3.2. Ціноутворення в міжнародній торгівлі

Наочну уяву про виробництво в країні дають криві вироб­ничих можливостей, або криві трансформації. З їх допомогою для кожної країни можна показати безліч комбінацій обсягів випуску різних товарів, можливих при найбільш ефективному використанні ресурсів. А форма кривих виробничих можливо­стей залежить від характеру відповідних витрат заміщення, тобто витрат виробництва деякої кількості інших товарів, від виробництва яких необхідно відмовитись, щоб збільшити ви­пуск даного товару на одиницю.

У теорії Д. Рікардо витрати заміщення залишаються постійними. На рис. 3.1. крива виробничих можливостей пред­ставлена прямою лінією, постійний кут нахилу якої вказує на незмінність встановлених пропорцій при заміщенні товарів, наприклад зерна тканинами та навпаки.

Економісти висловили ряд заперечень проти спрощеної передумови про постійність витрат заміщення:

1) на практиці зростання виробництва в одній галузі за рахунок інших галузей супроводжується збільшенням гранич­них витрат;


2) для реальної структури зовнішньої торгівлі і вироб­ництва не є характерною повна спеціалізація країн. Тим самим не підтверджується висновок, що випливає з постійності вит­рат заміщення: кожна країна стане максимізувати виграш від зовнішньої торгівлі за умов повної спеціалізації на товарі, у виробництві якого вона має порівняльні переваги.


Під впливом цих обставин послідовники Д. Рікардо посту­пово почали схиляться до думки про заміну передумови про постійні витрати заміщення на більш реалістичну — про зрос­таючі витрати заміщення: у галузі, що розширюється за раху­нок інших, виробництво кожної наступної одиниці товару пов'язане з відмовою від випуску зростаючого обсягу продук­ції в інших галузях. Така ситуація адекватно описується ви­пуклою кривою виробничих можливостей (рис. 3.2).


Кут нахилу дотичної до кривої виробничих можливостей відповідає першій похідній відповідної функції, отже, вели­чині витрат заміщення. Дотична в точці 51, показує, що для збільшення випуску тканини на 1 ярд треба було б втратити 1 бушель зерна, а в точці 50 — 2 бушелі зерна, тобто граничні ви­трати зростають. Отримана пряма 5 є прямою пропозиції тка­нини.

В умовах зростаючих витрат обидві торгуючі країни, як і у випадку з постійними витратами заміщення, можуть мати ви­граш, поглиблюючи спеціалізацію у виробництві тих товарів, де вони мають порівняльні переваги. Спеціалізація буде взаємовигідною лише до моменту, поки витрати заміщення не зрівняються з ціною товару на світовому ринку.

4

З огляду на зазначене можемо докладніше охарактеризу­вати теорію ефекту масштабу, відповідно до якої країни з однаковою забезпеченістю факторами виробництва можуть мати переваги в торгівлі одна з одною, якщо обидві будуть спеціалізуватися в галузях, що характеризуються зростаючим ефектом масштабу. Криві виробничих можливостей є опукли­ми по відношенню до початку координат, що відображає еко­номію на масштабі (рис. 3.3).

А

Літаки

Японія

мс

0          С Автомобілі 0          Автомобілі

Рис.3.3. Криві виробничих можливостей з убуваючими витратами заміщення

У США виробництво літаків у точці С обійдеться занадто дорого, якщо врахувати невироблені автомобілі (крива занад­


то полога). Але в міру наближення до точки А і зростання ви­робництва літаків при зменшенні виробництва автомобілів витрати на один літак у перерахуванні на автомобілі, від випу­ску яких доводиться відмовлятися, стають меншими. У ре­зультаті того, що в літакобудуванні виробництво ведеться в економічно ефективних масштабах, а в автомобілебудуванні — навпаки, з кожним невиробленим автомобілем вивільняється усе більша кількість ресурсів. У випадку витрат, що зменшу­ються, у країн з'являється стимул до повної спеціалізації.

При аналізі ціноутворення на світовому ринку, крім про­позиції, що характеризується різними типами витрат заміщен­ня, враховується і динаміка попиту.

Якщо криві попиту, що встановлюють співвідношення між обсягом попиту і ціною, об'єднати з кривими пропозиції, то можна продемонструвати вплив міжнародної торгівлі на виробництво, споживання і ціни.

В умовах відсутності зовнішньої торгівлі рівновага на рин­ку тканин США встановлювалась у точці А (рис. 3.4). Після зняття перешкод для зовнішньої торгівлі зростає обсяг пропо­зиції тканин на ринку США і зменшується на ринку Англії. Це призводить до зменшення ціни на американському ринку до 1$ за 1 метр. За цих умов на ринку США виникає ринкова


 




кон'юнктура, що характеризується надлишковим попи-том(Вт):

Dm = Dus — Sus,

де Dus — попит на ринку США; Sus — пропозиція на ринку США.

Надлишковий попит визначається виникненням дефіциту американських тканин на американському ринку і характери­зує обсяг можливого імпорту за даною ціною.

В умовах відсутності зовнішньої торгівлі на англійському ринку ринкова рівновага встановлюється у точці А' при ціні 2/3$ за 1 метр. Після встановлення вільних зовнішньоторго­вельних відносин ціна підвищується до рівня 1$, виникає над­виробництво, ринкова кон'юнктура характеризується над­лишковою пропозицією (рис. 3.4, в):

Sx = Sf — Df,

де Sf — пропозиція на ринку Англії; Df— попит на ринку Англії.

Ринкова кон'юнктура, що характеризується надлишковою пропозицією, визначає умови можливого експорту. Таким чи­ном, світова ціна (рис. 3.4, б) визначається точкою перетину кривих надлишкового попиту Dm (що визначається умовами США) та надлишкової пропозиції Sx (що визначається умова­ми Англії).