковій ставці. Низька відсоткова ставка є закономірним наслідком збільшення великого обсягу капіталу при зменшенні обсягу граничного продукту.

У країні В обсяг капіталу порівняно невеликий (КВ ). Він є дефіцитним ресурсом і дає значно більший прибуток. Рівень відсоткової ставки дорівнює іВ0.

Площі, розміщені під відповідними кривими граничних продуктів двох країн, відображають внутрішні обсяги про­дукції, що виробляється: а+Ь в країні А та с+й в країні В. При цьому факторний доход з капіталу в даних країнах буде вира­жатися площами фігур Ь і й, доход з праці — а і с.

На другому етапі можливим стає рух капіталу між країнами. Капітал з країни А буде спрямований у країну В, де рівень віддачі від даного ресурсу помітно більший (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Вирівнювання ставки відсотка в результаті міжнародної міграції капіталів

Переливання капіталу триватиме доти, доки не буде вста­новлений для двох країн рівень прибутку або відсоткової став­ки і1. Експорт капіталу з країни А скоротить його загальний обсяг до К1А, а імпорт у країну В доведе обсяг капіталу до К1В, так що відплив капіталу з країни А в розмірі (КА0 — К1А) дорівнюватиме його припливу (К1В -КВ0) в країну В.

Наслідки переливання капіталу з країни А в країну В бу­дуть такі.

Внутрішній обсяг виробництва країни А скоротиться на величину, що відповідає площі g+k, а в країні В зросте на вели­чину, що дорівнює площі п+р.

Оскільки р = h+g+k, то приріст внутрішнього продукту в країні В п+ h+g+k є більшим, ніж втрати країни А g+k. Отже, можна стверджувати, що світовий обсяг виробництва зросте на п+к

Як же ефект від додаткового приросту світового продукту розподілиться між країнами?

Резиденти країни А, якщо переведуть (К1В -КВ°) капіталу в країну В, отримають на цей капітал відсоткову ставку і1. Тобто площа фігури р являтиме собою суму доходів, які отримають резиденти країни А у вигляді позичкового відсотка, прибутку та дивідендів від власних закордонних активів. Тому можна ствер­джувати, що національний продукт перекриє зниження обсягу внутрішнього продукту країни. Таким чином, національний продукт країни А в цілому зросте на h (р —    + Н) =К).

Національний продукт країни В також зросте, але лише на величину, що відповідає площі фігури п. Це пояснюється тим, що із загального приросту внутрішнього продукту п+р обсяг р "виїде" за кордон як доход іноземних інвесторів.

Наведена графічна модель переконливо свідчить, що обидві країни отримають зиск від міжнародного переміщення капіталу: країна А підвищить своє багатство на h, а країна В — на п. Як наслідок, матиме місце збільшення світового ВГП (ва­лового глобального продукту) за рахунок більш ефективного перерозподілу і використання факторів виробництва. Міжна­родні потоки капіталу, спрямовуючись туди, де реалізація інвестиційних проектів забезпечує більшу віддачу, створюють важливе джерело отримання виграшу кожним з партнерів за міжнародним рухом капіталу.

Залежно від мети участі в міжнародних інвестиційних програмах розрізняють дві форми підприємницького капіта­лу: прямі іноземні інвестиції та портфельні інвестиції.