4.2. Базисна теорія митного тарифу

Головним інструментом зовнішньоторговельної політики виступає митний тариф, що складається з конкретних ставок митних зборів, які нараховуються при імпорті або експорті то­вару.

Митні тарифи виконують три основні функції:

фіскальну — забезпечують поповнення доходної части­ни державного бюджету та поліпшують стан платіжно­го балансу;

протекціоністську — захищають національних вироб­ників від іноземної конкуренції;

балансуючу — запобігають небажаному експорту то­варів, внутрішні ціни яких нижчі від світових.

Виділяють декілька класифікацій митних тарифів (табл. 4.2). Залежно від способу стягнення митні тарифи бувають:

адвалорні — встановлюють у відсотках до митної вар­тості товару;

специфічні — нараховують у визначеному розмірі до одиниці вимірювання товару;

комбіновані — об'єднують специфічні та адвалорні ми­та.

За об'єктом оподаткування застосовують тарифи:

імпортні — обкладаються усі товари, що ввозяться до країни;

експортні — нараховуються на експортні товари;

транзитні — збори, які стягують з товарів, що перево­зяться транзитом через територію країни.

Таблиця 4.2

Види митних тарифів

 

За способом стягнення

Адвалорні

Специфічні

Комбіновані

За об'єктом оподаткуван-

Імпортні

Експортні

Транзитні

За характером дії

Сезонні

Антидемпінгові

Компенсаційні

За походженням

Автономні

Конвенційні

Преференційні

За типами ставок

Постійні

Змінні

За способом нарахування

Номінальні

Ефективні

 

За характером дії митні тарифи класифікують як: • сезонні, що застосовуються для оперативного регулю­вання торгівлі сезонною продукцією;

антидемпінгові, які вводять з метою захисту від демпінгу;

компенсаційні, які нараховують під час імпорту товарів, у виробництві яких використано субсидії і їх ввезення завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних то­варів.

За походженням мита бувають:

автономні, які вводяться на підставі односторонніх рішень уряду;

конвенційні, що визначаються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод;

преференційні, що встановлюються на основі багатосто­ронніх угод за ставками нижчими, ніж діючі.

За типами ставок митні тарифи поділяють як:

постійні, що встановлюються урядом і не змінюються залежно від обставин;

змінні, що змінюються залежно від обставин, визначе­них урядом.

За способом нарахування мита бувають:

номінальними, які визначаються в самому тарифі;

ефективними, що встановлюють рівень митних зборів із врахуванням мита на комплектуючі.

Розглянемо наслідки від впровадження митного тарифу, використовуючи базисну теорію митного тарифу.

Ця теорія була сформульована неокласиками, які довели, що впровадження митного тарифу негативно позначається на динаміці функціонування міжнародного ринку — при застосу­ванні митного тарифу програє не лише країна, що їх сплачує, а й країна, що його вводить. У цілому митні тарифи практично завжди зменшують рівень добробуту нації, оскільки спожи­вачі втрачають більше, ніж отримують виробники і держава разом. Тариф перерозподіляє доходи споживачів імпортної продукції на користь інших соціальних груп. Як правило, сти­мулювання вітчизняного виробництва може бути більш ефек­тивним при використанні інструментів нетарифного регулю­вання. Але в деяких випадках доцільно використовувати саме митний тариф. Наприклад, застосування митного тарифу сприяє підтримці національного товаровиробника і як наслідок — зростанню національного виробництва та зайня­тості ресурсів. Крім того, тарифні надходження може застосо­вувати уряд як джерело для фінансування соціальних програм та інвестиційної діяльності.

Розглянемо наслідки впровадження митного тарифу на прикладі українського ринку зерна (рис. 4.1).

Р, грн  Би

І—^        -!——1        І - <2, млн т

Рис. 4.1. Наслідки впровадження митного тарифу

Після впровадження митного тарифу на ринку зерна Ук­раїни ціна 1 т зерна становитиме 550 грн.

Р1=Р2+МТ,

де Р1 — ринкова ціна до впровадження митного тарифу; Р2 — ринкова ціна після впровадження митного тарифу; МТ — величина митного тарифу.

Наслідки від впровадження митного тарифу для країни-імпортера визначаються сукупною зміною ренти національ­них споживачів, виробників та бюджетних надходжень.

В умовах відсутності митного тарифу рента українських споживачів при ціні Р1 визначалась областю m+a+b+c+d, а після введення митного тарифу і зростання ринкової ціни до рівня Р2 вона зменшилась до області m. Таким чином, чистий програш українських споживачів від впровадження митного тарифу становить область а+Ь+с+сІ. Рента виробників у цьому випадку зростає з області е до області е+а, тобто чистий виг­раш українських виробників зерна становить область а.

При впровадженні митного тарифу на зерно зростають і національні бюджетні надходження, приріст яких визна­чається областю с.

С = МТ-М2,

де С — зміна бюджетних надходжень при впровадженні митного тарифу;

МТ — величина митного тарифу;

М2 — обсяг українського імпорту зерна після введення митного тарифу.

Таким чином, якщо рента українських споживачів змен­шується на область а+Ь+с+с, а рента виробників зростає на область а, бюджетні надходження зростають на область с, то національний добробут зменшується на область Ь + І; це визна­чається перевищенням програшу національних споживачів над виграшем національних виробників та збільшенням бюд­жетних надходжень. Область Ь представляє виробничий ефект тарифу — зменшення добробуту внаслідок переорієнтації спо­живчого попиту з дешевшої імпортної продукції на дорожчу вітчизняну. Область с характеризує споживчий ефект тарифу — зменшення добробуту внаслідок зниження попиту. Спожи­вачі могли заплатити за додаткову кількість зерна ціну в інтер­валі від 500 до 550 грн, щоб задовольнити свій попит, не змен­шуючи його. Але тариф не дозволяє цього зробити й тому внутрішній попит зменшується.