6.1. Міжнародна міграція капіталу: сутність, фактори, форми

Інтернаціоналізація економічних процесів зумовлює ак­тивізацію руху між країнами не тільки товарів і робочої сили, а й капіталів. В умовах сьогодення вільне та ефективно регуль­оване переміщення капіталів у світових масштабах є не­обхідним моментом та одним з основних факторів розвитку міжнародної економіки.

Міжнародна міграція капіталу (ММК) — виток части­ни капіталу з товарно-грошового обігу однієї країни та його за­стосування у відтворювальному процесі іншої країні з метою максимізації ефективності використання1. Саме завдяки ММК в сучасних умовах суб'єкти господарювання мають до­ступ як до національних, так і до міжнародних інвестиційних та кредитних ресурсів, які акумулюються і перерозподіляють­ся переважно через міжнародні фінансові ринки. Ці ресурси мають фінансову (57,7 %) і матеріальну (42,3 %) складові. Фінансове багатство накопичується у вигляді цінних паперів (48,8 %) та готівки (8,9 %), а матеріальне — у нерухомості (35,6 %) й дорогоцінних металах (6,7 %).

З рухом інвестиційних та кредитних ресурсів тісно пов язані такі по­няття:

втеча капіталу — це переведення капіталу в країни з більш сприятли­вим інвестиційним кліматом (для уникнення високого оподаткування, нега­тивних наслідків інфляції, ризику експропріації та ін.);

чистий приплив капіталу — це різниця між обсягом надходження гро­шових коштів із-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обсягом вивезення капіталу у формах позик інозем­ним позичальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів.

На відміну від зовнішньої торгівлі, яка отримала широке розповсюдження ще в докапіталістичний час, вивезення капіталу стає можливим лише на вищих стадіях розвитку капіталізму, коли в найбільш розвинутих країнах внаслідок стрімкого економічного піднесення створилися значні запаси капіталу, інвестиційні потреби внутрішнього ринку було май-


же повністю задовільнено й сформувалося відносно надлиш­кове нагромадження.

У подальшій історії розвитку цього процесу можна умов­но виділити три етапи.

Перший етап. Кінець XVII — початок XVIII ст., коли відбулося первісне накопичення капіталу й настав період ак­тивного розвитку капіталістичних товарно-грошових і ринко­вих відносин. З цього часу майже до кінця XIX ст. капітал ру­хався виключно в одному напрямку (з метрополій у колонії), а його вивезення було переважно обмеженим та випадковим.

Другий етап охоплює період з кінця XIX до середини XX ст., коли капіталістичні виробничі відносини набули значного поширення. Процес руху капіталу на зазначеному етапі здійснювався в двох взаємно протилежних напрямках: з про­мислових країн до країн, що розвиваються, та навпаки. Виве­зення капіталу проявив себе як типове, загальне та система­тичне явище, що характеризується відносно сталими зако­номірностями функціонування й розвитку.

Третій етап розпочався в середині 50 — на початку 60-х років ХХ-го ст. Сучасні темпи зростання експорту капіталу в усіх його формах випереджають темпи збільшення товарного експорту та темпи зростання ВВП в розвинутих країнах. Ха­рактерною особливістю сучасної ММК є те, що більшість країн одночасно виступають у якості як експортерів, так і імпортерів капіталу. До того ж експорт капіталу викликає значний за обсягами зворотний рух капіталів у вигляді відсотків за кредитами, підприємницького прибутку, дивідендів за акціями.

Об'єктивною основою ММК є нерівномірність еко­номічного розвитку країн, яка на практиці проявляється:

у нерівномірності накопичення капіталу в різних країнах, зокрема в його відносному перенакопиченні в окремих країнах;

у невідповідності попиту на капітал його пропозиції в різних ланках глобального економічного середовища. Відмінності у кон'юнктурі внутрішніх ринків капіталу відбиваються на різній "продуктивності" капіталу — ставці відсотка і визначають вектор руху: капітал пря­мує звідти, де його продуктивність нижча, і туди, де во­на вища.

На сучасний розвиток ММК впливають дві групи фак­торів, серед яких окремо виділяються:

1)         фактори економічного змісту:

розвиток виробництва та необхідність підтримки ста­лих темпів економічного зростання;

глибокі структурні зрушення як у міжнародній еко­номіці, так і в економіці окремих країн;

поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва;

діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК);

2)         фактори політичного змісту:

лібералізація експорту (імпорту) капіталу, що має місце у вільних економічних та оффшорних зонах;

політика індустріалізації в країнах "третього світу";

політика економічних реформ (наприклад, привати­зація).

ММК має цілу низку форм реалізації, що на практиці класифікуються за декількома ознаками (табл. 6.1.).

Наприкінці ХХ ст. понад 50 % капіталу, що рухається в міжнародному середовищі, належить корпораціям, банкам, ТНК, страховим, пенсійним та інвестиційним фондам. Частка державного капіталу оцінюється приблизно в 30 % і має тен­денцію до підвищення. Частка міжнародних валютно-кредит­них та фінансових організацій — приблизно 12 % і має найбільші темпи зростання. Частка змішаних суб'єктів стано­вить 8 %.

Участь країни в процесах ММК відображається за допо­могою показників, які поділяються на дві групи: 1) абсолютні показники:

обсяг експорту капіталу;

обсяг імпорту капіталу;

Таблиця 6.1

Форми реалізації міжнародної міграції капіталу

 

Критерій класифікації

Форми

За формою власності

Державна (суб'єкти: держава в особі уряду та Націона­льного банку; міждержавні та наддержавні організації). Приватна (недержавна) (суб'єкти: фізичні  особи; бан­ки. компанії, у т.ч. ТНК; страхові інвестиційні, трастові фонди тощо). Змішана

За терміном міграції

Короткотермінова (до одного року). Середньострокова (від одного до п'яти років). Довготермінова (більше п'яти років)

За величиною потоків

Велика.

Середня.

Мала

За формою здійснення

Товарна (товари, рухоме та нерухоме майно).

Грошова (іноземна валюта, національна валюта, грошові

вимоги, цінні папери).

Економіко-правова (права інтелектуальної власності,

права на господарську діяльність).

Змішана

За відповідністю чинному законодавству

Легальна. Нелегальна

За характером використання

Підприємницький капітал (міжнародні інвестиції) —

кошти, що прямо чи опосередковано вкладаються у ви­робництво з метою отримання підприємницького прибу­тку чи дивідендів.

Позичковий капітал (міжнародний кредит) — кошти, які надаються в позику з метою отримання відсоткового

доходу;

Гуманітарна та фінансова допомога (гранти, пільгові кредити тощо), спрямована на забезпечення довгостро­кових економічних та політичних інтересів

сальдо (чистий експорт) капіталу, розрахований як різниця між експортом та імпортом;

кількість підприємств з іноземним капіталом;

•           частка продукції спільних підприємств у ВВП тощо. 2) відносні показники, що відображають залежність країни

від експорту — імпорту капіталу:

•           коефіцієнт імпорту капіталу (Кім), який відображає ча­стку іноземного капіталу(Ж) у ВВП країни:

Км = ІК/ВВП 100%,  (6.1)

•           коефіцієнт експорту капіталу (Кех), який відображає ча­стку експортованого капіталу(ЕК) у ВВП країни:

Кех = ЕК/ВВП 100%,           (6.2)

•           коефіцієнт, що відображає частку іноземного капіталу у внутрішніх потребах у капіталовкладеннях (Кп):

Кп = ІК / Дж100%,    (6.3)

де Осік — внутрішній попит на капітал у країні;

темп зростання експорту (імпорту) капіталу по відно­шенню до попереднього періоду;

сума залучених іноземних інвестицій на душу населен­ня тощо.

Серед існуючих форм ММК найбільш значущими є екс­порт та імпорт підприємницького та позичкового капіталу. Ці потоки істотно відрізняються за своїми рушійними силами, роллю у відтворювальних процесах, супровідними формами доходу та наслідками.